22 травня 2023 року м. Житомир справа № 240/5021/23
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому він просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо повернення подання про звільнення; визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити дії щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним було подано рапорт про звільнення з військової служби у запас відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" у зв'язку із сімейними обставинами, а саме: у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком. За результатами розгляду відповідного рапорту позивач отримав відповідь, якою йому було повідомлено, що необхідність постійного стороннього догляду за хворими батьками підтверджується медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. Позивач же вважає, що положення підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" передбачають можливість підтвердження таких обставин не лише медичним висновком медико-соціальної експертної комісії, але і медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, який був ним наданий. Зважаючи на це, вважає відмову у звільненні його з військової служби протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Військова частина НОМЕР_2 у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позову. Вказує на те, що позивач на підтвердження необхідності постійного догляду за хворим батьком надав висновок ЛКК від 11.11.2022 №262, в якому зазначено, що ОСОБА_2 (зазначене прізвище не відповідає прізвищу батька позивача - Коміз) потребує постійного стороннього догляду терміном лише на один рік. Проте ці обставини стосовно повнолітньої особи мають бути підтверджені лише медичним висновком медико-соціальної експертної комісії.
У відзиві на позов Військова частина НОМЕР_1 просить відмовити у задоволенні позову та вважає, що стосовно позивача відсутні підстави для його звільнення з військової служби відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".
Згідно з ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи у письмовому провадженні, з особливостями, визначеними статтями 257-263 КАС України, позовну заяву, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи доказами, дійшов такого висновку.
У позовній заяві позивач зазначає, що 26.11.2022 він звернувся до начальника зв'язку відділення артилерії військової частини НОМЕР_1 із рапортом наступного змісту: "Прошу Вашого клопотання перед вищим командуванням про звільнення мене, капітана ОСОБА_1 , з лав Збройних Сил України у зв'язку з необхідністю здійснення постійного стороннього догляду за батьком, що підтверджується висновком ЛКК, відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Військово-облікові документи просив направити до Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. До рапорту позивачем додано: висновок ЛКК другого Черкаського міського центру первинної медико-санітарної допомоги від 11.11.2022 №262, нотаріально засвідчену копію паспорта батька, нотаріально засвідчену копія свідоцтва про народження.
Військова частина НОМЕР_2 листом від 18.01.2023 повідомила Військову частину НОМЕР_1 про те, що "повертаються подання та додаткові матеріали на капітана ОСОБА_1 , без реалізації у зв'язку із: відсутністю підстав щодо звільнення з військової служби за станом здоров'я відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за підпунктом "б" (за станом здоров'я - у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, так як в документах надана довідка лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, але постановою Кабінету Міністрів У країни від 12.06.2013 № 413, військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницькою складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, як, зокрема необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років".
Наполягаючи на наявності підстав для задоволення поданого рапорту по суті та прийняття рішення щодо його звільнення з військової служби, позивач звернувся за судовим захистом із цим позовом.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII).
Частинами 1, 2, 4 - 6 статті 2 Закону №2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.
Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, передбачені частиною четвертою цієї статті.
При цьому, пунктом першим визначені підстави для звільнення таких військовослужбовців під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану), а пунктом другим - під час воєнного стану.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який востаннє продовжений до 18.08.2023 року.
В свою чергу, Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" № 69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Позивач у позовній заяві зазначає, що подав рапорт і просить його звільнити з військової служби на підставі п.п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Згідно з підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:
2) під час воєнного стану:
г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;
у зв'язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю;
військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.
Наполягаючи на необхідності здійснення постійного догляду за хворим батьком, позивач вказує на те, що необхідність такого догляду підтверджена висновком № 262 ЛКК Комунального некомерційного підприємства "Другий Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" від 11.11.2022 щодо ОСОБА_2 , яку позивач долучив до рапорту про звільнення з військової служби за сімейними обставинами. У цьому висновку вказано про те, що ОСОБА_3 за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду на один рік.
З приводу наданого позивачем висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я суд погоджується з аргументами відповідачів, що такий висновок не може підтверджувати необхідності здійснення постійного догляду за хворим батьком, оскільки стосовно підтвердження цього факту уповноваженим органом є інша установа.
Так, відповідно до абзацу 6 постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 "Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу" військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема:
необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Зміст наведеного правового регулювання свідчить на користь висновку, що стосовно осіб, які є старшими 18 років, відповідні обставини мають бути підтверджені медичним висновком медико-соціальної експертної комісії.
Позивач висновку медико-соціальної експертної комісії, якою була би підтверджена необхідність постійного догляду за його батьком, не надав, що свідчить про відсутність підстав для його звільнення з військової служби та правомірність повернення його рапорту без реалізації.
Доводи позивача про суперечність правових норм одна одній, що вказує на порушення принципу "якості закону", є недоречними, оскільки нормативно-правові приписи постанови КМУ від 12.06.2013 № 413 не суперечать Закону України № 2232-XII, а лише деталізують його положення, з огляду на специфіку регулювання спірних правовідносин в контексті співвідношення діяльності закладів охорони здоров'я та проходження такого особливого виду служби як військова. Закон встановлює загальну правову норму, яка передбачає коло документів та перелік органів, які можуть підтверджувати відповідні обставини. У свою чергу, приписи постанови КМУ розмежовують повноваження таких органів в залежності від суб'єкта, якому надається відповідний висновок. Жодних суперечностей у викладеному правовому регулюванні не існує, позаяк воно не передбачає одночасної можливості різних суб'єктів підтверджувати ідентичні обставини.
Отже, довідка ЛКК, надана позивачем, не може бути визнана документом, передбаченим чинним законодавством, на підставі якого позивач підлягає звільненню з військової служби, оскільки висновок, виданий такою комісією, може підтверджувати відповідні обставини лише стосовно особи, яка не досягла 18 років.
Відповідачі також слушно зазначають, що цей висновок не містить жодного посилання на безтермінову необхідність постійного отримання сторонньої допомоги батьком позивача, що очевидно вказує на обмежену часову межами компетенцію лікарсько-консультативної комісії з цього питання. Так, у висновку № 262 ЛКК Комунального некомерційного підприємства "Другий Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" від 11.11.2022 вказано лише про те, що ОСОБА_3 за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду лише на один рік, у той час як позивач ініціює остаточне звільнення з військової служби.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що законні підстави для звільнення позивача з військової служби на підставі поданого рапорту були відсутні, а дії та рішення відповідачів узгоджуються з вимогами чинного законодавства та не порушують прав позивача.
Зважаючи на це, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 КАС України, суд
вирішив:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Майстренко