Справа № 946/1430/23
Провадження № 2-о/946/96/23
23 травня 2023 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді Адамова А.С.,
при секретарі - Тюміній О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Ізмаїльська міська рада Ізмаїльського району Одеської області про встановлення факту, що має юридичне значення, -
27.02.2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, від якого залежить виникнення майнового права, якою (з урахуванням уточнення від 24.03.2023р.) просить встановити факт того, що вона, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживала зі спадкодавцем ОСОБА_2 . Який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто на час відкриття спадщини. Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне останній майно, а саме: житловий будинок з надвірними спорудами та земельною ділянкою, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 15.06.1959 року ОСОБА_2 являється рідним сином ОСОБА_3 . Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 07.08.1982 року ОСОБА_1 являється рідною донькою ОСОБА_2 . ОСОБА_2 розірвав шлюб з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 . ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_2 . Відповідно до даних з домової книги ОСОБА_2 був прописаний в АДРЕСА_1 та фактично проживав разом з матір'ю ОСОБА_3 . Таким чином, позивач - ОСОБА_1 є рідною онучкою ОСОБА_3 та дочкою ОСОБА_2 . Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_2 окрім неї не має. Оскільки ОСОБА_2 не встиг за життя оформити спадщину, то, вона, ОСОБА_1 , звернулася до державного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак листом державного нотаріуса за №458/02-14 від 18.11.2022 року їй було повідомлено та рекомендовано звернутись до суду. Після смерті ОСОБА_3 спадкова справа не відкривалась. З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №70583842 від 10.11.2022 року, наявна інформація про заведення 10.05.2017 року спадкової справи №80/2017 після смерті ОСОБА_2 , але не зазначено ким вона заведена. У неї є в розпорядженні оригінал заповіту ОСОБА_3 на ОСОБА_2 , а також наявні правоустановлюючі документи на житловий будинок та державний акт на землю.
Ухвалою суду від 02 травня 2023 року витребувано від Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області копію спадкової справи№80/2017, заведену 10.05.2017 року після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також інформацію чи залишив ОСОБА_2 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 , заповіт.
В судовому засіданні від 02.05.2023 заявниця ОСОБА_1 підтримала вимоги заяви, просила заяву задовольнити. Зазначила, що встановлення цього факту потрібно для оформлення спадщини. Більше спадкоємців немає.
У судовому засіданні від 02.05.2023 року були допитані свідки: ОСОБА_5 (сусід померлих та заявниці), ОСОБА_6 (сусідка), ОСОБА_7 (сусід).
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що він є сусідом померлих та заявниці. Він усіх знав з самого народження. Там проживав. Там проживала ОСОБА_8 , з ОСОБА_9 , а потім і ОСОБА_10 почала проживати з ОСОБА_9 , після смерті ОСОБА_8 одразу. Геннадій хворів. Тому донька проживала з ним постійно. Майже 8 років проживала ОСОБА_10 з ОСОБА_9 .
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою, знаходиться у добрих відносинах. Після смерті ОСОБА_8 (бабусі, ОСОБА_10 (донька) переїхала до ОСОБА_9 (батька) та дійсно постійно проживала там, до його смерті. Прибирала, вела господарство, доглядала город. Поховала Геннадія його донька ОСОБА_10 .
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що є сусідом, стосунки дружні. Після смерті ОСОБА_8 , до ОСОБА_9 переїхала його донька ОСОБА_10 . Постійно проживали там однією родиною як донька з батьком. Він хворів, вона доглядала його до смерті. Вела господарство. Поховала його ОСОБА_10 .
Заявник у судове засідання від 23.05.2023 не з'явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, проте його представник надав суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, заяву підтримують у повному обсязі.
Представник заінтересованої особи Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення заявника, свідків, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 була власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно №255 від 23.02.2011р. та земельної ділянки за вказаною адресою на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №392164 виданого 19.11.2009р. (а.с. 18).
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_3 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеської області, актовий запис №1777 (а.с. 12).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне її майно, а саме: житловий будинок з надвірними спорудами та земельною ділянкою, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 15.06.1959 року ОСОБА_2 являється рідним сином ОСОБА_3 (а.с.13).
Згідно заповіту державного нотаріуса Ізмаїльської державної нотаріальної контори від 11.03.2003р., ОСОБА_3 заповіли житловий будинок та земельну ділянку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 (а.с. 60).
