79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
22.05.2023 Справа № 914/847/23
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівекотранс"
до відповідача Дочірнього підприємства "Львівський Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
про стягнення 134529,17 грн
Суддя Кітаєва С.Б.
Представники сторін: не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівекотранс" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Дочірнього підприємства "Львівський Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості у розмірі 134529,17 грн.
Ухвалою суду від 20.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та проведення судового засдіання. Вказаною ухвалою відповідачу було запропоновано подати відзив на позовну заяву, а позивачу відповідь на відзив, у строки встановлені ухвалою.
27.04.2023, за вх.№10401/23, від відповідача поступили письмові пояснення.
10.05.2023, за вх.№11614/23, від позивача поступили письмові пояснення.
Ухвала суду від 20.03.2023 надсилалась позивачу на адресу, вказану у позовній заяві.
Згідно відстеження на сайті АТ «Укрпошта» поштове відправлення трек код №7901414858913 (ухвала суду ро відкриття провадження у справі) вручене позивачу - 27.03.2023.
Ухвалу суду від 20.03.2023 надіслано відповідачу на адресу, вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань
Згідно відстеження на сайті АТ «Укрпошта» поштове відправлення трек код №7901414858921 (ухвала суду про відкриття провадження у справі) вручене відповідачу - 27.03.2023.
Відповідно до частин п'ятої та восьмої статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін від сторін у встановлений законом строк не надано.
Суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.
Отже, враховуючи належне повідомлення сторін про судовий розгляд справи, достатність доказів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, з урахуванням строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду спору по суті.
Правова позиція сторін.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.12.2021 року сторонами було укладено договір про надання послуг № 47-1269, за умовами якого Позивач, як виконавець, узяв на себе зобов'язання з надання Відповідачеві (замовник) послуг, перевезення вантажу, а замовник зобов'язувався оплатити їх..
Позивач належним чином виконував свої обов'язки та надав відповідачу послуги, що підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 104045,10 грн.
Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманих послуг не виконав.
Крім того, позивач на підставі ст.625 ЦК України 27029,20 грн. інфляційних втрат та 3454,87 грн. 3% річних.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, які включають: 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 2684,00 грн. судового збору.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, однак, у письмових поясненнях щодо позовних вимог, останні заперечує повністю. Вважає, що позивач не виконав вимоги п.4.3 договору в частині передачі документів, зазначених в п.4.2 договору, відтак підстави для виконання зобов'язання за договором відсутні, у зв'язку із чим, відповідач вважає, що не прострочив виконання грошового зобов'язання.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то такі відповідач вважає значно завищеними та такими, що не відповідають фактично виконаній роботі адвоката.
У поданих поясненнях, позивач вважає, що право грошової вимоги у позивача виникло після спливу тридцяти днів з наступного дня після підписання відповідачем відповідного акту про надання послуг, без жодних зауважень.
Обставини справи.
01.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівекотранс" (виконавець) та Філією "Пустомитівська ДЕД" Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (замовник) укладено договір про надання послуг №47-1269 відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги, перевезення вантажу (надалі іменується - послуги), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити такі послуги. Найменування послуг - перевезення вантажу (матеріалів).
Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна цього договору становить 120000,00 гривень, в тому числі ПДВ - 20000,00 гривень, що станом на дату укладення договору дорівнює загальній вартості послуг. Загальна вартість послуг за ним договором складається із вартості послуг, наданих в межах строку дії нього договору.
Згідно із пунктом 4.1. договору, розрахунки за надані послуги проводяться шляхом: оплати замовником або філією замовника, на користь якої надаються послуги за даним договором (за письмовим погодженням замовника) після пред'явлення виконавцем, одержання від виконавця рахунку на оплату послуг (далі - рахунок) та підписання сторонами акту наданих послуг і передачі документів, зазначених пунктом 4.2. договору, проте в будь-якому випадку після проведення повного розрахунку на користь замовника від САД у Львівській області на відповідні цілі.
Відповідно до пункту 4.2. договору, до рахунка додаються: документи, що підтверджують належну якість послуг, первинні документи, передбачені для даного виду послуг чинним законодавством. В разі неподання зазначених цим пунктом договору документів виконавець зобов'язується відшкодувати спричинені замовнику збитки (витрати).
Пунктом 4.3. договору передбачено, що замовник або філія замовника, на користь якої надаються послуги за даним договором (за письмовим погодженням Замовника) зобов'язується розрахуватись з виконавцем за надані послуги не раніше ніж через 30 днів з моменту отримання від виконавця документів, вказаних в пункті 4.1. та пункті 4.2. цього договору, проте в будь-якому випадку виключно після повного розрахунку від замовника робіт САД у Львівській області.
Згідно з пунктами 5.3. та 5.4. договору, після надання послуг між сторонами оформлюється відповідний акт про наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін. Послуги вважаються наданими виключно після їх фактичного виконання та передання документів, зазначених в пункті 4.2. договору. Датою передачі наданих послуг від виконавця замовнику, вважається дата підписання акту про наданих послуг.
Як зазначено у позовній заяві, позивач на виконання своїх зобов'язань за договором про надання послуг надав відповідачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 104045,10 грн, що підтверджується підписаними актами здачі-приймання робіт (надання послуг): № 424 від 02.12.2021 року; №427 від 03.12.2021 року; № 429 від 04.12.2021 року; № 430 від 06.12.2021 року; № 431 від 06.12.2021 року; № 437 від 08.12.2021 року; № 438 від 08.12.2021 року; № 440 від 08.12.2021 року; № 445 від 09.12.2021 року; № 450 від 13.12.2021 року; № 451 від 13.12.2021 року; № 455 від 15.12.2021 року; № 456 від 15.12.2021 року; № 462 від 16.12.2021 року; № 470 від 20.12.2021 року; № 471 від 20.12.2021 року; № 469 від 20.12.2021 року; № 476 від 22.12.2021 року; № 481 від 28.12.2021 року; № 485 від 29.12.2021 року; № 491 від 30.12.2021 року; № 492 від 30.12.2021 року; № 493 від 31.12.2021 року.
Доказів оплати наданих послуг матеріали справи не містять.
Керуючись частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу 27029,20 грн - інфляційних втрат та 3454,87 грн - 3% річних.
Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 134529,17 грн заборговнаості, з яких 104045,10 грн - основний борг, 27029,20 грн - інфляційні втрати та 3454,87 грн - 3% річних.
Оцінка суду.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За нормами ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших умов, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На підтвердження факту надання відповідачу послуг на загальну суму 104045,10 грн., позивачем подано копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані представником відповідача, та рахунки-фактури на оплату послуг.
В період з 02 грудня 2021 року по 31 грудня 2021 року в межах Договору, Позивачем було надано Відповідачу транспортні послуги з перевезення будівельних матеріалів (щебінь та пісок) на загальну суму 104 045,10 гривень. Факт надання таких послуг підтверджується підписаними актами здачі-приймання робіт (надання послуг): № 424 від 02.12.2021 року; №427 від 03.12.2021 року; № 429 від 04.12.2021 року; № 430 від 06.12.2021 року; № 431 від 06.12.2021 року; № 437 від 08.12.2021 року; № 438 від 08.12.2021 року; № 440 від 08.12.2021 року; № 445 від 09.12.2021 року; № 450 від 13.12.2021 року; № 451 від 13.12.2021 року; № 455 від 15.12.2021 року; № 456 від 15.12.2021 року; № 462 від 16.12.2021 року; № 470 від 20.12.2021 року; № 471 від 20.12.2021 року; № 469 від 20.12.2021 року; № 476 від 22.12.2021 року; № 481 від 28.12.2021 року; № 485 від 29.12.2021 року; № 491 від 30.12.2021 року; № 492 від 30.12.2021 року; № 493 від 31.12.2021 року.
Вищевказані акти підписані Позивачем та Відповідачем, а також скріплені печатками підприємств. Акти не містять будь-яких виправлень з боку відповідача щодо їх номерів, дат тощо. Відтак, твердження Відповідача про те, що на поданих до суду актах відсутні відмітки про отримання таких Відповідачем - є безпідставними.
Підписання Відповідачем актів про надані послуги, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.
Суд зазначає про те, що доказів наявності претензій по обсягу, якості та строках надання послуг, відповідач до суду не подав.
Відповідно, встановлене спростовує покликання відповідача щодо відсутності у нього обов'язку щодо оплати вартості наданих позивачем послуг, а обов'язок оплати наданих послуг у відповідача виник саме за результатами підписання актів здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг), так як такі підписано без зауважень. Отже, право грошової вимоги у позивача виникло, в даному випадку, після спливу тридцяти днів з наступного дня після підписання відповідного акту про надання послуг.
Відповідач про дійсність надання послуг не заперечує. Однак, заперечує проти наявності заборгованості, зазначивши, що повний розрахунок проводиться через 30 днів з моменту отримання від Позивача документів визначених п. 4.1. та 4.2. Договору, проте в будь-якому випадку лише після повного розрахунку від Замовника робіт САД у Львівській області.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями та відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012р. № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі „Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005р.).
Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів_
Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 104045,10 грн. вартості наданих послуг та задовольняє їх в повному обсязі.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).
В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 27029,20 грн та 3% річних у розмірі 3454,87 грн.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за період лютий 2022 по січень 2023, суд встановив, що розмір інфляційних втрат на заборгованість в сумі 104045,10 грн. за становить 27029,20 грн.
Відтак, позовна вимога про стягнення 27029,20 грн. інфляційних втрат підлягає до задоволення повністю.
