79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"10" травня 2023 р. м. Львів Справа №921/504/20
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді І.Б. Малех
суддів В.М. Гриців
О.В. Зварич
секретар судової колегії Залуцький Д.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Тернопільської обласної прокуратури від 08.02.2023 №15-802ВИХ-2315-1261-22 (вх. № апеляційного суду 01-05/443/23, 01-05/452/23 від 13.02.2023)
на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 27 січня 2023 року (суддя Гевко В.Л., м. Тернопіль)
у справі №921/504/20
за позовом Заступника прокурора Тернопільської області, м. Тернопіль
до відповідача 1 Тернопільської міської ради, м. Тернопіль
до відповідача 2 Обслуговуючого кооперативу "Вінд", м. Тернопіль
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:
1. ОСОБА_1 , м.Тернопіль
2. ОСОБА_2 , м. Тернопіль
3. ОСОБА_3 , м. Тернопіль
4. ОСОБА_4 , м. Тернопіль
5. ОСОБА_5 , м. Тернопіль
6. ОСОБА_6 , м. Тернопіль
7. ОСОБА_7 , м. Тернопіль
8. ОСОБА_8 , м. Варшава, Польща.
9. Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільський став", м. Тернопіль
10. ОСОБА_9 , м. Тернопіль, 46001.
11. ОСОБА_10 , м. Тернопіль.
про визнання недійсним рішення сесії Тернопільської міської ради від 02.02.2018 № 7/22/99 (із змінами, внесеними рішенням сесії від 16.03.2018 № 7/23/162) “Про надання земельної ділянки площею 0,4060 га за адресою АДРЕСА_1 та договору оренди землі від 30.05.2018, повернення земельної ділянки, скасування державної реєстрації іншого речового права ОК "Вінд" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:01:004:0060
за участю представників учасників процесу:
прокуратура: Винницька Л. - прокурор відділу;
від відповідача 1: не з'явились;
від відповідача 2: Кукурудза А.Є. - адвокат (ордер серія ВО №1052673 від 06.05.2023);
від третіх осіб - ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ТОВ «Тернопільський став» Русіної А.В., ОСОБА_8 - Кукурудза А.Є. - адвокат (ордери серія ВО №1052665, ВО №1052666 від 06.05.2023, ВО №1052671 від 06.05.2023, ВО №1052664 від 06.05.2023, ВО №1052669, ВО №1052668 від 06.05.2023, ВО №1052672 від 06.05.2023, ВО №1052670 від 06.05.2023, ВО №1052663 від 06.05.2023, ВО №1052667 від 06.05.2023);
Заступник прокурора Тернопільської області звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом, заявленим в інтересах держави до відповідачів Тернопільської міської ради, Обслуговуючого кооперативу "Вінд", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ТОВ "Тернопільський став", ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про визнання незаконним та скасування рішення сесії Тернопільської міської ради від 02.02.2018 №7/22/99 «Про надання земельної ділянки площею 0,4060 га за адресою вул. Урожайна, 15 ОК «Вінд», із змінами, внесеними рішенням сесії від 16.03.2018 № 7/23/162, яким надано обслуговуючому кооперативу «Вінд» (код ЄДРПОУ 38027043) в оренду терміном на двадцять п'ять років земельну ділянку (кадастровий номер 6110100000:01:004:0060) площею 0,4060 га для обслуговування будівель та споруд лодочної станції за адресою вул. Урожайна, 15; визнання недійсним укладеного між Тернопільською міською радою та Обслуговуючим кооперативом «Вінд» (м. Тернопіль, вул. Урожайна, 15, код ЄДРПОУ 38027043) договору оренди землі від 30.05.2018, зареєстрованого в книзі записів засвідчення факту реєстрації 25.06.2018 за №6032; зобов'язання Обслуговуючого кооперативу «Вінд» повернути Тернопільській територіальній громаді земельну ділянку кадастровий номер 6110100000:01:004:0060, площею 0,4060 га., надану Тернопільською міською радою в оренду на підставі договору оренди землі від 30.05.2018, для обслуговування будівель та споруд лодочної станції за адресою вул. Урожайна, 15 в місті Тернополі; скасування державної реєстрації іншого речового права ОК "Вінд" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:01:004:0060, вчинену в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу) індексний номер 41996673 від 11.07.2018, запис про право № 26983432. Поряд з цим просить, стягнути з відповідачів судовий збір, сплачений за подання до суду позовної заяви в сумі 60 788,97 гривень, який перерахувати на р/р UA4982017203431290002000004091 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код одержувача 02910098 (Тернопільська обласна прокуратура, м. Тернопіль, вул. Листопадова, 4) код економічної класифікації видатків бюджету - 2800.
