16 травня 2023 року 16 год. 50 хв.Справа № 280/7102/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., за участі секретарі судового засідання Демченко А.Е. та сторін
від позивача 1: не прибув,
від позивача 2: адвокат Коломоєць І.В., Пейчева О.В.,
від позивача 3: адвокат Коломоєць І.В., Комарова О.В.,
від позивача 4: адвокат Коломоєць І.В., Бондаренко О.М.,
від відповідача: Букін С.М.,
від третьої особи: Золотарьова Ю.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ПОЛОГОВИЙ БУДИНОК № 9" ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
- ОСОБА_1
- ОСОБА_2
- ОСОБА_3
до - ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - КОМУНАЛЬНЕ НЕКОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО ПОЛОГОВИЙ БУДИНОК № 4 ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
про визнання незаконним та скасування рішення.
29 грудня 2022 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ПОЛОГОВИЙ БУДИНОК № 9" ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (далі - позивач) до ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (далі - відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (69105, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 206, код ЄДРПОУ 04053915) від 07 грудня 2022 року, № 53 "Про реорганізацію юридичної особи - КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ПОЛОГОВИЙ БУДИНОК № 9" ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ шляхом приєднання до КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ПОЛОГОВИЙ БУДИНОК № 4" ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ";
- судові витрати покласти на відповідача, за рахунок бюджетних асигнувань.
В обґрунтування позову, позивачі посилаються на те, що Запорізька міська рада при прийнятті оскаржуваного рішення не врахувала, що реорганізація КНП «Пологового будинку № 9» ЗМП шляхом приєднання, є припиненням юридичної особи та призведе до скорочення мережі медичних закладів (ст. 49 Конституції), порушить права пацієнтів на медичну допомогу, порушує принцип належного врядування (Рішення ЄСПЛ у справі Рисовський проти України від 20.10.2011). Вказано про порушення права на спеціалізовану медичну допомогу, яку надає Пологовий будинок № 9, порушує основні принципи охорони здоров'я, пріоритетність яких гарантує держава. Також позивачі послалися на порушення прав трудового колективу, в кількості 236 штатні одиниці, які будуть вивільненні без гарантій працевлаштування. Оскаржуване рішення унеможливить проходження практики студенів на базі Пологового будинку № 9, так як в кожному медичному закладі своя окрема база, яка не передається правонаступникам. Вважають, що Пологовий будинок № 9 є об'єктом критичної інфраструктури та не підлягає припиненню в воєнний час. Рішення є необґрунтованим, без економічних показників, формально вказує на економію бюджету Запорізької міської ради.
Крім того, на думку позивачів, проект оскаржуваного рішення винесено на сесію міської ради неповноважною особою.
Вважають, що обґрунтування та формулювання пояснювальної записки до проекту рішення, як і самого рішення Запорізької міської ради від 07.12.2022 № 53, що оскаржується, гідним чином не дозволяє встановити дійсних підстав і мотивів його прийняття.
Просили визнати протиправним та скасувати оскаржуване рішення, судові витрати покласти на відповідача.
Відповідач позовну заяву не визнав, у відзиві від 12.01.2023 посилається на те, що приєднання юридичної особи КНП «Пологовий будинок № 9» ЗМР до КНП «Пологовий будинок № 4» ЗМР має на меті оптимізацію адміністративно-управлінського підрозділу на користь стимулювання медичного персоналу, який саме і забезпечує отримання підприємством коштів від НСЗУ за пролікованих пацієнтів. Тобто, потреби населення у медичному обслуговуванні після реорганізації заявника будуть задовольнятись на рівні, не нижчому ніж станом на сьогодні, а медичному персоналу буде забезпечено виплату належної заробітної плати із відповідними мотиваційним стимулюванням за рахунок коштів від НСЗУ, що, в свою чергу, знизить або навіть унеможливить навантаження на місцевий бюджет через відсутність дотаційних виплат для покриття нарахування заробітної плати працівникам КНП «Пологовий будинок № 9» ЗМР. З метою проведення реструктуризації, реорганізації інфраструктури закладів охорони здоров'я, в результаті реорганізації позивача шляхом приєднання до КНП «Пологовий будинок № 4» Запорізької міської ради, мережа закладів охорони здоров'я не скорочується, так як відбувається їх реорганізація, та заклади охорони здоров'я, які припиняють діяльність шляхом приєднання стають структурними підрозділами при закладі охорони здоров'я, який є їх правонаступником. Ці заклади охорони здоров'я будуть продовжувати надавати медичну допомогу населенню м. Запоріжжя відповідно до свого профілю.
