154/2113/23
1-кп/154/333/23
24 травня 2023 року м.Володимир
Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:
головуючого: судді ОСОБА_1
при секретарі: ОСОБА_2
з участю прокурора: ОСОБА_3
обвинуваченого: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Володимир кримінальне провадження № 62022140130000391 від 21.11.2022 року про обвинувачення:
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Заброди Ратнівського району
Волинської області, українця, громадянина України, освіта
середня, проживаючого
АДРЕСА_1 , не одруженого,
військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , військове звання старший солдат,
не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України,-
13.06.2016 ОСОБА_4 прийнято на військову службу за контрактом до Збройних Сил України.
13.06.2016 між ОСОБА_4 та Міністерством оборони України в особі командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 (в/ч НОМЕР_1 ) укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу на період 3 (три) роки.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 13.06.2016 №73-к старшого солдата ОСОБА_4 з 13.06.2016 зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення та визнано таким, що з 13.06.2016 справи і посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків за посадою стрілець - помічник гранатометника 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з вимогами ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про рборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України, а громадяни України проходять військову службу відповідно до законодавства.
Відповідно до Указів Президента України від 01.03.2014 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України», від 02.03.2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» та від 14.01.2015 «Про часткову мобілізацію» в державі оголошено часткову мобілізацію та Збройні Сили України приведені у повну бойову готовність, у зв'язку із чим згідно положень ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» діє особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Будучи військовослужбовцем за контрактом військової частини НОМЕР_1 , старший солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов'язаний додержуватися Конституції та законів України, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, знати та виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою), бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Статті 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Згідно п.п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Однак, старший солдат ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, не маючи наміру назавжди ухилитися від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного командира (начальника), 30.11.2017 самовільно залишив місце постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
18.12.2017 старший солдат ОСОБА_4 добровільно повернувся у військову частину НОМЕР_1 розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , чим припинив вчинення кримінального правопорушення.
У період часу з 30.11.2017 по 18.12.2017 старший солдат ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України і не звільнений з військової служби, без поважних причин був відсутній на службі та не виконував свої службові обов'язки, а службовий час проводив на власний розсуд.
У подальшому, під час проходження військової служби старший солдат ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, не маючи наміру назавжди ухилитися від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного командира (начальника) 23.01.2018 повторно самовільно залишив місце постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
12.06.2020 старший солдат ОСОБА_4 добровільно повернувся у військову частину НОМЕР_1 розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , чим припинив вчинення кримінального правопорушення.
У період часу з 23.01.2018 по 12.06.2020 старший солдат ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України і не звільнений з військової служби, без поважних причин був відсутній на службі та не виконував свої службові обов'язки, а службовий час проводив на власний розсуд.
Обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе у пред'явленому обвинуваченні винним повністю. Суду показав, що він дійсно проходить військову службу за контрактом, однак через особисті сімейні обставини змушений був залишити місце постійної дислокації військової частини, та не отримавши дозволу відповідного начальника, у вказаний в обвинувальному акті період часу перебував за місцем проживання, після чого самостійно повертався для продовження військової служби. Щиро кається у вчиненому, просить суворо не карати та бажає продовжувати військову службу.
На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає та роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.
Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що вчинивши самовільне залишення військової частини без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.407 КК України.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Злочин, вчинений обвинуваченим, відноситься до категорії тяжких злочинів.
Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнає його щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення злочину повторно.
Обвинувачений злочин вчинив вперше, позитивно характеризується за місцем проживання, є особою молодого віку та являється учасником бойових дій.
Окрім цього, суд також враховує відомості про стан здоров'я обвинуваченого, а саме наявність у нього ряду захворювань.
За таких обставин суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання в межах санкції статті закону, за яким він притягується до відповідальності із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України, що на думку суду буде необхідним та достатнім для його виправлення та недопущення вчинення нових злочинів.
Процесуальні витрати відсутні. Речові докази відсутні. Цивільний позов не заявлено.
Керуючись ст.ст. 349, 370-371, 373-374 КПК України, суд-
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_4 звільнити від призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю два роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
Процесуальні витрати відсутні. Речові докази відсутні. Цивільний позов не заявлено.
Вирок може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги, яку може бути подано через Володимир-Волинський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий /-/ підпис.
З оригіналом згідно.
Суддя Володимир-Волинського
міського суду ОСОБА_1