23 травня 2023 року № 320/6433/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Газенергоальянс» до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Газенергоальянс» (далі також - ТОВ «Газенергоальянс», позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач) у якій позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 09 березня 2023 року № 183580413.
Ухвалою суду від 23 березня 2023 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про відсутність обставин порушення ним строків реєстрації податкових накладних, встановлення яких і стало підставою прийняття оскаржуваного рішення.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та наданому суду відзиві.
Позивачем надано суду відповідь на відзив на позовну заяву із наголошенням на безпідставності тверджень позивача про законність проведення камеральної перевірки, недопущення позивачем порушень податкового законодавства у частині реєстрації податкових накладних та своєчасністю реєстрації податкових накладних, складених за другу половину липня 2022 року.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведену камеральну перевірку позивача за наслідком чого складено акт № 30582/Ж5/26-15-04-13-03/44103421 від 14 жовтня 2022 року, яким встановлено порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі також - ЄРПН), складених за період лютий-липень 2022 року.
На підставі висновків такого акту перевірки, ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 листопада 2022 року № 332350413, яким на підставі пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) до позивача застосовано штраф у сумі 1 933 842, 27 грн.
За результатами адміністративного оскарження такого рішення Державна податкова служба України частково задовольнила скаргу позивача та рішенням від 17 лютого 2023 року №4013/6/99-00-06-03-01-06 оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасовано в частині штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 346 504, 74 грн за податковими накладними/розрахунками коригування до податкових накладних за період лютий-травень 2022 року, а в частині скасування застосовних штрафних (фінансових) санкцій у сумі 587 337, 53 грн податковими накладними/розрахунками коригування до податкових накладних за період червень-липень 2022 року зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
У зв'язку з наведеним ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 09 березня 2023 року № 183580413, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 587 337, 53 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Відповідно до вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків, зокрема:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Так, відповідно до вимог пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, зокрема:
- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів.
Як вже зазначалось, оскаржуваним рішенням до позивача застосовано штраф за порушення граничних строків реєстрації у ЄРПН податкових накладних, складених у період червня-липня 2022 року.
Зокрема у період з 16 червня 2022 року по 30 червня 2022 року позивачем були складені наступні податкові накладні: № 72 від 30 червня 2022 року, № 63 від 30 червня 2022 року, № 62 від 16 червня 2022 року, № 66 від 16 червня 2022 року, № 100 від 29 червня 2022 року, № 115 від 30 червня 2022 року, № 102 від 16 червня 2022 року, № 111 від 16 червня 2022 року, № 117 від 16 червня 2022 року, № 70 від 16 червня 2022 року, № 69 від 20 червня 2022 року, № 61 від 29 червня 2022 року, № 67 від 16 червня 2022 року, № 58 від 29 червня 2022 року, № 79 від 16 червня 2022 року, № 64 від 16 червня 2022 року, № 116 від 29 червня 2022 року, № 68 від 16 червня 2022 року, № 110 від 16 червня 2022 року, № 81 від 16 червня 2022 року, № 112 від 16 червня 2022 року, №99 від 30 червня 2022 року, № 94 від 30 червня 2022 року, № 80 від 29 червня 2022 року та № 106 від 27 червня 2022 року.
Дані самої камеральної перевірки позивача свідчать про те, що вказані накладні зареєстровані ним у ЄРПН 18 липня 2022 року, тобто з пропуском граничного строку здійснення такої реєстрації, який у відповідності до наведених вище вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України закінчується 15 липня 2022 року.
Разом з тим контролюючим органом не враховано, що Законом України «Про внесення змін до розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування», який набрав чинності 08 лютого 2023 року, тобто який був чинним на момент прийняття оскаржуваного рішення, підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 89, відповідно до якого тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків, зокрема:
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Суд звертає увагу, що вказаною нормою ретроспективно продовжено строки реєстрації у тому числі податкових накладних, складених починаючи з дня запровадження в Україні воєнного стану (24 лютого 2022 року).
Отже дія такого нормативного положення розповсюджується і на обставини реєстрації у ЄРПН вказаних вище податкових накладних позивача, складених протягом другої половини червня 2022 року.
А оскільки дані ЄРПН, відображені в акті камеральної перевірки позивача, свідчать про реєстрацію вказаних податкових накладних саме 18 липня 2022 року, тобто 18-го календарного дня календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені, вбачається дотримання позивачем визначеного законодавством строку їх реєстрації.
Відповідно протиправним та таким, що підлягає скасуванню, є оскаржуване рішення в частині застосування до позивача штрафу за реєстрацію таких податкових накладних.
Водночас у період з 16 липня 2022 року по 31 липня 2022 року позивачем були складені наступні податкові накладні: № 89 від 31 липня 2022 року, № 27 від 31 липня 2022 року, № 55 від 31 липня 2022 року, № 77 від 27 липня 2022 року, № 35 від 27 липня 2022 року, № 10 від 31 липня 2022 року, № 42 від 25 липня 2022 року, № 65 від 31 липня 2022 року, № 30 від 27 липня 2022 року, № 43 від 29 липня 2022 року, № 88 від 31 липня 2022 року, № 87 від 31 липня 2022 року, № 8 від 25 липня 2022 року, № 69 від 31 липня 2022 року, № 85 від 31 липня 2022 року, № 31 від 25 липня 2022 року, № 32 від 27 липня 2022 року, № 64 від 27 липня 2022 року, №7 від 25 липня 2022 року, № 26 від 27 липня 2022 року, № 84 від 25 липня 2022 року, № 34 від 31 липня 2022 року, №28 від 31 липня 2022 року.
Дані камеральної перевірки свідчать про те, що вказані накладні були зареєстровані позивачем у ЄРПН 19 серпня 2022 року, тобто з пропуском граничного строку здійснення такої реєстрації, який у відповідності до наведених вище вимог ПК України закінчується 18 серпня 2022 року.
