ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.05.2023Справа № 910/12314/22
Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Привалова А.І.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи
справу № 910/12314/22
за позовом Національної поліції України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК"
про стягнення 184 332,46 грн
Національна поліція України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про стягнення 184 332,46 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором №219НП про закупівлю футболок та сорочок (сорочка літня) (код згідно з ЄЗС ДК 021:2015-18330000-1) від 30.08.2021 в частині дотримання строків поставки обумовленого вказаним договором товару, у зв'язку з чим відповідачу за прострочення виконання зобов'язань нараховані пеня в сумі 100 544,98 грн та штраф у розмірі 83 787,48 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 у справі №910/12314/22 позовну заяву Національної поліції України до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про стягнення 184 332, 46 грн. з доданими до неї матеріалами передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Запорізької області.
Не погодившись з постановленою ухвалою, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати та передати справу №910/12314/22 для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 апеляційну скаргу Національної поліції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 у справі №910/12314/22 - задоволено. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 у справі № 910/12314/22 - скасовано.
Матеріали справи № 910/12314/22 повернуто до Господарського суду міста Києва для розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69а.
Відповідач ухвалу суду про відкриття провадження у справі та призначення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін отримав 21.04.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, долученим до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Станом на дату винесення даного рішення від позивача не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також не отримано від відповідача відзиву на позовну заяву.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
30.08.2021 між Національною поліцією України (за договором - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" (за договором - постачальник) був укладений Договір № 219НП про закупівлю футболок та сорочок (сорочка літня) (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-18330000-1) (надалі - договір).
Відповідно до п.1.1. договору, постачальник зобов'язується поставити покупцю сорочки літні (код згідно з ЄЗС ДК 021:2015-18330000-1), далі - товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах визначених цим договором.
Згідно із п.1.2. договору, загальна кількість товару, що підлягає поставці та ціна договору визначається у Специфікації товару (додаток № 1 до договору) і ростовці товару (додаток № 2 до договору).
Місцем виконання договору: в частині поставки товару - вул. Святошинська, 27, м. Київ 03115, стосовно інших зобов'язань за договором, в тому числі щодо сплати штрафних санкцій - вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601 (п.1.5. договору).
Ціна договору становить 1 196 964,00 грн, у тому числі ПДВ 199 494,00 грн (п.3.1. договору).
Пунктом 5.1. договору передбачено, що постачальник зобов'язується здійснити поставку товару протягом 30 календарних днів включно з дати укладання цього договору, за адресою покупця у місті Києві (вул. Святошинська, 27, м. Київ, 03115). У разі, якщо останній день поставки припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем поставки вважається перший за ним робочий день.
Згідно із п.5.2. договору, датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін накладної.
У пункті 9.2. договору сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов'язання з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. При цьому, день поставки товару поставленого постачальником з порушенням строку передбаченого пунктом 5.1. розділу 5 цього договору, вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції згідно умов цього договору.
Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у покупця та діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором (пункт 13.1 договору).
У відповідності до умов п.5.1. договору, відповідач мав здійснити поставку товару у строк до 29.09.2021.
Згідно із матеріалами справи відповідач здійснив поставку товару 22.12.2021, що підтверджується видатковою накладною №РН-12/20/20 від 22.12.2021, тобто з порушенням, встановлених у п.5.1. договору строків.
За розрахунком позивача пеня (період розрахунку: з 30.09.2021 по 22.12.2021 включно) становить 100 544,98 грн та штраф 7% від вртості товару - 83 787,48 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті від обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позову, виходячи з наступних обставин.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом вище, між сторонами укладений Договір № 219НП про закупівлю футболок та сорочок (сорочка літня) (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-18330000-1) від 30.08.2021, відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити позивачу поставку товару на умовах та у строки, визначеними цим договором.
За умовами п. 5.1. договору сторонами погоджено, що відповідач зобов'язується здійснити поставку товару протягом 30 календарних включно з дати укладання цього договору (дата укладення договору - 30.08.2021).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Частиною першою статті 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України).
Отже, при визначенні строку (терміну) виконання зобов'язання судам необхідно враховувати загальні положення Цивільного кодексу України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов'язання.
При цьому, застосування приписів статей 251, 252, 254 Цивільного кодексу України має універсальний характер, незалежно від змісту спірних правовідносин (постанова Верховного Суду від 02 грудня 2021 року у справі №922/2397/19).
Окрім того, у пункті 5.1. договору сторони погодили, що у разі, якщо останній день поставки припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем поставки вважається перший за ним робочий день.
Отже, враховуючи наведені приписи цивільного законодавства та умови договору, відповідач мав поставити товар у строк до 29.09.2021 та відповідно, датою початку періоду прострочення є 30.09.2021.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як підтверджено наданою позивачем у матеріали справи видатковою накладною № РН-12/20/20 від 22.12.2021 позивач поставив відповідачу погоджений у Специфікації товар на суму 1 196 964,00 грн.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Водночас, у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у постанові від 02.10.2018 у справі №910/18036/17.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором щодо своєчасної поставки товару належним чином доведений та підтверджений матеріалами справи.
Відповідач у відповідності наведених приписів процесуального закону не спростував наведених у позові обставин щодо поставки товару з порушенням строку, встановленого у пункті 5.1. договору.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Позивачем на підставі п. 9.2 договору здійснено нарахування пені у розмірі 0,1 % від вартості товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення, у сумі 100 544,98 грн за період з 30.09.2021 по 22.12.2021 та штраф 7% від вртості товару - 83 787,48 грн.
При цьому, оскільки сторонами погоджено, що день поставки товару поставленого відповідачем з порушенням строку, вважається днем прострочення, то позивачем правомірно проведено розрахунок пені з урахуванням дня, в який відбулася поставка товару.
Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).
За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Судом перевірено розрахунки позивача пені та штрафу, які є арифметично правильними та відповідають умовам договору, а тому позовні вимоги суд визнає обґрунтованими.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення суми пені та штрафу.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне Шосе, 69а; ідентифікаційний код: 30105738) на користь Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10; ідентифікаційний код 40108578) пеню в розмірі 100 544 грн 98 коп., штраф - 83 787 грн 48 коп. та судовий збір у сумі 2764 грн 99 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено та підписано: 24.05.2023.
Суддя А.І. Привалов