номер провадження справи 18/12/22
про закриття провадження у справі
24.05.2023 справа № 908/272/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/272/22
за позовом приватного підприємства “НІК” (вул. Узбекистанська, буд. 15, м. Запоріжжя, 69093)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок “СІГМА” (вул. Виборзька, буд. 8, м. Запоріжжя, 69032)
про стягнення 9652,61 грн.
Без повідомлення (участі) представників учасників справи
Приватне підприємство “НІК” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок “СІГМА” 9652,61 грн., які складаються з: 8000,00 грн. заборгованості за договором оренди № 12-12/19 нежитлових кімнат від 06.01.2020, 291,29 грн. пені, 1200,00 грн. штрафу, 49,32 грн. річних та 112,00 грн. інфляційних втрат. Позов заявлено на підставі статей 15, 16, 509, 525, 526, 610, 612, 759-761, 773, 774, 776, 785 Цивільного кодексу України, статей 20, 173, 175, 193, 283, 284 ГК України. До попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивачем віднесено 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та зазначено, що докази будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2022 справу № 908/272/22 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою суду від 07.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/272/22, присвоєно справі номер провадження 18/12/22, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 11.05.2022 суд продовжив процесуальні строки розгляду справи по суті до закінчення воєнного стану в Україні. В ухвалі зазначалось, що кінцевий строк розгляду справи буде визначений відповідною ухвалою суду після усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України.
Ухвалою від 06.04.2023 поновлено процесуальні строки розгляду справи № 908/272/22 по суті; кінцевий строк розгляду справи по суті визначено не більш шістдесяти днів з моменту винесення даної ухвали; запропоновано відповідачу: надати в строк, що не перевищує 15 днів з дня отримання даної ухвали та/або опублікування тексту даної ухвали на офіційному веб-порталі судової влади України, але не пізніше 04.05.2023, відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч. ч. 2, 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Копію ухвали відповідачу надіслано на адресу вул. Виборзька, буд. 8, м. Запоріжжя, 69032. яку отримано ним 27.04.2023, а також опубліковано її текст на офіційному веб-порталі судової влади України.
Судом встановлено, що відповідач згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрований на адресою: вул. Виборзька, буд. 8, м. Запоріжжя, 69032 (раніше адреса реєстрації відповідача: вул. Шмідта, буд. 116-А, м. Мелітополь, Запорізька область, 72319).
Від відповідача 04.05.2023 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить позовну заяву задовольнити частково, в частині стягнення орендної плати, у задоволенні решти позовних вимог відмовити, судові витрати розподілити між сторонами. Відповідач посилається на те, що, на його думку, на момент подання позовної заяви між сторонами був відсутній предмет спору, а позов заявлено передчасно, оскільки позивачем не виконано свого обов'язку щодо надання рахунку та акту виконаних робіт, що позбавило відповідача можливості своєчасно та належним чином виконати свій обов'язок з оплати. До відзиву відповідачем надано платіжні інструкції № 371, № 372, № 373 від 02.05.2023 про сплату на рахунок позивача 8000,00 грн. заборгованості за договором оренди № 12-12/19 нежитлових кімнат від 06.01.2020, 291,29 грн. пені, 1200,00 грн. штрафу, 49,32 грн. річних та 112,00 грн. інфляційних втрат, всього 9652,61 грн., а також 2481,00 грн. судового збору.
Від позивача 05.05.2023 надійшла заява, в якій позивач на підставі ст. 191 ГПК України заявив про відмову від позову до товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок “СІГМА” про стягнення 9652,63 грн. та закриття провадження у справі. Заява обґрунтована тим, що 03.05.2023 відповідач на розрахунковий рахунок позивача перерахував загальну суму заборгованості, яка зазначена у позовній заяві, а саме: 8000,00 грн. основного боргу, 291,29 грн. пені, 1200,00 грн. штрафу, 49,32 грн. річних та 112,00 грн. інфляційних втрат, всього 9652,61 грн.
Судом встановлено, що у позовній заяві ціною позову позивач зазначив 9652,63 грн., однак при підрахунку сум 8000,00 грн. основного боргу, 291,29 грн. пені, 1200,00 грн. штрафу, 49,32 грн. річних та 112,00 грн. інфляційних втрат, загальна сума ціни позову складає 9652,61 грн. Отже, зазначення ціни позову у розмірі 9652,63 грн. у позовній заяві та в попередніх ухвалах суду є технічною помилкою при підрахунку складових ціни позову.
Також 05.05.2023 позивач подав клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу на підставі ст.ст. 123, 126, ч. 3 ст. 130 ГПК України в розмірі 3000,00 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно із ч.ч. 1, 2, 3 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
За визначенням ч. 3 ст. 231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Заява про відмову від позову підписана представником приватного підприємства “НІК” адвокатом Сухоруковою Надією Миколаївною, повноваження якої вчиняти дії від імені юридичної особи підтверджуються ордером АР № 1099149 від 17.10.2022.
