22 травня 2023 року Справа № 280/2311/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
13 квітня 2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати неправомірним рішення відповідача №083850014815 від 21.02.2023 щодо відмови у перерахунку пенсії та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій;
зобов'язати відповідача виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу ХІ Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою суду від 17.04.2023 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що по досягненню пенсійного віку вона звернулася до територіального органу ПФУ з заявою про призначення грошової допомоги, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначає, що її загальний стаж педагогічної роботи становить 37 років 7 місяців 17 днів, що є достатнім для застосування положень п.7-1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також, позивач вказувала на те, що пенсію за вислугу років вона не отримувала та з відповідною заявою до органів ПФУ не зверталась, у зв'язку з чим вважає, що відповідач не мав права приймати рішення про відмову у призначенні грошової допомоги. Просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач у поданому до матеріалів адміністративної справи відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що позивачу було правомірно відмовлено у виплаті допомоги за пунктом 7-1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки стаж позивачки згідно довідок і даних системи персоніфікованого обліку про застраховану особу становить 25 років 08 місяців 23 дні, що є недостатнім для призначення грошової допомоги. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що з 19.08.2010 позивачу призначено пенсію за вислугою років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
17.02.2023 позивачем до Головного управління ПФУ в Запорізькій області подано заяву про призначення грошової допомоги, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ в м.Києві від 21.02.2023 №083850014815, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у задоволенні її заяви у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.
Так, під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що підставою для відмови позивачу у виплаті грошової допомоги стало те, що на думку відповідача, позивач має лише 25 років 08 місяців 23 дні стажу, що є недостанім для призначення грошової допомоги.
Суд зазначає, що за приписами пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 (далі - Порядок).
Пунктом 5 Порядку встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Відповідно до пункту 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Синтаксичний аналіз пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, дає підстави для висновку, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. При цьому законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.
За змістом вказаної норми отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Під час ухвалення рішення у даній справі суд враховує практику Верховного Суду, яка викладена у постановах суду від 27.11.2018 у справі №328/1619/17(2-а/328/80/17) та від 22.02.2018 у справі №310/3774/17.
Так, судом встановлено, що відповідачем під час вирішення спірного питання не було враховано до педагогічного стажу позивача періоди її роботи з 07.09.1981 по 30.07.1993 на посаді вихователя дошкільного навчального закладу №272 Запорізького заводу магнітофонів «Весна» виробничого об'єднання «Іскра».
При цьому, період роботи з 07.09.1981 по 30.07.1993 на посаді вихователя дошкільного навчального закладу №272 Запорізького заводу магнітофонів «Весна» виробничого об'єднання «Іскра» підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_1 .
Суд зазначає, що Згідно розділу 1 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909, право на пенсію за вислугу років мають вихователі у дошкільних навчальних закладах всіх типів.
Підрозділом Дошкільні навчальні заклади всіх типів розділу І Освіта Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909, передбачена посада вихователя у дошкільних навчальних закладах всіх типів.
Пунктом 2 Примітки до Постанови №909 передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Крім того, розділом Посади педагогічних працівників Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №963, встановлено, що посада вихователя належить до посад педагогічних працівників.
Отже, робота на посаді вихователя у дошкільних навчальних закладах всіх типів незалежно від форми власності або відомчої належності таких закладів дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788.
За таких обставин, у відповідача не було правових підстав для неврахування стажу позивача з 07.09.1981 по 30.07.1993, як педагогічного стажу, а відповідно і не було підстав для відмови позивачу у призначенні грошової допомоги, відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому спірне рішення підлягає скасуванню.
Щодо зобов'язання відповідача виплатити позивачу грошову допомогу, то суд зазначає, що відповідачу делеговано вирішення питання призначення/відмови в призначенні грошової допомоги, а виплата такої допомоги, за умови її призначення, повинна проводитись за місцем перебування пенсіонера на пенсійному обліку, у даному випадку Головним управлінням ПФУ в Запорізькій області після отримання рішення про призначення такої допомоги.
За таких обставин, належним способом захисту порушеного права позивача буде досягнуто шляхом зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу ХІ Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві №083850014815 від 21.02.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві призначити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу ХІ Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова