ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
18 травня 2023 року м. ОдесаСправа № 915/1032/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.
секретар судового засідання: Кратковський Р.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Климович А.В., ордер серія ВЕ №1077243 від 20.12.2022; Законь Ю.О. - керівник;
від відповідача: Скалов С.Ю., ордер серія ВЕ №1049523 від 15.11.2021;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрленд"
на рішення Господарського суду Миколаївської області від „08" листопада 2022р., повний текст якого складено та підписано „21"листопада 2022р.
у справі №915/1032/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрленд"
до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Голдленд-2018"
про стягнення за договором купівлі-продажу від 13.02.2019 № 1302-01-ТЗ грошових коштів у сумі 232333 грн. 15 коп., -
головуючий суддя - Коваль С.М.
місце прийняття рішення: Господарський суд Миколаївської області
Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
В судовому засіданні 18.05.2023р. згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрленд" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "Голдленд-2018" про стягнення з останнього, (з урахуванням заяви про залишення без розгляду в частині вимог) грошові кошти у сумі 181988 грн. 29 коп., із яких: 161528 грн. 36 коп. - основний борг; 15991 грн. 27 коп. - сума, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції; 4468 грн. 66 коп. - 3 % річних.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за укладеним між ними Договором купівлі-продажу від 13.02.2020 №1302-01-ТЗ, а саме зобов'язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленої за договором товару (автомобіль), у зв'язку з чим утворилася заборгованість у спірній сумі, на яку позивачем за період прострочення здійснено нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08.11.2022 по справі №915/1032/21 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрленд" відмовлено повністю.
Приймаючи зазначене рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрленд" є необґрунтованими і безпідставними, не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.
Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема:
-суд першої інстанції помилково поставив обов'язок відповідача оплатити автомобіль в залежність від набуття ним права власності на автомобіль;
- суд першої інстанції неправильно застосував презумпцію правомірності правочину і не перевірив чи вчинявся сторонами договір від 15.02.2020 року, чи була у них воля на його укладання та виконання;
- суд помилково встановив, що договір від 15.02.2020 є дійсним поки не встановлено протилежне;
- суд проігнорував доводи позивача, що він ніколи не підписував та не виконував договір від 15.02.2020, а укладав і виконував лише договір від 13.02.2020;
- суд першої інстанції проігнорував докази виконання саме договору від 13.02.2020р.;
- суд першої інстанції протиправно відхилив договір від 13.02.2020 року як належний і допустимий доказ наявності боргу відповідача перед позивачем;
- суд першої інстанції помилково відмовив в призначенні судової експертизи для встановлення факту підписання договору від 15.02.2020 іншими особами, ніж директором позивача. Цим суд позбавив позивача процесуальної можливості ефективно довести використання відповідачем підробленого доказу;
- суд порушив ст.. 75 ГПК України та не врахував визнання директором відповідача основного боргу і подальшу суперечливу по віденку різних представників відповідача.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрленд" про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Аграрленд" строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрленд" на рішення Господарського суду Миколаївської області від „08" листопада 2022р., повний текст якого складено та підписано „21"листопада 2022р. у справі №915/1032/21; зупинено дію рішення Господарського суду Миколаївської області від „08" листопада 2022р., у справі №915/1032/21; призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрленд" до розгляду на 16 березня 2023 року об 11:00 год.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрленд" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.11.2022 по справі №915/1032/21 залишити без змін.
13.03.2023 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдленд-2018", в якому заявник просить надати представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдленд-2018" - Скалову Сергію Юрійовичу (електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 телефон: НОМЕР_1 ) можливість участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - через систему відеоконференцзв'язку "EasyCon".
17.03.2023 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрленд", в якому заявник просить надати представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрленд" - Климовичу Андрію Володимировичу (електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_2 телефон: НОМЕР_2 ) можливість участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - через систему відеоконференцзв'язку "EasyCon". Разом з тим, суддя-учасник колегії Савицький Я.Ф. з 07.03.2023 по 27.03.2023 ( Наказ в.о. Голови суду від 06.03.2023 №36-в) та суддя-учасник колегії Разюк ГП. з 16.03.2023 по 24.03.2023 (Наказ голови суду від 14.03.2023 №41-в) перебували у відпустці. У зв'язку з чим, судове засідання, призначене на 16.03.2023р. не відбулось.
Крім того, суддя-учасник колегії Разюк ГП. з 16.03.2023 по 24.03.2023 (Наказ голови суду від 14.03.2023 №41-в) та головуючий суддя Колоколов С.І. з 21.03.2023 по 29.03.2023 (Наказ Голови суду від 14.03.2023 №44-в) перебували у відпустці.
Також з 28.03.2023 по 17.04.2023 суддя-учасник колегії Савицький Я.Ф. перебував у відпустці ( Наказ Голови суду від 27.03.2023 №54-в).
