22 травня 2023 року Справа № 160/4406/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов №346628, №346629 від 18.01.2023р., -
07.03.2023р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті та, з урахуванням уточненої позовної заяви від 21.03.2023р., просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.01.2023р. №346628;
- визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.01.2023р. №346629.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вищенаведені оспорювані постанови були прийняті за результатами проведеної рейдової перевірки на підставі актів про перевищення двома транспортними засобами, які використовувалися позивачем, нормативних вагових параметрів згідно інформації, що містилася в ТТН №224, ТТН №225 від 16.12.2022р., проте, точний габаритно-ваговий контроль на стаціонарному, автоматичному або пересувному пунктах не проводився, у подальшому рух цих транспортних засобів посадовими особами не заборонявся, плата за проїзд великовагових (великогабаритних) ТЗ, що рухалися без відповідного дозволу не нараховувалася всупереч вимогам Порядку №879, що свідчить про відсутність порушень нормативно-вагових параметрів при перевезенні вантажу. Окрім того, позивач посилається і на порушення відповідачем процедури прийняття оспорюваних постанов, а саме: повідомлення про розгляд справи на 18.01.2023р. було отримано ним 26.01.2023р., тобто, відповідач не вжив належних заходів щодо завчасного сповіщення його про розгляд справи, чим позбавив права участі у розгляді справи, висловлення заперечень та надання доказів на свій захист, що є порушенням вимог п.26 Порядку №1567 та наводить численні правові позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах. У відповіді на відзив вказує на ті ж самі обставини та підстави, що наведені та містяться у позові (а.с.38-44,100-104).
Ухвалою суду від 22.03.2023р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, розгляд даної справи було призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 20 квітня 2023 року та зобов'язано, зокрема, відповідача протягом 15 днів з дня отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати копії актів проведення габаритно-вагового контролю ТЗ, що зазначені у позові, з дотриманням вимог законодавства виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.52).
Зазначену ухвала суду, разом із копією позову та додатками до нього, отримано відповідачем засобами електронного зв'язку через електронну адресу та у електронному кабінеті 22.03.2023р., що підтверджується електронним повідомленням та довідкою про доставку електронного документа, наявних у справі (а.с.55-56).
07.04.2023р. на виконання вищенаведених вимог ухвали суду відповідачем до канцелярії суду через систему «Електронний суд» подано відзив на позов, у якому відповідач просив у задоволенні даного позову відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що Укртрансбезпека та її територіальні органи наділені повноваженнями щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт та прийняття рішень, обов'язкових до виконання згідно до приписів Положення про Укртрансбезпеку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015р. Так, під час рейдової перевірки на дорозі посадовими особами відповідача 16.12.2022р. на 362 км, а/д Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя-Маріуполь були зупинені два транспортні засоби (далі - ТЗ), а саме: марки МАN д/н НОМЕР_1 з причіпом марки KOGEL д/н НОМЕР_2 ; марки МАN д/н НОМЕР_3 з причіпом марки SCHMITZ д/н НОМЕР_4 під керуванням водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у ході якої було встановлено, що наведені ТЗ використовувалися позивачем, водії надали для перевірки свідоцтва про реєстрації ТЗ та документи на вантаж. При перевірці документів було встановлено порушення позивачем п.22.5 Правил дорожнього руху від 10.10.2001р. №1306, а саме: відповідно до ТТН №224 від 16.12.2022р. навантаження склало 50,56 т при допустимій нормі 40,00 т; відповідно до ТТН №225 від 16.12.2022р. навантаження склало 44,42 т при допустимій нормі 40,00 т, тобто, перевищення склало 26,4% (акт №341241), 11,05% (акт №341232), відповідного дозволу або доказів плати за проїзд (рух) автомобільними дорогами України великовагових (великогабаритних) ТЗ надано не було на порушення вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», вимог Порядку №879 та Правил №30. Щодо неналежного повідомлення позивача про розгляд справи, відповідач вказує на те, що повідомлення про розгляд справи від 09.01.2023р. направлено на адресу позивача 11.01.2023р., тобто, за 7 днів до дати розгляду справи, у зв'язку із чим відповідач вважає, що свій обов'язок щодо повідомлення позивача про розгляд справи виконав належним чином, а обставини одержання надісланого виклику знаходяться за межами контролю відповідача та не можуть впливати на розгляд справи про що свідчить правова позиція Верховного Суду, викладена у його постановах від 20.06.2018р. у справі №809/1198/17 та від 13.06.2018р. у справі №820/6755/16, а отже, на думку відповідача, позивач був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи та мав реальну можливість бути присутнім при такому розгляді, тому у діях посадових осіб відповідача відсутні порушення, а оспорювані постанови прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства (а.с.58-70).
