провадження № ЗД/380/23/23
23 травня 2023 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Клименко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 від 22 травня 2023 року про забезпечення позову до подання позовної заяви,-
22 травня 2023 від представника ОСОБА_1 (далі - також Заявник) через систему «Електронний суд» надійшла заява від 22 травня 2023 року про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Указана заява мотивована тим, що відповідно до рішення виконавчого комітету Самбірської міської ради від 05 травня 2023 року № 65 «Про внесення змін в рішення виконавчого комітету Самбірської міської ради від 14.12.2022р. № 237 «Про затвердження структури та штатного розпису комунального некомерційного підприємства Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня» (далі - також Рішення № 65) виконавчий комітет вирішив: ліквідувати Наркологічне відділення на 20 наркологічних ліжок та 17 штатних одиниць згідно з додатком; виключити із структури КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» Наркологічне відділення; виключити із штатного розпису медичного персоналу КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» в розділі «Стаціонар» Наркологічне відділення (кількість посад - 17); головному лікарю КНП СМР «Самбірська центральна лікарня»: створити комісію з ліквідації Наркологічного відділення; вивільнення працівників провести відповідно до вимог чинного законодавства.
Заявник уважає, що зазначене рішення прийняте виконавчим комітетом Самбірської міської ради без врахування прав та інтересів територіальної громади та, відповідно, заявника, із порушенням вимог чинного законодавства України, які встановлюють стандарти та гарантії надання медичної допомоги, а також всупереч нормам Конституції України, які закріплюють основні права громадян у сфері охорони здоров'я.
Зазначає, що після ліквідації Наркологічного відділення КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» пацієнти з узалежненнями, які бажають отримати медичну допомогу лікаря-нарколога, змушені будуть звертатись до закладів охорони здоров'я, які територіально розташовані на великій відстані від місця їх проживання, що в ургентних станах є недопустимим, та є грубим порушенням прав громадян на медичну допомогу. Лікар-психіатр не може надавати медичну допомогу пацієнтам із психічними розладами внаслідок вживання опіоїдів у тому обсязі, що лікар-нарколог, що зумовить необхідність перескеровувати пацієнтів до спеціалізованих закладів інших районів, що знову ж таки у деяких випадках може негативно позначитись на своєчасному та кваліфікованому наданні медичної допомоги.
Вказує, що у разі закриття Наркологічного відділення мешканцям громади, які потребуватимуть допомоги лікаря-нарколога, доведеться звертатись за медичною допомогою або до лікарів психіатричного відділення, що означає проходити курс лікування разом із пацієнтами з психіатричними діагнозами, або до закладів охорони здоров'я у Львові, Сокалі чи Червонограді, що значно віддалені від міста Самбора. З огляду на це ліквідація Наркологічного відділення КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» призведе до порушення прав заявника на доступність та належний рівень медичної допомоги, гарантованих Конституцією України, та аналогічних прав мешканців всього Самбірського району.
Заявник стверджує, що у цьому випадку доведено: очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі (ліквідація наркологічного відділення унеможливить надання медичної допомоги у такому обсязі і в таких умовах, які існують на сьогодні); захист прав, свобод та інтересів заявника стане неможливим без вжиття таких заходів та для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат (задоволення позову не призведе до відновлення прав заявника, якщо Наркологічне відділення буде ліквідовано).
Заявник підсумовує, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення у справі, а відновлення таких прав, в разі невжиття заходів забезпечення позову, після проведення ліквідації Наркологічного відділення КНП Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня» стане неможливим. Водночас застосування заходів забезпечення позову, запропонованих заявником, відповідає предмету позову, є співмірним із позовними вимогами, які будуть заявлені, та не призведе до надмірного втручання у діяльність інших осіб чи порушення їх прав, зокрема, виконавчого комітету Самбірської міської ради/КНП Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня»/територіальної громади Самбірського району.
Зважаючи на викладене, просить суд:
1. Вжити заходи забезпечення до подання адміністративного позову, шляхом зупинення дії рішення Виконавчого комітету Самбірської міської ради від 05 травня 2023 року № 65 «Про внесення змін в рішення виконавчого комітету Самбірської міської ради від 14.12.2022р. № 237 «Про затвердження структури та штатного розпису комунального некомерційного підприємства Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня», до набрання судовим рішенням в адміністративній справі законної сили, про що постановити відповідну ухвалу.
2. Заборонити комісії з ліквідації наркологічного відділення КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» вчиняти дії, спрямовані на ліквідацію наркологічного відділення КНП СМР «Самбірська центральна лікарня».
Вирішуючи заяву представника ОСОБА_1 від 22 травня 2023 року про забезпечення позову до подання позовної заяви, суд виходить з наступного.
Забезпечення позову - це надання заявнику тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Підстави та порядок вжиття заходів забезпечення позову врегульовані главою 10 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частинами першою-третьою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Суд відзначає, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з частинами першою, другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частинами четвертою - шостою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Системний аналіз наведених норм дає підстави дійти таких висновків.
Процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема й шляхом зупинення дії індивідуального акта.
Однак передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень частини другої статті 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених частиною другою статті 150 КАС України.
Під час розгляду заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник вказує на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі (ліквідація наркологічного відділення унеможливить надання медичної допомоги у такому обсязі і в таких умовах, які існують на сьогодні); захист прав, свобод та інтересів заявника стане неможливим без вжиття таких заходів та для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат (оскільки задоволення позову не призведе до відновлення прав заявника, якщо Наркологічне відділення буде ліквідовано).
У аспекті цього суд зазначає, що під час вирішення питання про необхідність вжиття заходів забезпечення позову суд повинен досліджувати достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду; чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе заявник їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
З системного аналізу наведених вище процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.
Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення, у зв'язку із чим, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Тобто, заявник повинен надати суду належні та допустимі докази наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.
Правова позиція щодо необхідності подання відповідних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, викладена у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 640/19275/18, від 01 червня 2022 року у справі № 380/4273/21.
Дослідивши заяву про забезпечення позову разом з доданими до неї документами, суд встановив, що заявник не надав жодних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, не обґрунтував (з наданням відповідних підтверджуючих доказів) причини неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів заявника після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрив у чому саме полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав заявника у майбутньому.
Тобто, заявник не довів та документально не підтвердив обставини, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, та на які він посилається у заяві про забезпечення позову.
Щодо такого заходу забезпечення позову як заборона комісії з ліквідації наркологічного відділення КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» вчиняти дії, спрямовані на ліквідацію наркологічного відділення КНП СМР «Самбірська центральна лікарня», суд додатково зазначає таке.
Відповідно до частини третьої статті 152 КАС України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Проте з порушенням вимог частини третьої статті 152 КАС України заявник не обґрунтував у заяві від 22 травня 2023 року доцільності вжиття вищезгаданого заходу забезпечення позову.
Стосовно ж посилань заявника на те, що Рішення № 65 прийняте виконавчим комітетом Самбірської міської ради із порушенням вимог чинного законодавства України, які встановлюють стандарти та гарантії надання медичної допомоги, а також всупереч нормам Конституції України, які закріплюють основні права громадян у сфері охорони здоров'я, суд зазначає таке.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Безумовно, рішення чи діяння суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на особу. Такі рішення (діяння) можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які заявник оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Сам собою факт прийняття суб'єктом владних повноважень рішень, які стосуються прав та інтересів заявника, та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду.
Суд звертає увагу на те, що фактичні обставини справи, зокрема, встановлення правомірності чи неправомірності (протиправності) Рішення № 65 підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті.
З огляду на викладене суд також не встановив підстав для забезпечення позову з мотивів очевидної протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів заявника.
Беручи до уваги вищевикладене, суд підсумовує, що заявник жодними належними та допустимими доказами не довів необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, а тому суд доходить висновку, що в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 від 22 травня 2023 року про забезпечення позову до подання позовної заяви належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 150-154, 248, 256, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 від 22 травня 2023 року про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідно до ст. ст. 293-297 КАС України, з урахуванням п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Повний текст ухвали складено 23 травня 2023 року.
Суддя Клименко О.М.
