Справа № 161/6025/23
Провадження № 2-а/161/157/23
23 травня 2023 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі: головуючого - судді Пушкарчук В.П.
при секретарі - Швед Н.В.
за участі: позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Літвака О.І.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, поліцейського взводу № 2 роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області капрала поліції Ляснюка Сергія Михайловича про скасування постанови, -
14.04.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначив, що 04.04.2023 року о 20 год. 35 хв. він керував транспортним засобом FORD Focus, н.з. НОМЕР_1 , рухавшись по вул. Рівненська в м. Луцьку в крайній лівій смузі, перетнув перехрестя вул. Рівненська та вул. Відродження, ввімкнувши правий поворот, змінив смугу з крайної лівої, яка дозволялє рух тільки ліворуч в крайню праву, яка дозволяє рух прямо, та був зупинений працівником поліції. Останній повідомив його, що він порушив ПДР, а саме: не дотримався знаку «5.16». Крім того, йому інкриміновано відсутність освітлення заднього номерного знаку. На його прохання надати фото- та відеофіксацію правопорушення поліцейський не відреагував та поставив вимогу надати йому документи, що посвідчують його особу. У відповідь на це він пред'явив паспорт гр. України. Як наслідок, співробітник поліції вирушив до свого службового автомобіля, а повернувшись, вручив йому постанову серії БАБ № 738174, якою його визнано винним у вчиненні правопорушень за ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 121-3, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1190 грн. Із оскаржуваної постанови слідує, що він: не виконав вимогу знаку 5.16 «напрямок руху по смугах» рухаючись крайньою лівою лівою смугою, рух якою дозволено лише ліворуч, здійснив рух прямо; здійснював рух на транспортному засобі, номерний знак якого не освітлювався в темну пору доби; не користувався ременем безпеки; під час перевірки документів не надав посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний талон на транспортний засіб, та Поліс ОСЦВННТЗ власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п. п. 2.1 «а, б, г», 2.9 «в», 8.4. «г» ПДР України. З оскаржуваною постановою він не погоджується, вважає її незаконною, та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона не відображає дійсних обставин справи та винесена з порушенням норм чинного законодавства. Враховуючи наведене, просить суд скасувати оскаржувану постанову та стягнути з відповідача на свою користь судові витрати по справі.
08.05.2023 року представником відповідача було подано відзив на вищевказану позовну заяву. В обгрунтування своїх заперечень щодо позову зазначає, що притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 121-3, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП відбулося з повним дотриманням матеріальних норм та чинних норм процесуального законодавства, а його доводи, викладні у позовній заяві не відповідають дійсним обставинам справи та спрямовані на уникнення від адміністративної відповідальності за вчинене. Враховуючи наведене, у задоволенні позову просить відмовити.
У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав із викладених у позові підстав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити.
Заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши письомові та електронні докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 04.04.2023 року поліцейським взводу № 2 роти № 4 БУПП у Волинській області ДПП капралом поліції Ляснюком С.М. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії БАБ № 738174, про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 грн. за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 121-3, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП.
З оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 , 04.04.2023 року о 20:35 год., в м. Луцьку по вул. Рівненська, керуючи транспортним засобом FORD Focus, н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 «напрямок руху по смугах» та будучи у крайній лівій смузі, рух якою дозволено лише ліворуч, здійснив рух прямо, також здійснював рух на транспортному засобі, номерний знак якого не освітлювався в темну пору доби, також не користувався ременем безпеки, хоча транспортний засіб обладнаний таким, також під час перевірки документів не надав посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний талон на транспортний засіб та Поліс ОСЦВННТЗ власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п. п. 2.1 «а, б, г», 2.3 «в», 2.9 «в», 8.4. «г» ПДР України.
Підпунктами 2.1 «а, б, г» ПДР визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: a) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб; ґ) чинний страховий поліс.
Згідно з підпунктом «в» п. 2.3 ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів; (пункт змінено 11.11.2020).
Відповідно до пп. «в» п. 2.9 ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом, з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Згідно пп. «г» п. 8.4. ПДР «наказові знаки» показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження.
Дорожній знак 5.16 «напрямок руху по смугах» відноситься до категорії «наказові знаки» та показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них.
За порушення вищевказаних вимог ПДР наступає адміністративна відповідальність за ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 121-3, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Частинами 1 та 2 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
В обгрунтування своїх заперечень щодо законності постанови та відсутності в своїх діях складу адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 121-3, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП, ОСОБА_1 посилається на ту обставину, що жодних порушень вимог ПДР він не допустив, а при розгляді справи щодо нього працівником поліції було в повній мірі знівельовано чинні норми процесуального права.
Однак, з такими доводами позивача погодитися неможливо з огляду на наступне.
Так, факт вчинення адміністративних правопорушень ОСОБА_1 передбачених ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 121-3, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП підтверджується відеозаписом (назва файлу: export-js3w3) з портативного нагрудного відеореєстратора поліцейського від 04.04.2023 року, відеозаписом (назва файлу: IMG_1778) з портативного відеореєстратора розташованого в службовому автомобілі від 04.04.2023 року та відповіддю Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Волинській області.
У свою чергу, постанова про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 738174 від 04.04.2023 року відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
На переконання суду, дії поліцейського взводу № 2 роти № 4 БУПП у Волинській області ДПП капрала поліції Ляснюка С.М. при винесенні щодо відповідача оскаржуваної постанови у повній мірі відповідали вимогам процесуального та матеріального права, правопорушення вчинені ОСОБА_1 підтвердженні належними, допустимими та достатніми доказами.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про безпідставність доводів ОСОБА_1 , які викладені в його адміністративному позові.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальниий суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи встановлені в ході розгляду справи обставини, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до УПП у Волинській області ДПП про скасування постанови.
У зв'язку з відмовою у позові, суд, виходячи із положень ст. 139 КАС України, вважає за необхідне понесені позивачем судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покласти на нього.
Керуючись ст. 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, поліцейського взводу № 2 роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області капрала поліції Ляснюка Сергія Михайловича про скасування постанови - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області В.П. Пушкарчук