18.05.2023м. СумиСправа № 920/385/23
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи про дату, час і місце судового засідання, за наявними у справі матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/385/23
за позовом: Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (вул. Генерала Алмазова, буд. 4а, м. Київ, 01011, ідентифікаційний код 14305909)
до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 377 570,45 грн
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість, яка виникла за заявою про надання Кредиту «Кредитна картка для підприємців» від 13.01.2022 № 011/13739/1341523 в розмірі 377 570,45 грн та складається із: заборгованості за дозволеним овердрафтом в сумі 359 800,00 грн, заборгованості за недозволеним овердрафтом в сумі 17 770,45 грн (у тому числі прострочена заборгованість з обов'язкового щомісячного внеску в сумі 97 566,06 грн); а також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 5 663,56 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором щодо погашення кредитної заборгованості.
У позовній заяві представник позивача посилаючись на норми статей 247, 249, 252 Господарського процесуального кодексу України, просив суд визнати справу малозначною та прийняти позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Також у позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які складаються з судового збору в сумі 5 663,56 грн.
Ухвалою від 14.04.2023 у справі № 920/385/23 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін про дату, час і місце судового засідання, за наявними у справі матеріалами; призначити розгляд справи по суті на 18.05.2023 без повідомлення (виклику) сторін про дату, час і місце судового засідання, за наявними у справі матеріалами; встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог статей 165, 251 ГПК України протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; встановити позивачу семиденний строк для подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання із урахуванням вимог статей 166, 251 ГПК України; встановити відповідачу семиденний строк для подання до суду заперечення на відповідь на відзив з дня її отримання із урахуванням вимог статей 167, 251 ГПК України.
15.05.2023 представником позивача надіслано на електронну адресу суду заяву від 15.05.2023 № 114/5-К-305709 (вх. № 2957/23) про розгляд справи без участі представника позивача.
Копію ухвали від 14.04.2023 у справі № 920/385/23 надіслано судом на адресу відповідача, що зазначена позивачем у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 , повернуто відділенням поштового зв'язку на адресу Господарського суду Сумської області з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Судом у відповідності до статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» за запитом від 13.04.2023 за кодом 317287916452 станом на 13.04.2023 отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого відповідач у справі - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.
Станом на 18.05.2023 від відповідача на адресу суду не надходило відзиву на позов та письмових заперечень по суті позовних вимог.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від учасників справи до суду не надходило.
Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За приписами статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини третьої статті 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.
Згідно із частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.
13.01.2022 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», що підтверджується статутом та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено Заяву про надання Кредиту «Кредитна картка для підприємців» № 011/13739/1341523 (далі - Кредитний договір, Заява) до Договору банківського обслуговування, відповідно до умов якого, з дати початку кредитування Клієнт має право отримати, а Банк зобов'язаний за умови відсутності (недостатності) коштів на Картковому рахунку № НОМЕР_2 /СКР 1965104300, надати Клієнту в межах Поточного ліміту кошти (Кредит), а Клієнт зобов'язаний повернути Банку Кредит та сплатити проценти за його користування. Кредит надається шляхом зарахування коштів Кредиту з Карткового рахунку у випадках, визначених Договором.
Максимальний ліміт Кредиту за Договором складає 300 000,00 грн. У межах Максимального ліміту встановлюється поточний ліміт. На дату укладання Договору Поточний ліміт Кредиту складає 300 000,00 грн та може бути змінений в порядку та на умовах передбачених пунктом 2.1 Заяви (пункти 1.2-1.3 Заяви).
Зміна кредитного ліміту за Кредитним договором із 300 000,00 грн до 359 800,00 грн (відображено у розрахунку за 22.06.2022) та проведено у відповідності Правил банківського обслуговування клієнтів малого та мікробізнесу - фізичних осіб-підприємців та фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність в АТ «Райффайзен Банк Аваль» (далі - Правила) та Кредитного договору.
Строк дії Кредиту 48 місяців, протягом всього строку фактичного користування Кредитом Клієнт зобов'язаний сплачувати щомісяця Банку проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 29,9 % річних. Проценти за користування недозволеним овердрафтом - 49,00 % (пункти 1.4 - 1.5 Заяви).
Позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами, комісії згідно умов Договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені Договором.
Таким чином позивач (кредитор) надав відповідачу (позичальнику) кредит, шляхом безготівкового перерахування кредитних на картковий рахунок позичальника, відкритого в АТ «Райффайзен Банк Аваль», в межах Поточного ліміту, що підтверджується випискою по рахунку (а. с. 7-10).
Відповідно до висновку Вищого господарського суду України, наведеному в постанові від 06.04.2017 у справі № 905/2009/15, банківські виписки є належними доказами на підтвердження видачі кредиту.
Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог зазначає, що він виконав свої зобов'язання, надавши відповідачу кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених умовами Договору.