Окрім того, вважає твердження позивачів щодо порушення оскаржуваним рішенням прав працівників комунального некомерційного підприємства «Пологовий будинок № 9» Запорізької міської ради хибним, оскільки на етапі прийняття рішення та затвердження особового складу ліквідаційної комісії, невідомим та не затвердженим є штатний розпис та структура юридичної особи, яка функціонуватиме після приєднання одного підприємства до іншого.
Не погоджується відповідач також із твердженнями позивачів щодо порушення процедури ухвалення оскаржуваного рішення. Так, вказує, що враховуючи особливості процедури припинення юридичної особи, суб'єктом подання оскаржуваного рішення правомочно виступила голова ліквідаційної комісії департаменту охорони здоров'я Запорізької міської ради Завоюра І.Г., як керівник виконавчого органу ради, який на час подання рішення не припинений, а тому посилання позивача щодо відсутності повноважень у суб'єкта подання рішення, що оскаржується, не ґрунтуються на законі. Крім того зазначає, що оскільки позивачами не надано жодних доказів на підтвердження того, що їх права були істотним чином порушені прийняттям оскаржуваного рішення, підстав для задоволення позову не має.
На підставі викладеного, просить суд, у задоволенні позовної заяви відмовити повністю.
Третя особа, Комунальне некомерційне підприємство «Пологовий будинок № 4» Запорізької міської ради, заперечували проти позову. Вважають що за оскаржуваним рішенням КНП «Пологовий будинок № 9» стає відокремленим підрозділом, що не призведе до скорочення мережі медичних закладів. Зобов'язання з практики студентів, за ст. 108 Цивільного кодексу, будуть виконуватися в результаті перетворення юридичної особи.
21 грудня 2022 року ухвалою суду вжито заходи забезпечення позову Комунальному некомерційному підприємству "Пологовий будинок № 9" Запорізької міської ради (код 05395724, 69076, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Новгородська, будинок 28) до Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 04053915, просп. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105) про визнання протиправними та скасування рішення - до подання позовної заяви, шляхом зупинення дії рішення Запорізької міської ради від 07 грудня 2022 року № 53 "Про реорганізацію юридичної особи - Комунального некомерційного підприємства "Пологовий будинок № 9" Запорізької міської ради шляхом приєднання до Комунального некомерційного підприємства "Пологовий будинок № 4" Запорізької міської ради", до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
02 січня 2023 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі № 280/7102/22 та призначено підготовче засідання на 19 грудня 2022 року
19 січня 2023 року за вх. № 3077 від представника Комунального некомерційного підприємства "Пологовий будинок № 9" Запорізької міської ради - Адвоката Коломоєць І.В., до суду надійшла заява про відкладення та уточнена позовна заява, за якою окрім позивача Комунальний некомерційне підприємство "Пологовий будинок № 9" Запорізької міської ради, позивачами зазначено його працівників: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
19 січня 2022 р. ухвалою суду прийнято до розгляду уточнену позовну заяву та перенесено судове засідання на 14 лютого 2023 року о 14 год. 00 хв.
10 лютого 2023 року ухвалою суду залучено до участі у справі третю особу на стороні позивачів - Комунальне некомерційне підприємство «Пологовий будинок № 4» Запорізької міської ради (69065, м. Запоріжжя, вул. Дудикіна, буд. 9, код ЄДРПОУ 05395687).
13 лютого 2023 року ухвалою суду задоволено заява представника позивачів про виклик свідків у справі, а саме: заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради Васюка Анатолія Григоровича (адреса робочого місця: 69105, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 206) та голову ліквідаційної комісії Департаменту охорони здоров'я Запорізької міської ради Інну Завюру (69001, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 20-А).
23 лютого 2023 р. від директора КНП «Пологовий будинок № 9» ЗМР Олександра Саржевського надійшла заява, про відмову від позову та закриття провадження у справі.
Протокольною ухвалою від 16 березня 2023 р. відмовлено в задоволенні заяви представника КНП «Пологовий будинок № 9» ЗМР Олександра Саржевського про відмову від позову.
16 березня 2023 р. ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначення справи до розгляду по суті на 17 квітня 2023 року об 14 год. 00 хв.
07 квітня 2023 р. за вх. № 0292/01-08 від представника відповідача, за підписом ОСОБА_4 , надійшло клопотання про закриття провадження у справі.
