23 травня 2023 р. № 400/5681/22
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001,
до відповідача:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
про:стягнення податкового боргу у сумі 23 356, 14 грн,
15 грудня 2022 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідачка) про стягнення з відповідача на користь Держави в рахунок погашення податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 23356,14 гривні.
Позов обґрунтовано позивачем тим, що у відповідачки виник податковий борг на підставі податкових повідомлень-рішень (далі - ППР) з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 23356,14 гривні. Зазначений податковий борг всупереч вимогам чинного законодавства відповідачка не сплатила.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Копію ухвали від 24.10.2022 суд надіслав відповідачці на її поштову адресу місця реєстрації, яку вона не отримала у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 5400501214503 (Ф. 119) і довідкою про причини повернення / досилання (ф. 20) від 03.05.2023. Отже, зазначена копія ухвали суду не була вручена відповідачці з незалежних від суду причин.
Відповідно до абзацу першого пункту 5 частини шостою статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак слід вважати, що копія вищенаведеної ухвали вручена відповідачці належним чином.
У зв'язку з тим, що відповідачка відзив на позов у встановлений судом строк не подала, згідно із частиною шостою статті 162 КАС України суд вирішив справу за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши позовну заяву, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Позивач прийняв ППР щодо визначення відповідачці грошового зобов'язання за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості:
від 20.01.2020 № 0000682-5005-1403 (форма «Ф») за податковий період 2019 року на суму 11463,23 грн (а.с. 5), яка була надіслана на поштову адресу відповідачки, але нею не отримана у зв'язку «із закінченням встановленого строку зберігання», що підтверджується Довідкою до поштового відправлення (ф. 20) № 5400139317242 (а.с. 6);
від 26.04.2021 № 0233638-2403-1403 (форма «Ф») за податковий період 2020 року на суму 11892,91 грн (а.с. 7), яка була надіслана на поштову адресу відповідачки, але нею не отримана у зв'язку «із закінченням встановленого строку зберігання», що підтверджується Довідкою до поштового відправлення (ф. 20) № 5400500322884 (а.с. 8).
Позивач виставив відповідачці податкову вимогу від 30.11.2020 № 30734-13 (форма «Ф») на суму 11463,23 грн, яка була надіслана на поштову адресу відповідачки, але нею не отримана у зв'язку «із закінченням встановленого строку зберігання», що підтверджується Довідкою до поштового відправлення (ф. 20) № 5610178036956 (а.с. 10).
Зазначену податкову вимогу відповідачка в адміністративному або судовому порядку не оскаржила.
Загальний розмір податкового боргу відповідачки на день звернення позивача до суду становив 23356,14 грн, що підтверджується відповідним розрахунком позивача (а.с. 4) та витягом з інтегрованої картки платника (а.с. 11).
З метою стягнення з відповідачки відповідного податкового боргу позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Пунктом 38.1 статті 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 266.7.1 обчислення податку з об'єкта/об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (абзац другий підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України).
Таким чином, розрахунок сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, здійснюється контролюючим органом, який направляє такий розрахунок разом із ППР про сплату суми податку платнику податку.
Згідно з абзацом першим пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Пунктом 57.2 статті 57 ПК України встановлено, що у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.
Відповідно до підпункту «а» підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України податкове зобов'язання за звітний рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Позивач нарахував відповідачці як фізичній особі, яка є власником нежитлової нерухомості, суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 і 2020 роки і надіслав їй ППР відповідно від 20.01.2020 № 0000682-5005-1403 (форма «Ф») (а.с. 5) та від 26.04.2021 № 0233638-2403-1403 (форма «Ф») (а.с. 7).
Відповідачка не отримала жодного із вказаних ППР у зв'язку із «закінченням терміну зберігання» відповідної поштової кореспонденції, що підтверджується довідками до поштового відправлення (ф. 20) № 5400139317242 (а.с. 6) і № 5400500322884 (а.с. 8).