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи викладене, дана справа вирішується 22.05.2023р., тобто у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
Із наданих учасниками справи документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.
Громадянин України ОСОБА_1 (позивач у справі) є фізичною особою підприємцем з 03.03.2010р., серед видів його діяльності є, зокрема, 49.41 - Вантажний автомобільний транспорт, що підтверджується копією паспорту позивача та копією Витягу з ЄДРПОУ від 19.11.2015р. (а.с.6-7, 112-113).
09.12.2022р. відповідачем був затверджений графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) у період з 12.12.2022р. до 18.12.2022р. на підставі якого посадовим особам відповідача - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було видано направлення на рейдову перевірку №014495, зокрема, на а/д Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя-Маріуполь, що підтверджується змістом копії наведеного графіку №16605/23/27-22 та направлення №16639/23/27-22 (а.с.72,85).
На підставі вищенаведеного графіку та направлення, 16.12.2022р. о 14 год.10 хв. та о 14 год. 18 хв. на 362 км а/д Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя-Маріуполь вказаними вище посадовими особами відповідача було проведено рейдову перевірку під час здійснення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, шляхом зупинення двох транспортних засобів, а саме:
- ТЗ марки МАN д/н НОМЕР_1 з причіпом марки KOGEL д/н НОМЕР_2 , що належить позивачеві, під керуванням водія ОСОБА_2 у ході якої було виявлено порушення позивачем вимог ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт, вимог п.22.5 ПКМУ №1306 від 10.10.2001р., ч.1 абз. 16 ст. 60 наведеного Закону - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні подільного вантажу, перевищення становить 26,4% про що були складені акт №0016683 про перевищення ТЗ нормативних вагових параметрів згідно ТТН №224 від 16.12.2022р. та акт перевірки за № 341241, у якому зазначено, що водій від підпису та пояснень відмовився, що підтверджується змістом копій наведених актів (а.с.13,74-75).
- ТЗ марки МАN д/н НОМЕР_3 з причіпом марки SCHMITZ д/н НОМЕР_4 , що належить позивачеві, під керуванням водія ОСОБА_3 у ході якої було виявлено порушення позивачем вимог ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт, вимог п.22.5 ПКМУ №1306 від 10.10.2001р., ч.1 абз. 15 ст.60 Закону - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні подільного вантажу, перевищення становить 11,05% про що були складені акт №0016682 про перевищення ТЗ нормативних вагових параметрів згідно ТТН №225 від 16.12.2022р. та акт перевірки за № 341232, у якому зазначено, що водій від підпису та пояснень відмовився, що підтверджується змістом копій наведених актів (а.с.14, 73,76).
У подальшому, відповідачем позивачеві було направлено Повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт №1222/23/24-23 від 09.01.2023р. відповідно до вимог п.26 Порядку №1567 на 18.01.2023р., яке було отримано позивачем 26.01.2023р., що підтверджується копією відповідного повідомлення та копією поштового повідомлення, наявних у справі (а.с.77, 80).