17 квітня 2023 року ухвалою суду відкладено розгляд судове засідання в адміністративній справі № 280/7102/22 на 01 травня 2023 року о 14 год. 00 хв. Згідно наказу голови Запорізького окружного адміністративного суду від 07.04.2023 № 47 суддя Сацький Р.В. перебував у щорічній відпустці з 10 квітня 2023 року по 17 квітня 2023 року.
18.04.2023 ухвалою суду відкладено судове засідання на 01.05.2023 о 14 год. 00 хв.
01 травня 2023 року за вх. № 17707 від представника позивачів та представника відповідача надійшли заяви про перенесення розгляду справи, яке призначено на 01 травня 2023 року о 14 год. 00 хв.
01 травня 2023 року ухвалою суду відкладено судове засідання на 16 травня 2023 року о 14 год. 10 хв.
16 травня 2023 р. представник відповідача С. Букін, заявив клопотання про закриття провадження у справі, з підстав непідсудності прави адміністративному суду.
16 травня 2023 р. ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача, про закриття провадження у справі.
У судовому засіданні 16 травня 2023 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін та третьої особи, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.
07 грудня 2022 року Запорізькою міською радою прийняте рішення від 07 грудня 2022 р., № 53 «Про реорганізацію юридичної особи - Комунального некомерційного підприємства "Пологовий будинок №9" Запорізької міської ради, шляхом приєднання до Комунального некомерційного підприємства "Пологовий будинок № 4" Запорізької міської ради», відповідно до якого органом місцевого самоврядування вирішено:
1. Реорганізувати юридичну особу - комунальне некомерційне підприємство "Пологовий будинок №9" Запорізької міської ради (місцезнаходження: 69076, місто Запоріжжя, вулиця Новгородська, будинок 28, код ЄДРПОУ 05395724) шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства "Пологовий будинок № 4" Запорізької міської ради» (69065, м. Запоріжжя, вул. Дудикіна, буд. 9, код ЄДРПОУ 05395687).
2. Комунальне некомерційне підприємство «Пологовий будинок № 4» Запорізької міської ради» вважати правонаступником всіх прав та обов'язків комунального некомерційного підприємства "Пологовий будинок №9" Запорізької міської ради.
3. Доручити виконавчому комітету Запорізької міської ради створити комісію з реорганізації комунального некомерційного підприємства «Пологовий будинок № 9» Запорізької міської ради» шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства «Пологовий будинок № 4» Запорізької міської ради, провести відповідні заходи згідно діючого законодавства.
4. Делегувати виконавчому комітету Запорізької міської ради повноваження щодо затвердження передавального акту комунального некомерційного підприємства «Пологовий будинок № 9» Запорізької міської ради.
5. Закріпити майно комунального некомерційного підприємства «Пологовий будинок № 9» Запорізької міської ради на праві оперативного управління за комунальним некомерційним підприємством «Пологовий будинок № 4» Запорізької міської ради...».
Не погодившись із рішенням, від 07 грудня 2022 р., № 53 «Про реорганізацію юридичної особи - Комунального некомерційного підприємства "Пологовий будинок №9" Запорізької міської ради шляхом приєднання до Комунального некомерційного підприємства "Пологовий будинок № 4" Запорізької міської ради», позивачі звернувся із вказаним позовом до суду.
Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень органів місцевого самоврядування належить, зокрема, управління закладами освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, молодіжними центрами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення організація медичного обслуговування та харчування в комунальних оздоровчих закладах, забезпечення в межах наданих повноважень доступності і безоплатності медичного обслуговування на відповідній території, а також розвиток всіх видів медичного обслуговування, зокрема, розвиток мережі закладів охорони здоров'я, та сприяння підготовці і підвищенню кваліфікації спеціалістів.
Рішенням Запорізької міської ради від 19.12.2018 № 83 створене Комунальне некомерційне підприємство «Пологовий будинок № 9» Запорізької міської ради.
Відповідно до п. 1.1 Статуту комунального некомерційного підприємства «Пологовий будинок № 9» Запорізької міської ради, затвердженого розпорядженням Запорізького міського голови від 24.01.2020 № 43р, Підприємство є лікарняним закладом охорони здоров'я - комунальним унітарним некомерційним підприємством вторинного рівня надання амбулаторної та стаціонарної спеціалізованої медичної допомоги вагітним, роділлям, породіллям, новонародженим дітям та гінекологічним хворим в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом.
