Єдиний унікальний номер №175/1023/23
провадження №1-кс/175/501/23
23 травня 2023 року смт.Слобожанське
Дніпропетровський районний суд
Дніпропетровської області у складі:
головуючого - слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю: підозрюваного - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
слідчого - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП № 8 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Слобожанської окружної прокуратури ОСОБА_5 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хутірське, Дніпропетровської області, з середньою освітою, неодруженого, маючого малолітню дитину, тимчасово непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
23 травня 2023 року до Дніпропетровського районного суду надійшло вищезазначене клопотання слідчого СВ ВП № 8 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Слобожанської окружної прокуратури ОСОБА_5 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У провадженні слідчого відділення ВП №8 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 04.03.2023 за №12023041440000145, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до положень додатку № 1 затвердженого п. 1 постанови Верховної Ради України від 07.06.1992 № 2471-XII «Про право власності на окремі види майна», п. п. 1-4, 9, 15 Положення по дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576, п. п. 2.8, 8.1, 8.2, 8.9 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 622, зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаються громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), вибухові речовини й засоби вибуху не можуть перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України. Право носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача, чи збут вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв здійснюється на підставі передбачених законом дозволів.
Так, 03.03.2023 приблизно о 07:00, більш точно часу у ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_3 перебуваючи поблизу автодороги біля м. Лубни Полтавської області, більш точного місця у під час досудового розслідування не встановлено, на землі побачив з'єднані 1 (один) конструктивно оформлений заряд вибухової речовини, а саме споряджений корпус осколкової наступальної ручної гранати РГД-5, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових речовин та придатний для виробництва вибуху, та 1 (один) модернізований уніфікований запал ручних гранат типу УЗРГМ-2, промислового виготовлення, який відноситься для категорії вибухових пристроїв та придатний для здійснення вибуху.
Після чого, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи про відсутність у нього будь-яких дозволів передбачених законом на поводження із вибуховими пристроями та вибуховими речовинами, привласнив вищезазначені вибуховий пристрій та вибухову речовину, тобто умисно, незаконно придбав споряджений корпус осколкової наступальної ручної гранати РГД-5 та модернізований уніфікований запал ручних гранат типу УЗРГМ-2 без передбаченого законом дозволу.
У подальшому, ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, залишив вищезазначені вибуховий пристрій та вибухову речовину на зберіганні, помістивши їх до своєї сумки чорного кольору.
Надалі, ОСОБА_3 03.03.2023 після 07:00, більш точного часу у ході досудового розслідування не встановлено, продовжуючи умисно, незаконно зберігати при собі вищезазначені вибуховий пристрій та вибухову речовину, сів до автомобіля Volkswagen Golf, на іноземній реєстрації НОМЕР_1 , який знаходився поблизу автодороги біля м. Лубни Полтавської області, більш точного місця під час досудового розслідування не встановлено, та, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, після початку руху вказаного транспортного засобу здійснив незаконне носіння вищезазначених вибухового пристрою та вибухової речовини до 16:10 03.03.2023, а саме до часу зупинення вказаного автомобіля на блокпосту НОМЕР_2 , розташованому на АДРЕСА_3.
Так, 03.03.2023 в період часу з 17:58 до 18:23 працівниками поліції ВП № 8 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, у ході проведення огляду місця події за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, м. Підгородне, на блокпосту у ОСОБА_3 виявлено та вилучено з'єднані 1 (один) конструктивно оформлений заряд вибухової речовини, а саме споряджений корпус осколкової наступальної ручної гранати РГД-5, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових речовин та придатний для виробництва вибуху, та 1 (один) модернізований уніфікований запал ручних гранат типу УЗРГМ-2, промислового виготовлення, який відноситься для категорії вибухових пристроїв та придатний для здійснення вибуху, які ОСОБА_3 умисно, незаконно придбав, зберігав та носив без передбаченого законом дозволу.
Діяння ОСОБА_3 , які виявились у незаконному придбанні, зберіганні, носінні вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, кваліфікуються за ч. 1 ст. 263 КК України.
Вина підозрюваного ОСОБА_3 , у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 263 КК України, підтверджується такими доказами:
- рапортами працівників поліції, про виявлення кримінального правопорушення;
- протоколом огляду місця події від 03.03.2023;
- поясненням ОСОБА_3 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 04.03.2023;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 04.03.2023;
- висновком експерта № СЕ-19/104-23/9245-ВТХ від 16.03.2023;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_11
- повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення;
- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_3 ;
- іншими матеріалами кримінального провадження.
