ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
18 травня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/3317/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.
секретар судового засідання: Кратковський Р.О.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської організації "Товариство "Восток"
на рішення Господарського суду Одеської області від „28” грудня 2022, повний текст якого складено та підписано „09” січня 2023
у справі № 916/3317/21
за позовом: Громадської організації "Товариство "Восток"
до відповідача: Южненської міської ради Одеського району Одеської області
про стягнення 1 000 000 грн.,
головуючий суддя - Щавинська Ю.М., судді - Волков Р.В., Петренко Н.Д.
місце ухвалення рішення: Господарський суд Одеської області
Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
У листопаді 2021 року Громадська організація "Товариство "Восток" звернулась до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Южненської міської ради Одеського району Одеської області про відшкодування шкоди завданої відповідачем у розмірі 1 000 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Южненська міська рада діє всупереч приписів ст. 19 Конституції України, не сприяє ГО "Товариство "Восток" у виконанні статутних завдань, та своїми рішеннями обмежує права, свободи та законні інтереси членів ГО "Товариство "Восток", а саме створює перешкоди в користуванні землею та власними гаражами. На думку позивача, своєю діяльністю (створення перешкод користуватись землею та власними гаражами в рамках правового поля) Южненська міська рада порушила принципи «доброго урядування», не сприяла ГО "Товариство "Восток" у виконанні статутних завдань, а навпаки обмежувала права, свободи та законні інтереси членів ГО "Товариство "Восток", чим завдано позивачу шкоди на суму 1000000 гривень (розрахунок шкоди в додатках).
Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.12.2022 (головуючий суддя Щавинська Ю.М., судді Волков Р.В., Петренко Н.Д.) у задоволенні позову відмовлено.
В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено таких елементів цивільного правовопорушення, як незаконних дій відповідача, завдання відповідачем шкоди (збитків) та причино - наслідкового зв'язку, а відтак не доведено наявності усього складу цивільного правопорушення, як необхідної передумови для настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди за статтями 1174, 1176 ЦК України, що в свою чергу зумовлює відмову у задоволенні позову.
Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулась Громадська організація "Товариство "Восток" з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 28.12.2022 року у справі №916/3317/21 і ухвалити нове, яким стягнути з Южненської міської ради Одеського району Одеської області кошти в сумі 1 000000 грн. на користь Громадська організація "Товариство "Восток" в якості компенсації за завдану шкоду.
Зокрема, в обґрунтування наведеної узагальненої правової позиції викладеної у апеляційній скарзі, позивач вказує на те, що фактично суд першої інстанції порушив право скаржника бути почутим та не помічає порушення Южненської міської ради Одеського району Одеської області п.10 ст.30, п.34 ст.26 Закону №280/97-ВР та принципу «належного урядування», крім того судом порушено норми процесуального права (ст..ст. 48, 162, 177, 236 ГПК України) і це порушення призвело до неправильного вирішення справи, що у відповідності до приписів ст.. 277 ГПК України є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Крім того, на думку скаржника подані ним докази на підтвердження обставин - є більш вірогідними ніж докази надані відповідачем на їх спростування.
Одночасно з апеляційною скаргою Громадською організацією "Товариство "Восток" було подано клопотання про витребування у Южненської міської ради Одеського району Одеської області облік відповідно до закону об'єктів нерухомого майна (капітальних гаражів) на земельній ділянці в районі АЗС «Shell» міста Южне Одеського району Одеської області (інвентаризацій справу) та заяву про постановлення окремої ухвали щодо порушення Южненською міською радою Одеського району Одеської області п.10 ст.30, п.34 ст.26 Закону №280/97-ВР та принципу «належного урядування».
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської організації "Товариство "Восток" на рішення Господарського суду Одеської області від „28” грудня 2022, повний текст якого складено та підписано „09” січня 2023 у справі № 916/3317/21; призначено розгляд апеляційної скарги Громадської організації "Товариство "Восток" до розгляду на 13 квітня 2023 року о 10:30 год.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги Громадської організації "Товариство "Восток", залишити без змін рішення Господарського суду Одеської області від 28.12.2022 по справі №916/3317/21.