Частинами першою - третьою статті 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2002 від 29 травня 2002 року, положення частини третьої статті 49 Конституції України «у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно» треба розуміти так, що у державних та комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається всім громадянам незалежно від її обсягу та без попереднього, поточного або наступного їх розрахунку за надання такої допомоги. Поняття медичної допомоги, умови запровадження медичного страхування, у тому числі державного, формування і використання добровільних медичних фондів, а також порядок надання медичних послуг, які виходять за межі медичної допомоги, на платній основі у державних і комунальних закладах охорони здоров'я та перелік таких послуг мають бути визначені законом.
Закон України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (далі - Закон № 2801-XII) визначає правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в Україні, регулює суспільні відносини у цій сфері з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров'я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.
Статтею 4 Закону № 2801-XII, визначено основні принципи охорони здоров'я в Україні: визнання охорони здоров'я пріоритетним напрямом діяльності суспільства і держави, одним з головних чинників виживання та розвитку народу України; дотримання прав і свобод людини і громадянина в сфері охорони здоров'я та забезпечення пов'язаних з ними державних гарантій; рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність медичної і реабілітаційної допомоги та інших послуг в сфері охорони здоров'я;
Згідно ст. 5 Закону № 2801-XII, охорона здоров'я, це - загальний обов'язок суспільства та держави. Державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов'язані забезпечити пріоритетність охорони здоров'я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров'ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу особам, які її потребують за станом здоров'я, особам з інвалідністю та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров'я в їх діяльності, а також виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством про охорону здоров'я.
Згідно ст. 8 Закону № 2801-XII, Держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров'я і забезпечує його захист. Кожен громадянин має право на безоплатне отримання у державних та комунальних закладах охорони здоров'я медичної допомоги, до якої належить - спеціалізована медична допомога.
Згідно ст. 16 Закон № 2801-XII, Мережа державних і комунальних закладів охорони здоров'я формується з урахуванням планів розвитку госпітальних округів, потреб населення у медичному обслуговуванні, необхідності забезпечення належної якості такого обслуговування, своєчасності, доступності для громадян, ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.
Згідно ст. 35-2 Закону № 2801-XII, до спеціалізованої медичної допомоги належить медична допомога, що надається в амбулаторних або стаціонарних умовах лікарями відповідної спеціалізації (крім лікарів загальної практики - сімейних лікарів) у плановому порядку або в екстрених випадках і передбачає надання консультації, проведення діагностики, лікування та профілактики хвороб, травм, отруєнь, патологічних і фізіологічних (під час вагітності та пологів) станів, у тому числі із застосуванням високотехнологічного обладнання та/або високоспеціалізованих медичних процедур високої складності; направлення пацієнта відповідно до медичних показань для надання спеціалізованої медичної допомоги з іншої спеціалізації.
Відповідно до ст. 57 Закон № 2801-XII - Материнство в Україні охороняється і заохочується державою. Охорона здоров'я матері та дитини забезпечується організацією широкої мережі жіночих, медико-генетичних та інших консультацій, пологових будинків
Відповідно до ст. 140 Конституції України, Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Статтею 1 зазначеного Закону, визначено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Серед першочергових принципів місцевого самоврядування, статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування» зазначено народовладдя, законність, гласність.
З огляду на зазначене, Запорізька міська рада має право приймати рішення про реорганізацію закладу охорони здоров'я, але з урахуванням вимог законодавства, в тому числі щодо доцільності та економічного обгрунтування.
Щодо оптимізації витрат та ефективного використання коштів місцевого бюджету, ліквідації дублюючих функцій адміністративно - господарської частини для економії заробітної плати, на які посилався відповідач, суд зазначає наступне. Згідно вимог п. 2.1 ч. 2 ст. 14 Регламенту, разом з проектом рішення подаються, зокрема пояснювальна записка (з обґрунтуванням необхідності прийняття рішення).
Відповідно до пояснювальної записки до проекту рішення сесії Запорізької міської ради «Про реорганізацію юридичної особи - комунального некомерційного підприємства «Пологовий будинок № 9» Запорізької міської ради шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства «Пологовий будинок № 4» Запорізької міської ради» наступного змісту:
Пункт 1. Обґрунтування необхідності і прийняття проекту рішення. «Прийняття рішення «Про реорганізацію юридичної особи - комунального некомерційного підприємства «Пологовий будинок № 9» Запорізької міської ради шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства «Пологовий будинок № 4» Запорізької міської ради» пояснюється необхідністю оптимізації управління суб'єктами господарювання комунальної форми власності».
