Справа № 420/5544/23
22 травня 2023 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в місті Одесі справу за позовом фірми “АВТОДЕТАЛЬ” у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 08.12.2022 № 11009/15-32-07-07-23.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наслідок оголошення воєнного стану у зв'язку з військовою агресією рф проти України, через загальновідомі форс-мажорні обставини, що підтверджується листом ТТП, здійснення подальшої господарської діяльності із зазначених в акті перевірки контрагентом є неможливим, як й здійснення розрахунків через обставини, які не залежать від волі платника податків. Відповідно до постанови НБУ від 24.02.2022 № 18 тимчасово забороняється здійснювати будь-які валютні операції в доларах, євро з/в рф або рб, а також заборонено здійснювати будь-які валютні операції з використанням російських та білоруських рублів, учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження в рф або рб. Таким чином, з урахуванням норм законодавства, сертифікату про форс-мажорні обставини та фактичні обставини, нарахування пені відповідно до ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про валюту і валютні операції» є протиправним.
Представником відповідача Головного управління ДПС в Одеській області до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що перевіркою встановлено порушення пунктів 1,2 статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», з урахуванням п.21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5, із змінами і доповненнями, внаслідок порушення строків надходження валютної виручки у сумі 1 422 000,00 російських рубля за контрактом №07/2016 від 05.07.2016, укладеним з нерезидентом ООО «АСТАРТА», рф. Відповідно до п. 5 ст.13 Закону № 2473-VIII від 21.06.2018 порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Ухвалою суду від 23 березня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23.11.1995 року проведено державну реєстрацію фірми “АВТОДЕТАЛЬ” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 23862773).
21 жовтня 2022 року Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято наказ № 4192-п про проведення документальної позапланової перевірки фірми “АВТОДЕТАЛЬ” у формі товариства з обмеженою відповідальністю з питань дотримання вимог валютного законодавства за контрактом від 05.07.2016 № 07/2016 за період з 14.06.2021 по дату закінчення перевірки.
04 листопада 2022 року Головним управлінням ДПС в Одеській області складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фірми “АВТОДЕТАЛЬ” у формі товариства з обмеженою відповідальністю № 11120/15-32-07-07-18, яким встановлено порушення пунктів 1, 2 статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», з урахуванням п.21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5, із змінами і доповненнями, у результаті чого допущено порушення строків надходження валютної виручки за контрактом № 07/2016 від 05.07.2016, укладеним з ООО «АСТАРТА», рф в сумі 1 422 000,00 російських рубля, в результаті чого сума заборгованості, на яку нараховується пеня складає 1422000,00 російських рубля за період з 14.06.2022 по 01.11.2022 (141 день); прострочену дебіторську заборгованість у сумі 1 422 000,00 російських рубля (725220,00 грн.) по розрахунках фірмою «АВТОДЕТАЛЬ» у формі ТОВ з нерезидентом ООО «АСТАРТА», рф за контрактом № 07/2016 від 05.07.2016 (а.с. 18-24).
18 листопада 2022 року фірмою “АВТОДЕТАЛЬ” у формі товариства з обмеженою відповідальністю подано заперечення до акту перевірки № 11120/15-32-07-07-18 від 04.11.2022 року, висновки якого, рішенням ГУ ДПС в Одеській області від 05.12.2022 року залишені без змін (а.с. 26-35).
08 грудня 2022 року Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 11009/15-32-07-07-23, яким застосовано до фірми «АВТОДЕТАЛЬ» у формі ТОВ штрафні (фінансові) санкції у розмірі 306768,06 грн. (а.с. 36-38).
21 грудня 2022 року фірмою “АВТОДЕТАЛЬ” у формі товариства з обмеженою відповідальністю подано скаргу на податкове повідомлення-рішення № 11009/15-32-07-07-23 від 08.12.2022 року, яка рішенням ДПС України від 21.02.2023 року залишена без задоволення (а.с. 40-48).
Згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.
Згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Відповідно до пп. «б» пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім, зокрема, документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.2 (в частині контролю за трансфертним ціноутворенням), 78.1.5, 78.1.7, 78.1.8, 78.1.12, 78.1.14-78.1.16, 78.1.21 та 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями, та/або документальних позапланових перевірок з питань оподаткування юридичними особами або іншими нерезидентами, які здійснюють господарську діяльність через постійне представництво на території України, доходів, отриманих нерезидентами із джерелом їх походження з України, та/або документальних позапланових перевірок нерезидентів (представництв нерезидентів).
Згідно п. 6, 7 розділу ІІ Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою НБУ від 02.01.2019 року № 7, банк згідно з цією Інструкцією здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків за: 1) операцією резидента з експорту товарів, якщо на дату митного оформлення продукції або виконання резидентом робіт, надання послуг, експорту прав інтелектуальної власності, інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), розрахунки за такою операцією не завершені (кошти від продажу нерезиденту товару на поточний рахунок резидента не надійшли або надійшли не в повному обсязі) або в банку немає інформації про завершення розрахунків за такою операцією; 2) операцією резидента з імпорту товарів, якщо на дату оплати резидентом товару [а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - на дату здійснення банком платежу на користь нерезидента (дату списання коштів з рахунку банку)] нерезидентом не була здійснена поставка за операцією з імпорту товару з оформленням типів МД, зазначених у підпункті 3 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, та відображенням інформації про таке оформлення у реєстрі МД, або документів, зазначених у підпунктах 3, 4 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, або в банку немає інформації про здійснення поставки за такою операцією; 3) імпортною операцією резидента, якщо на дату оплати резидентом продукції [а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - на дату здійснення банком платежу на користь нерезидента (дату списання коштів з рахунку банку)] імпортна операція без увезення продукції на територію України не була завершена або в банку немає інформації про завершення імпортної операції без увезення продукції на територію України. Банк перевіряє операції, не зазначені в підпунктах 1-3 пункту 6 розділу II цієї Інструкції, під час настання події (переказу резидентом коштів на користь нерезидента, надходження від нерезидента коштів на користь резидента, отримання реєстру МД за відповідною операцією) і надалі банк не здійснює за ними валютний нагляд щодо дотримання резидентом граничного строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів згідно з вимогами цієї Інструкції.
Банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати: 1) оформлення МД типу ЕК-10 “Експорт”, ЕК-11 “Реекспорт” на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акта або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), - за операціями з експорту товарів; 2) здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) - за операціями з імпорту товарів. Датою здійснення платежу на користь нерезидента - постачальника товару вважається дата здійснення банком платежу на користь нерезидента - постачальника товару, якщо оплата зобов'язань резидента за операцією з імпорту товару здійснюється за рахунок коштів, отриманих від банку на підставі кредитного договору без зарахування цих коштів на поточний рахунок такого резидента в банку.