Підставою позову позивачем визначено порушення вимог законодавства при передачі Тернопільською міською радою та набуті ОК «Вінд» в оренду земельної ділянки, а тому на думку Тернопільської обласної прокуратури, земельна ділянка площею 0,4060 га, кадастровий номер 6110100000:01:004:0060, підлягає поверненню Тернопільській міській територіальній громаді.
В процесі розгляду даної справи 25.01.2023, Тернопільська обласна прокуратура, в порядку статті 23 ЗУ "Про прокуратуру", статей 42, 136, 138 ГПК України, подала до Господарського суду Тернопільської області заяву про забезпечення позову (№15-50 вих-23 від 24.01.2023 (вх.№67 від 25.01.2023)), у якій просить, забезпечити позов, шляхом: заборони Тернопільській міській раді, ОК "Вінд" самостійно, їх представникам або із залученням третіх осіб вчиняти будь-які дії, спрямовані на об'єднання та (або) поділ земельної ділянки, набуття, зміну речових прав на земельну ділянку, кадастровий номер 6110100000:01:004:0060, право оренди на яку зареєстроване за ОК "Вінд" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер 41996673 від 11.07.2018, запис про право №26983432 ; заборонити будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які дії, спрямовані на об'єднання та (або) поділ земельної ділянки, набуття, зміну речових прав на земельну ділянку, кадастровий номер 6110100000:01:004:0060, право оренди на яку зареєстроване за ОК "Вінд" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер 41996673 від 11.07.2018, запис про право №26983432.
Дана заява мотивована тим, що у випадку задоволення позовних вимог у даній справі, невжиття судом заходів забезпечення позову може призвести до порушення вимоги, щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, унеможливить або утруднить реальне виконання майбутнього рішення суду, оскільки сторони оскаржуваного договору оренди землі, Тернопільська міська рада та ОК «Вінд», які є відповідачами у справі, мають реальні можливості здійснити дії щодо передачі прав на земельну ділянку іншим особам, поділити вказану земельну ділянку або об'єднати її з іншою земельною ділянкою, припинити у зв'язку з цим дію оскаржуваного договору або внести зміни до нього та здійснити відповідні дії, спрямовані на скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та державну реєстрацію припинення речових прав на неї у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вважає, що подальше проведення реєстраційних дій у зв'язку з можливим вчиненням правочинів, щодо земельної ділянки та об'єктів нерухомого майна, що на ній знаходяться, створює очевидну небезпеку для ефективного захисту та поновлення порушених інтересів держави, за захистом яких звернувся прокурор, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. В обґрунтування даного посилається, на інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка свідчить про реєстрацію права власності на кожен з 9-ти об'єктів нерухомого майна-приміщень лодочної станції, що знаходяться на спірній земельній ділянці, орендованій відповідачем-2, за іншими особами, а нерухоме майно (будинки чи споруди лодочної станції), для обслуговування якого ОК «Вінд» передано в оренду спірну земельну ділянку, у Державному реєстрі речових прав не зареєстровано, в тому числі і за залученими третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, вважає, що в силу статей 12, 120, 122 Земельного кодексу України, існують реальні підстави ймовірності подальших дій відповідача-1, щодо поділу, за згодою відповідача-2, земельної ділянки для обслуговування кожного з нових об'єктів нерухомості. Вказане призведе до скасування державної реєстрації земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав, формування нових земельних ділянок та внесення інформації про це до Державного земельного кадастру та, надалі, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що може призвести до нових звернень до суду. Відтак, вважає, що у разі задоволення позову виконання рішення суду про скасування державної реєстрації іншого речового права оренди ОК «Вінд» на земельну ділянку, кадастровий номер 6110100000:01:004:0060 та її повернення у володіння і користування Тернопільській міській територіальній громаді буде неможливим, якщо до ухвалення судового рішення зміниться користувач земельної ділянки чи зміниться об'єкт і вчиняти дії стосовно земельної ділянки, яка більше не належить ОК «Вінд» або якої немає, як об'єкта цивільних прав, буде неможливо.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 27 січня 2023 року у справі №921/504/20 відмовлено у задоволенні заяви Тернопільської обласної прокуратури про забезпечення позову (№15-50 вих-23 від 24.01.2023 (вх. №67 від 25.01.2023); судовий збір у розмірі 1342,00 грн. покладено на заявника - Тернопільську обласну прокуратуру.