Пункт 2. Мета прийняття проекту рішення. «Оптимізація управління суб'єктами господарювання комунальної форми власності, економія бюджету Запорізької міської територіальної громади та направлення економії на першочергові потреби галузі охорони здоров'я м. Запоріжжя». Однак показників економії, порівнянь чи будь інформації не зазначено, що унеможливлює надання їм оцінку, що свідчить п його необґрунтованість.
Пункт 5. Фінансово - економічне обґрунтування. «Реалізація проекту рішення здійснюватиметься у межах наявних коштів бюджету міста».
Суть пояснювальних записок, полягають у поясненні змісту положень документа що приймається (рішення, тощо) обґрунтування необхідності його прийняття, цілей, завдань, основних його положень, та місця в системі охорони здоров'я Запорізької територіальної громади, причини їх прийняття, підґрунтя, фінансові та економічні показники, порівняння, нормативні акти, обґрунтування очікуваних соціально-економічних та правових наслідків після його прийняття, інших відомостей необхідних для його прийняття.
Хоча конкретних та детальних вимог до змісту та оформлення пояснювальної записки, Регламент Запорізької міської ради не містить, однак це не позбавляє обов'язку органи місцевого самоврядування, обґрунтовувати свої рішення.
Окрім того, представник відповідача в судовому засіданні не зміг обґрунтувати та пояснити, чому саме КНП «Пологовий будинок № 9» ЗМР приєднується до КНП «Пологовий будинок № 4» ЗМР, а не навпаки, чи до іншого медичного закладу, що свідчить про недотримання пропорційності прав, свобод та інтересів двох медичних закладів, на досягнення яких спрямоване це оскаржуване рішення.
З приводу зменшення витрат на медичне обслуговування, як на підставу для прийняття оскаржуваного рішення, представник відповідача, в запереченнях на позов, послався на Концепцію розвитку системи громадського здоров'я як основу профілактичної медицини, яка повинна бути спрямованою на збереження здоров'я населення і зменшення обсягу витрат на медичне обслуговування.
Так, відповідно до Стратегії сталого розвитку «України - 2020», схвалену Указом президента України від 12 січня 2015 року № 2/2015, в результаті Ратифікації Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, передбачено реалізацію 62 реформ та програм розвитку держави, серед яких і Реформа системи охорони здоров'я. Орієнтиром у проведенні реформи є програма Європейського Союзу "Європейська стратегія здоров'я - 2020". В рекомендаціях парламентських слухань на тему: "Про реформу охорони здоров'я в Україні", що схвалені Постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2016 року № 1338-VIII, Місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування у межах їхніх повноважень, вказано вжити заходів щодо інтеграції медичних закладів у лікарсько-госпітальні об'єднання з подальшою спеціалізацією лікарень.
Частиною 3 ст. 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» № 2801-XII передбачено, що мережа державних і комунальних закладів охорони здоров'я формується з урахуванням планів розвитку госпітальних округів, потреб населення у медичному обслуговуванні, необхідності забезпечення належної якості такого обслуговування, своєчасності, доступності для громадян, ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.
Статтею 3 Закону № 2801-XII визначено, що госпітальний округ - територія, у межах якої забезпечено надання якісної, комплексної, безперервної і орієнтованої на пацієнтів медичної та реабілітаційної допомоги шляхом організації спроможної мережі закладів охорони здоров'я; мережа закладів охорони здоров'я - сукупність закладів охорони здоров'я, що забезпечують потреби населення у медичному обслуговуванні на відповідній території; заклад охорони здоров'я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації.
Відповідно до положень ч.4-5 ст. 16 Закону № 2801-XII з метою забезпечення територіальної доступності якісної медичної та реабілітаційної допомоги населенню визначається госпітальний округ. Госпітальний округ поділяється на госпітальні кластери, в межах яких організовано комплексний доступ населення до медичного обслуговування в стаціонарних умовах. Межі госпітальних округів та госпітальних кластерів, порядок їх визначення та функціонування, а також порядок визначення кластерних, надкластерних та інших видів закладів охорони здоров'я, що входять до спроможної мережі закладів охорони здоров'я госпітального округу, визначаються Кабінетом Міністрів України на основі потреб населення у комплексному медичному обслуговуванні в стаціонарних умовах.
