22.05.2023 Справа№914/1451/23
Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни ГОРЕЦЬКОЇ, розглянувши заяву представника позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК», м. Київ,
про вжиття заходів забезпечення позову вх. № 1981/23 від 18.05.2023,
у справі № 914/1451/23
за позовом: АТ КБ «ПРИВАТБАНК», м. Київ
до відповідача 1: Фермерського господарства «ЮЗЕПІВКА», с. Стенятин, Сокальський р-н, Львівська обл,
до відповідача 2: ОСОБА_1 , с. Стенятин, Сокальський р-н, Львівська обл,
про стягнення 5 218 387,81 грн,
На розгялд Господарського суду Львівської області надійшла справа №914/1451/23 за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до Фермерського господарства «ЮЗЕПІВКА» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 5 218 387,81 грн.
Ухвалою від 09.05.2023 судом відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову, яка надійшла разом з позовною заявою по справі.
За вх. №1981/23 від 18.05.2023 позивач повторно подав заяву про забезпечення позову.
Розглянувши заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Зазначені висновки щодо застосування ст.ст. 136, 137 ГПК України узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
При вирішенні питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положення зазначеної норми пов'язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення у контексті положень ст. 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується як гарантія задоволення вимог позивача.
Також суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
З урахуванням загальних вимог, передбачених положеннями статей 73, 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Звертаючись до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою, та надати суду докази існування фактичних обставин, що пов'язані з необхідністю вжиття таких заходів саме на забезпечення позовних вимог в межах порушеного права, яке позивач намагається захистити поданням відповідного позову, а не будь-яких інших порушених прав позивача.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що статутний капітал Відповідача-1 складає 10 000,00 грн, а позовні вимоги більше як в 520 разів перевищують статутний капітал.
З матеріалів справи вбачається, що заявлена позивачем вимога полягає у накладенні арешту на майно відповідачів.
Суд зазначає, що обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти: збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Судом встановлено, що статутний капітал відповідача-1 значно менший заявлених позовних вимог у даній справі та становить 10 000,00 грн.
В свою чергу, як стало відомо з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, у власності відповідача-1- ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО “ЮЗЕПІВКА” виявлено:
- нежитлову будівлю, Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2222712546248 Опис об'єкта: Загальна площа (кв.м): 44,3, матеріали стін: цегла, Опис: нежитлова будівля (літ.Al-2) загальною площею 44,3 кв.м, Адреса: Львівська обл.,Сокальський р., с. Скоморохи, вулиця Штокала, будинок 46А.
- нежитлову будівлю - майстерня для автомашин бр. №1, Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1139207046248 Опис об'єкта: Загальна площа (кв.м): 492,8, матеріали стін: цегла, Опис: нежитлова будівля - майстерня для автомашин бр. №1 загальною площею 492,8 кв.м. Адреса: Львівська обл., Сокальський р., с. Скоморохи, вулиця Штокала, будинок 46.
З інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, у власності відповідача-2 - ОСОБА_1 виявлено:
- нежитлову будівлю, Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2309448046248 Опис об'єкта: Загальна площа (кв.м): 719.8 Адреса: Львівська обл., Сокальський р., с. Ільковичі, вулиця Штикала Д., будинок 1б Номер об'єкта в РПВН: 22759116.
Означене дає підстави для висновку про наявність обставин, що в підсумковому висновку можуть свідчити про існування сумнівів щодо можливості виконання судового рішення у справі № 914/1451/23 у разі задоволення позовних имог.
Суд дійшов висновку, що оскільки предметом спору є стягнення заборгованості, -накладення арешту на майно відповідачів у вигляді об'єктів нерухомості, - мінімально впливатиме на повсякденну роботу відповідачів, не ускладнюючи його господарську діяльність. Отже, обраний позивачем вид забезпечення позову - накладення арешту на майно, що належить відповідачу на праві власності, є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Суд зазначає, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника. Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Також з даного приводу суд враховує позицію Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 17.06.2022 у cправі № 908/2382/21, де суд дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, ст. 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 904/1478/19, від 16.12.2019 у справі № 904/3459/19 та від 28.05.2021 у справі № 10/5026/290/2011 (925/1502/20).
Дослідивши викладені заявником доводи та надані на підтвердження цих доводів докази, врахувавши наявність зв'язку між заявленим позивачем заходом забезпечення позову у виді накладення арешту на майно відповідачів і предметом спору, співмірність і адекватність, суд дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно згідно з переліком.
За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження.
При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється його.
Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам. Подібні за своїм змістом висновки щодо застосування, зокрема, ст. 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 915/373/20 та від 03.12.2021 у справі № 910/4777/21, а також від 08.10.2020 у справі № 465/4985/18 і від 15.06.2021 у справі № 757/48375/20 (щодо аналогічних за змістом положень Цивільного процесуального кодексу України).
За ч.ч. 1, 6, 8 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
З огляду на обраний вид забезпечення позову, який не впливає на матеріальний стан відповідача як власника грошових коштів, суд вважає за можливе застосувати заходи забезпечення позову без застосування заходів зустрічного забезпечення.
Керуючись ст. ст. 139, 140, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву АТ КБ «ПРИВАТБАНК про забезпечення позову у справі № 914/1451/23 - задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту до набрання законної сили рішенням у справі № 914/1451/23 на наступне майно, яке належить
Відповідачу-1, ФЕРМЕРСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВУ "ЮЗЕПІВКА", а саме:
- нежитлову будівлю, Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2222712546248 Опис об'єкта: Загальна площа (кв.м): 44.3, матеріали стін: цегла, Опис: нежитлова будівля (літ.Al-2) загальною площею 44,3 кв.м, Адреса: АДРЕСА_1 ;
- нежитлову будівлю - майстерня для автомашин бр. №1, Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1139207046248 Опис об'єкта: Загальна площа (кв.м): 492,8, матеріали стін: цегла, Опис: нежитлова будівля - майстерня для автомашин бр. №1 загальною площею 492,8 кв.м. Адреса: АДРЕСА_1 ;
Відповідачу -2, ОСОБА_1 , а саме:
- нежитлову будівлю, Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2309448046248 Опис об'єкта: Загальна площа (кв.м): 719.8 Адреса: Львівська обл., Сокальський р., с. Ільковичі, вулиця Штикала Д., будинок 1 б Номер об'єкта в РПВН: 22759116.
3. Дана ухвала є виконавчим документом згідно з ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження".
Стягувач: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (Код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д);
Боржник: ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "ЮЗЕПІВКА"(80024, Львiвська обл., Сокальський р-н, с. Стенятин, вул. Центральна, буд. 52, ЄДРПОУ:33572720);
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_1 ).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 04.05.2023 в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 235 ГПК України та підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду у порядку та строки передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п. 17.5 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Горецька З.В.