Відповідно до п. 9 розділу ІІІ Інструкції № 7 банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків: 1) якщо сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів не перевищує незначної суми. У разі здійснення розрахунків за експорт, імпорт товарів в іноземній валюті сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів визначається за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату останньої події за відповідною операцією (остання дата платежу/надходження грошових коштів, дата поставки товару, дата зарахування зустрічних однорідних вимог); 2) у разі експорту товару - після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за експорт товару здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за товар), або від банку (резидента або нерезидента) за документарним акредитивом, відкритим на користь резидента за операцією з експорту товару, або в порядку, визначеному підпунктом 16-2 розділу IV цієї Інструкції; 3) у разі імпорту продукції, яка ввозиться в Україну, - після отримання інформації з реєстру МД про здійснення поставки за імпортною операцією з оформленням МД типу IM-40 “Імпорт”, IM-41 “Реімпорт”, ІМ-51 “Переробка на митній території”, IM-72 “Безмитна торгівля”, IM-75 “Відмова на користь держави”, IM-76 “Знищення або руйнування” (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або після пред'явлення резидентом документа (крім МД), який використовується для митного оформлення продукції (якщо на продукцію, що імпортується, згідно із законодавством України не оформляється МД); 4) у разі імпорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), - після пред'явлення резидентом акта, рахунку (інвойсу) або іншого документа, який згідно з умовами договору засвідчує виконання нерезидентом робіт, надання послуг, передавання прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі); 5) у разі імпорту продукції без її увезення на територію України - після зарахування грошових коштів від нерезидента на поточний рахунок резидента в банку в разі продажу нерезиденту продукції в повному обсязі за межами України (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за продаж нерезиденту продукції за межами України здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за продукцію) або подання документів, що підтверджують використання резидентом продукції за межами України на підставі договорів (контрактів, угод), інших форм документів, що застосовуються в міжнародній практиці та можуть уважатися договором; 6) у разі заміни кредитора в зобов'язанні за операцією з експорту товарів - після зарахування на поточний рахунок резидента - нового кредитора в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента-боржника за поставлений резидентом - первісним кредитором товар, та за наявності документів про заміну кредитора в зобов'язанні за операцією з експорту товарів.
Вимоги підпункту 1 пункту 9 розділу III цієї Інструкції не застосовуються до операцій з експорту, імпорту товарів у разі дроблення операцій з експорту товару або дроблення валютних операцій.
Згідно ст. 13 ЗУ «Про валюту і валютні операції» Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України. Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів не застосовуються щодо розрахунків, пов'язаних з договорами про участь у розподілі пропускної спроможності, а також щодо грошового забезпечення (кредитних лімітів) з метою участі в аукціонах з розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів. Національний банк України має право встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цього Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
Відповідно до п. 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою НБУ від 02.01.2019 №5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Згідно ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про валюту і валютні операції» порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Відповідно до ч. 6 ст. 13 ЗУ «Про валюту і валютні операції» у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п'ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).
Згідно ст. 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Верховний Суд в постановах 23.02.2022 року по справі № 922/2897/21, від 04.06.2022 року по справі № 922/2394/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні скаржник, який посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинен довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
При цьому, 28.02.2022 року Торгово-промислова палата України на своєму сайті офіційно розмістила лист № 2024/02.0-7.1, яким на підставі ст. ст. 14, 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години ЗО хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Отже, ТПП підтверджено, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