Органи місцевого самоврядування здійснюють планування розвитку мережі закладів охорони здоров'я комунальної форми власності, приймають рішення про створення, припинення, реорганізацію чи перепрофілювання закладів охорони здоров'я з урахуванням затвердженого у встановленому порядку плану розвитку госпітального округу.
На запровадження медичної реформи в Україні 30.11.2016 Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №932 «Про затвердження Порядку створення госпітальних округів» (на даний час втратила чинність 27.11.2019).
На виконання постанови Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 201-р від 22.03.2017 «Про затвердження переліку і складу госпітальних округів Запорізької області» затверджено перелік і склад госпітальних округів Запорізької області. (на даний час розпорядження втратило чинність 27.11.2019).
Розпорядженням Голови Запорізької обласної державної адміністрації від 23.01.2020 № 26 «Про створення госпітальної ради госпітального округу Запорізької області, затвердження складу та положення про неї» створено госпітальну раду госпітального округу Запорізької області та затверджено Положення про госпітальну раду та її персональний склад.
Відповідно до Положення про госпітальну раду госпітального округу Запорізької області (пп. 1 п. 3 Положення) до завдань госпітальної ради належить розроблення пропозицій та рекомендацій щодо плану розвитку госпітального округу.
Вказані завдання кореспондуються із п. 10 Постанови КМУ № 1074 від 11.2019 «Деякі питання створення госпітальних округів» (була чинна на час винесення оскаржуваного рішення - 07.12.2022).
Однак, станом на час ухвалення рішення, Постановою Кабінетом Міністрів України від 28 лютого 2023 р., № 174, затверджено Порядок функціонування госпітальних округів і госпітальних кластерів та встановлення їх меж. За пунктом 4-5 зазначеного порядку:
Пункт 4. Обласним, Київській міській державним (військовим) адміністраціям (крім державних адміністрацій, визначених пунктом 5 цієї постанови) розробити та подати до 1 травня 2023 р. для погодження Міністерством охорони здоров'я пропозиції щодо визначення спроможної мережі закладів охорони здоров'я та проекти планів розвитку госпітальних округів.
Пункт 5. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, Луганській, Донецькій, Запорізькій, Херсонській, Миколаївській обласним державним адміністраціям, Севастопольській міській державній адміністрації подати для погодження Міністерством охорони здоров'я пропозиції щодо визначення спроможної мережі закладів охорони здоров'я та проекти планів розвитку госпітальних округів протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану.
Із зазначеного вбачається, що в Запорізькій області, впроваджується медична реформа та госпітальні округи, тільки протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану, що має суттєве значення при розгляді даної справи.
Щодо об'єкту критичної інфраструктури.
Статтею 9 Закону України «Про критичну інфраструктуру», який є складовою законодавства у сфері національної безпеки, визначено, що для організації ефективного забезпечення безпеки і стійкості критичної інфраструктури з урахуванням специфіки забезпечення окремих життєво важливих функцій та/або послуг визначаються сектори критичної інфраструктури.
Пунктом 3 частини першої ст. 1 Закону України «Про критичну інфраструктуру», захист критичної інфраструктури - всі види діяльності, що виконуються перед або під час створення, функціонування, відновлення і реорганізації об'єкта критичної інфраструктури, спрямовані на своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізацію загроз безпеці об'єктів критичної інфраструктури, а також мінімізацію та ліквідацію наслідків у разі їх реалізації
Пунктом 13 частини першої ст. 1 Закону України «Про критичну інфраструктуру», до об'єктів критичної інфраструктури віднесено об'єкти, системи, їх частини та їх сукупність, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам;
Відповідно до пункту 5 частини 4 ст. 9 Закону України «Про критичну інфраструктуру» охорона здоров'я належить до життєво важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України.
Згідно Переліку секторів критичної інфраструктури, Затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2020 р. № 1109 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2022 р. № 1384) до сектору з охорони здоров'я належить медична допомога з забезпечення надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги.
Відповідно до вже зазначеного п. 1.1 Статуту Комунального некомерційного підприємства «Пологовий будинок № 9», зазначене підприємство є лікарняним закладом охорони здоров'я - комунальним некомерційним підприємством вторинного рівня надання амбулаторної та стаціонарної спеціалізованої медичної допомоги.
Тобто, оскаржуване рішення, є реорганізацією об'єкта критичної інфраструктури, впливає на його функціонування та може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам.
