ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
16 травня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/1083/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Разюк Г.П.,
суддів: Колоколова С.І., Ярош А.І.
при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.
за участю представника від прокуратури - Гузя В.Г., довіреність 15/1/1-11вн-23 від 12.01.2023, посвідчення №073549 від 01.03.2023
/позивач та відповідач повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, але не скористались правом на участь в судовому засіданні /
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.03.2023 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, ухвалену суддею Сулімовською М.Б. у м.Одесі
у справі № 916/1083/23
за позовом скаржника в інтересах держави
до відповідачів:
1) Одеської міської ради;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАНБЕР ТРЕЙД"
про визнання незаконними та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки,
У березні 2023 року Керівник Київської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом в інтересах держави до Одеської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю (далі -ТОВ) "ХАНБЕР ТРЕЙД", в якому просив суд:
- визнати незаконним рішення Одеської міської ради від 11.12.2019 №5580-VII "Про надання дозволу ТОВ "ХАНБЕР ТРЕЙД" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1540 га за адресою: м.Одеса, Люстдорфська дорога, 78Б, цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, вид використання - для подальшого проектування та будівництва багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями";
- визнати незаконним та скасувати рішення Одеської міської ради від 22.07.2020 №6365-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1113 га за адресою: м.Одеса, Люстдорфська дорога, 78Б та надання її в оренду ТОВ "ХАНБЕР ТРЕЙД" (кадастровий номер 5110136900:10:001:0003);
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,1113 га з кадастровим номером 5110136900:10:001:0003 за адресою: м.Одеса, Люстдорфська дорога, 78Б, укладений 11.09.2020 між Одеською міською радою та ТОВ "ХАНБЕР ТРЕЙД", посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим №2273;
- зобов'язати ТОВ "ХАНБЕР ТРЕЙД" повернути територіальній громаді міста Одеси земельну ділянку площею 0,1113 га з кадастровим номером 5110136900:10:001:0003 за адресою: м.Одеса, Люстдорфська дорога, 78Б у стані не гіршому, порівняно з тим, у якому ТОВ "ХАНБЕР ТРЕЙД" одержало її в оренду.
В обгрунтування позовних вимог, прокурор зазначав, що на підставі оспорюваних рішень Одеської міської ради від 11.12.2019 №5580-VI1, від 22.07.2020 №6365-VII та договору оренди землі від 11.09.2020 №2273, в порушення ст.ст. 124, 134, 135 Земельного кодексу України, поза процедурою земельних торгів ТОВ "ХАНБЕР ТРЕЙД" відведено в орендне користування земельну ділянку комунальної власності площею 0,1113 га з кадастровим номером 5110136900:10:001:0003 за адресою: м.Одеса, Люстдорфська дорога, 78Б для нового будівництва, в той час як ТОВ "ХАНБЕР ТРЕЙД" мало право на отримання в оренду земельної ділянки без проведення земельних торгів виключно для обслуговування та експлуатації існуючого житлового будинку та площею, на якій такий житловий будинок безпосередньо розташований.
Одночасно з поданням позовної заяви прокурор звернувся до суду першої інстанції з заявою про забезпечення позову, в якій просив:
- заборонити ТОВ "ХАНБЕР ТРЕЙД", за його замовленням іншим фізичним та/або юридичним особам (генеральним підрядникам) проведення будь-яких будівельних робіт на земельній ділянці площею 0,1113 га з кадастровим номером 5110136900:10:001:0003 за адресою: м.Одеса, Люстдорфська дорога, 78Б (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2166254551101);
- заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 0,1113 га з кадастровим номером 5110136900:10:001:0003 за адресою: м.Одеса, Люстдорфська дорога, 78Б (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2166254551101).
Відповідна заява мотивована тим, що можливе проведення будівельних робіт на спірній земельній ділянці з подальшим проведенням реєстраційних дій щодо реєстрації речових прав на об'єкти нерухомого майна, розташовані на ній, унеможливлять реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде постановлене на користь позивача.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.03.2023 у задоволенні заяви керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову відмовлено в повному обсязі.
Суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову, оскільки необхідність у застосуванні судом таких заходів не обґрунтована і документально не підтверджена прокурором, заява не містить документального обґрунтування наявності фактичних обставин, які б засвідчували б, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, Керівник Київської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.03.2023 скасувати, та ухвалити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі.
Скаржник зазначає, що оскаржувану ухвалу прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зокрема, судом першої інстанції безпідставно не було прийнято до уваги доводи прокурора про те, що невжиття в даному випадку заходу забезпечення позову у виді заборони проведення будь-яких будівельних робіт може призвести до необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту інтересів держави, зокрема звернення з черговим позовом про приведення земельної ділянки до попереднього стану, знесення об'єктів будівництва, тощо. Крім того, скаржник стверджує, що можлива реєстрації відповідачем на спірній ділянці речових прав на нерухоме майно, зокрема об'єктів незавершеного будівництва унеможливить ефективний захист порушених інтересів держави та також призведе до необхідності звернення до суду з додатковим позовом.
При цьому, апелянт долучає до апеляційної скарги лист Управління державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради від 06.03.2023 за №01-6/48-пр та зазначає, що його було отримано прокуратурою в день подачі позову та відповідної заяви до суду, що засвідчує поважність причини, у зв'язку з якою цей доказ не було надано місцевому господарському суду та зазначає, що зі змісту цього листа прокуратурі стало відомо, що Управлінням державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради проводилось комісійне обстеження, в ході якого виявлено, що на земельній ділянці, зокрема з кадастровим номером 5110136900:10:001:0003 зведено два житлових будинки та розпочато будівництво третього.
