про відмову у відкритті провадження
22 травня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/2973/23
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Кармазина Т.М., розглянувши матеріали позовної заяви
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до
Великосеверинівської сільської ради (27613, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Велика Северинка, вул. Миру, будинок 1, ЄДРПОУ 04365164)
про визнання протиправним та скасування рішення, протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
Адвокат в інтересах позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Великосеверинівської сільської ради від 17 листопада 2022 року № 1220 “Про відмову щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки”;
- визнати протиправною бездіяльність Великосеверинівської сільської ради щодо нерозгляду у визначені законом строки заяв ОСОБА_1 від 25.01.2022 року за вхідним № 78/02-24 та від 15.04.2022 року за вхідним № 217/07-24, неповідомлення ОСОБА_1 про встановлення необхідного терміну для розгляду її заяв від 25.01.2022 року за вхідним № 78/02-24 та від 15.04.2022 року за вхідним № 217/07-24, неоприлюднення у строки передбачені законодавством проекту рішення Великосеверинівської сільської ради від 17 листопада 2022 року № 1220 “Про відмову щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки”, незабезпечення розгляду заяв від 25.01.2022 року за вхідним № 78/02-24 та від 15.04.2022 року за вхідним № 217/07-24 у спосіб прийняття окремого рішення по кожній заяві, незабезпечення особистої участі ОСОБА_1 в розгляді її заяв від 25.01.2022 року за вхідним № 78/02-24 та від 15.04.2022 року за вхідним № 217/07-24, нероз'яснення порядку оскарження рішення Великосеверинівської сільської ради від 17 листопада 2022 року № 1220 “Про відмову щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки”, неповідомлення ОСОБА_1 письмово про результати перевірки заяв від 25.01.2022 року за вхідним № 78/02-24 та від 15.04.2022 року за вхідним № 217/07-24 і суть прийнятого рішення;
- зобов'язати Великосеверинівську сільську радуповторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 25.01.2022 року за вхідним № 78/02-24 та від 15.04.2022 року за вхідним № 217/07-24 відповідно до законодавства про звернення громадян.
Частиною 2 статті 171 КАС України передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Ознайомившись з матеріалами позовної заяви, суддя дійшов висновку про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін “суб'єкт владних повноважень” означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Разом з тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №802/1792/17-а, від 04.04.2018 у справі № 826/11640/16, від 10.05.2018 у справі №826/81/15.
З позовної заяви вбачається, що позивач, оскаржує рішення Великосеверинівської сільської ради про відмову у внесенні змін до договору оренди земельної ділянки та просить скасувати дане рішення.
Верховний Суд України у судових рішеннях від 11.11.2014 р. у справі №21-493а14 та від 09.12.2014 р. у справі №21-308а14 зазначив, що орган місцевого самоврядування при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин та при розпорядженні земельними ділянками є вільним у виборі суб'єкта щодо надання земельної ділянки. Позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, не може бути розглянуто за правилами КАС України.
Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.04.2018 р. у справі №676/3596/16-а, при цьому зазначено, що згідно зі ст.13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, ст.11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України, ст.80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок. Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними особами, фізичними особами та з суб'єктами підприємницької діяльності.
Для визначення юрисдикції спору важлива кінцева мета, яку переслідує позивач, а не підстави порушення права, а також факт наявності спору взагалі.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Аналіз змісту статті 19 ЦПК України та статті 19 КАС України у сукупності дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.
Позовні вимоги позивача за своєю правовою природою не є публічно-правовими, оскільки спрямовані на захист свого цивільного права на користування земельною ділянкою, а тому підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України - суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 20.07.2006 у справі “Сокуренко і Стригун проти України” (заяви № 29458/04 та № 29465/04)) суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися “судом, встановленим законом” у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Враховуючи викладене, суддя вважає за доцільне відмовити позивачу у відкритті провадження у справі з підстави, встановленої п.1 ч.1 ст.170 КАС України.
Згідно із ч.5 ст.170 КАС України - повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Відтак, для повернення судового збору, сплаченого при поданні цього позову, позивачу слід звернутися до суду з відповідним клопотанням.
На підставі наведеного та керуючись ст.170, 243, 248, 256 КАС України, суддя,-
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Великосеверинівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається, та така справа має розглядатись у порядку цивільного судочинства.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до ст.294 КАС України у 15 - денний строк, встановлений ст.295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА