ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.05.2023Справа № 910/3706/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання
за позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»
до Акціонерного товариства «УКРТЕЛЕКОМ»
про стягнення 60 905, 18 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст і підстави позовних вимог
Комунальне підприємство «КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕ КСПЛУАТАЦІЯ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «УКРТЕЛЕКОМ» про стягнення 60 905, 18 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №3473 від 28.09.2021.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 14.03.2023 Господарський суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/3706/23 постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
18.04.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов.
У відзиві на позов відповідачем заявлено клопотання про залишення позову без розгляду.
Розглянувши клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, суд прийшов до висновку про наступне.
У своєму клопотанні відповідач просить суд залишити без розгляду позов Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» на підставі п.1 ч.1 ст.226 ГПК України, посилаючись на те, що позивач як балансоутримувач не наділений повноваженнями звертатись до суду з приводу виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.
Однак, судом не встановлено та відповідачем не підтверджено наявності підстав, визначених п.1 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України, для залишення позову у справі №910/3706/23 без розгляду. Окрім того, посилання відповідача на те, що позивач не наділений повноваженнями звертатись до суду з приводу виконання договірних зобов'язань, суд вважає безпідставним, з огляду на положення пункту 3.3 договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №3473.
Враховуючи вище наведене, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залишення без розгляду позову.
20.04.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині заборгованості у сумі 57 043,59 грн.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №3473 від 28.09.2021 позивач передав відповідачу нежилі приміщення загальною площею 173,10 кв.м. в будинку №5 літера А на вул. Пулюя Івана у місті Києві, що підтверджується Актом приймання-передачі майна від 28.09.2021.
Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на те, що відповідач свої зобов'язання з оплати оренди нежилих приміщень не виконав, у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 57 043,59 грн за період з 25.01.2022 по 28.02.2023.
20.04.2023 позивач повідомив про оплату відповідачем заборгованості у повному обсязі та на підтвердження надав докази, у зв'язку з чим заявив клопотання про закриття провадження в частині стягнення заборгованості у сумі 57 043,59.
У зв'язку із простроченням відповідачем оплати оренди позивачем нараховані: інфляційні втрати у сумі 3 169,71 грн та 3% річних у сумі 691,88 грн.
Позиція відповідача
В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на те, що позов необхідно залишити без розгляду, оскільки позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, тобто балансоутримувачем.
Також, відповідач повідомив про оплату заборгованості у повному обсязі у сумі 57 043,59 грн.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
28.09.2021 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (балансоутримувач, позивач) та Акціонерним товариством «УКРТЕЛЕКОМ» (орендар, відповідач) укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №3473 (далі - договір), за умовами якого орендодавець та балансоутримувач передають, а орендар приймає в строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 Умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Умов.
Об'єкт оренди та склад майна: нежитлове приміщення загальною площею 173,10 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Пулюя Івана, 5, літера А. Балансова залишкова вартість, визначена на підставі фінансової звітності балансоутримувача: 2 024 916, 74 грн, без податку на додану вартість (пункти 4, 6 Умов).
У відповідності до п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання Акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору.
У відповідності до Акту приймання-передачі майна від 28.09.2021 позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування згідно з договором оренди від 28.09.2021 № 3473 нежилі приміщення у нежилому будинку, що перебувають на балансі КП «Київжитлоспецексплуатація», загальною площею 173,1 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Пулюя Івана, 5, літера А.
У відповідності до п. 3.1. договору орендна плата становить суму, визначену у підпункті 8.1 пункту 8 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.
До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об'єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат Балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із Балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.
Нарахування податку на додану вартість та орендну плату, розмір авансового внеску орендної плати та суму забезпечувального депозиту, визначених у підпункті 8.1. пункту 8, пунктах 9 та 10 Умов, здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Якщо орендна плата визначена за результатами аукціону, орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, та припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року (п. 3.2. договору).
Пунктом 8.1. Умов визначено, що місячна орендна плата, визначена за результатами аукціону 10 124,58 грн, без податку на додану вартість.
Згідно із п. 3.3. договору орендар сплачує орендну плату на рахунок балансоутримувача щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди за поточний місяць. Орендна плата сплачується орендарем на рахунок балансоутримувача, починаючи з дати підписання Акту приймання-передачі майна.