Наданий до суду апеляційної інстанції в якості доказу здійснення будівництва житлового будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 5110136900:10:001:0003 лист Управління державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради від 06.03.2023 за №01-6/48-пр, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки статтею 42 ГПК України передбачено обов'язки, а саме: учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Тобто, володіючи доказами у справі, учасник має надати його суду не чекаючи висловлення позиції суду, оскільки протилежні дії можуть свідчити про неповне виконання учасником справи своїх обов'язків, передбачених ГПК України, однак означене безпідставно не було виконано прокурором. Так, отримавши відповідний лист 17.03.2023, а саме у день подачі позову та звернення з заявою про забезпечення позову, при цьому будучі обізнаним, що подана ним заява про забезпечення позову у відповідності до норм ГПК України має бути розглянута судом не пізніше двох днів з дня її надходження до суду без повідомлення учасників справи, прокурор не здійснив будь-яких дій щодо долучення відповідного доказу до інших поданих до суду першої інстанції документів, а тому цей лист не може прийматись колегією суддів до уваги на стадії апеляційного перегляду.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Розглянувши матеріали оскарження ухвали, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, місцевим господарським судом було відмовлено у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову, разом з тим зазначене на думку колегії суддів є безпідставним враховуючі наступні обставини.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду; забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до ч.ч. 1,11 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню позовних вимог, якщо спір при цьому не вирішується по суті.
Згідно з ч.6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
У відповідності до ч.4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Адекватність (співмірність) заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, та доказами, які наведені на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, подаючи позов. Верховний Суд у постанові від 22.07.2019 у справі №914/120/19 зазначив, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Судова колегія зазначає, що предметом позову у даній справі є вимоги про визнання незаконними рішень ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку, а тому в даному випадку має досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18, у постанові Верховного Суду від 13.05.2019 року у справі № 911/1551/18.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Судова колегія звертає увагу, що позовні вимоги у даній справі спрямовані на захист порушених прав держави щодо земельної ділянки.
У разі забудови цієї земельної ділянки дії відповідача призведуть до неможливості реального поновлення інтересів держави, повернення земельної ділянки у придатному для використання стані, а також унеможливить або ускладнить виконання рішення суду.
Так, судом першої інстанції безпідставно залишено поза уваги, що земельна ділянка передана в оренду ТОВ “Ханбер Трейд” саме для подальшого проектування та будівництва багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та дитячим дошкільним закладом, що обумовлює намір орендаря здійснити її забудову у будь-який час.
З відкритих джерел, розміщених на низці інтернет сторінках (https://kadastr.live/, https://nerukhomi.ua/ukr/n-zhk-manhattan-odessa/) вбачається, що відповідачем здійснюється забудова як спірної так і суміжних земельних ділянок, розташованих за адресами: м. Одеса, Люстдорфська дорога ріг вул. Академіка Філатова, планується зведення ЖК “Манхеттен” і вже введено в експлуатацію два багатоповерхових будинки. З плану забудови вбачається забудова і спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:10:001:0003, замовником будівництва зазначено ТОВ “Ханбер Трейд”.
Судова колегія зазначає, що заявник, як власник, має право на превентивний захист судом свого права у випадку, коли ще немає порушення, однак є підстави передбачити можливість такого порушення.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів не співмірності заходів забезпечення позову, суд апеляційної інстанції вважає, що співмірним та адекватним заходом із позовними вимогами, направленим на ефективне поновлення в правах, є заборона фізичним та/або юридичним особам (генеральним підрядникам) проводити будь-які будівельні роботи на земельній ділянці.
Крім того, судова колегія зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Судом також враховано співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та наслідків застосування запропонованих прокурором заходів забезпечення позову.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що здійснення будівництва вказаного об'єкту та в подальшому внесення запису про реєстрацію права власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у випадку задоволення позову нівелює мету звернення з позовом, адже з метою належного відновлення порушених прав, на захист яких подано даний позов, зумовить необхідність ініціювати інший позов, про знесення збудованого об'єкту, що потребуватиме значних фінансових витрат, покладання яких на позивача буде непомірним тягарем.
Відтак, враховуючи зв'язок між заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, імовірності утруднення виконання рішення суду у разі невжиття таких заходів, можливу подальшу забудову спірної земельної ділянки, вчинення реєстраційних дій щодо реєстрації речових прав на об'єкти нерухомого майна на ній, що призведе до неможливості ефективного поновлення державних інтересів у разі постановлення рішення на користь позивача, наявні достатнього обґрунтовані підстави для задоволення заяви прокурора про забезпечення позову у даній справі в повному обсязі, що безпідставно не було враховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2, п.4 ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права.
Враховуючи наведене, зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси, скасування ухвали Гсоподарського суду Одеської області від 20.03.2023 та прийняття нового рішення про задоволення заяви прокурора про забезпечення позову.
У зв'язку із скасуванням прийнятої судом першої інстанції ухвали, питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не вирішувалося, так як розгляд спірних вимог по суті не завершено.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Апеляційну скаргу Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси задовольнити, ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.03.2023 у справі №916/1083/23 скасувати.
2.Заяву Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову задовольнити.
Заборонити ТОВ "ХАНБЕР ТРЕЙД", за його замовленням іншим фізичним та/або юридичним особам (генеральним підрядникам) проведення будь-яких будівельних робіт на земельній ділянці площею 0,1113 га з кадастровим номером 5110136900:10:001:0003 за адресою: м.Одеса, Люстдорфська дорога, 78Б (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2166254551101).
Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 0,1113 га з кадастровим номером 5110136900:10:001:0003 за адресою: м.Одеса, Люстдорфська дорога, 78Б (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2166254551101).
3.Матеріали справи №916/1083/23 повернути до Господарського суду Одеської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 22.05.2023 о 12.40.
Головуючий суддя Разюк Г.П.
Суддя Колоколов С.І.
Суддя Ярош А.І.