Дана ухвала мотивована недоведеністю заявником тих обставин, які можуть свідчити про подальше утруднення виконання рішення суду чи утруднення у відновленні порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, з покликанням на те, що посилання заявника лише на реєстрацію права власності за новими власниками фізичними особами об'єктів нерухомості, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ще у 2019-2020-2021 роках і за цей час до даного моменту (2023) не призвело до будь-яких змін у структурі спірної земельної ділянки, чи до припинення дії спірного договору оренди та укладення нового .
Тернопільська обласна прокуратура, не погодившись з винесеною ухвалою, подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що така прийнята, з порушенням норм процесуального права та неповним дослідженням матеріалів та обставин справи.
Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано належним чином те, що 06.08.2020 та 26.08.2020, після пред'явлення 28.07.2020 прокуратурою позову у даній справі, до відомостей по 9 окремих об'єктах нерухомого майна - приміщень лодочної станції, елінгів, власниками яких є треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, частинами з яких є членами ОК «Вінд», зареєстровано зміни: внесені відомості про складові частини приміщень лодочної станції, елінгів - причали, змінено загальні площі приміщень та в технічному описі майна приміщень лодочної станції, елінгів стоянки змінено на приміщення для зберігання лодок. Також прокуратурою відмічено, що попри знаходження причалів на суміжній із спірною земельній ділянці, інші речові права на які у ОК «Вінд», його членів, залучених у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору та і будь-яких інших осіб відсутні, реєстрація причалів, як складових частин приміщень елінгів, що знаходяться на спірній орендованій земельній ділянці, свідчить про вчинення дій, спрямованих на набуття та об'єднання Тернопільською міською радою - відповідачем 1, за згодою відповідача 2 вказаної земельної ділянки із спірною та її поділ, з метою обслуговування окремо кожного з 9 змінених об'єктів нерухомого майна, елінгів.
Також, прокурор зазначає, що не відповідають обставинам справи твердження суду, що прокуратура лише припускає «потенційну можливість» настання в майбутньому таких обставин в результаті «потенційно можливого» вчинення дій відповідачами чи іншими способами. Термін «потенційна можливість», як вказує прокурор, використано у заяві про забезпечення позову з метою обґрунтування наявності у відповідача 1, сторони оскаржуваного договору оренди землі, реальних можливостей розпорядитися нерухомим майном, за наявності певних умов: повноважень, наданих нормами земельного законодавства.
Відповідно до цього просить, скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 27.11.2023 року у справі №921/504/20 про відмову у забезпечені позову та прийняти нове рішення, якою задоволити заяву про вжиття заходів щодо забезпечення позову в повному обсязі.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15 лютого 2023 року (головуючий суддя Малех І.Б., судді - Гриців В.М., Зварич О.В.) поновлено Тернопільській обласній прокуратурі строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Тернопільської області від 27 січня 2023 року у справі №921/504/20 та відкрито апеляційне провадження за такою. Витребувано матеріали справи №921/504/20.
21.03.2023 в канцелярію суду поступили матеріали справи №921/504/20.
В подальшому, ухвалою суду від 23 березня 2023 року призначено розгляд справи №921/504/20 в судове засідання на 19 квітня 2023 року об 11 год. 15 хв.
В судовому засіданні 19.04.20213 за участю прокурора розгляд справи №921/504/20 відкладено в судове засідання на 10 травня 2023 року на 10 год. 55 хв.
10.05.2023 в судове засідання з'явились прокурор та представник відповідача 2 та третіх осіб. Прокурор в даному судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, а представник відповідача 2 та третіх осіб заперечив, просив оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Відповідачі та треті особи не скористались наданим законом правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 3 ст.263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення прокурора та представника третіх осіб, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність ухвали Господарського суду Тернопільської області від 27 січня 2023 року у справі №921/504/20 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.
Західний апеляційний господарський суд розглянувши апеляційну скаргу, матеріали оскарження у даній справі та заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача 2 та третіх осіб, вважає, що у задоволенні апеляційної скарги Тернопільської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 27 січня 2023 у справі №921/504/20 належить відмовити з таких підстав.
За змістом статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується забороною іншим особам, зокрема, вчиняти дії, щодо предмета спору.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору. Отже, заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 також висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Таким чином, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близьких за змістом висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову не може ґрунтуватись на самих лише припущеннях позивача. Позивач повинен довести наявність обставин для забезпечення позову та необхідності забезпечення судом збалансованості інтересів усіх учасників процесу.