Разом з тим, суддя-учасник колегії Савицький Я.Ф. з 28.03.2023 по 17.04.2023 ( Наказ Голови суду від 27.03.2023 №54-в) перебував у відпустці. У зв'язку з чим, судове засідання, призначене на 13.04.2023р. не відбулось.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 продовжено розгляд апеляційної скарги Громадської організації "Товариство "Восток" на рішення Господарського суду Одеської області від „28” грудня 2022, повний текст якого складено та підписано „09” січня 2023 по справі №916/3317/21 на розумний строк. Призначено апеляційну скаргу Громадської організації "Товариство "Восток" на 18 травня 2023 року о 14:30 год.
Розглянувши клопотання Громадської організації "Товариство "Восток" щодо витребування доказів, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до 4. ст.74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до ч.1,2 ст.81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
З огляду на викладене вище колегія суддів зазначає, що право учасника судового процесу на звернення до суду із тим або іншим клопотанням повинно бути реалізоване з дотриманням положень процесуального законодавства, оскільки в іншому випадку суд залишає подане клопотання без розгляду.
Варто зауважити, що в процесі розгляду справи позивачем також було подано до суду ряд фактично аналогічних за змістом клопотань про витребування доказів, у задоволенні яких судом було відмовлено, крім того заявником не зазначено заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно та докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цих доказів. Також, заявником не наводяться причини неможливості отримати вказані докази, самостійно, а тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ГО «Товариство «Восток» про витребування доказів.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
В судове засідання представники сторін не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов'язковою, строк розгляду апеляційної скарги закінчився, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав особи, яка з'явилася до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив на неї, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи і вірно встановлено господарським судом, на території міста Южного Одеської області на земельній ділянці в районі АЗС «Shell», яка наразі не сформована як об'єкт цивільних прав, громадянами (від 2018 року членами Громадської організації "Товариство "Восток") було побудовано капітальні гаражі.
Вищезазначена земельна ділянка рішенням Виконавчого комітету Южненської селищної ради №62 від 04.07.1989 була передана кооперативу "Бджілка", який виділив громадянам місця (земельні ділянки) під гаражі.
На даний час право власності на збудовані громадянами (членами ГО "Товариство "Восток") на земельній ділянці в районі АЗС «Shell» м. Южне Одеської області за власний кошт гаражі, не зареєстровано за жодним суб'єктом в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та не визнається Южненською міською радою.
19.06.2018 позивачем до Южненської міської ради було подано клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів площею 3.6 гектарів Громадській організації "Товариство "Восток", яке було проігноровано.
Рішеннями Одеського окружного адміністративного суду (справа №1540/4126/18) від 20.11.2019 року було визнано протиправною бездіяльність Южненської міської ради.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 року у справі №1540/4126/18 Южненською міською радою було прийнято рішення №1791-VІІ від 18.06.2020, яким ГО "Товариство "Восток" у наданні дозволу відмовлено, оскільки така земельна ділянка знаходиться в зоні змішаної багатоповерхової житлової забудови та громадської забудови. Таке рішення, за думкою позивача, суперечить викопіюванню з Схеми зонування території м. Южного Одеської області.
Також відповідачем була проігнорована заява від 21.09.2021 про проведення обліку капітальних гаражів, збудованих громадянами (членами ГО "Товариство "Восток") на земельній ділянці в районі АЗС «Shell» м. Южне Одеського району Одеської області.
За земельну ділянку в районі АЗС «Shell» м. Южне, котра належить громаді, «дахувальником» від Южненська міська рада було налагоджено збирання грошей з членів ГО "Товариство "Восток" шляхом встановлення шлагбауму та блокування заїзду до гаражів, при цьому договір оренди землі не укладався, а плата за землю не вносилась впродовж тривалого часу.
На думку позивача, Южненська міська рада умисно тривалий час не звертала увагу, що на підпорядкованій території використовується земля без будь-який правоустановчих документів та наразі не сприяє вирішенню земельного питання в рамках правового поля.
Конфлікт між учасниками ГО "Товариство "Восток" та Южненською міською радою не вирішено, а навпаки провокується надалі, а саме Южненська міська рада прийняла рішення №1521-УІІ від 19.09.2019, в результаті чого продовжується збирання грошей з членів ГО "Товариство "Восток".
Южненська міська рада не виправляє свої помилки та діє всупереч приписів ст. 19 Конституції України, не сприяє ГО "Товариство "Восток" у виконанні статутних завдань, та своїми рішеннями обмежує права, свободи та законні інтереси членів ГО "Товариство "Восток", а саме створює перешкоди в користуванні землею та власними гаражами.
