Справа № 183/5702/23
№ 1-кп/183/1477/23
Ухвалено 24 травня 2023 року в м. Новомосковськ Дніпропетровської області.
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянув у підготовчому судовому засіданні угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 12023041350000210 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Жовтень, Сахновщинського району Харківської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітніх дітей 2019 р.н., 2020 р.н., військовослужбовця військової служби за призовом по мобілізації, солдата військової частини НОМЕР_1 , несудимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України,
за участю прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_3
09 грудня 2022 року наказом № 330 (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 , солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_3 призначено на посаду розвідника 2 розвідувального відділення розвідувального взводу запасного механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, зобов'язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України (далі - Статут), бути взірцем виконання службового обов'язку, свято і непорушно додержуватися Конституції України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
12 лютого 2023 року, приблизно о 12 годин 00 хвилин, ОСОБА_3 проходив біля автомобільної стоянки поблизу військової частини НОМЕР_1 , по АДРЕСА_3 , де побачив транспортний засіб марки «ВАЗ» моделі «21103», сірого кольору з реєстраційним номером НОМЕР_2 , який мав пошкодження передньої частини. У цей час, у солдата ОСОБА_3 раптово виник прямий умисел направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом марки «ВАЗ» моделі «21103», сірого кольору з реєстраційним номером НОМЕР_2 , який мав пошкодження передньої частини.
Реалізуючи свій прямий умисел, 12 лютого 2023 року, приблизно о 12 годині 10 хвилин, солдат ОСОБА_3 , перебуваючи на автомобільній стоянці поблизу військової частини НОМЕР_1 , по АДРЕСА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи мету заволодіти транспортним засобом, не маючи будь-якого права на керування та розпорядження транспортним засобом марки «ВАЗ 21103», сірого кольору з реєстраційним номером НОМЕР_2 , звернувся до свого знайомого ОСОБА_6 , з проханням перевезти вказаний автомобіль в інше місце, переконавши останнього, що зазначений автомобіль йому подарували, надавши йому для цього свій транспортний засіб марки «ВАЗ 2109», червоного кольору з реєстраційним номером НОМЕР_3 . При цьому, військовослужбовець ОСОБА_3 не повідомляв ОСОБА_6 про злочинний характер своїх дій.
Продовжуючи реалізувати свій прямий умисел, солдат ОСОБА_3 , підійшов до автомобіля марки «ВАЗ 21103», сірого кольору з реєстраційним номером НОМЕР_2 , де один кінець буксирувального тросу закріпив за передню частину кузова вказаного автомобіля, а інший кінець тросу закріпив за тягово-зчіпний пристрій автомобіля марки «ВАЗ 2109», червоного кольору з реєстраційним номером НОМЕР_3 . Після чого, солдат ОСОБА_3 відчинив ліві задні дверці даного автомобіля, які були закриті, але не зачинені на замок, проник до салону вказаного автомобіля та сів за кермо. У цей час, ОСОБА_6 знаходячись за кермом автомобіля марки «ВАЗ 2109», червоного кольору з реєстраційним номером НОМЕР_3 , почав рух, здійснюючи буксирування автомобіля марки «ВАЗ» моделі «21103», сірого кольору з реєстраційним номером НОМЕР_2 в інше місце. Як наслідок, солдат ОСОБА_3 покинув місце вчинення злочину, тим самим незаконно заволодів транспортним засобом марки «ВАЗ 21103», сірого кольору з реєстраційним номером НОМЕР_2 , спричинивши ОСОБА_7 майнову шкоду у розмірі 80090 гривень.
У кримінальному провадженні між прокурором та обвинуваченим, за участю захисника було укладено угоду про визнання винуватості, відповідно до якої обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, вчиненого ним за викладених в угоді обставин, у повному обсязі повідомленої йому підозри, передбаченої ч. 1 ст. 289 КК України, прокурор та обвинувачений узгодили покарання за ч. 1 ст. 289 КК України з урахуванням того, що обвинувачений ОСОБА_3 щиро покаявся у скоєному злочині та під час досудового розслідування давав детальні показання про події злочину, що мають значення для кримінального провадження та підлягають встановленню (доказуванню), чим активно сприяв у проведенні кримінального провадження щодо себе. Крім того, враховано характер та тяжкість обвинувачення, наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидкого досудового розслідування і судового провадження кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 . Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 відшкодував у повному обсязі завданий збиток.
Сторони вважають за можливе при призначенні покарання ОСОБА_3 за вчинений злочин, передбачений ч. 1 ст. 289 КК України, застосувати норми ст. 69 КК України, та узгодили призначення останньому покарання нижчого від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 1 ст. 289 КК України.