18 травня 2023 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
На даний час в органу досудового розслідування виникла потреба в обранні щодо підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу з метою забезпечення виконання останнім процесуальних обов'язків та недопущення ризиків, які можуть створювати суттєві перешкоди для проведення досудового розслідування кримінального провадження.
Зважаючи на тяжкість вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення найбільш обґрунтованим та об'єктивним є застосування щодо нього запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою.
Згідно положень ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Підставою для обрання відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а також наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний може:
- підозрюваний ОСОБА_3 переховуватися від органів дізнання та/або суду;
- підозрюваний ОСОБА_3 може перешкодити кримінальному провадженню іншим чином.
Таким чином, беручи до уваги, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, враховуючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може їм запобігти - обрання щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є найбільш обґрунтованим заходом.
Прокурор у судовому засідання клопотання підтримав, вважав, що існують ризики передбачені п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: є достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_3 буде переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; підозрюваний ОСОБА_3 може перешкодити кримінальному провадженню іншим чином.
Слідчий підтримав клопотання.
Захисник у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, вважав зазначені ризики необґрунтованими, а клопотання таким, що не підлягає задоволенню, просив обрати до його підзахисного запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі, а саме: особисте зобов'язання.
Підозрюваний просив відмовити в клопотанні про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підтримав свого захисника та просив обрати щодо нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Встановлено, що 04.03.2023, відповідно до вимог ч. 1 ст. 263 КПК України, відомості про зазначене кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №№12023041440000145, за попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 263 КК України.
18.05.2023 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України і його провина у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується доказами зібраними по кримінальному провадженню, зокрема: рапортами працівників поліції, про виявлення кримінального правопорушення; протоколом огляду місця події від 03.03.2023; поясненням ОСОБА_3 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 04.03.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 04.03.2023; висновком експерта № СЕ-19/104-23/9245-ВТХ від 16.03.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ; повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_3 ; іншими матеріалами кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 177 КПК України визначені мета та підстави застосування запобіжних заходів.
Так, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів дізнання та/або суду;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному проваджені;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставами для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Згідно зі ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, і у подальшому про його продовження, суд зобов'язаний у сукупності оцінити обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; репутацію підозрюваного, наявність у нього судимостей.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
Слідчий суддя враховує, також практику Європейського суду з прав людини, зокрема сформульовану в рішеннях «Марченко проти України» та «Лабіта проти Італії», згідно з якими тримання під вартою є виправданим у певному випадку, а саме тоді, коли суспільний інтерес, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
Також Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував (рішення у справі «Харченко проти України») на тому, що п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 слідчий суддя виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Надані органом досудового розслідування до матеріалів клопотання та досліджені в судовому засіданні докази дають підстави вважати, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, яке є тяжким, та за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
До того ж в судовому засіданні органом досудового розслідування доведена наявність ризиків, які дають достатньо підстав вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а зокрема: переховуватися від органу досудового розслідування або перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, однак не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КК України, не може запобігти тим ризикам, які існують, та не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
До того ж, в судовому засіданні встановлено, що підозрюваний ОСОБА_3 має постійне місце проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має сталі соціальні зв'язки та неофіційно працює.
Згідно положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам належної процесуальної поведінки підозрюваного.
А тому, враховуючи пред'явлену ОСОБА_3 підозру, дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, має малолітню дитину та сталі соціальні зв'язки, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_3 альтернативний запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці, з покладенням на нього певних процесуальних обов'язків: прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним викликом; не залишати місце фактичного проживання без дозволу слідчого, прокурора, суду цілодобово; утримуватися від спілкування з особами, визначеними слідчим, прокурором, здати свій паспорт для виїзду за кордон (у разі наявності). оскільки даний запобіжний захід є достатнім для забезпечення належної поведінки підозрюваного ОСОБА_3 та дієвості кримінального провадження щодо останнього.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-179, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -
В клопотанні слідчого СВ ВП № 8 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Слобожанської окружної прокуратури ОСОБА_5 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Застосувати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 1 ст. 263 КК України, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання, а саме: АДРЕСА_2 , строком на 2 місяці до 18 липня 2023 року включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_3 обов'язки передбачені ст. 194 КПК України:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;
- не залишати місце проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора, суду цілодобово;
- утримуватися від спілкування з особами, визначеними слідчим, прокурором;
- здати свій паспорт для виїзду за кордон (у разі наявності).
В задоволенні клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання - відмовити.
Дата закінчення дії ухвали 18 липня 2023 року.
Копію ухвали вручити підозрюваному, захиснику, прокурору та слідчому.
Відповідно до ст. 296 КПК України ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1