Справа №212/2326/23
1-кп/212/332/23
24 травня 2023 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 , з участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі угоду про визнання винуватості від 19 травня 2023 року укладену у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022041230001720 від 30 грудня 2022 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Приморськ Запорізької області, громадянина України, з середньо-технічною освітою, офіційно не працюючого, інвалідності не маючого, одруженого, на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останній раз 11.09.2012 Приморським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 194-1, 71 КК України до 12 років 7 місяців позбавлення волі, звільненого 05.11.2019 ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково з невідбутим строком 3 роки 13 днів,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження: прокурор Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник адвокат ОСОБА_5 , потерпілий ОСОБА_6 , -
встановив:
30 грудня 2022 року приблизно о 16:20 годин по сухому цементобетонному покриттю проїзній частині Об'їзної дороги з боку м-ну Індустріальний в напрямку м-ну 5-й Зарічий в Покровському районі м. Кривого Рогу, рухався автомобіль «ВАЗ 2108», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався у крайній лівій смузі. В цей же час, попереду у попутному напрямку у крайній лівій смузі рухався невстановлений автомобіль, під керування невстановленого водія, який почав знижувати швидкість руху. Водій ОСОБА_3 проявив неуважність до дорожньої обстановки, та не переконався що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, застосував відворот керма праворуч, здійснюючи маневр перестроювання у крайню праву смугу, де в цей час перебував припаркований автомобіль «ВАЗ 21120», реєстраційний номер НОМЕР_2 та позаду нього рухався велосипедист ОСОБА_6 , таким чином порушив вимоги п.п. 2.3 б) д) та 10.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, згідно з якими:
-«2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху »;
- «10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.»
Діючи з кримінальною протиправною недбалістю, внаслідок порушення зазначених вимог Правил дорожнього руху України, виконання яких було необхідною та достатньою умовою для запобігання ДТП, водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «ВАЗ 2108», допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_6 , та в подальшому наїзд на припаркований автомобіль «ВАЗ 21120».
Внаслідок ДТП велосипедист ОСОБА_6 був травмований та отримав тілесні ушкодження, у вигляді: тупа поєднана травма тіла у вигляді забійних ран голови, струсу головного мозку, закритої травми груді що супроводжувалася переломами 5,6,7 ребер праворуч ускладнених травматичним пневмотораксом праворуч, закритого перелому лівої променевої кістки зі зміщенням, перелому шилоподібного виростка лівої ліктьової кістки, які згідно висновку судово-медичної експертизи №281 від 03.03.2023 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя, П.2.1.3.й «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995.
Між порушенням водієм ОСОБА_3 п.п. 2.3 б), д), 10.1 Правил дорожнього руху України та наслідками - спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень є прямий причинний зв'язок.
Досудовим розслідуванням дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
На підставі ч. 1 ст. 473 КПК України, у судовому засіданні прокурор заявив клопотання про затвердження угоди про визнання винуватості від 19 травня 2023 року, укладеної між прокурором Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , якому на підставі ст.ст. 36, 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні та якому потерпілим ОСОБА_6 надано письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості, та ОСОБА_3 , який є обвинуваченим в цьому кримінальному провадженні, за участю захисника адвоката ОСОБА_5 .
Виходячи із змісту даної угоди, сторони виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч. 2 ст. 286 КК України, яка ніким не оспорюється, зазначили істотні обставини для даного кримінального правопорушення, ОСОБА_3 повністю визнає свою винуватість у зазначеному діянні і зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі обвинувального акту у судовому провадженні.
Згідно угоди, сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без позбавлення права керування транспортними засобами та звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вказав, що цілком розуміє свої права та наслідки укладення угоди, що передбачені ст. 473, ч. 4 ст. 474 КПК України, які йому були роз'яснені судом в ході судового засідання.
Також у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 беззастережно визнав свою вину за ч.2 ст. 286 КК України та надав суду згоду на призначення узгодженого сторонами угоди покарання.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні також просив суд затвердити угоду про визнання винуватості.
Потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні просив суд затвердити угоду про визнання винуватості.
Прокурор ОСОБА_4 вважав за доцільне затвердити угоду про визнання винуватості з огляду на наявність правових підстав для цього і відповідність угоди вимогам закону.
Враховуючи наведене, вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт, перевіривши угоду про визнання винуватості, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 469, ст. 472 КПК України, з'ясувавши у обвинуваченого, що він розуміє викладені в ч. 4 ст. 474 КПК України обставини, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, переконавшись, що укладення даної угоди сторонами є добровільним, правильності правової кваліфікації злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, суд вважає за необхідне затвердити угоду про визнання винуватості.
Підстав для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості суд не вбачає.
Враховуючи те, що сторонами угоди про визнання винуватості на підставі ч.2 ст. 75 КК України узгоджено звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, суд зважуючи на особу обвинуваченого, визнання ним вини у вчиненні кримінального правопорушення, вважає за можливе, встановити останньому іспитовий строк тривалістю в один рік з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.1, 3 ст.76 КК України.
Також санкція ч.2 ст. 286 КК України, за якою обвинувачується ОСОБА_3 , передбачає додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
Пленум Верховного Суду України у пункті 21 своєї постанови №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» надав роз'яснення, що у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст.286, ст.287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
Вирішуючи питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_3 є внутрішньо переміщеною особою, одружений. За наданої до суду досудової доповіді про обвинуваченого ОСОБА_3 вбачається, що останній винаймає разом з дружиною та її дочкою житло у м. Кривий Ріг, отримав середньо-технічну освіту за фахом механік та працює неофіційно водієм автотранспортних засобів. Зазначене вказує на те, що робота ОСОБА_3 нерозривно пов'язана з керуванням транспортним засобом, а також що позбавлення його спеціального права суттєво ускладнює пошуки нової роботи та вирішення побутових питань.
Також судом враховується, що обвинуваченим здійснені заходи на відшкодування потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням.
За таких обставин суд приходить до переконання про недоцільність застосуванням до ОСОБА_3 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Питання речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Відповідно до ст.124 КПК України процесуальні витрати за проведену інженерно-транспортну експертизу № СЕ-19/112-23/2714-ІТ від 17.03.2023 в розмірі 755,12 грн. слід стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави.
Цивільний позов не заявлений.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 369, 370, 371, 472, 474, 475 КПК України суд,-
ухвалив:
Угоду про визнання винуватості від 19 травня 2023 року, укладену між обвинуваченим ОСОБА_3 та прокурором Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12022041230001720 від 30 грудня 2022 року - затвердити.
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 19 травня 2023 року покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного судом випробувального терміну не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
У відповідності до ч.1, 3 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_3 витрати за проведення судових експертиз у сумі 755,12 гривень на користь держави.
Речові докази: - автомобіль «ВАЗ-2108», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_3 - залишити в розпорядженні останнього;
- велосипед «Україна», який знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_6 - залишити в розпорядженні останнього.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з моменту його проголошення прокурором та обвинуваченим виключно з підстав призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене, ухвалення вироку без згоди обвинуваченого на призначення покарання, не роз'яснення наслідків укладення угоди. Прокурором вирок може бути оскаржений виключно з підстав призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1