Розглянувши заяву позивача про відмову від позову, враховуючи, що відмова позивача від позову не суперечить законодавству і фактичним обставинам справи, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, суд визнав за можливе прийняти відмову від позову приватного підприємства “НІК” та закрити провадження у справі № 908/272/22 на підставі п. 4. ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Із змісту частин 1, 3 ст. 130 ГПК України слідує, що у разі відмови позивача від позову до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Враховуючи наведені приписи ГПК України, з огляду на те, що позивач не підтримав своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, а судовий збір у розмірі 2481,00 грн. сплачений відповідачем на рахунок позивача, витрати зі сплати судового збору судом не розподіляються.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Заявами по суті справи, відповідно до ч. 2 ст. 161 ГПК України, є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Згідно з пунктом 9 частини 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи № 908/272/22, у позовній заяві до попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивачем включено 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В клопотанні від 04.05.2023 позивач просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок “СІГМА” на користь приватного підприємства «НІК» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, відповідно до приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Виходячи з аналізу вказаних статей, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу за для надання такої допомоги.
Відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Як вбачається з матеріалів справи, за умовами укладеного приватним підприємством «НІК» (Клієнтом) та Адвокатом Мякотою Станіславом Володимировичем (Адвокатом) договору про надання правової допомоги № б/н від 15.12.2021, Адвокат зобов'язується здійснювати представництво та надання інших видів правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 4.2 Договору визначено, що Клієнт сплачує Адвокату гонорар після підписання сторонами акта наданих послуг (виконаних робіт) шляхом перерахування вказаної в ньому суми на банківський рахунок Адвоката, або у готівковій формі, зазначивши про це у Акті наданих послуг.
З матеріалів справи вбачається, що позовна заява ПП «НІК» складена за підписом адвоката Мякоти С.В.
ПП «НІК» та Адвокатом Мякотою С.В. 01.02.2022 складено детальний опис робіт (наданих послуг) та здійснених витрат, виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі, який є Додатком - 1 до договору про надання правової допомоги № б/н від 15.12.2021, а саме: вивчення матеріалів справи та підготовка позовної заяви № 5/01 від 24.01.2022 (3000,00 грн.).
На виконання договору про надання правової допомоги №б/н від 15.12.2021 сторонами 01.02.2022 підписаний акт приймання-передачі наданих послуг, згідно якого Адвокат надав наступні юридичні послуги: вивчення матеріалів справи та підготовка позовної заяви № 5/01 від 24.01.2022 (3000,00 грн.). Вартість послуг Адвоката становить 3000,00 грн., вказана сума сплачена Клієнтом Адвокату у готівковій формі в момент підписання цього Акту.
Абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За визначенням ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зазначені положення кореспондуються з європейськими стандартами, зокрема п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Отже, суд дійшов висновку, що поданими та вказаними вище документами підтверджено статус Адвоката Мякоти Станіслава Володимировича, який діяв на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги АР № 1081907 від 20.01.2022, а відтак правова природа зазначених витрат ПП «НІК» є витратами на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розумінні статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі “Баришевський проти України” від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі “Гімайдуліна і інших проти України” від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі “Меріт проти України” від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв'язку з цим суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У відзиві на позов відповідач відносно визначеного позивачем розміру витрат на правову допомогу заперечень не навів.
Суд враховує, що договором про надання правової допомоги № б/н від 15.12.2022 сторони узгодили порядок оплати наданих послуг у фіксованому розмірі.
За правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 та від 20.01.2021 у справі № 357/11023/18, розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України. Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Правомірність та дійсність понесення позивачем відповідних витрат підтверджується матеріалами справи.
Розмір наведених витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд визнав співмірним заявленим у позові вимогам.
На підставі викладеного, суд визнає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язаних з розглядом справи № 908/272/22.
Керуючись ст.ст. 46, 129, 130, ч. 3 ст. 191, п. 4 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Прийняти відмову від позову приватного підприємства «НІК» про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок “СІГМА” 9652,61 грн.
2. Провадження у справі № 908/272/22 - закрити.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок “СІГМА” (вул. Виборзька, буд. 8, м. Запоріжжя, 69032, ідентифікаційний код 32006396) на користь приватного підприємства “НІК” (вул. Узбекистанська, буд. 15, м. Запоріжжя, 69093, ідентифікаційний код 32040369) 3000,00 грн. (три тисячі грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.
Повний текст ухвали складено та підписано 24.05.2023.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили (ст.ст. 231, 235, 255, 256 ГПК України). Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.В. Левкут