З матеріалів справи, а саме акту перевірки, вбачається, що під час проведення перевірки посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області встановлено, що ФІРМА «АВТОДЕТАЛЬ» у формі ТОВ (Постачальник), в особі директора Скалюна Сергія Анатолійовича, що діє на підставі Статуту, було укладено контракт №07/2016 від 05.07.2016 з компанією ООО «АСТАРТА» в особі генерального директора Свердлова Олексія Олексійовича, що діє на підставі Статуту (Покупець, адреса: 398017, російська федерація, м. Ліпецьк, вул.. 9 травня, буд. 14 «А», приміщення 1, офіс 105, Банк, ПАО Сбербанк, 117997, Москва, вул. Вавілова, 19, рахунок НОМЕР_1 , ИНН 7707083893, КПП 482543001). Предмет договору - Постачальник зобов'язується виготовити та поставити, а Покупець прийняти та сплатити товари народного споживання, далі Вироби, у відповідності з номенкулатурой та в терміни, згідно Специфікацій. Валюта контракту - рублі рф. Сума поставки на момент підписання даного контракту складає 100 000 000,00 рублів рф. Розрахунки за постачаємі Вироби здійснюються шляхом банківського переводу грошових коштів на рахунок Постачальника на протязі 70 календарних днів з моменту надходження Виробів на склад Покупця. Сторона звільняються від відповідальності за повне або часткове порушення контракту, якщо вона доведе, що таке порушення трапилося внаслідок дій форс-мажорних обставин, при умові, що момент їх настання був засвідчений у визначеному даним контрактом порядку. Під форс-мажорними обставинами в даному контракті мається на увазі - надзвичайні події зовнішнього характеру, які виникли без вини Сторони, поза їх волі або в противагу бажанню Сторін, та котрі неможливо передбачити при звичайних умовах, включаючи (але не обмежуючись) стихійні явища природного характеру, біди біологічного, техногенного та антропогенного походження, видання заборонних або обмежуючих нормативних актів органів державної влади або місцевого самоврядування, які унеможливлюють виконання умов даного контракту. Настання форс-мажорних обставин повинно бути засвідчено документом (довідкою) Торгово-промислової палата відповідної країни. Контракт діє до 31.12.2017. Даний контракт за згодою сторін може бути пролонгований. На виконання умов контракту № 07/2016 від 05.07.2016 ФІРМОЮ «АВТОДЕТАЛЬ» у формі ТОВ на адресу компанії ООО «АСТАРТА» було поставлено Товар по МД, оформленій в режимі ЕК-10: від 14.06.2021 №UA500130/2021/022758 на суму 3 467 000,00 російських рублів (екв. 1306954,99 грн.) (законодавчо встановлений термін надходження валютної виручки - 13.06.2022). Валютні кошти надійшли від нерезидента ООО «АСТАРТА», рф на поточний валютний рахунок ФІРМИ «АВТОДЕТАЛЬ» у формі ТОВ, відкритий в АБ «ПІВДЕННИЙ» на загальну суму 2 045 000,00 російських рублів (748 232,90 грн.), у т.ч.: 04.10.2021 в сумі 500 000,00 російських рублів (екв. 182 150,00 грн.), без порушення термінів розрахунків; 12.11.2021 в сумі 500 000,00 російських рублів (екв. 183 485,00 грн.), без порушення термінів розрахунків; 22.11.2021 в сумі 200 000,00 російських рублів (екв. 72430,00 грн.), без порушення термінів розрахунків; 15.12.2021 в сумі 445 000,00 російських рублів (екв. 163323,90 грн.), без порушення термінів розрахунків; 12.01.2022 в сумі 400 000,00 російських рублів (екв. 146844,00 грн.), без порушення термінів розрахунків. Таким чином, станом на 13.06.2022 року заборгованість нерезидента ООО «АСТАРТА» перед ФІРМОЮ «АВТОДЕТАЛЬ» у формі ТОВ за контрактом №07/2016 від 05.07.2016 склала 1 422 000,00 російських рубля, яка станом на 01.11.2022 року є не погашеною.
В акті № 11120/15-32-07-07-18 від 04.11.2022 року вказано, що перевіркою встановлено порушення пунктів 1,2 статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», з урахуванням п.21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5, із змінами і доповненнями, внаслідок порушення строків надходження валютної виручки у сумі 1 422 000,00 російських рубля за контрактом №07/2016 від 05.07.2016, укладеним з нерезидентом ООО «АСТАРТА», рф.
Разом з тим, згідно п. 17 постанови НБУ № 18 від 24.02.2022 року уповноваженим установам забороняється здійснювати будь-які валютні операції: 1) з використанням російських рублів та білоруських рублів; 2) учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в Російській Федерації або в Республіці Білорусь; 3) для виконання зобов'язань перед юридичними або фізичними особами, які мають місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в Російській Федерації або в Республіці Білорусь.
При цьому, 16.12.2022 року Одеською регіональною торгово-промисловою палатою видано сертифікат № 5100-22-1788 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчила, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): введення воєнного стану в Україні, військова агресія російської федерації проти України Фірмі «АВТОДЕТАЛЬ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю щодо обов'язку (зобов'язання), а саме: своєчасне завершення експортної операції за контрактом № 07/2016 від 05.07.2016 року після здійснення поставки 14 червня 2021 року у термін до 14 червня 2022 року за п. 2 ст. 13 ЗУ «Про валюту і валютні операції», розділ. ІІ Постанови Правління Національного Банку України «Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» № 5 від 02.01.2019 р., перед Головним управлінням ДПС в Одеській області відповідно до законодавства України, копі контракту 07/2016 від 05.06.2016 року, копії специфікації № 29 від 30.03.2021 року до контракту № 07/2016 від 05.06.2016 року, копії рахунку-фактури № 29 від 30.03.2021 року, копії листа фірма «Автодеталь» ТОВ № 6 від 01.04.2022 року щодо погашення заборгованості, копії листа фірма «Автодеталь» ТОВ № 15 від 30.05.2022 року, копії листа фірма «Автодеталь» ТОВ № 14 від 15.06.2022 року, унеможливили його виконання у зазначений термін. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) дата настання: 24 лютого 2022 року, дата закінчення: тривають на 16 грудня 2022 року (а.с. 64-65).
