19 травня 2023 року м. Житомир справа № 240/4599/23
категорія 112030500
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення матеріалів про призначення та виплат одноразової грошової допомоги у зв'язку із втратою працездатності - внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ України, до Національної поліції України;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги у звязку з встановленням другої групи інвалідності згідно Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, з урахуванням раніше виплаченої суми.
Позивач зазначає, що згідно результатів огляду Житомирською МСЕК-2 йому з 28.07.2022 року встановлена друга група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. У зв'язку із встановленням 2-ї групи інвалідності Позивач вважає, що набув право на одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
30.08.2022 року Позивач через Департамент поліції охорони звернувся до Відповідача про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до Закону України "Про міліцію". За результатами розгляду таких матеріалів Департамент фінансово-облікової політики МВС України листом від 28.10.2022 року повернув заяву та подані документи їх без розгляду та подальшого надсилання за належністю до Національної поліції України.
Такі протиправні дії МВС України стали підставою для звернення Позивача до суду, так як Позивач вважає, що має право на вказану одноразову допомогу.
Ухвалою суду від 22.02.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник Міністерства внутрішніх справ України, Відповідача по даній справі, у відзиві проти позову заперечує і зазначає, що матеріали про призначення Позивачу із встановленням 2-ї групи інвалідності одноразової грошової допомоги правомірно було повернено, так як виплата такої допомоги колишнім працівникам міліції охорони здійснюється за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом для Національної поліції.
Відповідач вважає, що відповідно до положень постанови КМ України від 25.12.2015 року №1139 органи поліції охорони є правонаступниками Державної служби охорони при МВС України.
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Судом встановлено, що Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ і з 13.03.2014 року був звільнений зі служби з посади заступника начальника Департаменту Державної служби охорони при МВС України.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Позивачу згідно результатів огляду Житомирською МСЕК-2 з 28.07.2022 року встановлена друга група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. У зв'язку із встановленням 2-ї групи інвалідності Позивач вважає, що набув право на одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
Вказані обставини підтверджуються долученими до позову та дослідженими судом копіями постанови Медичної (військово-лікарської) комісії від 24.06.2022 року та виписки з акту огляду МСЕК до довідки серії 12 ААГ №092322 від 02.08.2022 року.
Судом встановлено, що Позивач 30.08.2022 року відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 (надалі - Порядок №850) звернувся до Департаменту поліції охорони.
За результатами розгляду такого звернення Позивача Департамент поліції охорони 28.09.2022 року підгодовував висновок про призначення і виплату Позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності з урахуванням раніше виплачених сум відповідно до Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1991 року №565-XII, який разом із відповідними матеріалами направив до Відповідача.
За результатами розгляду вказаних матеріалів 28.10.2022 року Відповідачем в особі директора департаменту фінансово-облікової політики МВС України відмовлено в затвердженні поданого висновку, тобто відмовлено в нарахуванні та виплаті спірної одноразової грошової допомоги. Відповідно до доводів Відповідача, наведених у відзиві на позов, таке рішення зумовлено тим, що вирішення питання щодо призначення Позивачу спірної одноразової грошової допомоги та її виплата віднесена до повноважень Національної поліції України, а не МВС України.
Такі доводи Відповідача не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства з огляду на таке.
Так, спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав призначення та нарахування одноразової грошової допомоги у разі інвалідності працівника міліції, як складової їх соціального захисту, регулюються правовими нормами Закону України від 20 грудня 1990 року N 565-XII " Про міліцію " (далі - Закон N 565-XII) в редакції, що були чинні на день виникнення таких відносин.
За приписами частини шостої статті 23 Закону N 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Суд враховує, що на час звернення Позивача за отриманням одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1991 року № 565-XII (далі - Закон України №565-ХІІ) та Порядку № 850 пунктом 5 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон України № 580-VIII) визнано таким, що втратив чинність Закон України № 565-XII.
Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України №565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України № 580-VIII.
До набрання чинності Законом України № 580-VIII, тобто до 07 листопада 2015 року, право та порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону України № 565-ХІІ та Порядком № 850, відповідно.
На реалізацію вимог статті 23 Закону України №565-XII Кабінет Міністрів України 21 жовтня 2015 року ухвалив постанову №850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" (надалі - Порядок № 850), що визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Відповідно до пункту 2 цього Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС України в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги (пункту 8 Порядку № 850).
Згідно із пунктом 9 Порядку № 850 МВС України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Всупереч вказаними вимогам Порядку № 850 Відповідач, МВС України, не приймав ні рішення про призначення ні рішення про відмову в призначенні грошової допомоги Позивачу. Відмова директора департаменту фінансово-облікової політики МВС України в затвердженні поданого висновку не може ототожнюватися із рішенням, прийнятим МВС України у відповідності до вимог пункту 9 Порядку № 850.
На підставі викладеного суд робить висновок, що Відповідачем не розглянуто подані висновок та матеріали про призначення Позивачу спірної одноразової грошової допомоги, так як не ухвалено рішення, передбаченого пунктом 9 Порядку № 850, що свідчить про протиправну бездіяльність Відповідача-1.
Суд вважає безпідставними доводи Відповідача, наведені у відзиві та в листі від 28.10.2022 року, що вирішення питання щодо призначення Позивачу спірної одноразової грошової допомоги віднесено виключно до повноважень Національної поліції України.
Безспірно, відповідно до вимог п.11 Порядку № 850 ( із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1007 від 10.09.2022) виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування органом внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, або уповноваженою установою МВС, суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку.
Разом з тим, виплата грошової допомоги не може ототожнюватися із прийняттям рішення про таку виплату. Механізм виплати є похідним від правового механізму прийняття рішення про таку виплату.
Так, приписами п.9 Порядку № 850 прийняття вказаного рішення віднесено саме до повноважень МВС України, а не Національної поліції України.
Помилкове ототожнення Відповідачем механізму виплати грошової допомоги із механізмом (порядком і повноваженнями) прийняття рішення про таку виплату чи про відсутність підстав для такої виплати призвело до протиправної бездіяльності щодо розгляду звернення Позивача.
Виходячи з вищевикладеного, суд робить висновок, що позовні вимоги Позивача в цій частині позову ґрунтуються на чинному законодавстві України, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
При визначенні способу судового захисту порушеного права суд враховує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Європейський суд з прав людини указує, що дія статті 13 Конвенції вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням.
Межі обов'язків за відповідною правовою нормою різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).
Суд зазначає, що за зверненням Позивача рішення уповноваженим органом (МВС України) у відповідності до вимог Порядку №850 про наявність чи відсутність підстав для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ України, не приймалося.
Суд в силу вимог КАС України не може переймати на себе прийняття такого рішення.
З огляду на наведене, з урахуванням встановлених обставин, суд робить висновок, що порушені права Позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо розгляду матеріалів про призначення і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ України, та зобов'язання їх розглянути відповідно до Закону України №565-XII та Порядку №850.
Підстави, передбачені ст.ст.139-143 КАС України, для відшкодування або стягнення судових витрат по даній справі відсутні.
Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо розгляду матеріалів про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ України.
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України (вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032684) розглянути матеріали про призначення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ України, у відповідності до вимог Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 21 жовтня 2015 року №850.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк