79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
22.05.2023 Справа № 914/865/23
За позовом: Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України, м.Київ
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , м.Львів
про стягнення штрафних санкцій. Ціна позову: 11718,85 грн.
Суддя Кітаєва С.Б.
Представники сторін: не викликались
Центральна база виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій на загальну суму 11718,85 грн.
Ухвалою суду від 20.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та проведення судових засідань. Вказаною ухвалою відповідачу було запропоновано подати відзив на позовну заяву, а позивачу відповідь на відзив, у строки встановлені ухвалою.
Ухвала суду від 20.03.2023 надсилалась позивачу на адресу, вказану у позовній заяві.
Ухвалу суду від 20.03.2023 надіслано відповідачу на адресу, вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань (штрихкодовий ідентифікатор 7901414858948).
27.04.2023 року поштове відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 7901414858948, повернулося до Господарського суду Львівської області не врученим з відміткою про причини повернення «за закінченням терміну зберігання». Відмітка засвідчена підписом відповідального представника із проставленням відбитка календарного штемпеля.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Таким чином, суд констатує, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд їхньої справи у суді та мали можливість передбачену законом на реалізацію своїх прав та законних інтересів, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу.
Відповідно до частин п'ятої та восьмої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Оскільки до суду не надходило жодних клопотань учасників справи або одного з них, по суті спору (відповідач відзив не подав, проти позову не заперечив), які не перешкоджають можливості вирішенню справи по суті, враховуючи наданий процесуальним законом строк для розгляду відповідної справи за правилами спрощеного позовного провадження, який встановлений законом у 60 календарних днів, суд дійшов висновку розглянути спір по суті.
Частиною дев'ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 13.09.2022 року сторонами було укладено договір № 04-01/22 на виготовлення (коригування) проектної документації стадії «Робочий проект (РП)» за № 539 по об'єкту: «Капітальний ремонт комплексної будівлі військової частини НОМЕР_1 № 1 за генеральним планом на вул. Стрийська, 146 у м. Львові (Блок Д)». Коригування, (далі - Договір).
Відповідно до п.3.1 договору Підрядник повинен був виконати роботи в повному обсязі до 12.10.2022 року.
Відповідач належним чином не виконав вимоги договору та не надав проектної документації Позивачу.
Листом від 01.11.2022 № 83/815 Центральна база ВТК повідомила Підрядника про наявність прострочення виконання робіт (їх фактичне невиконання) та попередила про відповідальність встановлену умовами Договору та чинного законодавства. Однак, Підрядником дії стосовно виконання робіт та передачі їх Замовнику не вживалися, поштова кореспонденція останнього була проігнорована.
Враховуючи значне прострочення виконання робіт Відповідачем, Позивач попередив Підрядника про намір односторонньої відмови від Договору відповідно до абз. 9 п. п. 4.1.1, п. 4.1 Договору (лист Центральної бази ВТК від 11.11.2022 №83/878).
Оскільки, станом на 22.11.2022 року Замовником не отримано актів здачі-приймання виконаних робіт за Договором, Відповідача було повідомлено про відмову від договору в односторонньому порядку листом від 28.11.2022 № 83/942. На думку позивача, договір вважається розірваним з 25.11.2022 року.
Позивач, у зв'язку з невиконанням умов договору, на підставі п.8.8 договору, нарахував до стягнення з відповідача 4523,20 грн. пені, 7195,65 грн. штрафу.
Правова позиція відповідача.
Відповідач проти задоволення позову не заперечив, відзиву на позовну заяву у встановлений ухвалою суду від 20.03.2023 строк не подав.
Обставини справи.
13 вересня 2022 року між Центральною базою виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (що діє на підставі Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованого від 12.02.2020 № 2 415 000 0000 107282), (далі - Відповідач, Підрядник, Виконавець) укладено Договір підряду на виготовлення (коригування) проектної документації стадії «Робочий проект (РП)» за № 539 по об'єкту: «Капітальний ремонт комплексної будівлі військової частини НОМЕР_1 № 1 за генеральним планом на вул. Стрийська, 146 у м. Львові (Блок Д)». Коригування, (далі - Договір).
Відповідно до п. 3.1. Договору Підрядник розпочинає роботи за Договором не пізніше трьох календарних днів з моменту підписання цього Договору та надання вихідних даних, з урахуванням положень п. 1.3. цього Договору. Підрядник повинен виконати роботи в повному обсязі до 12.10.2022 року.
Згідно з п. 3.2. обсяг та строки виконання Робіт визначаються на підставі погодженого Сторонами Графіку виконання та оплати робіт. У випадку порушення строків виконання робіт, встановлених Додатком № 1 цього Договору, з урахуванням положень цього Договору, відповідальність Підрядника регулюється розділом 8 цього Договору та чинним законодавством України.
Відповідно до п. 3.3. Договору датою закінчення виконання Робіт вважається дата підписання та скріплення печатками Сторін актів здачі-приймання виконаних робіт (надалі - «Акти»), створених згідно з умовами цього Договору документації. При цьому, належним дотриманням строків виконання робіт, вважається, передавання Підрядником та приймання Замовником документації до закінчення строків.
Відповідно до абзаців 6 та 7 п. п. 4.2.2. Договору Підрядник зобов'язаний передати Замовнику у порядку, передбаченому Договором закінчені Роботи (кориговану проектну документацію) та в разі виявлення недоліків Робіт своєчасно їх усунути.
Абзац 10 п. п. 4.2.2. Договору передбачає, що Підрядник зобов'язаний письмово повідомляти Замовника про хід виконання зобов'язань за Договором, про обставини, що перешкоджають його виконанню, а також про заходи, необхідні для усунення в трьохденний термін з моменту їх виявлення.
