про залишення позовної заяви без руху
22 травня 2023 року Київ № 320/3718/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Державної служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в України про бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогами до Держпродспоживслужби про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови розгляду скарги ОСОБА_1 по суті від 03.10.2022; зобов'язання відповідача розглянути звернення ОСОБА_1 від 03.10.2021 у відповідності до Закону України «Про звернення громадян»; стягнути з на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.
Розглянувши подані документи та матеріали позову, суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху із наданням заявнику десятиденного строку для усунення її недоліків шляхом подання позову у новій редакції із зазначенням у ньому:
зазначення місця знаходження оригіналів документів, копії яких долучені до матеріалів справи; конкретизації дій, рішення чи бездіяльності відповідача, внаслідок чого позивачка має обґрунтовані підстави вважати порушеними свої права та/або законні інтереси; ціни позову; обгрунтованого розрахунку суми моральної шкоди, а саме якими міркуваннями керувалася позивачка при визначенні розміру моральної шкод у 5000 грн., в чому полягала така шкода, з посиланнням на відповідні докази щодо її спричинення, згідно якими позивачка оцінила свої моральні страждання; представлення суду квитанції про сплату судового збору за 3 позовні вимоги у розмірі 3220,80 грн; оригіналу платіжного доручення про сплату судового збору у розмірі 1073,60 грн; подання копій паспорту позивача; подання усіх документів, доданих до позовної заяви в належним чином засвідчених копіях, згідно з п.5.26 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2020).
Одночасно, суд звертає увагу, що наведення змісту положень законів, інших нормативно-правових актів, цитування у позовній заяві їх приписів без відповідної фактичної аргументації оспорюваних дій та/або рішення не є обґрунтуванням твердження про порушення прав та інтересів заявника.
Окрім того, відповідно до ч. 4, 5 ст. 94 КАСУ копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Разом з цим, порядок подання електронний доказів до суду та вимоги до таких доказів встановлено ст. 99 КАС України.
Так, за приписами ч.1 ст.99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, визначеному законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, - ч.2, 3 ст. 99 КАС України.
За приписам ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа є електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним чи прирівняним до власноручного підписом автора. У випадку, коли автор створює ідентичні за інформацією та реквізитами електронні документи або коли надсилає електронний документ кільком адресатам чи зберігає його на кількох носіях, то усі вони є оригіналами та мають однакову юридичну силу.
З вищезазначеного слідує, що «оригіналом електронного доказу» є примірник електронного документа, веб-сайт (сторінка), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі, які створені електронними засобами та мають візуальну форму, що дає змогу відобразити дані, які вони містять та які є значущими для правильного тлумачення обставин справи, електронними засобами або на папері у формі, придатній для сприйняття їхнього змісту людиною.
З вищезазначеного вбачається, що паперова копія електронного документа не є письмовим доказом, а електронна копія письмового (паперового) документа не є електронним доказом.
Разом з цим, до позовної заяви, поданої через підсистему Електронний суд додано копії письмових (паперових) документів у відсканованому форматі PDF, тобто, вказані документи є не оригіналами, а електронною копією письмового документу, що є результатом повного відтворення інформації та реквізитів паперового документу у електронно-цифровій формі.
Позаяк такі електронні копії не містять належних реквізитів засвідчення копії, зокрема, відсутній протокол накладення КЕП на зазначені документи, що унеможливлює встановлення дійсності та відповідності оригіналу наданої позивачем електронної копії паперового документа.
Вирішуючи питання про залишення позовної заяви без руху, суд зважив також на таке:
відповідно до ч.3 ст.161 КАСУ, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, судовий збір позивачкою не сплачено, водночас, до позову додано копію довідки МСЕК про встановлення інвалідності, на яку остання посилається як на підставу звільнення від сплати судового збору.
У зв'язку із зазначеним, суд акцентує увагу на такому:
відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю І та ІІ груп, законні представники дітей з інвалідністю та недієздатних осіб.