Відповідно до п. 3.7., п. 3.8. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується балансоутримувачем. Орендар згідно з пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України сплачує інфляційні витрати по заборгованості та 3% річних від простроченої суми заборгованості.
Цей договір укладено на строк, визначений у пункті 11 Умов. Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами. Строк оренди за цим договором починається з дати підписання Акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору (п. 11.1. договору).
Пунктом 11.1. Умов визначено, що строк договору: 5 років з дати набрання чинності цим договором.
Позивач зазначає, що у зв'язку із неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором, у відповідача утворилася заборгованість з орендної плати за користування приміщенням за період з 25.01.2022 по 28.02.2023 у сумі 57 043,59 грн.
Відповідачем оплату вказаних вище нарахувань здійснено у повному обсязі у сумі 57 043,59 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 4039 від 05.04.2023, № 4038 від 05.04.2023, № 3317 від 17.03.2023, № 3318 від 17.03.2023, № 3319 від 17.03.2023, № № 3924 від 31.03.2023, № 4040 від 05.04.2023, № 3760 від 29.03.2023, № 3761 від 29.03.2023 та банківськими виписками з рахунку позивача.
У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивач нарахував інфляційні втрати у сумі 3 169,71 грн та 3% річних у сумі 691,88 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Матеріалами справи підтверджено, що у спірний період відповідач користувався орендованим нерухомим майном, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Пулюя Івана, 5, літера А, переданим у користування на підставі договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №3473 від 28.09.2021.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
На відносини, пов'язані із орендою комунального майна поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-IX від 03.10.2019.
Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Орендар сплачує орендну плату на рахунок балансоутримувача щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди за поточний місяць. Орендна плата сплачується орендарем на рахунок балансоутримувача, починаючи з дати підписання Акту приймання-передачі майна. (п. 3.3. договору).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Як зазначено позивачем та встановлено судом, в подальшому відповідачем після відкриття провадження у справі було погашено основну суму заборгованості у повному розмірі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 4039 від 05.04.2023, № 4038 від 05.04.2023, № 3317 від 17.03.2023, № 3318 від 17.03.2023, № 3319 від 17.03.2023, № № 3924 від 31.03.2023, № 4040 від 05.04.2023, № 3760 від 29.03.2023, № 3761 від 29.03.2023 та банківськими виписками з рахунку позивача.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи те, що сума у розмірі 57 043,59 грн сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі, суд закриває провадження у справі №910/3706/23 в частині позовних вимог про стягнення 57 043,59 грн, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат у сумі 3 169,71 грн та 3% річних у сумі 691,88 грн.
У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Наведені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.
Перевіривши розрахунок 3% річних у сумі 691,88 грн, інфляційні втрати у сумі 3169,71 грн, нараховані на заборгованість з орендної плати судом встановлено, що зазначений розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є арифметично правильним, у зв'язку із чим вимоги у цій частині суд задовольняє.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд задовольняє позовні вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" в частині 3% річних, інфляційних втрат, та про закриття провадження у справі №910/3706/23 в частині позовних вимог про стягнення 57 043,59 грн заборгованості.
У відповідності до п. 2 ч. 1. ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд справи покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
При цьому, суд зазначає позивачу, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Отже, сплачена сума судового збору в частині позовних вимог щодо яких закрито провадження у справі повертається особі, яка його сплатила за її клопотанням.
Оскільки на даний час позивачем не заявлено клопотання про повернення судового збору, то питання про повернення суми судового збору на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", наразі не вирішується.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Закрити провадження у справі №910/3706/23 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 57 043,59 грн.
В іншій частині позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «УКРТЕЛЕКОМ» (01601, місто Київ, БУЛЬВАР ТАРАСА ШЕВЧЕНКА, будинок 18; ідентифікаційний номер 21560766) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРСЬКА, будинок 51-А, ідентифікаційний код 03366500) 3% річних у сумі 691,88 грн, інфляційні втрати у сумі 3 169,71 грн та судовий збір у розмірі 170,17 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 22.05.2023.
Суддя О.В. Гулевець