16.05.2023м. СумиСправа № 920/265/23
Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/265/23
за позовом Виробничо-комерційного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Торгсервіс" (вул. Кооперативна, буд. 4, м. Кролевець, Сумська область, 41300)
до відповідача - Фізичної особи підприємця Шило Людмили Миколаївни ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 28564 грн 38 коп.,
Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 28564 грн 38 коп., в тому числі 6575 грн 40 коп. заборгованості за поставлений товар, 1708 грн 17 коп. інфляційного збільшення суми боргу, 210 грн 96 коп. 3% річних, 2908 грн 81 коп. пені, 1643 грн 85 коп. штрафу, 12833 грн 19 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами відповідно до договору № 174 від 21.01.2022, укладеного між сторонами.
Ухвалою від 16.03.2023 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/265/23, визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; надав відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.
Ухвала від 16.03.2023 про відкриття провадження у справі, що була надіслана відповідачу за адресою місцезнаходження, повернута до суду 24.03.2023 з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Станом на 16.05.2022 відповідач відзиву на позовну заяву, будь-яких клопотань чи заяв не подав.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
21.01.2022 між сторонами укладений договір № 174, відповідно до умов якого позивач зобов'язується передавати у власність відповідача (поставляти) товар, в строки та на умовах, передбачених договором, а відповідач зобов'язується в термін та на умовах, передбачених договором приймати такий товар, оплачувати його вартість, повертати тару (п. 1. договору).
Згідно з п. 1.1. договору найменування товару, його кількість, ціна та загальна вартість зазначається у товарно-транспортних накладних, які складаються сторонами при прийманні-передачі кожної партії товару і є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 1.2. договору вартістю партії товару вважається загальна вартість товару в асортименті, вказаному в накладній, із врахуванням транспортних послуг та послуг пов'язаних з оформленням документів.
Постачальник зобов'язується поставити покупцю товар згідно з умовами, що передбачені у договорі та додатках до нього. Поставка здійснюється окремими партіями, кількість та дата поставки визначаються відповідно до попередніх домовленостей сторін. Товар доставляється централізовано або транспортом покупця (самовивозом). Централізована доставка продукції проводиться відповідно узгодженого графіку або прийнятого замовлення, автомобільним транспортом постачальника, за його рахунок (п.п. 2.1., 2.2. договору).
Приймання товару покупцем здійснюється: за кількістю - згідно кількості, вказаної в товаросупровідних документах, за якістю - в порядку передбаченому діючим законодавством України. Товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем за кількістю і якістю згідно з підписаними сторонами накладними (п.п. 2.4., 2.5. договору).
За умовами п. 4.1., 4.2. договору оплата кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування 100% її вартості на розрахунковий рахунок постачальника, або шляхом внесення готівки в касу постачальника, за винятком взяття товару покупцем під реалізацію (п. 2.8. договору).
Відстрочка оплати за кожну окрему партію товару становить 7 (сім) календарних днів з моменту поставки товару, але в будь-якому разі до наступної поставки товару.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного календарного року. У випадку, якщо жодна сторона не повідомить іншу за 10 (десять) календарних днів до дати закінчення строку дії договору про бажання розірвати його, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах. В частині зобов'язання покупця щодо оплати продукції та повернення (або відшкодування вартості) тари договір діє до моменту повного виконання зобов'язань (п. 9.3. договору).
Відповідно до матеріалів справи, згідно з видатковими накладними № SU-0001888 від 25.01.2022 на суму 712 грн 90 коп., № SU-0002498 від 31.01.2022 на суму 553 грн 70 коп., № SU-0003151 від 08.02.2022 на суму 751 грн 40 коп., № SU-0003925 від 15.02.2022 на суму 2942 грн 80 коп., № SU-0003859 від 15.02.2022 на суму 303 грн 80 коп., № SU-0003960 від 15.02.2022 на суму 1310 грн 80 коп., позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 6575 грн 40 коп.
В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення боргу позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином договірних зобов'язань щодо оплати отриманого товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 6 575 грн 40 коп.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 222 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин, які порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Суд встановив, що факт поставки позивачем відповідачу та отримання останнім товару вартістю 6575 грн 40 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема видатковими накладними № SU -0001888 від 25.01.2022 на суму 712 грн 90 коп., № SU -0002498 від 31.01.2022 на суму 553 грн 70 коп., № SU-0003151 від 08.02.2022 на суму 751 грн 40 коп., № SU -0003925 від 15.02.2022 на суму 2942 грн 80 коп., № SU -0003859 від 15.02.2022 на суму 303 грн 80 коп., № SU -0003960 від 15.02.2022 на суму 1310 грн 80 коп.
Відповідач не розрахувався за отриманий товар, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача. Заборгованість відповідача складає 6575 грн 40 коп.
Доказів сплати боргу в сумі 6575 грн 40 коп. чи обґрунтованих заперечень проти позовних вимог відповідач не подав.
Враховуючи факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого за договором товару, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 6575 грн 40 коп. заборгованості за поставлений товар.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару відповідачеві нараховані 3% річних в сумі 210 грн 96 коп. та інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 1708 грн 17 коп., виходячи з суми заборгованості за товар за кожною видатковою накладною.
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6.1. договору за кожен день прострочення оплати товару покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У п. 9.6. договору сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за договором не припиняється строком, що визначений п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до трьох років.
