ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"23" травня 2023 р. справа № 300/2781/23
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Панікар І.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій.
Пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 3 статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до позиції Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, викладеної у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№22083/93, 22095/93 у справі “Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства”, пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі “ВАТ “Нафтова компанія “Юкос” проти росії”).
Суд звертає увагу на те, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Крім цього, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався” та “повинен був дізнатись”.
Так, під поняттям “дізнався” необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття “повинен був дізнатися” необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
За змістом позовної заяви, позивач просить суд визнати протиправною відмову ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо перерахунку пенсії на підставі наданої Івано-Франківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки довідки від 06.03.2023 року за № 8/1/1019 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021; зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії з 01.02.2021 на підставі довідки Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 06.03.2023 року за № 8/1/1019 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням проведених платежів.
В спірному випадку, позивач формуючи такі вимоги, доводить до відома суду про ймовірне порушення її права на належний розмір пенсії, оскільки з 01.01.2021 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення посадових окладів з розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили. Тому, вважає позивач, починаючи з 01.01.2021 щорічно мав бути перерахований розмір грошового забезпечення з якого обраховується її пенсія. Зокрема, в спірному випадку, мав бути перерахований розмір грошового забезпечення станом 01.01.2021 з визначенням посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 на відповідний тарифний коефіцієнт, та як наслідок - перераховані додаткові види грошового забезпечення та премія. Перерахунок пенсії мав бути проведений на підставі довідки, виданої Івано-Франківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2021.
З матеріалів позовної заяви судом встановлено, що на заяву ОСОБА_1 , Івано-Франківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки видано довідку від 06.03.2023 року за № 8/1/1019 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 року.
Судом встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня 2021 встановлено Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 № 1082-IX. Цей закон вперше опубліковано 30.12.2020 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1082-20/ed20201215/card6#Public).
Також постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", якою, в свою чергу, змінено (викладено в новій редакції) пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо врахування при визначенні посадового окладу військовослужбовців прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, повний текст постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 оприлюднений 03.02.2020 (https://reestr.court.gov.ua/Review/87266939).
Таким чином, з 03.02.2020 - дати оприлюднення повного тексту постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - позивач повинен був дізнатися про втрату чинності пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за № 704 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за № 103, та з 30.12.2020 - дати публікації Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 № 1082-IX - позивач повинен був дізнатися про розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня 2021 року.
Також суд вказує на те, що: пенсійні виплати здійснюються позивачу щомісяця; позивач мав можливість помісячно отримувати від пенсійного органу відповідну інформацію щодо розміру його пенсії та розміру грошового забезпечення з якого вона обрахована.
Отже, ще в 2021 році позивач знав або щонайменше - мав би знати, що його пенсія обраховується з грошового забезпечення станом на 05.03.2019, і мав би знати, що його пенсія не обраховувалася з грошового забезпечення станом на 01.01.2021.
Натомість позивач звернувся до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про видачу йому довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2021 лише у березні 2023, на що отримав довідку від 06.03.2023 року за № 8/1/1019.
Факт отримання позивачем довідки від 06.03.2023 року за № 8/1/1019 у відповідь на її заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов'язується та не змінює початок перебігу строку звернення до суду.
Суд звертає увагу на те, що позивач не вказала в позовній заяві жодної інформації щодо того, які об'єктивні обставини перешкоджали йому, починаючи з 01.01.2021 до березня 2023 звернутися до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про видачу йому довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 для перерахунку його пенсії з 01.02.2021.
ОСОБА_1 подала до суду цей позов лише 17.05.2023, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 122 КАС України.
Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Аналіз зазначеної норми КАС України вказує на те, що необхідною умовою для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи після закінчення встановленого законом шестимісячного строку звернення до суду є долучення позивачем до позову заяви про поновлення цього строку та доказів поважності причин його пропуску.
Пропустивши строк звернення до суду з вказаним позовом, заяви про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску позивачем суду не надано.
Внаслідок чого, на думку суду, позовну заяву подано без додержання вимог частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У зв'язку з вищевикладеним, згідно з вимогами статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків.
На підставі наведеного, керуючись статтями 160, 161, 171, частинами 1, 2 статті 169 та статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення вказаних недоліків шляхом подання до Івано-Франківського окружного адміністративного суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у вище зазначений строк позовна заява буде повернена.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя /підпис/ Панікар І.В.