23 травня 2023 року Київ № 640/26242/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про роз'яснення судового рішення та встановлення судового контролю від 16.03.2023 в адміністративній справі № 640/26242/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
на виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва 24.03.2023 скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.
Від позивача до суду надійшла заява про роз'яснення судового рішення та встановлення судового контролю від 16.03.2023.
За результатом автоматизованого розподілу, 20.04.2023 заяву разом зі справою передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В.
Судом установлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2022, що набрало законної сили 28.11.2022, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки без обмеження максимальним розміром.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.04.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України № 22/6-3353 від 12.07.2021 з урахуванням складових грошового забезпечення: посадовий оклад (4400,00 грн.), оклад за спеціальним званням «полковник поліції» (2400,00 грн.), надбавка за вислугу років 50 % (3400,00 грн.), надбавка за специфічні умови проходження служби 100 % (10200,00 грн.), надбавка за службу в умовах режимних обмежень 10 % (440,00 грн.), премія 41,14 % (8573,58 грн.), відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанов Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 без обмеження максимальним розміром.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити неотримані за минулий час суми пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням проведених виплат.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.
Частиною третьою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може розглянути питання роз'яснення судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та державного виконавця. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Оскільки рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2022, що набрало законної сили 28.11.2022, ухвалено в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження і у суду немає необхідності в її розгляді у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, суд визнав за необхідне розгляд заяви про роз'яснення рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2022 проводити в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою учасника справи суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Системний аналіз наведених вимог процесуального закону дає підстави стверджувати, що судове рішення може бути роз'яснено у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Тобто, роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі.
В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Метою роз'яснення судом ухваленого ним рішення є усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення щодо неоднакового тлумачення висновків суду, що перешкоджає його належному виконанню.
Підставою для роз'яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність, невизначеність. Фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. Тобто процесуальна процедура роз'яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення.
Ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення, оскільки недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду. Чіткість викладу передбачає, зокрема, що терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змістові, що вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідносяться з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразовування і при цьому ясно, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту. Переконливість і зрозумілість викладення змісту судових рішень забезпечується шляхом дотримання правил юридичної техніки.
При цьому, роз'яснено може бути виключно рішення, яке підлягає виконанню. Суд роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення, тому процесуальна процедура роз'яснення судового рішення виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення.
Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визнання рішення незрозумілим правова норма не містить, а зі змісту норми слідує, що їх має навести особа, яка звертається із заявою про роз'яснення судового рішення.
Звернення ОСОБА_1 із заявою про роз'яснення судового рішення обумовлене твердженням про те, що відповідач на виконання рішення суду протягом тривалого часу постійно порушує законні пенсійні права та інтереси заявника в частині здійснення своєчасних, належних та у повному обсязі перерахунків і виплат пенсії, у т.ч. за минулий час, особливо без обмеження максимальним розміром пенсії, передбаченим для інших категорій пенсіонерів у розмірі не більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, фактично примушуючи позивача кожного разу звертатись до суду з новими подібними адміністративними позовами.
За твердженнями позивача зі змісту заяви випливає, що перерахунок і виплата неотриманих за минулий час сум його пенсії відповідач фактично повинен здійснити без обмеження максимальним розміром пенсії і лише з одним обмеженням - раніше вже отриманими сумами пенсії, а також додатково нарахувати і виплатити компенсацію втрати ним частини доходів. Зазначено також, що з посиланням «на відсутність спору» судом відмовлено в задоволенні позовних вимог в іншій частині, зокрема щодо основного розміру пенсії 73%, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, підвищення до пенсії у розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та 50 грн. щомісячної цільової грошової допомоги.
Позивач стверджував, що законність та обґрунтованість висновків рішення суду першої інстанції у повному обсязі підтверджено постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2022 у цій справі.
Позивач стверджував, що з урахуванням прийнятих судових рішень у цій справі ним 20.06.2022, 01.12.2022 і 16.01.2023 до ГУ ПФУ в м. Києві було надіслано три заяви щодо перерахунку і виплати пенсії на підставі рішення суду від 14.06.2022.
Фактично позивач не погоджується з діями відповідача під час здійснення чергового перерахунку пенсії на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2022, що набрало законної сили 28.11.2022 та зазначає, що невиплата нарахованої відповідачем на виконання цього рішення суду заборгованості за минулий час фактично обґрунтована відсутністю у відповідача необхідних для цього коштів з державного бюджету. У той же час ненарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідач фактично пояснює не порушенням ним термінів виплати нарахованої допомоги за період з 01.12.2019 по 31.12.2022 через необхідність здійснення такої виплати в межах бюджетних асигнувань, які відсутні.
Як убачається з матеріалів справи, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2022, що набрало законної сили 28.11.2022 у справі № 640/26242/21 є конкретним і зрозумілим та ухвалене з дотриманням вимог процесуального закону, що позивачем не заперечується, а доводи заяви фактично зводяться до визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, а не роз'яснення цього рішення суду.
На думку суду рішення від 14.06.2022 про часткове задоволення позову є чітким і зрозумілим, і не потребує додаткового роз'яснення.
Таким чином, підстави для задоволення заяви про роз'яснення рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2022, що набрало законної сили 28.11.2022 у справі № 640/26242/21 у суду відсутні, оскільки фактична зміна змісту судового рішення, шляхом вирішення спірного питання, не допускається.
Розглянувши заяву в частині встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, і має застосовуватися у виключних випадках.
Разом із тим, позивач про необхідність встановлення судового контролю взагалі не зазначає про причини такої необхідності чи обставини, які б свідчили, що рішення суду ухвалене у цій справі не буде виконано відповідачем.
Крім того суд зазначає, що згідно з вимогами статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до вимог статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Із наведеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
При вирішенні цієї заяви суд звертає увагу на те, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої інстанції може лише під час прийняття рішення у справі.
Суд також наголошує, що наведене є правом, а не обов'язком суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої інстанції може під час прийняття рішення у справі. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту із накладенням штрафу.
У разі звернення позивача із заявою про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення після прийняття рішення у справі суд ухвалою відмовляє у задоволенні такої заяви.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду в його постановах від 13.05.2021 у справі № 9901/598/19, від 11.02.2020 у справі № 200/3958/19-а, від 09.12.2020 у справі № 361/1495/16-а, у додатковій постанові від 31.07.2018 у справі № 235/7638/16-а та в ухвалах від 10.12.2018 у справі № 807/2358/15, від 17.10.2019 у справі № 826/12592/14.
Відповідно до вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак підстав для зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення суд не вбачає.
У той же час у матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення позивача до відповідного органу державної виконавчої служби з метою примусового виконання цього рішення суду.
Керуючись статтями 243, 248, 254, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у роз'ясненні рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2022 у справі № 640/26242/21 відмовити.
У задоволенні заяви про встановлення судового контролю відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Шевченко А.В.