23 травня 2023 р. № 400/435/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
про:визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
23 січня 2023 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про:
визнання протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018;
зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018.
Підставою позову позивач вказав те, що відповідач при виключенні його 12.11.2020 зі списків особового складу військової частини не провів з ним повний розрахунок, а саме: не виплатив індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018.
У відзиві на адміністративний позов від 28.02.2023 № 93/199 відповідач заперечив проти позову і просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відзив аргументовано тим, що:
позивач лише при проходженні військової служби у військовій частині НОМЕР_1 до 12.11.2020 перебував на грошовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 ;
позивач пропустив процесуальний строк звернення до суду;
при виключенні позивача із списків військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з його переведенням до іншої військової частини йому було нараховано та виплачено станом на 12.11.2020 все належне грошове забезпечення, у тому числі індексацію грошового забезпечення.
Позивач правом на подачу відповіді на відзив не скористався.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
27.03.2023 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про витребування у відповідача доказів, яка у встановлений судом строк не була виконана.
31.03.2023 від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання від 31.03.2023 № 93/324 про зупинення провадження у справі № 400/435/23 до закінчення воєнного стану (до припинення активних бойових дій у Куп'янському районі Харківської області та закінчення деокупації даного району).
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.04.2023 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, а також продовжено відповідачу строк для надання витребуваних у нього доказів відповідно до ухвали суду від 27.03.2023.
Супровідним листом від 13.04.2023 № 93/377 відповідач надіслав до суду витребувані докази.
Розглянувши заяви по суті справи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 01.04.2014 по 12.11.2020.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.11.2020 № 229 позивача 12.11.2020 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. У вказаному наказі нічого не зазначено про виплату позивачу індексації грошового забезпечення при його вибутті на нове місце служби.
За твердження позивача у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 він не отримував індексації грошового забезпечення.
Вважаючи дії відповідача щодо не виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (стаття 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Частинами першою та другою статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» регламентовано, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (у редакції, чинній до 10.10.2017).
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078). Порядок № 1078 поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Пунктом 11 Порядку № 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац сьомий пункту 4 Порядку № 1078).
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги (абзац 11 пункту 2.2 мотивувальної частини рішення).
Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).
Верховний Суд України у постанові від 17.02.2015 у справі № 21-8а15, зокрема, зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Спеціальним законодавством щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовців не врегульовано питання строків звернення до суду у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак такі питання регулює Кодекс законів про працю України. З метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації в цих правовідносинах суд прийшов до висновку про можливість застосування норм Кодексу законів про працю України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини з виплати грошового забезпечення військовослужбовців.
Згідно із частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України України (у редакції, чинній до 18.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Перебування особи на публічній службі є однією з форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю.
Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 дійшов висновку, що у випадку порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат (пункт 1 резолютивної частини).
Таким чином, у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
Вказана позиція узгоджується також з висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 13.05.2019 у справі №524/39/15-а.
Отже, право на звернення до суду з позовом щодо нарахування і виплати індексації грошового забезпечення, як складової грошового забезпечення військовослужбовця, право на яке виникло до 18.07.2022, не обмежується жодним строком.
Тому суд відхилив як необґрунтоване твердження відповідача про пропуск позивачем процесуального строку звернення до адміністративного суду.
Що стосується безпосередньо позовних вимог, то суд встановив наступне.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.11.2020 № 229 позивача 12.11.2020 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. У вказаному наказі нічого не зазначено про виплату позивачу індексації грошового забезпечення при його вибутті на нове місце служби.
Натомість згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 про нарахування та виплату індексації ОСОБА_1 від 28.02.2023 № 93/199/1 за період служби позивача з 01.04.2014 по 12.11.2020 відповідач нарахував та виплатив йому індексацію грошового забезпечення у розмірі 13568,35 гривні.
До листа від 13.04.2023 № 93/377, який відповідач надіслав суду, додано підтвердження надіслання вищенаведеної довідки позивачу на його електронну адресу, зазначену ним у позовній заяві.
На день прийняття рішення суду в цій справі позивач не надав суду будь-яких заперечень ні щодо факту виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.04.2014 по 12.11.2020, ні щодо розміру виплаченої йому індексації грошового забезпечення, зокрема та не виключно, щодо обраного відповідачем базового місяця при її обрахунку.
Наведене свідчить, що відповідач нараховував і виплатив позивачу індексацію його грошового забезпечення за період з 01.04.2014 по 12.11.2020, а твердження позивача про те, що відповідач не нараховував йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 спростовується наявними у матеріалах справи документами.
При цьому позивач у позовній заяві не навів будь-яких доводів щодо того, що позивач провів її нарахування з порушенням законодавства.
З огляду на вищезазначене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; код за ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, а також про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 - відмовити повністю.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
3. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Г.Ярощук
Рішення складено в повному обсязі 23 травня 2023 року