ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про продовження процесуального строку
на виконання ухвали суду про залишення без руху позовної заяви
"22" травня 2023 р. справа № 300/1707/23
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Чуприна О.В., розглянувши в порядку письмового провадження питання щодо продовження строку для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 , -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач) 03.04.2023 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за №1330097-2410-0906 від 15.09.2022.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 залишено без руху вказану позовну заяву і надано десятиденний строк для усунення недоліків з дня вручення цієї ухвали.
01.05.2023 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про продовження процесуального строку на усунення недоліків, визначених в ухвалі від 07.04.2023.
05.05.2023 ухвалою суду клопотання ОСОБА_1 від 01.05.2023 про продовження процесуального строку, встановленого судом задоволено.
Пунктом 2 ухвали продовжено процесуальний строк на десять днів з дня вручення цієї ухвали, встановлений ухвалою суду від 07.04.2023, на усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 , шляхом:
1. подання нових (два) примірника адміністративного позову чи дві заяви про уточнення позовних вимог, в якій вказати: реєстраційний номер облікової картки платника податків позивача або номер і серія паспорта громадянина України.
2. подання в суд:
- належним чином засвідчені (у двох примірниках) податкове повідомлення-рішення за №1330097-2410-0906 від 15.09.2022 та договір оренди від 16.01.2017 земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 2621287301:1:001:0126;
- другий примірник позовної заяви для відповідача, в тому числі з належним чином засвідченими копіями документів;
- платіжне доручення (квитанцію) про сплату судового збору в розмірі 1 073,60 гривень або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
На виконання вимог ухвали суду від 07.04.2023 і від 05.05.2023 ОСОБА_1 17.05.2023 надав суду адміністративний позов в новій редакції, письмові докази та квитанцію про сплату судового збору за №96 від 25.04.2023 в сумі 1 073,60 гривень.
Суд вивчив подані 17.05.2023 документи на виконання ухвали суду від 07.04.2023 та від 05.05.2023 та встановив, що зазначена квитанція за аналогічним номером, датою та розміром судового збору була надана позивачем до Івано-Франківського окружного адміністративного суду за подання адміністративного позову, матеріалам по якому присвоєно номер провадження №300/2293/23 за аналогічними позовними вимогами ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Івано-Франківській області.
Вказане підтверджується довідкою Відділу документального забезпечення - канцелярії Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.05.2023.
При цьому, слід звернути увагу на те, що ОСОБА_1 у клопотанні від 01.05.2023 вказує про подавався ним в суд на усунення недоліків адміністративний позов та додатки до нього, в тому числі квитанція №96 від 25.04.2023, однак при скеруванні таких документів він не вказав номер справи (№300/1707/23), а тому в канцелярії суду поданий адміністративний позов зареєстрували як нову справу.
Суддя наголошує позивачу, що процесуальні помилки сторін у справі чи ініціаторів судового вирішення спору, можуть бути враховані і виправленні судом лише у випадку, якщо це відповідає приписам процесуального закону.
У судді відсутні докази, що Відділ документального забезпечення - канцелярії Івано-Франківського окружного адміністративного суду при реєстрації матеріалів позовної заяви №300/2293/23 не дотрималися положень Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) та Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України №814 від 20.08.2019.
Таким чином, відповідного зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України за даними матеріалами позовної заяви (№300/1707/23) не відбулося.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №3674-VI передбачено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
В силу вимог коментованих норм Закону судовий збір за квитанцією №96 від 25.04.2023 зарахований саме по матеріалах позовної заяви №300/2293/23, тобто за її первинне подання до суду.
Слід звернути увагу, що ухвалою від 09.05.2023 у справі №300/2293/23 судом позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за №1330097-2410-0906 від 15.09.2022 повернуто позивачу з усіма доданими документами (https://reestr.court.gov.ua/Review/110732975).
За вказаних обставин, суддя вважає, що долучена позивачем до позовної заяви квитанція №96 від 25.04.2023 не є належним доказом сплати судового збору за подання до суду 03.04.2023 даної позовної заяви, оскільки вказані кошти сплачені за подання іншої позовної заяви в адміністративній справі №300/2293/23.
Таким чином, позивачем до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору в сумі 1 073,60 гривень.
При цьому, суд вказує, що згідно пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
В даному випадку, суд роз'яснює позивачу, що сплачений ним судовий збір у справі за №300/2293/23 згідно квитанції №96 від 25.04.2023 повертається за його клопотанням.
Окрім вказаного, зважаючи на подання 17.05.2023 до суду копії оскаржуваного рішення, з'ясовуючи відповідність адміністративного позову вимогам, визначених в КАС України, в частині дотримання ОСОБА_1 строків звернення до суду із вказаним позовом, суддя виходить із наступних підстав та мотивів.
Частиною 6 статті 161 вказаного Кодексу визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 123 коментованого Кодексу визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З аналізу зазначених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Згідно з частиною 4 статті 122 даного Кодексу, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Норма пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті Податкового кодексу України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження абзац третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 27.01.2022 у справі №160/11673/20 зроблено наступний висновок:
"З метою забезпечення єдиної правозастосовчої практики під час судового розгляду відповідних спорів у справах, у яких позивачами не використовувалась процедура адміністративного оскарження рішень податкового органу про нарахування грошових зобов'язань, та у розвиток правового підходу, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19, судова палата відступає від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 3 квітня 2018 року у справі №826/5325/17, від 23 травня 2018 року у справі №803/728/17, від 18 червня 2018 року у справі №805/1146/17-а та вважає за необхідне сформулювати такий правовий висновок.
Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судова палата вважає, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності".
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що строк звернення до суду з цим позовом визначається статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.
Також судова палата акцентувала увагу на тому, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.
Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом 03.04.2023, без проведення процедури адміністративного оскарження, та після зміни судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду.
Суд зазначає, що новий підхід Верховного Суду у питанні визначення строку звернення до суду з позовами може застосовуватися для нових позовів, поданих після ухвалення постанови від 26 листопада 2020 року, однак, при вирішенні питання поновлення строку звернення з позовом істотне значення мають такі обставини: строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики; чи є підставі вважати, що позивачем було допущено необґрунтовані зволікання.
Таким чином, суд встановив, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, встановлений частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, з даним адміністративним позовом.
Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з частиною 1 статті 123 даного Кодексу у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Позивач, в позовній заяві обґрунтувань пропущення строку на звернення до адміністративного суду не вказав та не подав заяву про поновлення цього строку з доказами поважності причин його пропуску.
Таким чином, суд вважає необхідним запропонувати позивачу додати до позовної заяви заяву на поновлення пропущеного строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску, з обґрунтуваннями достатніх підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
За наявності вказаних недоліків, позовна заява не відповідає вимогам частин 3, 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відтак, зважаючи на вказане вище суд відзначає, що встановлений ним процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частина 2 статті 121 КАС України).
Відповідно до частини 3 статті 121 КАС України, якщо інше не встановлено законом, питання про продовження процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.
Суддя, з урахуванням наведених правових норм, вважає за можливим продовжити на сім днів з дня отримання цієї ухвали процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви, встановленого ухвалою суду від 07.04.2023.
За змістом частини 6 статті 121 КАС України про продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
На підставі наведеного, керуючись статтями 121, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Продовжити процесуальний строк на сім днів з дня вручення цієї ухвали, встановлений ухвалою суду від 07.04.2023, на усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 , шляхом подання в суд:
- платіжне доручення (квитанцію) про сплату судового збору в розмірі 1 073,60 гривень або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
- заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску, з обґрунтуваннями достатніх підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Суддя Чуприна О.В.