З огляду на викладене, своєю діяльністю (створення перешкод користуватись землею та власними гаражами в рамках правового поля) Южненська міська рада порушила принципи «доброго урядування», не сприяла ГО "Товариство "Восток" у виконанні статутних завдань, а навпаки обмежувала права, свободи та законні інтереси членів ГО "Товариство "Восток", чим завдано позивачу шкоди на суму 1000000 гривень (розрахунок шкоди в додатках).
Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях ст.121 Земельного кодексу України, ст. 1173 ЦК України.
Разом з позовною заявою позивачем було надано розрахунок шкоди (т.1 а.с.30), сума якої становить 1 000 000 грн, з яких моральна шкода у сумі 40 000 грн та 960 000 грн матеріальна шкода, сума якої розрахована, виходячи з кількості членів ГО "Товариство "Восток", суми, яка збиралась з кожного учасника щомісяця, та кількості місяців впродовж яких збиралися кошти.
За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до статуту Громадської організації "Товариство "Восток" (т.1 а.с.151-164), останнє створено за рішенням установчих зборів членів товариства (протокол №1 від 11.05.2018) та зареєстровано в ЄДР 14.06.2018.
В матеріалах справи також наявний реєстр осіб, присутніх на загальних зборах Громадської організації "Товариство "Восток" від 21.04.2018 (т.1 а.с.171-175), підписаний головую загальних зборів ОСОБА_1 та секретарем ОСОБА_2 . Кількість осіб згідно переліку становить 139.
19.06.2018 позивач звернувся до Южненської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (т.1 а.с.11).
Листом від 12.07.2018 №348/20-01-32 (т.1 а.с.13) Фонд комунального майна Южненської міської ради повідомив, що відведення земельної ділянки, площею 3,600 га для будівництва індивідуальних гаражів громадській організації не є можливим у зв'язку із тим, що така земельна ділянка розташована в перспективній зоні змішаної багатоповерхової житлової забудови та громадської забудови.
Рішенням Окружного адміністративного суду від 20.11.2019 права №1540/4126/18, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020 зобов'язано Южненську міську раду провести розгляд у встановленому законодавством порядку заяви Громадської організації "Товариство "Восток" від 19.06.2018 року (вхід. № 439/05-25 від 19.06.2018 року) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 3,6 га для будівництва індивідуальних гаражів.
Рішенням Южненської міської ради Одеської області №1791-VIІ від 18.06.2020 (т.1 а.с.77), враховуючи, що згідно з детальним планом території міста Южного Одеської області, земельна ділянка для будівництва індивідуальних гаражів знаходиться в зоні змішаної багатоповерхової житлової забудови та громадської забудови, керуючись ст.12,122,123 Земельного кодексу України, відмовлено Громадській організації "Товариство "Восток" у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 3,6000 га для будівництва індивідуальних гаражів, яка розташована в районі АЗС "Shell" м. Южного Одеської області.
Доказів визнання протиправним та скасування рішення № 1791-VII від 18.06.2020 матеріали справи не містять.
Також судом встановлено, що рішенням Южненської міської ради Одеської області від 19.09.2019 №1522-VII відмовлено Громадській організації "Товариство "Восток" в укладанні договорів на внесення плати за фактичне користування земельною ділянкою, площею 3,6000 грн, для будівництва індивідуальних гаражів, яка розташована в районі АЗС "Shell" м. Южного Одеської області (т.1 а.с.57).
Рішенням Южненської міської ради Одеської області від 19.09.2019 №1521-VII (т.1 а.с.59), за наслідком розгляду заяви голови ГО "Гаражне товариство "Ветеран" від 17.07.2019 про укладання договору на внесення плати за фактичне користування земельною ділянкою, беручи до уваги протокол №4 загальних зборів членів ГО "Гаражне товариство "Ветеран" від 03.08.2019, вирішено укласти з ГО "Гаражне товариство "Ветеран" договір на внесення плати за фактичне користування земельною ділянкою, площею 2,2000 га, для будівництва індивідуальних гаражів, як розташована в районі АЗС "Shell" м. Южного Одеської області.
В матеріалах справи також наявний договір на внесення плати за фактичне землекористування суб'єктом господарювання №10/20-02-05 від 19.09.2019 (т.1 а.с.23), укладений між Южненською міською радою та ГО "Гаражне товариство "Ветеран", предметом якого є відшкодування та оплата землекористувачем за фактичне користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Южне, в районі АЗС "Shell", площею 2,2000 га, до моменту укладання відповідного договору оренди земельної ділянки.
Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
За загальними положеннями, передбаченими ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 56 Конституції України надає право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно із частиною першою ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до ст. 1174 цього ж Кодексу шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пункті 32 постанови від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18), застосовуючи положення статей 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акту; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування. Характерною особливістю розгляду спорів щодо деліктної відповідальності органів місцевого самоврядування є те, що наявність їх вини не обов'язкова. Підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
Так, звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач наголошує, що своєю діяльністю впродовж тривалого часу, як то прийняттям незаконного рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, укладанням на підставі рішення від 19.09.2019 №1521-VII з ГО "Гаражне товариство "Ветеран" договору на внесення плати за фактичне користування земельною ділянкою, площею 2,2000 грн, Южненською міською радою створюються перешкоди у користуванні землею та власними гаражами, обмежуються права і законні інтереси членів Громадської організації "Товариство "Восток", чим завдано шкоди у сумі 1 000 000 грн (з яких 960 000 матеріальна шкода та 40 000 грн моральна).
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Слід зауважити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж.К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Європейський суд з прав людини наголосив, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей", тобто суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів зазначає про відсутність жодного рішення суду про визнання діяльності Южненьскої міської ради Одеської області протиправною. Більш того рішення Южненької міської ради Одеської області №1521-VII від 19.09.2019 , № 1791-VII від 18.06.2020 є чинними та не скасованими.
При цьому, суд не надає оцінку доводам позивача щодо неправомірності прийняття Южненською міською радою Одеської області рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки правомірність прийняття такого рішення не є предметом доведення та доказування в рамках даної справи.
Натомість, рішення № 1791-VII від 18.06.2020 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є предметом оскарження у адміністративній справі №420/6077/20.
Не містять матеріали справи також доказів понесення саме Громадською організацією "Товариство "Восток" будь-яких витрат, як не містять і доказів того, що користувачі гаражів, про які йдеться мова у даному спорі, є членами Громадської організації "Товариство "Восток".
Крім того, позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами наявності на території спірної земельної ділянки об'єктів нерухомості, належних ГО "Товариство "Восток", у зв'язку з користуванням якими позивачу були завдані збитки.
Фактично, вказуючи про завдання збитків, позивач не надає належних та допустимих доказів на їх підтвердження, окрім здійсненого власного розрахунку.
При цьому надані позивачем квитанції до прибуткового касового ордеру, які містять печатку Громадської організації "Гаражне товариство "Ветеран", жодним чином не підтверджують завдання шкоди саме Громадській організації "Товариство "Восток".
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду 08.05.2018 у справі № 920/316/17, від 21.12.2018 у справі № 920/31/18, згідно з якою причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов'язковою умовою настання відповідальності, і він полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами.
В той же час, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту наявності причинного зв'язку між збитками, про які він зазначає, та діями Южненської міскої ради Одеської області.
Враховуючи, що вимоги позивача про стягнення 40 000 грн обґрунтовані положеннями ст. 23 ЦК України, які регулюють питання відшкодування моральної шкоди, колегія суддів зазначає про відсутність в матеріалах справи жодних доказів та посилань на обставини, які б підтвердили спричинення відповідачу моральної шкоди та в чому сам вона полягає.
Врахувавши вказане, з урахуванням правильного застосуванням норм матеріального і процесуального права, господарський дійшов правомірного висновку про те, що позивачем не було доведено таких елементів цивільного правовопорушення, як незаконність дій відповідача, завдання відповідачем шкоди (збитків) та причино-наслідкового зв'язку, а відтак ГО "Товариство "Восток" не доведено наявності усього складу цивільного правопорушення, як необхідної передумови для настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди за статтями 1174, 1176 ЦК України.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Також, враховуючи невстановлення при розгляді справи факту порушення Южненською міською радою п.10 ст.30, п.34 ст.26 Закону №280/97-ВР та принципу "належного врядування", про що стверджує позивач, підстави для постановлення окремої ухвали щодо відповідача у суду апеляційної інстанції відсутні.
Доводи апелянта з приводу порушення судом першої інстанції норм процесуального права, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Крім цього, враховуючи приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
За таких обставин, перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із чим дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284
Господарського процесуального кодексу України,
Південно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Громадської організації "Товариство "Восток" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Одеської області від 28.12.2022 року у справі №916/3317/21 залишити без змін.
Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.
Повний текст постанови
складено та підписано
„23” травня 2023 року
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк
Суддя Я.Ф. Савицький