Здійснивши власний розрахунок 3% річних за період з 31.01.2022 по 10.03.2023, суд встановив, що розмір 3% річних на заборгованість в сумі 104045,10 грн. становить 3454,87 грн.
Відтак, позовна вимога про стягнення 3454,87 грн. 3% річних підлягає до задоволення повністю.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17.10.2019 набув чинності Закон України N 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.97 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Проаналізувавши встановлені обставини, надавши оцінку доводам учасників справи, господарський суд керуючись стандартом вірогідності доказів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 104045,10 грн основного боргу, 27029,20 грн інфляційних втрат та 3454,87 грн 3% річних.
Судові витрати.
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн суд зазначає таке.
В позовній заяві позивачем було заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч.3 с.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч.ч. 1 та 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Як вбачається із поданих матеріалів, 24.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Адвокатське бюро "Сороковий і Партнери" (адвокатське бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівекотранс" (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги №2020/08/24-7, відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. якого адвокатське бюро зобов'язується надати клієнту юридичні послуги, перелік яких наведено у пункті 2.1. договору. Факт надання послуг фіксується щомісячним актом наданих послуг, що підписується уповноваженими особами сторін та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п.п.4.1.-4.3. договору, за надані послуги клієнт оплачує адвокатському бюро плату, визначену у виставлених адвокатським бюро рахунках, що формуються на основі актів наданих послуг. Загальна вартість договору складається з суми вартостей наданих послуг, визначених у відповідних актах наданих послуг. Сума, вказана в пункті 5.3. цього договору є гонораром адвокатського бюро за надання юридичних послуг та поверненню не підлягає.
Згідно п.4.4. договору передбачено, що сторони договору домовились про те, що у випадку здійснення представництва інтересів клієнта у суді та досягнення позитивного результату (позитивним результатом є ухвалення судом рішення на користь клієнта) внаслідок такого представництва, то клієнт сплачує адвокатському бюро суму у розмірі 5000,00 грн., яка є складовою гонорару адвоката котрий представляв інтереси клієнта у певній справі (веде справу).
Вартість наданих юридичних послуг адвокатським бюро клієнту визначається у виставлених адвокатським бюро актах наданих послуг, визначається з урахуванням затраченого працівниками адвокатського бюро часу (людино/годин) на виконання отриманої від клієнта та складає 500 грн за одну людино/годину (пункту 5.3 договору).
Відповідно до п.5.4. договору, фактична кількість затраченого часу (в розрахунку 500 грн за 1 людино/годину), а також вартість наданих адвокатським бюро послуг за календарний місяць, яку клієнт повинен сплатити на користь адвокатського бюро, будуть відображені в акті наданих послуг по завершенні кожного місяця. Клієнт зобов'язується підписати та засвідчити печаткою (у разі наявності) акт наданих послуг, що надсилається адвокатським бюро на адресу клієнта та протягом 10-ти робочих днів повернути один примірник такого акту адвокатському бюро. Якщо протягом цього терміну клієнт не повернув підписаний акт наданих послуг та не пред'явив претензій у письмовому вигляді адвокатському бюро, послуги вважаються належно наданими в повному обсязі.
09.03.2023 між адвокатським об'єднанням та клієнтом підписано звіт про обсяги наданих послуг за договором про надання правової допомоги за договором №2020/08/24-7 від 24.08.2020, відповідно до якого вартість аналізу переданої клієнтом документації, що лягла в основу обґрунтування позовних вимог у справі та підготовка та направлення претензії до відповідача з метою досудового врегулювання спору становить 1500,00 грн (затрачено 3 години), а вартість підготовка та подання позовної заяви до Господарського суду Львівської області становить 3500,00 грн (затрачено 7 годин).
Відповідно до рахунку на оплату №34 від 10.03.2023 та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №41 від 10.03.2023, що підписаний обома сторонами, вартість правничої допомоги становить 5000,00 грн.
В матеріалах справи також міститься ордер на надання правничої (правової) допомоги №1190587 від 03.03.2023 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду.
У постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 Верховний Суд звернув увагу, що суди, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Відповідно до частини 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частинами 3 та 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Господарський суд вказує, що обсяг наданих адвокатом послуг є співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а тому підлягають відшкодуванню у повному обсязі.
Доводи відповідача, викладені ним у письмових поясненнях, в частині невизнання вимог заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, відхиляються судом, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.
З огляду на вищенаведене, оскільки позов задоволено, витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката, відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача у розмірі 5000,00 грн.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Львівський Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (79053, місто Львів, вулиця Володимира Великого, будинок 54, ідентифікаційний код 31978981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівекотранс" (79034, місто Львів, вулиця Навроцького, будинок 33, ідентифікаційний код 41380748) 104045,10 грн основного боргу, 27029,20 грн інфляційних втрат, 3454,87 грн 3% річних, 2684,00 грн витрат по сплаті судового збору та 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 22.05.2023.
Суддя Кітаєва С.Б.