Відповідно до даних з домової книги, довідки виконавчого комітету ізмаїльської міської ради Одеської області №13/02-12-148 від 13.01.2023, ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживав разом з матір'ю ОСОБА_3 (а.с. 44-48; а.с. 69).
ОСОБА_2 спадщину після смерті матері прийняв, оскільки на момент смерті спадкодавця, час відкриття спадщини, та протягом шести місяців проживав разом із спадкодавцем за однією адресою, від спадщини не відмовлявся.
ОСОБА_2 розірвав шлюб з ОСОБА_4 6 березня 2010 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області (а.с. 14).
ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_4 , виданим Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеської області, актовий запис №1632 (а.с. 96).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 07.08.1982 року ОСОБА_1 являється рідною дочкою ОСОБА_2 (а.с. 17).
Таким чином, заявник ОСОБА_1 є рідною онучкою ОСОБА_3 та дочкою ОСОБА_2 .
Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_2 окрім заявника не має.
Спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , являється дочка ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження
Інших спадкоємців, які заявили про свої права не має.
Листом Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області №458/02-14 від 18.11.2022 ОСОБА_1 з приводу оформлення спадщини було рекомендовано звернутися до суду (а.с. 71).
Згідно письмових показах свідка ОСОБА_7 , який є сусідом ОСОБА_2 , який до 26.11.2016 року за декілька будинків по АДРЕСА_1 проживав від нього. Разом з ним проживала його дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка в останні роки доглядала, лікувала батька, займалася господарством, забезпечувала усім необхідним. Похованням ОСОБА_2 займалась також ОСОБА_1 (а.с. 61).
Згідно письмових показах свідка ОСОБА_6 , до 26.11.2016 на сусідній вулиці проживав ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним проживала його дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка в останні роки доглядала, лікувала батька, займалася господарством, забезпечувала усім необхідним. Похоронами ОСОБА_2 займалася також ОСОБА_1 (а.с. 630.
Згідно письмових показах свідка ОСОБА_5 , він проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Поряд з ним проживав по сусідству ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_6 . за адресою: АДРЕСА_1 . Останній рік з ним проживала його донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка доглядала за ним, вела спільне господарство, лікувала його. Годувала. Похованням батька займалася його донька (а.с. 65).
Вказані письмові покази були підтверджені свідками у судовому засіданні.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 1 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Частиною 1 ст. 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.
Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Згідно ст. 1233 ЦК - заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Частиною 1 статті 1234 ЦК України визначено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України - спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно із ч. 1 ст. 1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Згідно ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до п.п. 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів. Спадкоємець повинен надати нотаріусу правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності спадкодавця на нерухоме майно.
Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Згідно п. 3.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Відповідно до ст. 316 Цивільного Кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У відповідності до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
За позицією Верховного Суду України, викладеною в абз.2 п.2 постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» за №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно свідоцтва про поховання №985 виданого КП «Ізмаїльська міська ритуальна служба», заявник ОСОБА_1 здійснила поховання поховала ОСОБА_2 .
Згідно Акту про фактичне проживання від 20.12.2022р., ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та у період з 2015 по 2017 разом з ним за цією адресою проживала ОСОБА_1 .
Згідно рахунків за комунальні платежі, ОСОБА_1 проводила оплати за комунальні послуги, які були надані за адресою: АДРЕСА_1 .
Так, факт проживання заявника ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто на час відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджують допитані в судовому засіданні свідками та зібрані у справі докази, їх належна оцінка.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», реєстрація - це лише внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання, із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку уповноваженого на те органу. При цьому, громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні гарантується свобода пересування та вільний вибір місця проживання.
Таким чином, саме постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є підставою для визнання спадкоємця таким, що прийняв спадщину, а не лише реєстрація місця його проживання за адресою місця проживання спадкодавця.
Враховуючи викладене, на думку суду правомірними є вимоги ОСОБА_1 щодо визнання факту її постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто на час відкриття спадщини.
У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення підлягає задоволенню. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.
Керуючись ст. ст. 13, 258, 259, 263, 264, 265, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Ізмаїльська міська рада Ізмаїльського району Одеської області про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживала зі спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто на час відкриття спадщини.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано 24.05.2023р.
Суддя: А.С.Адамов