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 продовжено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрленд" на рішення Господарського суду Миколаївської області від „08" листопада 2022р., повний текст якого складено та підписано „21"листопада 2022р. у справі №915/1032/21 на розумний строк; призначено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрленд" на 18 травня 2023 року о 12:30 год., заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдленд-2018" та клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрленд" про проведення судового засідання у справі №916/1032/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; ухвалено провести судове засідання у справі №916/1032/21, призначене на 18.05.2023 року о 12:30 год. за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".
17.05.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрленд" надійшло клопотання про поновлення строку на подання додаткових доказів у справі №915/1032/21 та долучити до матеріалів справи наступні документи: лист ТОВ "Аграрленд" від 03.12.2021 та Витяг з ЄДР щодо ТОВ "Аграрленд" від 15.05.2023.
Враховуючи відстуність зазначених доказів під час розгляду справи у суді першої інстанції, скаржник просить суд апеляційної інстанції поновити строк на подання додаткових доказів та залучити їх докази до матеріалів справи.
Розглянувши у судовому засіданні клопотання скаржника про залучення доказів, колегія суддів зазначає наступне.
В силу приписів ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є, зокрема визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Згідно зі ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
В силу приписів ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів.
Згідно зі ст. 207 ГПК України головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
З огляду на викладене вище колегія суддів зазначає, що право учасника судового процесу на звернення до суду із тим або іншим клопотанням повинно бути реалізоване з дотриманням положень процесуального законодавства, оскільки в іншому випадку суд залишає подане клопотання без розгляду. Варто зауважити, що підготовче провадження у справі було розпочато за ухвалою місцевого суду 12.07.2021р. та закінчено 20.12.2021р.
Проте, у межах підготовчого провадження позивачем не заявлялись відповідні клопотання, а, отже, в силу приписів ст. 207 ГПК України позивач повинен довести суду існування поважних причин пропуску строку для подання клопотання у межах підготовчого провадження.
Колегія суддів зазначає, що подання вказаного клопотання залежала виключно від суб'єктивної поведінки позивача, який несе ризик вчинення або не вчинення певної процесуальної дії. Будь-яких доводів щодо існування причин пропуску строку для звернення до суду із відповідними клопотаннями позивачем суду наведено не було.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів залишає надані позивачем документи без розгляду, оскільки останнім не доведено неможливість їх подання під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив на неї, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні в режимі відеоконференції представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрленд" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Голдленд-2018" (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу автомобіля №1302-01-ТЗ, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця автомобіль Volkswagen Jetta vin-номер НОМЕР_3 , а покупець зобов'язався прийняти зазначений автомобіль і оплатити його вартість відповідно до умов цього Договору (п.1.1. Договору).
Продавець відповідно до умов цього Договору зобов'язується: передати автомобіль, а також усі необхідні документи на нього Покупцю відповідно до умов цього Договору. Передати автомобіль покупцю вільним від будь-яких прав і вимог третіх осіб, про які в момент підписання договору продавець знав чи не міг знати (п.п. 2.1.1., 2.1.2 Договору).
Покупець відповідно до умов цього Договору зобов'язується: прийняти автомобіль і сплатити його вартість відповідно до умов цього Договору. Поставити автомобіль на облік в органах державної автоінспекції відповідно до вимог діючого законодавства України (п.п. 2.2.1., 2.2.2 Договору).
Умови передачі автомобіля визначені розділом 3 Договору: передача автомобіля, що є предметом цього Договору покупцю провадиться в місці (пункті) його передачі (приймання); місцем (пунктом) передачі (приймання) автомобіля є: 54034, м. Миколаїв, вул.. Авангардна, буд.8; датою передачі (приймання) автомобіля є 13.02.2020р.; технічний стан автомобіля визначається сторонами при його передачі; право власності на автомобіль переходить від продавця до покупця після підписання акту приймання-передачі і перереєстрації в органах державної автоінспекції.
Відповідно до п.4.1 Договору вартість автомобіля, що є предметом цього Договору складає 161 528,36 грн., у т.ч. ПДВ 20% складає 26 921,39 грн.
Оплата вартості автомобіля проводиться покупцем шляхом перерахування зазначеної суми на поточний рахунок продавця, у безготівковій формі в національній валюті України до 01.08.2020р.(п.4.2. Договору).
Пунктом 8.1 Договору сторони передбачили, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2020 року, але у будь-якому разі до повного з виконання сторонами усіх зобов'язань за цим Договором.
За твердженням позивача на виконання умов договору ТОВ "Аграрленд" передало ТОВ "Голдленд-2018" автомобіль Volkswagen Jetta vin-номер НОМЕР_3 , що підтверджується актом приймання-передачі транспортного засобу від 13.02.2020 p., видатковою накладною №2 від 13.02.2020 p., довіреністю №1 від 22.01.2020 р., довіреністю №4 від 13.02.2020 р.