04 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні продовжено Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133, від 18 квітня 2022 року № 259, від 18 травня 2022 року № 341, від 12 серпня 2022 року № 573, від 7 листопада 2022 року № 757, а також від 6 лютого 2023 року № 58 (строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб).
Із зазначеного слідує, що оскаржуване рішення прийнято без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Підстав для реорганізації об'єкту критичної інфраструктури під час дії воєнного стану також не зазначено.
Слід також враховувати, що віднесення об'єктів до критичної інфраструктури здійснюється за сукупністю критеріїв, що визначають їх соціальну, політичну, економічну, екологічну значущість для забезпечення оборони країни, безпеки громадян, суспільства, держави і правопорядку, зокрема для реалізації життєво важливих функцій та надання життєво важливих послуг (ст. 8 Закону України «Про критичну інфраструктуру»).
Відповідно до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 листопада 2022 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 року за № 453/37789 (із змінами), який діяв на час прийняття оскаржуваного рішення, до нього віднесено Запорізьку міську територіальну громаду.
Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами), зазначений перелік визнано таким, що втратив чинність, із затвердженням нового Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, яким до Території можливих бойових дій, відноситься Вся територія Запорізького району Запорізької області (UA23060000000070350).
Отже, Запорізькою міською радою, при прийнятті оскаржуваного рішення, не враховано, що Комунальне некомерційне підприємство «Пологовий будинок № 9» ЗМР, є об'єктом критичної інфраструктури, та розташований на території можливих бойових дій.
Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Тобто, реорганізація закладу охорони здоров'я шляхом його приєднання до іншого є нічим іншим як припиненням юридичної особи.
Тому, наслідок як від ліквідації, так і від реорганізації закладу охорони здоров'я один припинення закладу охорони здоров'я як юридичної особи.
Суд звертає увагу, що ст. 3 Закону № 2801-XII передбачає можливість існування закладу охорони здоров'я у вигляді відокремленого підрозділу юридичної особи, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації.
Проте, рішення Запорізької міської ради № 53 від 07.12.2022 не містить у собі положень, які б давали підстави стверджувати, що Комунальне некомерційне підприємство «Пологовий будинок № 9» після приєднання буде мати статус відокремленого підрозділу комунального некомерційного підприємства «Пологовий будинок № 4» Запорізької міської ради.
Відтак, оскільки мережу закладів охорони здоров'я складає сукупність закладів охорони здоров'я (юридичних осіб чи відокремлених підрозділів), що забезпечують потреби населення у медичному обслуговуванні на відповідній території, то реорганізація закладу охорони здоров'я як юридичної особи (без залишення їй статусу відокремленого підрозділу іншої юридичної особи) має наслідком зменшення (скорочення) кількості таких закладів.
Крім того, приєднання Комунального некомерційного підприємства «Пологовий будинок № 9» до іншої лікарні, в даному випадку до Комунального некомерційного підприємства «Пологовий будинок № 4» Запорізької міської ради не потягне автоматичного працевлаштування його працівників, та призведе до скорочення чисельності штату 236 одиниць.
Отже, прийнявши рішення про реорганізацію Комунального некомерційного підприємства «Пологовий будинок № 9» Запорізької міської ради шляхом його приєднання, відповідач скоротив існуючу мережу закладів охорони здоров'я, чим порушив вимог ст.49 Конституції України, ч. 3 ст. 16 Закону № 2801-XII.
Щодо доводів про наявність порушень порядку прийняття оскаржуваного рішення.
Так, ч. 15 ст. 46 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
21.12.2020 Запорізькою міською радою прийнято рішення №5 «Про затвердження Регламенту Запорізької міської ради».
Згідно статтей 1, 14 Регламенту, суб'єктом подання, тобто суб'єктом, який має право вносити питання на розгляд ради, може бути: міський голова, постійні комісії, депутати, виконавчий комітет ради,)загальні збори громадян, члени територіальної громади в порядку місцевої ініціативи; депутатські фракції та групи, а також інші особи і органи у випадках, передбачених законодавством; також трудові колективи, об'єднання громадян через суб'єктів, зазначених в цьому пункті. Якщо суб'єктом подання є виконавчий орган ради, то проект рішення ради підписує заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради відповідно до розподілу функціональних обов'язків або керівник відповідного виконавчого органу ради.