Відповідно до абзацу другого пункту 42.5 статті 45 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Відтак усі вищезазначені ППР вважаються врученими відповідачці належним чином.
Отож відповідачка не сплатила податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у строки встановлені підпунктом «а» підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд встановив, що у зв'язку з виникнення у відповідачки податкового боргу позивач виставив їй податкову вимогу від 30.11.2020 № 30734-13 (форма «Ф») на суму 11463,23 грн, яка була надіслана на поштову адресу відповідачки, але нею не отримана у зв'язку «із закінченням встановленого строку зберігання», що підтверджується Довідкою до поштового відправлення (ф. 20) № 5610178036956 (а.с. 10).
Ця податкова вимога на цей час не відкликана. Відповідачка не зверталася до позивача із заявами про розстрочення або відстрочення податкового боргу.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Суд встановив, що відповідачка суму податкового боргу у визначені строки не сплатила. Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження сплати відповідачкою заборгованості станом на день розгляду цієї справи до суду ні з боку відповідача, ні з боку позивача не надійшло.
Тому сума грошових зобов'язань відповідачки з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 23356,14 грн вважається узгодженою та є податковим боргом.
Згідно із підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України (у редакції, чинній на день подання позивачем позову) контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктом 41.4 статті 41 ПК України встановлено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.
Згідно з підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України до контролюючих органів відносяться податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи).
Отож позивач має повноваження на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу.
Відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Оскільки відповідна податкова вимога вважається врученою відповідачці 12.01.2021 (дата, зазначена поштовою службою у відповідному повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення), а позов подано до Миколаївського окружного адміністративного суду 21.11.2022, тому позивач звернувся до суду з цим позовом з дотриманням вимог статті 95 ПК України.
Разом з тим, у позовній заяві позивач просить стягнути на користь Держави податковий борг, а саме: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається, зокрема, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 податок на майно належить до місцевих податків.
Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відноситься до податку на майно, що належать до місцевих податків.
Пунктом 10.5 статті 10 ПК України передбачено, що зарахування місцевих податків та зборів до відповідних бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
Згідно з пунктом 19 частини першої статті 64, пункту 4 частини першої статті 69 Бюджетного кодексу України (в редакції чинній до 31.12.2020) до доходів загального фонду бюджетів відповідно міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, міст Києва та Севастополя, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, а також міст районного значення, сільських, селищних бюджетів належить податок на майно, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 64 Бюджетного кодексу України (в редакції чинній з 01.01.2021) до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад належать місцеві податки та збори, що сплачуються (перераховуються) згідно з Податковим кодексом України.
Таким чином, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належать до доходів загального фонду бюджетів місцевого самоврядування.
Тому орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності, а також податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, підлягають стягненню до відповідного бюджету місцевого самоврядування, а не до Державного бюджету України, про що просить позивач.
Зазначене підтверджується також інформацією Головного управління Державної казначейської служби України щодо реквізитів рахунків для обліку доходів місцевого бюджету Миколаївської області, яка розміщена на його його вебсайті: https://www.treasury.gov.ua/rekvizyty-dokhidnykh-rakhunkiv-v-rozrizi-oblastei/mykolaivska-oblast-rek, і відповідно до якої отримувачами податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і орендної плати з фізичних осіб є територіальні громади, а не держава.
Пунктом 3 частини першої статті 7 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджетна система України ґрунтується, зокрема, на принципі самостійності - Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети.
З огляду на вищезазначене суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки позивач просить стягнути податковий борг за податком на майно на користь Держави, тобто Державного бюджету України, а не відповідної територіальної громади (місцевого бюджету).
Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. У задоволені позову Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001; код ЄДРПОУ: 44104027) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення з ОСОБА_1 на користь Держави в рахунок погашення податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 23356,14 гривні - відмовити повністю.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
3. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Г.Ярощук
Рішення складено в повному обсязі 23 травня 2023 року