Таким чином, у зв'язку із військовою агресію російської федерації проти України та набранням чинності постанови НБУ № 18 від 24.02.2022 року «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», виконання зобов'язання щодо поставки товару стало неможливим.
Відповідно до ч. 5 ст. 3 ЗУ «Про валюту і валютні операції» у разі якщо норма цього Закону чи нормативно-правового акта Національного банку України, виданого на підставі цього Закону, або норми інших нормативно-правових актів Національного банку України допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов'язків резидентів та нерезидентів у сфері здійснення валютних операцій або повноважень органів валютного нагляду, така норма трактується в інтересах резидентів та нерезидентів.
Згідно ст. 112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.
Відповідно до п. 112.8 ст. 112 ПК України обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є, зокрема, вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору).
Згідно статті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом.
ЄСПЛ у справі Pantalon v. Croatia (№ 2953/14) зробив висновок, що стаття 7 Конвенції не обмежується ретроактивним застосуванням кримінального права на шкоду обвинуваченому, оскільки вона також закріплює в загальнішому плані принцип, згідно з яким лише законом може визначатися злочин і встановлюватися покарання; Стаття 7 Конвенції також закріплює принцип lex stricta, за яким кримінальний закон не має широко тлумачитися на шкоду обвинуваченому до ступеня, рівноцінного аналогії (див. Vasiliauskas v. Lithuania (заява № 35343/05, п. 154 ); стаття 7 Конвенції, вимагає наявності правової основи для засудження та покарання; пункт 1 статті 7 Конвенції вимагає, щоб Суд з'ясував, чи були на той час правові підстави для засудження заявника, і, зокрема, переконався, чи були досягнуті національними судами результати сумісними зі статтею 7 Конвенції.
Гарантії справедливого судового розгляду, що стосуються кримінального провадження, застосовуються в тих випадках, коли Європейський суд з прав людини буде вважати, що, попри національну класифікацію провадження як цивільного чи адміністративного, його слід розглядати як кримінальне.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини сформованою, зокрема, у справі «А. Менаріні Діагностікс проти Італії» (A. Menarini Diagnostics S.r.l. v. Italy, заява № 43509/08) Антимонопольне управління Італії (AGCM) наклало штраф на компанію-заявника в розмірі шести мільйонів євро за недобросовісну конкуренцію на ринку діагностичних тестів на діабет; усі скарги компанії щодо цього рішення до адміністративного суду і Державної ради, а також Касаційного суду були відхилені; зважаючи на різні аспекти справи та їхню важливість, Європейський суд з прав людини визнав, що штраф, накладений на компанію-заявника, є кримінальним покаранням, тому було застосовано кримінальну складову пункту 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини.
У цьому аспекті також важливо згадати критерії Європейського суду з прав людини, що встановлюють, чи має звинувачення кримінальний характер, широко відомі як «критерії Енгеля», названі на честь справи «Енгель та інші проти Нідерландів» (Engel and оthers v.Netherlands, заява № 5100/71 та інші): 1. кваліфікація правопорушення згідно з національним законодавством; 2. характер правопорушення; 3. характер і ступінь суворості покарання, якому обвинувачений ризикує бути підданий. Категоризація правопорушення з урахуванням цих критеріїв допоможе визначити, чи потрібно розглядати конкретний процес, як кримінальний або виключно адміністративний. Важливо, що другий і третій критерії - альтернативні та не мають бути застосовані одночасно. Однак це не виключає кумулятивного підходу у разі, якщо окремий аналіз кожного критерію не дає змоги дійти чіткого висновку про наявність кримінального обвинувачення. Національна класифікація не є вирішальною для класифікації Європейського суду з прав людини, коли йдеться про зобов'язання забезпечити справедливий суд відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини, хоча національна класифікація і суттєвий характер правопорушення є релевантними факторами.