Водночас, довідка МСЕК не може слугувати належним та допустим доказом на підтвердження права на пільгу по сплаті судового збору, враховуючи, що така довідка, по-перше, є доказом міри втрати здоров'я згідно зі ст. 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" та покликана встановити ступінь обмеження життєдіяльності людини, причину, час настання, групу інвалідності, сприяє проведенню ефективних заходів щодо профілактики інвалідності, реабілітації інвалідів, пристосування їх до суспільного життя, а, по-друге, у довідці відсутня фотографія власника, що унеможливлює ідентифікувати та верифікувати особу.
Крім того, ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» №875-ХІІ від 21.03.1991 встановлено, що пільги особам з інвалідністю надаються на підставі посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «;Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності (для повнолітніх осіб), категорію «дитина з інвалідністю» (для дітей), а також у відповідних випадках вказано їх основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням опорно-рухового апарату).
Таким чином, право особи на одержання пільг та привілеїв підтверджується не довідкою МСЕК, а посвідченням встановленого зразка. Оскільки позивачкою не надано такого документу, підстави для звільнення її від сплати судового збору відсутні.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 0,4 розміру 1-го прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду фізичною особою адміністративного позову майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений з 1 січня 2023 року, становить 2684,00 грн.
Отже, позивачці необхідно оплатити судовий збір у розмірі 3220,80 грн. за три позовні вимоги або надати суду належні докази звільнення від сплати судового збору (посвідчення інваліда другої групи).
Крім того, позивачкою заявлено клопотання про витребування доказів (матеріалів звернення) судом.
Дослідивши подане клопотання, суд вважає за необхідне відмовити у його задоволенні, з огляду на таке:
за загальним правилом кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення і виключення. Відповідно до п.5-6 ч.5 ст.160 КАСУ у позовній заяві, поміж іншого, зазначаються докази, які підтверджують кожну обставину заявленого позову.
Механізм та порядок витребування доказів у справі визначено ст. 80 КАСУ. Так, положеннями вказаної статті передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надання доказів вправі подати клопотання про їх витребування судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу.
У клопотанні повинно бути зазначено:1) який доказ витребовується; 2)обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3)підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Заявлене позивачкою клопотання про витребування доказів не відповідає вимогам, встановленим у статті 80 КАСУ; позивач не наводить обставин, які унеможливлюють самостійне надання витребовуваних доказів. Посилання ж на те, що документи (матеріали пенсійної справи) знаходяться у відповідача, не є безумовною підставою для витребування таких доказів судом, оскільки відмова пенсійного органу у добровільному наданні таких документів відсутня.
У зв'язку з чим, суд доходить висновку, що заявницею не було вжито належних заходів для самостійного одержання доказів у справі, а заявлене клопотання про витребування таких документів судом є способом перекладання обов'язків учасника справи на суд.
Витребування доказів є правом, а не обов'язком суду і реалізація цього права поставлена в пряму залежність від того наскільки сумлінно учасник справи використав надані йому процесуальні можливості для самостійного їх одержання.
Суд акцентує увагу, що заявниця не позбавлений права самостійного забезпечення доказів, в тому числі, і шляхом реалізації свого права на професійну правничу допомогу.
У зв'язку з чим суд зазначає, що в Україні діє адвокатура, яка забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі громадянам, в тому числі і на безоплатній основі, в результаті надання такої допомоги позивач може отримати необхідну інформацію (документи) на адвокатський запит.
Частиною 1 ст. 169 КАСУ передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. При цьому, залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного КАСУ.
З огляду на те, що матеріали позовної заяви оформлені неналежним чином, чого вимагає КАСУ, суддя визнав за необхідне залишити позовну заяву без руху.
Керуючись ст.ст.123, 160, 161, 169, 171, 243, 248 КАС України, суд -
у задоволенні клопоптання ОСОБА_1 про витребування доказів судом, -відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в України про бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,- залишити без руху.
Встановити позивачці десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Брагіна О.Є.