Крім того, ст. 54 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Згідно статтей 1.1., 6.1. Положення про департамент охорони здоров'я Запорізької міської ради, який затверджено рішенням Запорізької міської ради від 30.09.2020 №33, Департамент охорони здоров'я Запорізької міської ради є виконавчим органом Запорізької міської ради, що утворюється Запорізькою міською радою, підзвітний і підконтрольний Запорізькій міській раді, підпорядкований виконавчому комітету Запорізької міської ради, міському голові, заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради за відповідним напрямком роботи, а з питань здійснення делегованих повноважень в галузі охорони здоров'я - підконтрольний відповідним органам виконавчої влади. Директор Департаменту здійснює керівництво діяльністю Департаменту.
Рішенням Запорізької міської ради від 22.12.2021 №40, вирішено ліквідувати департамент охорони здоров'я Запорізької міської ради, затверджено персональний склад ліквідаційної комісії.
Рішенням Запорізької міської ради від 12.10.2022 №18, до складу ліквідаційної комісії департаменту охорони здоров'я Запорізької міської ради внесено зміни, зокрема, головою комісії визначено Завоюру І.Г.
Статус ліквідаційної комісії юридичної особи та її членів, зокрема голови, визначає Цивільний кодекс України (далі - ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 105 ЦК України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи; голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
Отже, голова ліквідаційної комісії будь-якої юридичної особи, не діє від власного імені, а у відносинах з іншими особами, у тому числі з судом та учасниками справи, представляє відповідну юридичну особу та виступає в суді від її імені.
Вказана правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 16.02.2023 у справі №640/26846/20.
За наведених обставин, враховуючи особливості процедури припинення юридичної особи, суб'єктом подання оскаржуваного рішення могла виступати голова ліквідаційної комісії департаменту охорони здоров'я Запорізької міської ради Завоюра І.Г., як керівник виконавчого органу ради, який на час подання рішення не припинений.
Тому, посилання позивача щодо відсутності повноважень у суб'єкта подання рішення, що оскаржується, не відповідають фактичним обставинам справи.
Щодо наявності порушеного права позивача.
За змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду і доведеність позивачем порушення відповідним рішенням, дією чи бездіяльністю його прав та законних інтересів.
Порушення прав та інтересів слід відрізняти від порушення закону. Підставою звернення до суду є протиправні рішення (дії чи бездіяльність), які порушують права (свободи чи інтереси) конкретної особи. Саме лише порушення закону, яке не призводить до порушення прав особи, не дає підстав для задоволення позову такої особи.
Отже, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Для відновлення порушеного права у зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень та/або органами місцевого самоврядування особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.
В даному випадку, зокрема у позовній заяві та відповіді на відзив, позивачі визначили свою позицію, зазначивши про те, що прийняте оскаржуване рішення Запорізької міської ради порушує правосуб'єктність закладу охорони здоров'я, захисту потребує право на самостійне здійснення діяльності у сфері надання медичних послуг, яке вже було визнане та закріплене за вказаним суб'єктом центральними органами виконавчої влади країни та право трудового колективу на участь в управлінні Комунального некомерційного підприємства «Пологовий будинок № 9» (п. 7.1 Статуту Підприємства).
Суд також зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Підсумовуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, зокрема, прийняте без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання спірного рішення протиправним та його скасування підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь позивача КНП «Пологовий будинок № 9» необхідно стягнути 2481,00 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької міської ради.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ПОЛОГОВИЙ БУДИНОК № 9" ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (69076, м. Запоріжжя, вул. Новгородська, буд. 28, код ЄДРПОУ 05395724), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (69105, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 206, код ЄДРПОУ 04053915), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - КОМУНАЛЬНЕ НЕКОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО ПОЛОГОВИЙ БУДИНОК № 4 ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (69065, м. Запоріжжя, вул. Дудикіна, буд. 9, код ЄДРПОУ 05395687) про визнання незаконним та скасування рішення - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати Рішення ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (69105, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 206, код ЄДРПОУ 04053915) від 07 грудня 2022 року, № 53 "Про реорганізацію юридичної особи - КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ПОЛОГОВИЙ БУДИНОК № 9" ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ шляхом приєднання до КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ПОЛОГОВИЙ БУДИНОК № 4" ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (69105, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 206, код ЄДРПОУ 04053915) на користь КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ПОЛОГОВИЙ БУДИНОК № 9" ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (69076, м. Запоріжжя, вул. Новгородська, буд. 28, код ЄДРПОУ 05395724) судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення буде виготовлене у повному обсязі та підписане суддею 23 травня 2023 року.
Суддя Р.В. Сацький