22 травня 2023 року Справа № 280/748/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-б, м. Запоріжжя, 69057) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку позивачу пенсії за віком за Списком №1 з урахуванням частини 1 статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із врахуванням пільгового стажу за Списком №1, який складає 13 років 4 місяці 24 дні;
зобов'язати відповідача перерахувати з 09 липня 2003 року по 30 квітня 2020 року позивачу пенсію за віком за Списком №1 з урахуванням частини 1 статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із врахуванням пільгового стажу за Списком №1, який складає 13 років 4 місяці 24 дні, та здійснити відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язати відповідача провести нарахування та виплатити позивачу компенсацію втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати за період з 09.07.2003 по 30.04.2020, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що на протязі 2020 року він неодноразово звертався до Пенсійного фонду з вимогою про врахування до його пільгового стажу за Списком №1 періоду проходження військової служби в армії у розмірі 2 років 8 місяців та 23 дні. На звернення позивача ГУ ПФУ в Запорізькій області було приведено у відповідність його пільговий стаж за Списком №1 та доповнено військовою службою у розмірі 2 років 8 місяців та 23 днів, внаслідок чого його загальний пільговий стаж за Списком №1 склав більше 13 років. Після зарахування додаткових років за Списком №1 ОСОБА_1 було проведено перерахунок пенсії з 01.05.2020 року та виплачено доплату. Після проведення перерахунку позивач знову звернувся до відповідача з питання проведення перерахунку за минулі роки, у зв'язку із врахуванням додаткових років і саме з вини відповідача який її визнав. Проте відповідач відмовив у проведенні такого перерахунку. Позивач не погоджується з діями відповідача та вважає, що має право на врахування додаткових років і як наслідок чого перерахунок його пенсії. Крім того вважає, що має право на виплату компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати за період з 09 липня 2003 року по 30 квітня 2020 року, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Ухвалою суду від 21.01.2022 відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, надав суду відзив в якому зазначив, що позивачем пропущено 6-місячний строк звернення до суду з даними вимогами. Також, громадянам компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані, тобто відповідно до чинного законодавства компенсація можлива лише за період з часу нарахування до фактичної виплати заборгованості. В даному випадку заборгованість по виплаті пенсії відсутня, порушення строків її виплати не було, а тому, правових підстав для проведення компенсації немає. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
До відзиву відповідачем додані матеріали пенсійної справи позивача.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративої справи, які мають значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши усі наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
На підставі особистої заяви позивача від 10.10.1990 комісією по призначенню пенсій при виконавчому комітеті Комунарської районної ради була призначена пенсія за віком за Списком №1.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває з 01.01.1991 на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області, як отримувач пенсії за віком по Списку №1, призначену відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та розділу XIV-І ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003.
До травня 2020 року загальний стаж позивача складав 40 років 11 місяців та 3 дні, у тому числі по Списку №1 - 10 років 8 місяців 3 дні, індивідуальний коефіцієнт стажу - 0,50917, що підтверджується листом відповідача за вих.4084-4081/П-02/8-0800/20 від 22.05.2020 та матеріалами пенсійної справи позивача.
Протягом 2020 року позивач звертався до пенсійного фонду з вимогою про врахування до його пільгового стажу за Списком №1 періоду проходження військової служби в армії (з 12.12.1963 по 24.08.1966) у розмірі 2 років 8 місяців та 23 дні.
Відповідачем була проведена перевірка пенсійної справи позивача та приведено його стаж у відповідність з 01.05.2020, згідно законодавства, яке діяло на момент первинного призначення пенсії.
Після приведення пенсійної справи ОСОБА_1 у відповідність до чинного станом на дату призначення пенсії законодавства, загальний стаж позивача склав 40 років 11 місяців та 15 днів, у тому числі по Списку №1 - 13 років 4 місяці 24 дні (до пільгового стажу 10 років 08 місяців 1 день зарахована військова служба в армії 2 роки 08 місяців 1 день, яка до цього часу враховувалась у загальному стажі), індивідуальний коефіцієнт стажу у пільговому обчисленні склав - 0,53917, що підтверджується листом відповідача за вих.9928-9617/П-02/8-0800/20 від 05.11.2020 та матеріалами пенсійної справи позивача.
Також позивачу нарахована та виплачена доплата за період з 01.05.2020 по 30.11.2020 в сумі 2819,29 грн., що підтверджується листом відповідача за вих.9928-9617/П-02/8-0800/20 від 05.11.2020 та не заперечується позивачем у позові.
У вересні 2021 року позивач звернувся до відповідача з заявою від 15.09.2021, в якій просив перерахувати йому пенсію за віком починаючи з 09 липня 2003 року, відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із врахуванням пільгового стажу за Списком №1 який складає 13 років 4 місяці 24 дні та зробити виплату із врахуванням раніше виплачених сум.