Крім того, ЄСПЛ у справах «Озтюрк проти Німеччини» («Ozturk v. Germany», заява № 8544/79), «Лутц проти Німеччини» («Lutz v. Germany», заява № 9912/82) Gestur Jуnsson AND Ragnar Halldуr Hall v. Iceland (заяви № 68273/14 та № 68271/14) також виходив з того, що поняття «кримінальний» тлумачиться автономно, тобто незалежно від національної термінології, включаючи сюди адміністративні, дисциплінарні, митні проступки тощо.
При цьому, згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, відповідачем, суб'єктом владних повноважень, не доведено того, що позивач, фірма «АВТОДЕТАЛЬ» у формі ТОВ, мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких його притягнуто до відповідальності, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання.
Разом з тим, з урахуванням підтверджених ТПП України форс-мажорних обставин, відповідно до пп.112.8.9. п.112.8 ст. 112 Податкового кодексу України та п. 6 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», наявні підстави для звільнення позивача, фірми “АВТОДЕТАЛЬ” у формі товариства з обмеженою відповідальністю, від відповідальності за порушення вимог п. 3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIII.
У справі «Садоха проти України» (Sadocha v. Ukraine, заява № 77508/11) ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (право на мирне володіння майном); Суд нагадав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення, а санкція - тяжкості правопорушення, для покарання за який вона призначається (п. 31); справді розмір відповідальності був значним для заявника, проте немає жодних доказів того, що той міг би завдати будь-якої серйозної шкоди державі: він не ухилявся від виконання своїх обов'язків і не завдав будь-яку іншу майнову шкоду державі; Суд не переконали доводи Уряду, що оцінка пропорційності була включена до рішень національних органів влади; складається враження, що міркування щодо, зокрема, неумисного характеру дій заявника, незважаючи на те, що заявник порушував ці питання під час провадження, не мали жодного значення під час ухвалення рішення (п. 33); Уряд не навів достатніх аргументів того, що менш суворе покарання у виді штрафу було недостатнім для досягнення бажаного результату - запобіганню повторному порушенню (п. 34); за цих обставин відповідальність наклала на заявника індивідуальний та надмірний тягар і була непропорційною вчиненому правопорушенню, отже, було порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.
Таку ж позицію ЄСПЛ також висловив у справі «Мякотін проти України» (Myakotin v. Ukraine, заява № 29389/09), в якій також констатовано порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (захист права власності).
У справі «ТОВ «Світ розваг» та інші проти України» (Svit rozvag, tov and others v. Ukraine, заява № 13290/11 та 2 інші) Суд констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції; у цій справі Суд нагадав, що втручання у право власності допустиме лише тоді, коли воно переслідує легітимну мету; окрім того, втручання у право власності має здійснюватися з дотриманням «справедливої рівноваги» між інтересами суспільства і дотриманням передбачених прав; такий «справедливий баланс» не буде дотримано у разі, якщо зацікавлена особа нестиме надмірний тягар.