Водночас вказані податкові накладні направлені позивачем для реєстрації в ЄРПН 15 серпня 2022 року у проміжок часу з 12 години 59 хвилин до 13 години 48 хвилин, тобто в межах операційного дня, який триває з 8 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин. Вказане підтверджується роздруківками скріншотів файлів спеціалізованого програмного забезпечення - комп'ютерної програми «М.Е.Dос» та компакт-диском з оригіналами відповідних файлів, долученими позивачем до матеріалів справи. Дані обставини відповідачем за час розгляду справи спростовані або заперечені не були.
Суд визнає вказані роздруковані скріншоти файлів належними та допустимими доказами на підтвердження факту направлення на реєстрацію податкових накладних, оскільки до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 листопада 2021 року у справі №200/12604/19-а, від 28 квітня 2020 року у справі № 810/198/16 та від 20 жовтня 2020 року у справі №620/817/19.
Суд звертає увагу на те, що всупереч вимогам пункту 201.10 статті 201 ПК України, в день направлення на реєстрацію податкових накладних, до 20-ї години 15 серпня 2022 року позивачу не надійшло ані квитанції про реєстрацію податкових накладних, ані квитанції про відмову у такій реєстрації.
У силу вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України (якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних) всі податкові накладні, направлені на реєстрацію позивачем 15 серпня 2022 року вважаються зареєстрованими саме у цей день, тобто 18-го календарного дня календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. А тому вбачається дотримання позивачем визначеного законодавством строку реєстрації таких податкових накладних.
Відповідно протиправним та таким, що підлягає скасуванню, є оскаржуване рішення в частині застосування до позивача штрафу за реєстрацію таких податкових накладних.
Разом з тим 30 червня 2022 року позивачем були складені податкові накладні № 108 на суму 83 464, 12 грн, № 113 на суму 7 332, 37 грн, № 71 на суму 316 829, 23 грн та № 103 на суму 5 429, 06 грн. В акті камеральної перевірки відображено, що вказані накладні зареєстровані в ЄРПН 20 липня 2022 року, тобто з пропуском граничного строку здійснення такої реєстрації, який у відповідності до наведених вище вимог ПК України закінчується 18 липня 2022 року.
Позивач не заперечує проти вказаних обставин проте зазначає, що пропуск ним визначеного ПК України граничного строку реєстрації таких 4 податкових накладних порушено ним через суттєві часові обмеження роботи програмного забезпечення ЄРПН. Разом з тим, аналіз доводів позивача щодо обставин, які завадили йому вчасно зареєструвати такі податкові накладні в ЄРПН не свідчить про те, що вони дійсно надали йому право на порушення передбачених ПК України граничних строків реєстрації податкових накладних, вчинення контролюючим органом дій або допущення бездіяльності, яка б унеможливила їх вчасну реєстрацію. А тому суд критично оцінює відповідні доводи позивача та вважає правомірним встановлення відповідачем порушення ТОВ «Газенергоальянс» граничних строків реєстрації у ЄРПН вказаних 4 податкових накладних.
Разом з тим оцінюючи правомірність розміру застосованої до позивача санкції суд звертає увагу на таке.
Законом України «Про внесення змін до розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування», який набрав чинності 08 лютого 2023 року, тобто який був чинним на момент прийняття оскаржуваного рішення, підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 90, відповідно до якого тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, штраф за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого пунктом 89 цього підрозділу для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлюється у розмірі:
- 2 відсотки суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів.
З оскаржуваного рішення та акту камеральної перевірки позивача вбачається застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в податкових накладних.
Між тим, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято вже під час дії пункту 90 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, визначена ним санкція мала складати зазначені вище 2 відсотки суми податку на додану вартість, зазначеної в податкових накладних.
Тобто оскільки загальна сума податку на додану вартість, зазначеної в податкових накладних від 30 червня 2022 року № 108, № 113, № 71 та № 103 складає 413 054, 78 грн, а зареєстровані У ЄРПН позивачем вони були з порушенням строку реєстрації до 15 календарних днів, визначений положеннями ПК України штраф за таке порушення має становити 8 261, 10 грн.
Отже, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним лише в частині застосування до позивача штрафу в розмірі 8 261, 10 грн, з огляду на наведені вище обставини та оскільки інших порушень ним визначено не було, в іншій частині воно підлягає скасуванню.
При цьому, оскільки вимоги пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), уповноважують суд у разі задоволення позову прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, вбачається, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню саме шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 09 березня 2023 року № 183580413 в частині застосування до позивача штрафу у розмірі 579 076, 43 грн (587 337, 53 грн, що були визначені таким рішенням початково за вирахуванням 8 261, 10 грн, які є правомірними до стягнення з позивача).
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.
Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, оскільки оскаржуване рішення частково не відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.
Щодо питання розподілу судових витрат, необхідно зазначити таке.
Згідно статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частини 3 статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Позивачем було заявлено про вирішення питання про судові витрати, зокрема щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Таким чином у передбачений частиною 7 статті 139 КАС України строк питання про судові витрати буде вирішено після ухвалення рішення по суті позовних вимог, у разі надходження до суду в передбаченому процесуальним законом порядку заяви позивача про винесення додаткового рішення з доказами, які підтверджують понесені ним судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Газенергоальянс» (02125, місто Київ, вулиця Шимановського Віталія, будинок 2/1, офіс 104; код ЄДРПОУ 44103421) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 09 березня 2023 року № 183580413 в частині застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Газенергоальянс» штрафу у розмірі 579 076, 43 грн (п'ятсот сімдесят дев'ять тисяч сімдесят шість гривень сорок три копійки).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.