Листом від 06.10.2021 за вих.№0800-0210-8/66915 відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії та повідомив, що оскільки заява (звернення) позивача про перерахунок пенси щодо врахування стажу за Списком №1 надійшла до ГУ ПФУ в Запорізькій області 12.05.2020 №4081/П-0800-20, тому за інформацією відділу перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Запорізькій обласп пенсійну справу було ретельно переглянуто та з 01.05.2020 року проведено перерахунок пенсії з врахуванням стажу за Списком №1.
Непогоджуючись з такими діями відповіідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає настуне.
Щодо строку звернення до суду.
Відмова в перерахунку пенсії датована - 06.10.2021. З даним позовом позивач звернувся до суду - 17.01.2022, тобто в межах строку встановленого ст.122 КАС України. Матеріали справи не містять будь-яких доказів обізнаності позивача з вчиненням відповідачем оскаржуваних дій до дати отримання позивачем зазначеної відмови (листа) відповідача. Відтак, судом не встановлено факт пропуску позивачем строку звернення до суду із цим позовом.
Також дане питання вже було вирішено судом під час вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
Щодо суті заявлених вимог.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи пенсія позивачу призначена відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення, яке діяло станом на дату призначення пенсії. З 01.01.2004 року пенсія перерахована згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (далі - Закон №1058).
У відповідності до частини першої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).
Пунктом 5 Порядку №22-1 передбачено, що днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
Частиною четвертою статті 45 Закону №1058-IV встановлено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Водночас, абзацом п'ятим пункту 1.7 Порядку №22-1 днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Згідно з частиною 5 статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Зміст наведених положень законодавства дає суду підстави для висновку, що пенсійний орган проводить перерахунок пенсії на підставі відповідної заяви та документів, поданих особою при її зверненні за перерахунком.
При цьому, якщо заяву подано до 15 числа включно, то перерахунок проводиться з першого числа цього місяця, якщо заяву подано після 15 числа, то перерахунок проводиться з першого числа наступного місяця.
Чинне законодавство України не передбачає право особи на перерахунок пенсії за минулий період з прив'язкою до прийняття або набрання чинності певним нормативним актом, в даному випадку прийняття Закону №1058-IV.
Наявні матеріали справи не містять будь-яких доказів звернення позивача за перерахунком його пенсії через неврахування до стажу за Списком №1 періоду проходження військової служби за період з 09.07.2003 по 2020 рік, відповідально у відповідача відсутній обов'язок перерахувати пенсію позивача з іншої дати - до надходження заяви позивача про перерахунок його пенсії.
Отже, суд констатує відсутність правових підстав для задоволення зазначеної частини позовних вимог.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Закону України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Отже, стаття 2 Закону №2050-ІІІ прямо передбачає, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, у тому числі (…), пенсії.
Наведене дає підстави для висновку, що дія зазначеного Закону поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності й господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), і стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України та які (відповідні доходи) не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (зокрема пенсії). Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом Пенсійного фонду України) добровільно чи на виконання судового рішення.
Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159) відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Слід зазначити, що в постанові від 11.12.2020 у справі №200/10820/19-а Верховний Суд дійшов таких висновків:
«…судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 не звертався до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою про нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати страхових виплат за період з вересня 2016 року по квітень 2018 року відповідно до Закону №2050-ІІІ та Порядку №159.
Своєю чергою, відповідач не відмовляв позивачу своїм рішенням у виплаті відповідної компенсації.
За змістом статті 7 Закону №2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
З огляду на те, що у цій справі ОСОБА_2 не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону України №2050-ІІІ та Порядку №159, а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відповідної компенсації, то право ОСОБА_2 ще не було порушено суб'єктом владних повноважень і звернення його до суду з цим позовом є передчасним.
Отже, суди першої та апеляційної інстанції зробили законний і обґрунтований висновок про відмову у позові».
Застосовуючи зазначений правовий висновок до обставин цієї справи, суд наголошує, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону України №2050-ІІІ та Порядку №159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. Відповідно, тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 травня 2023 року у справі №460/786/20 (адміністративне провадження №К/990/8239/22).
Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В зв'язку з тим, що позивач не звертався до відповідача з заявою про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати, то дана вимога є передчасною.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду: від 14.09.2020 (справа №560/2120/20), від 19.08.2021 (справа №420/3284/20), від 17.09.2021 (справа №580/1285/20), від 06.04.2022 (справа №620/1081/20), від 23.06.2022 (справа №620/1591/20), від 13.03.2023 (справа № 620/6368/20) від 30.03.2023 (справа №620/1252/20), від 25.04.2023 (справа №420/8932/20) та інших
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат, згідно ст. 139 КАС України, не здійснюється.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-б, м. Запоріжжя, 69057) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано «22» травня 2023 року.
Суддя Р.В. Кисіль