22 травня 2023 року Справа № 280/1609/23 м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012),
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, Управління), в якій позивач просить суд:
- визнати противоправними дії Управління щодо відмови здійснення розрахунку та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів за період з 01.12.2019 року по 09.11.2022 року з суми 62973,63 грн, у зв'язку з порушенням строків виплати частини пенсії, яка була нарахована 03.01.2020 та виплачена 09.11.2022 року у сумі 62973,63 грн. за період 01.01.2018 року по 31.11.2019 року на підставі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 8 травня 2019 року по справі №280/1183/19;
- зобов'язати Управління здійснити розрахунок та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів за період з 01.12.2019 року по 09.11.2022 року з суми 62973,63 грн, у зв'язку з порушенням строків виплати частини пенсії, яка була нарахована 03.01.2020 та виплачена 09.11.2022 року у сумі 62973,63 грн. за період 01.01.2018 року по 31.11 2019 року на підставі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 8 травня 2019 року по справі № 280/1183/19.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.05.2019 у справі №280/1183/19 проведено перерахунок пенсії позивача та нараховано недоплачену суму пенсії у розмірі 63383,96 грн., з яких 62973,63 грн - заборгованість за рішенням та 410,33 грн - сума компенсації втрати частини доходів за період з січня 2018 по жовтень 2019, яка фактично виплачена лише 09.11.2022. Позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення розрахунку та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, однак відповідач відмовив. Вважає протиправною відмову у виплаті компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків його виплати. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 21.03.2023 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
29.03.2023 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому не погоджується із заявленими позовними вимогами та зазначає, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.05.2019 по справі №280/1183/19, позивачу було проведено перерахунок пенсії, в результаті якого нараховано доплату до пенсії у розмірі 63383,96 грн. за період з 01.01.2018 по 10.12.2019. Звертає увагу, що сума перерахованої та сплаченої на виконання судового рішення пенсії носить разовий характер, а тому не підпадає під визначення доходів у розумінні Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” від 19.10.2000 №2050-III (далі - Закон №2050-III). Доплата за рішенням суду отримана позивачем в повному обсязі, при цьому, нарахування та виплата основного розміру пенсії провадилась щомісяця та не припинялась, внаслідок чого підстави для нарахування компенсації втрати частини доходів відсутні. Також наголошує на тому, що компенсація не може бути виплачена за рахунок коштів Пенсійного фонду України без відповідного фінансування з Державного бюджету України. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.
06.04.2023 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що, починаючи з 01.01.2018, не в повному обсязі отримував свою пенсію, що підтверджується рішенням Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 280/1183/19. Компенсація втрати частини доходів за період з січня 2018 року по жовтень 2019 року у сумі 410,33 грн зарахована на розрахунковий рахунок позивача 09.11.2022, у зв'язку з чим позивач вважає, що має право на отримання компенсації втрати частини пенсії за період з 01.12.2019 по 09.11.2022 (дату виплати) у зв'язку з порушенням строків виплати частини пенсії, нарахованої у сумі 62973,63 грн.
На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08.05.2019 у справі №280/1183/19, яке набрало законної сили 11.12.2019, зобов'язано Управління провести з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням збільшення в розмірі 100% суми підвищення пенсії. Зобов'язано Управління нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів з виплати сум пенсії у зниженому розмірі, станом на дату виплати заборгованості у відповідному місяці.
09.11.2022 Управління виплатило позивачу заборгованість з пенсії на підставі рішення суду у справі №280/1183/19 в сумі 63 383,96 грн.
Як слідує зі змісту позовної заяви, позивач звернувся до відповідача із заявою від 08.12.2022, у якій просив здійснити розрахунок та виплату компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії в сумі 63383,96 грн по дату виплати заборгованості, а саме 09.11.2022.
На відповідне звернення позивача Управління листом від 21.12.2022 №13975-12815/П-02/8-0800/22 повідомило позивачу, що заборгованість по справі №280/1183/19 у розмірі 63383,96 грн із яких: 62 973,63 грн - заборгованість за рішенням суду та 410,33 грн - сума компенсації втрати частини доходів, зарахована на розрахунковий рахунок позивача 09.11.2022. Зазначене рішення суду виконано головним управлінням в межах покладених зобов'язань у повному обсязі. Підстави для проведення перерахунку відсутні.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не виплати компенсації втрати частини доходу по дату фактичної виплати заборгованості з пенсійних виплат, нарахованих на виконання рішення суду у справі №280/1183/19, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Частинами другою та четвертою статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а на підставі аналізу положень Закону № 1404-VIII дійшла висновку, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.
Згідно з положеннями частин першої та другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання окремого позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Аналіз вищенаведених норм у сукупності дозволяє дійти висновку, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2020 року у справі № 826/13146/18, від 07 липня 2022 року у справі № 380/5165/21, від 20 жовтня 2022 року у справі №580/2491/21, від 30 березня 2023 року у справі №300/1774/22, від 15.05.2023 у справі №826/17785/18.
У даній справі позивач оспорює дії Управління щодо відмови здійснення розрахунку та виплати компенсації втрати частини доходів за період з 01.12.2019 по 09.11.2022 з суми 62973,63 грн, у зв'язку з порушенням строків виплати частини пенсії в сумі 62973,63 грн, нарахованої на підставі рішення суду у справі № 280/1183/19, яка була фактично виплачена 09.11.2022.
Водночас, судом встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08.05.2019 у справі №280/1183/19, яке набрало законної сили 11.12.2019, вже зобов'язано Управління нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів з виплати сум пенсії у зниженому розмірі, станом на дату виплати заборгованості у відповідному місяці.
Отже, заявлені у цій справі позовні вимоги стосуються нарахування та виплати позивачу в повному обсязі компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на підставі судового рішення, і щодо таких позовних вимог судом вже прийнято рішення в іншій справі про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів з виплати сум пенсії у зниженому розмірі, станом на дату виплати заборгованості у відповідному місяці, а тому позивач, має встановлене процесуальним законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, подавши відповідну заяву у справі №280/1183/19, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Таким чином, заявлений у цій справі позов фактично спонукає суд адміністративної юрисдикції вдатися до перевірки належності виконання рішення суду в іншій справі №280/1183/19, що набрало законної сили, в частині належного виконання відповідачем покладеного судом зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів з виплати сум пенсії у зниженому розмірі, станом на дату виплати заборгованості у відповідному місяці, та у випадку встановлення неналежності його виконання повторно зобов'язати відповідача вчинити тотожні дії.
У зв'язку з цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.07.2022 у справі № 640/23020/19 від 15.05.2023 у справі №826/17785/18.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
У цій справі поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, необхідно тлумачити в контексті частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів і які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Такий підхід Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала в судових рішеннях, зокрема в постановах від 22 березня 2018 року у справі №800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі №9901/497/18, від 13 березня 2019 року у справі № 9901/947/18, а також Верховним Судом в постанові від 28.04.2022 у справі №522/15735/17, від 16.03.2023 у справі №640/12697/21 тощо.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій справі не можуть бути розглянуті як за правилами адміністративного судочинства так і не підлягають розгляду в судовому порядку в цілому, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 238, ст.ст. 241, 243, 248 КАС України, суд -
Закрити провадження в адміністративній справі №280/1609/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Копію даної ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.О. Семененко