Пунктом 8.8. Договору передбачено, що за порушення встановлених Графіком виконання та оплати робіт, Договором строків закінчення виконання робіт (передачі закінчених робіт Замовнику за актом (актами) Підрядник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.
Відповідно до п. 8.9. Договору, у разі якщо Підрядник у строк, що визначений п. 3.1. Договору (12.10.2022) не розпочав виконання Робіт, які є предметом Договору, без обґрунтованих на те причин, Замовник має право відмовитися від Договору в односторонньому порядку без відшкодування збитків та інших витрат Підрядника. Договір вважається припиненим після прийняття такого рішення Замовником, але не раніше дня направлення письмового повідомлення про відмову від Договору на адресу Підрядника або вручення такого повідомлення безпосередньо повноважному представнику останнього.
Підрядником відповідно до умов Договору роботи не виконувалися та не передавалися Замовнику. Зворотнього матеріали справи не містять.
Листом від 01.11.2022 № 83/815 Центральна база ВТК повідомила Підрядника про наявність прострочення виконання робіт (їх фактичне невиконання) та попередила про відповідальність встановлену умовами Договору та чинного законодавства.
Однак, Підрядником дій стосовно виконання робіт та передачі їх Замовнику не вживалися, поштова кореспонденція останнього була проігнорована.
Позивач попередив Підрядника про намір односторонньої відмови від Договору відповідно до абз. 9 п. п. 4.1.1, п. 4.1 Договору (лист Центральної бази ВТК від 11.11.2022 №83/878).
З врахуванням того, що станом на 22.11.2022 року Замовником не отримано актів здачі-приймання виконаних робіт за Договором, Відповідача було повідомлено про відмову від договору в односторонньому порядку листом від 28.11.2022 № 83/942. На думку позивача, договір вважається розірваним з 25.11.2022 року.
У зв'язку з простроченням виконання зобов'язань за Договором, Підрядник зобов'язаний сплатити пеню та штраф відповідно до п. 8.8. Договору.
Станом на 25.11.2022 (момент розірвання Договору) кількість днів прострочення складає 44 (сорок чотири) дні. Згідно з обґрунтованим розрахунком суми позову розмір пені становить 4523,20 грн, штрафу - 7 195,65 грн, загалом - 11 718,85 грн.
Оцінка суду.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правовідносини, які виникли між сторонами у справі за своєю правовою природою є підрядними відносинами на виготовлення проектно-кошторисної документації, на підставі укладеного між сторонами договору, який за своїм змістом та правовою природою є договором підряду на проведення проектних робіт, який підпадає під правове регулювання норм глави 33 Господарського кодексу України та §1, 4 глави 61 Цивільного кодексу України.
Частинами 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до статті 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 324 Господарського кодексу України визначено, що за договором підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором проектні роботи, а також виконати досліджувальні роботи, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити їх. До відносин, що виникають у процесі виконання проектних та досліджувальних робіт, можуть застосовуватися положення статті 318 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов для даного виду договору, договір не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку.
Як зазначалось вище, пунктом 3.1 договору сторони погодили, що Підрядник розпочинає роботи за Договором не пізніше трьох календарних днів з моменту підписання цього Договору та надання вихідних даних, з урахуванням положень п. 1.3. цього Договору. Підрядник повинен виконати роботи в повному обсязі до 12.10.2022 року.
Отже, у силу наведених правових норм, у відповідача виник обов'язок забезпечити виготовлення проектно-кошторисної документації у строки, визначені договором, тобто до 12.10.2022. Судом встановлено, що відповідач у визначений договором строк, проектно-кошторисну документації не виготовив.
Відповідно до статті 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (стаття 216 Господарського Кодексу України).
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (статті 217, 218 Господарського Кодексу України).
Стаття 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. А частина 4 статті 231 Господарського Кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, є можливим, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечити виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання таких зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного суду від 25.06.2018 у справі № 912/2483/18, від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18, від 29.05.2018 у справі № 910/23003/16, від 19.09.2019 № 904/5770/18.
У постанові Великої Палати Верховного суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 викладено правову позицію, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Пунктом 8.8. Договору передбачено, що за порушення встановлених Графіком виконання та оплати робіт, Договором строків закінчення виконання робіт (передачі закінчених робіт Замовнику за актом (актами) Підрядник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.
У позові позивач зазначив, що відповідачем прострочено виготовлення проектно-кошторисної документації на 44 день та нарахував йому пеню у розмірі 4523,20 грн та 7% штрафу у розмірі 7195,65 грн.
Перевіривши розрахунок пені в межах обраного позивачем періоду її нарахування (13.10.2022 - 25.11.2022 - 44 дні) суд дійшов висновку що позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 4523,20 грн. є обгрунтовані.
Судом також перевірено розрахунок позивача 7% штрафу за порушення строку виготовлення проектно-кошторисної документації понад 30 робочих днів та встановлено, що він зроблений вірно та становить 7195,65 грн. Відтак вимога позивача про стягнення штрафу підлягає до задоволення повністю на суму 7195,65 грн.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17.10.2019 набув чинності Закон України N 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.97 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Проаналізувавши встановлені обставини, надавши оцінку доводам учасників справи, господарський суд керуючись стандартом вірогідності доказів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 4523,20 грн пені та 7195,65 грн штрафу.
Судові витрати.
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 7, 12, 13, 14, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України (02093, м.Київ, вул.Бориспільська, буд.40-А, код ЄДРПОУ 14323014) Приватного підприємства "Рекламно виробниче агентство "Ідея-Студія" (10003, м.Житомир, вул.Домбровського, 28, код ЄДРПОУ 38190841) 4523,20 грн пені, 7195,65 грн штрафу та 2684,00 грн. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 22.05.2023.
Суддя Кітаєва С.Б.