Проценти нараховуються та сплачуються клієнтом в порядку визначеному пп. 2.5.2, 2.5.3 пункту 2.5 ст. 2 розділу 8 Правил. У порядку та на умовах визначених пп 2.5.5-2.5.6 пункту 2.5 ст. 2 розділу 8 Правил, клієнт зобов'язаний сплачувати банку обов'язковий щомісячний платіж за користування кредитом в розмірі 5 % від власної заборгованості перед банком, але не менше фіксованої суми, встановленої тарифами банка або суми залишку власної заборгованості перед банком, якщо вона менша за зазначену суму. Заборгованість за недозволеним овердрафтом та сума прострочених грошових зобов'язань клієнта за договором мають бути сплачені клієнтом в повному обсязі негайно - п. 4.1, 4.2 Заяви.
Крім того відповідно до умов ст. 7 Договору, Позичальник засвідчив та гарантував, що:
- Він має відповідний фінансовий стан та володіє достатнім рівнем платоспроможності і кредитоспроможності, необхідних для вчасного виконання ним визначених Заявою зобов'язань; не існує і йому невідомі обставини, які можуть негативним чином вплинути на виконання ним визначених Заявою зобов'язань або про будь-які інші поточні або майбутні зобов'язання, які можуть мати пріоритет над виконанням визначених Заявою зобов'язань (крім зобов'язань, що можуть мати пріоритет в силу закону), в тому числі не існує жодної з обставин, передбачених пп. 2.4.1 п. 2.4 ст. 2 розділу 8 Правил.
- Фінансові документи та інші надані Банку документи були подані останньому в завершеному і правильному стані і вірно відображають стан справ, фінансове становище і результат діяльності Клієнта на дату подання відповідних документів.
Клієнт підтверджує, що він ознайомлені з чинною редакцією Правил, Клієнт визнає та підтверджує, що на взаємовідносини сторін за цією заявою поширюються положення договору, правил, в тому числі розділу 8 Правил. Клієнт зобов'язується дотримуватись умов договору, правил, зокрема, тих положень, що регламентують умови надання банком кредитів. Підписанням цієї заяви клієнт підтверджує, що до відносин сторін за цією заявою застосовуються всі положення Договору в тому числі розділ 8 Правил так само як би текст Правил був би власноручно підписаний клієнтом - п. 10 Заяви.
Отже з укладенням Договору (Заяви) у відповідача виник обов'язок повернути позивачу кредит та відсотки за Договором у строки та в розмірах чітко встановлених умовами Договору.
Проте всупереч вимогам Договору, відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, не здійснював щомісячно погашення кредитної заборгованості.
Так, в силу зазначених вище правових норм, та у зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору: несплатою періодичних платежів на погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, позивачем вживались заходи досудового врегулювання спору: на адресу відповідача направлено вимогу про дострокове виконання, грошових зобов'язань за Кредитним договором, надавши можливість останньому добровільно врегулювати заборгованість протягом 30 (тридцяти) днів. Проте, у визначені позивачем строки відповідачем не виконано вимогу позивача, заборгованість не сплачено.
Таким чином станом на 21.12.2022 заборгованість відповідача, перед позивачем за Заявою про надання Кредиту «Кредитна картка для підприємців від 13.01.2023 №011/13739/1341523 становить: 377 570,45 грн. та складається із: заборгованості за дозволеним овердрафтом в сумі 359 800,00 грн, заборгованості за недозволеним овердрафтом в сумі 17 770,45 грн (у тому числі прострочена заборгованість з обов'язкового щомісячного внеску в сумі 97 566,06 грн).
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач виконав свої договірні зобов'язання, перерахувавши відповідачу кредитні кошти в 300 000,00 грн, що підтверджується відповідною випискою.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною першою статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина третя статті 1049 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор маг право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з піде гав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв дідового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 559 ЦК України).
Частинами першою та другою статті 193 ГК України закріплено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Усупереч умов договору та приписів законодавства відповідач не повернув кредитні кошти у передбачений договором термін і не сплатив в повному обсязі проценти у вигляді щомісячної комісії.
Частиною другою статті 1050 ЦК України закріплено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частий позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов. визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
На підставі викладеного, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 377 570,45 грн (у тому числі: заборгованість за дозволеним овердрафтом - 359 800,00 грн, заборгованість за недозволеним овердрафтом - 17 770,45 грн) правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими та достовірними доказами, у розумінні статей 76-78 ГПК України, а тому підлягають задоволенню з урахуванням вищевикладеного.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судовий збір в сумі 5 663,56 грн покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Задовольнити позов.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (вул. Генерала Алмазова, буд. 4а, м. Київ, 01011, ідентифікаційний код 14305909) заборгованість за заявою про надання Кредиту «Кредитна картка для підприємців» від 13.01.2022 № 011/13739/1341523 в сумі 377 570,45 грн (триста сімдесят сім тисяч п'ятсот сімдесят гривень сорок п'ять копійок) (у тому числі: заборгованість за дозволеним овердрафтом - 359 800,00 грн (триста п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот гривень), заборгованість за недозволеним овердрафтом - 17 770,45 грн (сімнадцять тисяч сімсот сімдесят гривень сорок п'ять копійок) та відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 5 663,56 грн (п'ять тисяч шістсот шістдесят три гривні п'ятдесят шість копійок).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 23 травня 2023 року.
Суддя Ю.А. Джепа