ТОВ "Аграрленд" надано ТОВ "Голдленд-2018" рахунок №34 від 13.02.2020.
Разом з тим, станом на дату звернення з позовом відповідач заборгованість не сплатив.
Правовідносини сторін регулюються наступними нормами права.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням зобов'язань за Договором купівлі-продажу від 13.02.2020 №1302-01-ТЗ в частині розрахунку за автомобіль.
У пункті 4.2 Договору від 13.02.2020 року №1302-01-ТЗ зазначено, що «покупець повинен сплатити вартість автомобіля на розрахунковий рахунок продавця до 01.08.2020 р».
Разом з тим п. 3.5 Договору від 13.02.2020 №1302-01-ТЗ унормовано, що право власності на автомобіль переходить від продавця до покупця після підписання акту приймання - передачі і перереєстрації в органах державної автоінспекції.
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтями 638-640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Згідно ст. 19 Закону України "Про автомобільний транспорт" та статті 34 Закону України "Про дорожній рух" передбачено державну реєстрацію транспортних засобів порядок здійснення якої визначає Кабінет Міністрів України.
Правове регулювання відносин, пов'язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (далі - Порядок), які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.
Пунктом 8 Порядку визначено, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язків платежів), а також внесення у встановленому порядку платежів за державну реєстрацію (перереєстрацію) зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.
Як вбачається з матеріалів справи і вірно встановлено господарським судом, право власності на автомобіль Volkswagen Jetta, державний номерний знак НОМЕР_4 , 2016 року випуску, vin-номер НОМЕР_3 перейшло до ТОВ "Голдленд-2018" за договором купівлі - продажу транспортного засобу від 15.02.2020 року №4841/2020/1938878, який був оформлений в сервісному центрі № 4841 РСЦ МВС в Миколаївська ( а.с. 121), що також підтверджується свідоцтвом про реєстрацію автомобіля (а.с.134).
Позивачем не спростовано факт переходу права власності на автомобіль Volkswagen Jetta до ТОВ "Голдленд-2018" саме за договором купівлі - продажу транспортного засобу від 15.02.2020 року №4841/2020/1938878.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
За положеннями ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктом публічно-правових відносин, за умови, що такі вимоги не об'єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб'єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК України.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ГПК України).
Способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання визначені ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.
Згідно ч. 1. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненими цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19).
Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Враховуючи викладене, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.
Безпідставними є посилання позивача на те, що суд першої інстанції неправомірно застосував презумпцію правомірності правочину і не перевірив чи вчинявся сторонами Договір від 15.02.2020, чи була у них воля до його укладання, а також на те, що суд першої інстанції помилково відмовив в призначенні судової експертизи для встановлення факту підписання договору від 15.02.2020 іншими особами, ніж директором позивача, оскільки цим суд позбавив позивача процесуальної можливості ефективно довести використання відповідачем підробленого доказу, з огляд у на наступне.
Господарський суд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.
Тобто, зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи є правом господарського суду, що зумовлене неможливістю вирішення спору по суті за відсутності висновків про встановлення фактів, які можуть бути встановлені лише експертом.
У даному випадку на розгляді господарського суду перебуває справа про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу від 13.02.2020 №1302-01-ТЗ, а позивач просить призначення почеркознавчої експертизи у Договорі купівлі - продажу від 15.02.2020 року №841/2020/1938878 та поставити питання, що стосуються з'ясування обставин, які не входять в предмет доказування по даній справі, отже призначення експертизи в даній справі не відмінятиме дію презумпції правомірності договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010), оскільки незалежно від результатів експертного дослідження, вона не вплине на вирішення спору, оскільки суд при вирішенні справи обмежений рамками позовних вимог.
Тобто, в даному випадку позивач просить призначити почеркознавчу експертизу Договору купівлі - продажу від 15.02.2020 року № 4841/2020/1938878, який не є предметом спору, а є доказом на спростування позовних вимог.
При цьому, неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, а також правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду.
Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
До того ж, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області із позовом, у якому договір купівлі - продажу від 15.02.2020 року №841/2020/1938878 є предметом спору.
Отже, судом першої інстанції правомірно було відмовлено у задоволені вказаного клопотання позивача.
Доводи апелянта з приводу неповно встановлених обставин судом першої інстанції, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Крім цього, враховуючи приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
За таких обставин, перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із чим дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
За таких обставин, рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.11.2022 у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрленд" без задоволення.
Згідно із ст.129 ГПК України, судові витрати слід залишити за апелянтом.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-286 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрленд" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.11.2022р. у справі №915/1032/21 залишити без змін.
Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.
Повний текст постанови
складено та підписано
23.05.2023р.
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк
Суддя Я.Ф. Савицький