З урахуванням ст. 69 КК України, з якої вбачається, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, сторони угоди з огляду на положення статті 65 КК України, мають право, використовуючи положення статті 69 КК України, узгоджувати інше основне покарання, більш м'який його вид, не зазначений у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України за цей злочин, сторони погодили призначення покарання ОСОБА_3 за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 289 КК України, у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік. Також, сторони дійшли згоди, що суд, керуючись ст. 58 КК України, замість обмеження волі на строк 1 рік призначить військовослужбовцю ОСОБА_3 службове обмеження на той самий строк, тобто на 1 рік, із відрахуванням 10% з суми грошового забезпечення в дохід держави.
До угоди додано письмову згоду потерпілого ОСОБА_7 , згідно якої у нього відсутні заперечення проти затвердження угоди про визнання винуватості між обвинуваченим та прокурором та призначення узгодженої міри покарання. Потерпілий надав також заяву, згідно з якою просив проводити судовий розгляд кримінального провадження без його участі. Майнова шкода останньому відшкодована повністю.
У судовому засіданні прокурор висловив думку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості та призначення узгодженого покарання.
Захисник не заперечував проти затвердження угоди.
Обвинувачений ОСОБА_3 вину визнав повністю, обставини обвинувачення підтвердив, в скоєному щиро кається. У обвинуваченого в судовому засіданні з'ясовані всі питання, визначені ст. 474 КПК України та роз'яснені наслідки укладення та затвердження угоди, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, угода відповідає вимогам Розділу VI КПК України.
Суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_3 встановленою та його дії кваліфікуються за ч. 1 ст. 289 КК України - як незаконне заволодіння транспортним засобом.
Обставинами, які пом'якшують покарання суд визнає - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд вважає за необхідне призначити узгоджену між сторонами міру покарання за ч. 1 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, оскільки ОСОБА_3 вину визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував завданий збиток, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів не перебуває, має на утриманні двоє малолітніх дітей.
Під час досудового розслідування по даному кримінальному провадженню була проведена судова експертиза, вартість якої підлягає стягненню з обвинуваченого на користь держави відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 370, 371, 373, 374, 376, 475 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 289 КК України.
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 09 травня 2023 року між прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_8 та ОСОБА_3 за участю захисника ОСОБА_5 .
Призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік.
На підставі ст. 58 КК України, замість обмеження волі строком 1 рік призначити ОСОБА_3 службове обмеження строком 1 рік, із відрахуванням 10% з суми грошового забезпечення в дохід держави.
Речовий доказ:
-бронежилет зеленого кольору із захисними металевими плитами, на задній та передній частині якого пристебнуті карабіни, каску зеленого кольору, на якій мається бирка з надписом: «Hagor passgt heltem/level: 3А 650 M/S NIJ 060101 SKI56 Date: 06/2022 Size: L», два наколінники чорного кольору, два налокітники чорного кольору, магазин від автоматичної зброї, коричневого кольору, без набоїв, два автомобільні динаміки чорного кольору марки «SONY», блок запобіжників від автомобіля, автомобільний бортовий комп'ютер чорного кольору, автомобільне дзеркало на лобове скло чорного кольору із тримачем білого кольору, чохол під автоматні магазини на бронежилет, чорного кольору, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 , на автомобіль марки і моделі «ВАЗ 21103» реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2002 року випуску, сірого кольору, номер шасі - НОМЕР_5 , який зареєстрований на ОСОБА_9 , що передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_7 - вважати повернутими за належністю ОСОБА_7
-пошкоджений транспортний засіб марки «ВАЗ 2110», реєстраційний номер НОМЕР_2 , сірого кольору, що зберігається на території Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області - повернути за належністю ОСОБА_7
-мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A10s», IMEI: НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , червоного кольору, з відеозаписом із назвою « НОМЕР_8 », що передано на відповідальне зберігання ОСОБА_10 - вважати повернутим за належністю ОСОБА_10
-DVD-R диск з відеозаписом із назвою «20230212_124334. mp4» - зберігати у матеріалах кримінального провадження № 12023041350000210 від 13 лютого 2023 року.
Арешт, що накладений ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.02.2023 року на транспортний засіб марки «ВАЗ 2110», сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який вилучено під час огляду місця події 13.02.2023 року та належить на праві власності ОСОБА_9 , користувачем якого є ОСОБА_7 - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення експертизи № 856 від 18.02.2023 в сумі 700 гривень.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду, через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області - протягом тридцяти днів з дня його проголошення лише з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.
Копію вироку негайно вручити ОСОБА_3 та прокурору.
Суддя ОСОБА_1