Справа № 420/4406/23
(додаткове)
22 травня 2023 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О., розглянувши в письмовому провадженні заяву про судових витрат в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38986871, адреса: 67832, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, пров. Ентузіастів, 2) до Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631, адреса: вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, м. Одеса, 65078), про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, -
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 року позов задоволено: визнано протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500490/2022/200030/2 від 30.12.2022 року, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500490/2022/000401 від 30.12.2022 року. Стягнуто з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» судовий збір у розмірі 5368 грн.
16.05.2023 позивач подав заяву про розподіл судових витрат, в якій просить ухвалити рішення про розподіл судових витрат у справі №420/4588/23, стягнувши з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 7500 грн. та витрати пов'язані із підготовкою до розгляду справи (оплата послуг з перекладу) у розмірі 1500 грн.
В обґрунтування заяви зазначено, що адвокат Гудков С.О. є співзасновником Адвокатського об'єднання «МІТРАС» та займає посаду голови цього адвокатського об'єднання, приймав участь у програмі «Адвокат Майбутнього» та має стаж адвокатської діяльності понад 8 років.
Зазначає, що відповідно до Висновку Верховного Суду, що викладений у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17, компенсація має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. Також вказує на те, що позов поданий у період дії воєнного стану, що ускладнює процес підготовки та подачі позову.
Вивчивши подану заяву, дослідивши матеріали справи в частині, що стосується питання розподілу судових витрат, суд дійшов висновку, що заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Порядок та підстави ухвалення у справі додаткового судового рішення врегульовані ст.252 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Приймаючи до уваги, що справа №420/4588/23 розглянута у порядку письмового провадження, заява ТОВ «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» про ухвалення додаткового судового рішення розглянуто також в порядку письмового провадження.
Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності з п.1 ч. 3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У той же час відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги.
На підтвердження розміру витрат зі сплати професійної правничої допомоги у зв'язку з розглядом справи №420/4588/23 позивачем надані копія Договору №12/12 про надання правової допомоги від 12.12.2022 року, Додаткова угода №1 до договору, акт приймання передачі послуг з описом робіт від 04.04.2023 року, рахунок-фактура №02/03 від 01.03.2023, рахунок-фактура №04/04/2023 від 04.04.2023 року, платіжна інструкція №607 на суму 1500 грн.
Частинами 4-6 ст.134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Відповідно до акту прийому передачі №1/6 адвокатом було надано наступну правову допомогу: 1) попередній аналіз наданих Замовником документів по рішенню та картці відмови, дослідження законодавчої бази, вироблення правової позиції, консультування Замовника щодо необхідності отримання додаткових матеріалів - 4 год; 2) підготовка позовної заяви, формування додатків до позовної заяви та подання до суду - 3 год; 3) правовий аналіз відзиву на позовну заяву - 3 год; 4) підготовка відповіді на відзив на позовну заяву, формування додатків до відповіді та подання - 2 год. Вартість послуг склала 7500 грн.
Оцінивши надані документи на підтвердження понесених витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Оцінивши наданий позивачем детальний опис (наданих послуг) з урахуванням категорії даної справи, конкретних обставин у цій справі, суд доходить висновку, що наведені у цьому опису витрати на проведену роботу не є неминучими та фактичними, з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 1-2 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності є надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Однак, суд звертає увагу, що надання таких послуг має бути необхідним.
Враховуючи вищевикладені висновки, суд вважає, що витрачений адвокатом час на вивчення та надання правового аналізу документів та розробка правової позиції не є неминучими витратами, оскільки вони охоплюються роботою написання позовної заяви, а тому не належать відшкодуванню.
Витрати на написання позовної заяви та відповіді на відзив є неминучими та фактичними витратами на правничу допомогу, проте вони є надмірно завищеними.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та складності виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку, що фактичними та неминучими витратами на виконання вказаних робіт є сума 2000 грн., а тому, суд доходить висновку про необхідність зменшення розміру витрат на надання правничої допомоги до 2000 гривень на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи викладене, оцінюючи надані позивачем докази, що підтверджують здійснення відповідних витрат за укладеним договором про надання правової (правничої) допомоги, розрахунок наданих послуг та категорію даної справи, кількість складених представником позивача процесуальних документів, наявність сформованої судової практики з розгляду даної категорії справ, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що фактичні витрати, які належать стягненню складають 2000 грн., а тому заява представника позивача належить задоволенню частково.
Щодо стягнення витрат, пов'язаних із підготовкою до розгляду справи, суд зазначає наступне.
Згідно п.5 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України розмір витрат, пов'язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
В якості доказів на оплату послуг перекладача позивач надав рахунок-фактуру №04/04/2023 від 04.04.2023 та платіжну інструкцію №607 від 01.03.2023 року на суму 1500 грн. Крім того, здійснення вказаних послуг підтверджується матеріалами справи.
З огляду на зазначене з матеріалів справи вбачається, що переклад документів замовлений позивачем здійснено для належного розгляду справи судом та наданий суду з метою доведення своєї позиції, а понесені позивачем витрати безпосередньо пов'язані з розглядом цієї справи.
Аналогічного висновку з приводу необхідності стягнення на користь особи судових витрат пов'язаних з перекладом дійшов Верховний Суд у постанові від 31.03.2020 року по справі №160/7049/19.
Враховуючи предмет спору, суд вважає витрати на оплату послуг перекладача необхідними та неминучими, оскільки професійний переклад на українську мову інвойс-контракту від 01.06.2022 та комерційної пропозиції від 02.05.2022 є необхідним для забезпечення повного та всебічного розгляду справи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн. та витрати, пов'язані з підготовкою справи до розгляду у розмірі 1500 грн., про що ухвалити додаткове рішення.
Таким чином заява підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст. ст.132, 137, 138, 139, 243, 246, 252, 255, 293, 295 КАС України суд,-
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» від 16.05.2023 року про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат по справі №420/4588/23 - задовольнити частково.
Прийняти по справі №420/4588/23 додаткове рішення, яким стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» витрати зі сплати професійної правничої допомоги у розмірі 2000 грн. та витрати, пов'язані з підготовкою справи до розгляду у розмірі 1500 грн.
У задоволені решти вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя О.О. Хурса