Відповідно до п. 6.4. договору за порушення терміну розрахунків за отриману продукцію покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 25 (двадцяти п'яти) відсотків від не перерахованої суми.
Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату поставленого товару позивач нарахував відповідачу пеню в загальній сумі 2908 грн 81 коп. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, виходячи з суми заборгованості за товар за кожною видатковою накладною.
Також позивач нарахував відповідачу штраф в сумі 1643 грн 85 коп., що складає 25% від суми заборгованості (6575 грн 40 коп.).
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до ч. 5 ст. 694 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 6.5 договору, у випадку порушення п. 4.2 договору, покупець сплачує постачальнику за кожен день користування чужими коштами 0,5% від суми несвоєчасно оплаченого товару (п. 2 ст. 536 та п. 3 ст. 692 ЦК України).
Передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею) та не є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання, а є саме процентами за користування чужими грошовими коштами відповідно до наведених положень ст. 536, 692, 694 ЦК України та стягуються незалежно від наявності вини боржника.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 18.11.2021 у справі № 921/395/20, від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18.
Виходячи зі свободи визначення умов договору відповідно до ст. 6, 627 ЦК України, сторони мають право викласти умови договору, зокрема і щодо способу обчислення процентів за користування грошовими коштами (за один день чи за календарний рік), на власний розсуд у спосіб, який є найбільш зрозумілим та прийнятним саме для них.
Положення, закріплені у ст. 536 ЦК України, є диспозитивними, а тому не можуть обмежувати сторін у визначенні способу проведення розрахунку процентів залежно від їх волевиявлення (за один день чи за календарний рік), оскільки будь-який з таких способів розрахунку, враховуючи сталу та загальновідому кількість днів у календарному році, дозволяє визначити шляхом простої арифметичної дії розмір процентів за один рік (чи навпаки за один день).
Отже, визначення сторонами у пункті 6.5. договору обчислення процентів за користування грошовими коштами у спосіб за один календарний день, а не за календарний рік, не змінює правову природу таких процентів.
Відповідно до розрахунку позивача за прострочення оплати товару відповідачу нараховані проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 12 833 грн 19 коп. в розмірі 0,5% за кожен день користування чужими коштами від суми несвоєчасно оплаченого товару за кожною видатковою накладною.
Перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку, суд встановив, що позивач не врахував, визначаючи період нарахування 3% річних, інфляційного збільшення суми боргу, пені, процентів за користування чужими грошовими коштами, умови договору щодо строку оплати товару.
З урахуванням п. 4.2. договору, відповідач був зобов'язаний оплатити товар поставлений 25.01.2022 у строк до 01.02.2022, відповідно, прострочення оплати почалося з 02.02.2022; товар поставлений 31.01.2022 у строк до 07.02.2022, відповідно, прострочення оплати почалося з 08.02.2022, товар поставлений 08.02.2022 у строк до 15.02.2022, відповідно, прострочення оплати почалося з 16.02.2022, товар поставлений 15.02.2022 у строк до 22.02.2022, відповідно, прострочення оплати почалося з 23.02.2022.
Таким чином правомірним є нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, 3% річних, інфляційного збільшення суми боргу, пені за несвоєчасну оплату товару поставленого за накладною № SU - 0001888 від 25.01.2022 (заборгованість 712 грн 90 коп.) за період з 02.02.2022 до 07.03.2023, за накладною № SU - 0002498 від 31.01.2022 (заборгованість 553 грн 70 коп.) за період з 08.02.2022 до 07.03.2023, за накладною № SU - 0003151 від 08.02.2022 (заборгованість 751 грн 40 коп.) за період з 16.02.2022 до 07.03.2023, за накладною № SU - 0003925 від 15.02.2022 (заборгованість 2942 грн 80 коп.) за період з 23.02.2022 до 07.03.2023, за накладною № SU - 0003859 від 15.02.2022 (заборгованість 303 грн 80 коп.) за період з 23.02.2022 до 07.03.2023, за накладною № SU - 0003960 від 15.02.2022 (заборгованість 1310 грн 80 коп.) за період з 23.02.2022 до 07.03.2023.
За цих обставин, враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем товару, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1660 грн 11 коп. інфляційних втрат, 206 грн 64 коп. 3% річних, 2879 грн 98 коп. пені, 1643 грн 85 коп. штрафу, 12 570 грн 18 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.
У задоволенні позову в іншій частині щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 48 грн 06 коп., 3% річних в сумі 4 грн 32 коп., пені в сумі 28 грн 83 коп., процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 263 грн 01 коп. суд відмовляє за їх необґрунтованістю.
Розрахунки перевірені судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій на сайті https://ips.ligazakon.net/calculator/ff; результати долучені до матеріалів справи.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Шило Людмили Миколаївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Виробничо-комерційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Торгсервіс" (вул. Кооперативна, буд. 4, м. Кролевець, Сумська область, 41300, код ЄДРПОУ 3003351) 6575 грн 40 коп. за поставлений товар, 1660 грн 11 коп. інфляційних втрат, 206 грн 64 коп. 3% річних, 2879 грн 98 коп. пені, 1643 грн 85 коп. штрафу, 12 570 грн 18 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 2684 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складене та підписане суддею 23.05.2023.
Суддя Д. В. Вдовенко