У справі «Ель Озаір проти Румунії» (El Ozair v. Romania, заява № 41845/12, п.п. 24-26) Суд зазначив, що загальні принципи, які є застосовними і до цієї справи, викладені в рішенні Grifhorst v. France (заява № 28336/02, п.п. 81-83); Суд підкреслює, що сторонами не оспорюються факт того, що накладена санкція на заявника становила втручання у його право на мирне володіння майном; Суду необхідно встановити, чи було дотримано розумного балансу між цілями, які були застосованими для досягнення цієї мети, і захистом права заявника на мирне володіння майном; розумного балансу не буде досягнуто у тому разі, якщо на заявника було накладено індивідуальний та надмірний тягар; Урядом не було наведено переконливих причин того, що лише накладення штрафу було б недостатнім для досягнення стримувального та карального ефекту, а також запобіганню майбутніх порушень вимог декларування; Суд не може не звернути увагу, що Суд Європейського Союзу нещодавно вирішив, що сукупний штраф, який складався із штрафу та інших видів відповідальності не був пропорційним (рішення Суду ЄС від 30 січня 2019 року; об'єднані справи №o C-335/18 та C-336/18).
За таких підстав, суд дійшов висновку, що приймаючи податкове повідомлення-рішення від 08.12.2022 № 11009/15-32-07-07-23, податковим органом не дотримано принципу пропорційності, «справедливої рівноваги» між інтересами суспільства і дотриманням передбачених прав та розумного балансу між цілями, які були застосованими для досягнення цієї мети, і захистом права заявника на мирне володіння майном, а тому податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 08.12.2022 № 11009/15-32-07-07-23 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, суд вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
При цьому, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 139 КАС України, з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фірми “АВТОДЕТАЛЬ” у формі товариства з обмеженою відповідальністю слід судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4601,52 грн.
Також, позивач просить суд стягнути з ГУ ДПС в Одеській області витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Згідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Так, ч. 1, 3 ст. 134 КАС України встановлено, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 7, 8 ст. 137 КАС України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно п. 1, 2, 6 ч. 1, 2 ст. 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Згідно ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з'їздом адвокатів України, формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Частиною 3 статті 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з правничою допомогою суд враховує, що на підтвердження понесених витрат до суду надано ордер (а.с. 9), копію договору про надання правової допомоги (а.с. 11-15), копію рахунку на оплату (а.с. 16), копію платіжного доручення (а.с. 17).
Згідно договору про надання правової допомоги № б/н від 03.03.2023 року адвокат Шалько О.А. приймає на себе зобов'язання з надання професійної правничої (правової) допомоги, зокрема, здійснювати представництво інтересів клієнта (фірма «Автодеталь» у формі ТОВ), що полягає у забезпечення реалізації прав і обов'язків клієнта в адміністративному судочинстві у справі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 08.12.2022 року № 11009/15-32-07-07-23.
Розділом 4 вказаного договору визначено, що сторони погодили виплату гонорару (винагороди) за надання адвокатом професійної правничої допомоги у розмірі 10000,00 грн.
При цьому, оплата правової допомоги адвоката на суму 10000,00 грн. підтверджується копією платіжного доручення № 2830 від 07.03.2023 року (а.с. 17).
В той же час, відповідачем, суб'єктом владних повноважень, не зазначено та не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про не співмірність цих витрат складності справи, виконаній адвокатом роботі, витраченому часу, обсягу наданих послуг та виконаних робіт.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на складність справи, наданий адвокатом обсяг послуг, оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо суми витрат, пов'язаних з розглядом даної справи, суд дійшов висновку, що з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фірми “АВТОДЕТАЛЬ” у формі товариства з обмеженою відповідальністю слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 90, 132, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Адміністративний позов фірми “АВТОДЕТАЛЬ” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 23862773, адреса місцезнаходження: 67543, Одеська область, Лиманський район, с. Визирка, вул. Олексія Ставніцера, 60, корп. 2, прим. 28В) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, адреса місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 08.12.2022 року № 11009/15-32-07-07-23.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, адреса місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фірми “АВТОДЕТАЛЬ” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 23862773, адреса місцезнаходження: 67543, Одеська область, Лиманський район, с. Визирка, вул. Олексія Ставніцера, 60, корп. 2, прим. 28В) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4601,52 грн. (чотири тисячі шістсот одна гривня 52 копійки) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок).
Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.
Суддя О.А. Левчук