З метою мінімізації можливих зловживань із забезпеченням позову, процесуальним законодавством визначено наступне: по-перше, суду має бути надане підтвердження існування реальної загрози невиконання чи ускладення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; по-друге, забезпечення позову має бути обґрунтованим, тобто заявник повинен обґрунтувати, чому невжиття заходів забезпечення може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, та як саме; по-третє, вид забезпечення позову повинен відповідати позовним вимогам та їхньому обсягу.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Предметом позову у цій справі є вимога прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Тернопільської міської ради №7/22/99 від 02.02.2018, із змінами, внесеними рішенням сесії від 16.03.2018 №7/23/162; визнання недійсним укладеного між Тернопільською міською радою та ОК «Вінд» договору оренди землі від 30.05.2018; скасування державної реєстрації іншого речового права ОК «Вінд», щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6110100000:01:004:0060 та зобов'язання її повернути.
Отже, предметом позову є вимога немайнового характеру, тому у цій справі має досліджуватися обґрунтованість і адекватність вимог заявника, щодо забезпечення позову, а також питання, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги, щодо ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (подібну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника, щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Тобто, з врахуванням наведеного, заявником, для забезпечення позову в даному випадку повинно бути обґрунтовано, ким і у який спосіб вчиняються дії, щодо реєстрації, поділу чи об'єднання земельної ділянки або/та укладення нового договору оренди на заміну спірного, або повинні бути наведені достатньо обґрунтовані припущення, що такі дії планують чи готуються до вчинення.
Як і в заяві про забезпечення позову, так і в апеляційній скарзі вказується і обґрунтовується лише «потенційна можливість» вчинення відповідачами чи іншими особами стосовно спірної ділянки таких дій.
Зокрема, прокурор вказує, що сторони оскаржуваного договору оренди землі Тернопільська міська рада та ОК "Вінд", які є відповідачами у даній справі №921/504/20 мають реальні можливості здійснити дії, щодо передачі прав на земельну ділянку іншим особам, поділити вказану земельну ділянку або об'єднати її з іншою земельною ділянкою, призупинити в зв'язку з цим дію оскаржуваного договору або внести зміни до нього та здійснити відповідні дії, спрямовані на скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та державну реєстрацію припинення речових прав на неї у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Судом першої інстанції вірно відмічено, що у даному випадку прокурор лише припускає «потенційну можливість» настання в майбутньому таких обставин в результаті «потенційно можливого» вчинення дій відповідачами чи іншими особами.
Згідно вимог ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета позову (ч.1 ст. 76 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи жодних належних та допустимих доказів які б свідчили про підготовку у даний час до таких дій з боку відповідачів чи їх фактичне вчинення (як то звернення із заявами про поділ чи об'єднання земельних ділянок, виготовлення проектної документації, прийняття рішення про це міською радою, реєстраційні дії, укладення нового договору оренди, підготовка проекту договору, тощо) суду зі сторони прокурора не подано.
Отже, відповідно до цього, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість (критичність) посилання прокуратури лише на реєстрацію права власності за новими власниками фізичними особами об'єктів нерухомості, оскільки із доказів, поданих саме прокуратурою (інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) таке мало місце, ще у 2019-2020-2021 роках, і за цей час до даного моменту (2023 рік), це не призвело до будь-яких змін у структурі спірної земельної ділянки, чи до припинення дії спірного договору оренди та укладення нового. При цьому, доказів вчинення відповідачами чи іншими особами, у даний час станом на час нового розгляду справи, інших дій, що свідчили б про протилежне заявником суду не подано.
Частинами 2, 3 статті 13 ГПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема з вимог статей 136, 137 ГПК України, суд апеляційної інстанції вважає підставним висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення поданої Тернопільською обласною прокуратурою заяви про забезпечення позову, з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
З огляду на описані вище встановлені обставини, Західний апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду Тернопільської області від 27.01.2023 у справі № 921/504/20 прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права.
Судові витрати, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України,Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Тернопільської обласної прокуратури від 08.02.2023 №15-802ВИХ-2315-1261-22 (вх. № апеляційного суду 01-05/443/23, 01-05/452/23 від 13.02.2023) - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 27 січня 2023 року у справі №921/504/20 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подання апеляційної скарги - покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.
5. Матеріали оскарження по справі №921/504/20 повернути Господарському суду Тернопільської області.
Повний текст постанови складено та підписано 22.05.2023.
Головуючий суддя І.Б. Малех
Суддя В.М. Гриців
Суддя О.В. Зварич