18.01.2023р. посадовою особою відповідача були прийняті дві Постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, а саме:
- №346628 за змістом якого видно, що ФОП ОСОБА_1 16.12.2022р. о 14 год. 18 хв. а/д Н-08,362 км допущено порушення Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідальність за яке передбачена абзацом 16 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що підтверджується актом №341241 від 16.12.2022р. та постановлено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000 грн. (а.с.11,84);
- №346629 за змістом якого видно, що ФОП ОСОБА_1 16.12.2022р. о 14 год. 10 хв. а/д Н-08, 362 км допущено порушення Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідальність за яке передбачена абзацом 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що підтверджується актом №341232 від 16.12.2022р. та постановлено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн. (а.с.10, 83).
Наведені постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №346628, №346629 від 18.01.2023р. є предметом спору у цій справі.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю, виходячи з наступного.
Перевіряючи аргументи позивача щодо недотримання відповідачем процедури проведення габаритно-вагового контролю вищенаведених транспортних засобів під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) 16.12.2022р., суд враховує таке.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05.04.2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III).
Відповідно до частини 12статті 6 Закону №2344-III, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно частини 1 та 4статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Згідно зі статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 року №2862-ІУ передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 2статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року №3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
За пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30(далі - Правила №30) визначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5Правил дорожнього руху.
Згідно з пунктом 4 Правил №30 встановлено, що рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879)
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку №879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Згідно з пунктом 3 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль (п. 15 Порядку №879).
Згідно п. 20 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
У разі виявлення факту перевищення вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу під час руху без дозволу на рух або у разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подальший рух такого транспортного засобу забороняється до усунення порушення шляхом отримання дозволу на рух за пройдену частину маршруту або повного (часткового) перевантаження вантажу, що перевозиться в інший транспортний засіб, з подальшим підтвердженням дотримання вагових та/або габаритних параметрів, установлених законодавством, або отримання дозволу на рух на весь маршрут.
Також, у відповідності до приписів п. 3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затверджений наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 № 1007/1207 (далі - Порядок № 1007/1207) передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.
Згідно п. 5 Порядку № 1007/1207 працівники відповідних підрозділів МВС під час здійснення габаритно-вагового контролю: 1) здійснюють зупинку транспортних засобів для проведення габаритно-вагового контролю у випадках, передбачених підпунктом 6 пункту 4 цього Порядку, з дотриманням Правил дорожнього руху; 2) здійснюють перевірку у водія великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу наявності дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформленого та виданого в установленому законодавством порядку. У разі відсутності такого дозволу вживають заходів щодо проходження габаритно-вагового контролю таким транспортним засобом; 3) у разі виявлення порушень правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, у тому числі за результатами здійснення їх габаритно-вагового контролю, вживають заходів реагування, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законодавчими актами.
Посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю(додаток 1); складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 31-1Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансінспекції щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС; у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю (додаток 2); реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів (пп.пп. 4-8 п. 4 Порядку № 1007/1207).
Згідно п. 6 Порядку № 879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Відповідно до п.п. 16, 18 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок під час проведення рейдової перевірки (перевірок на дорозі) здійснювати габаритно-ваговий контроль з дотриманням вищаневеденої процедури, а саме: 1) зважування (вимірювання) за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу на стаціонарному пересувному пункті; 2) видачі довідки про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення; 3) реєстрації транспортних засобів щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів; 4) у разі виявлення фактів перевищення вагових або габаритних параметрів транспортного засобу під час руху без відповідного дозволу, подальший рух такого транспортного засобу забороняється до усунення виявлених порушень.
Разом з тим, як встановлено судом із наявних в матеріалах справи копій документів, 16.12.2022р. при зупиненні вищезазначених транспортних засобів наведена процедура габаритно-вагового контролю шляхом зважування (вимірювання) за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу на стаціонарному пересувному пункті посадовими особами відповідача не проводилась, довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення не видавалась, подальший рух вказаних наведених ТЗ не заборонявся (таких доказів відповідачем суду не надано).
Так, судом встановлено, що посадовими особами відповідача під час вказаної рейдової перевірки 16.12.2022р. були складені два акти №0016682, №0016683 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів зі змісту яких видно, що висновки відповідача про перевищення цими ТЗ нормативних вагових параметрів ґрунтуються на інформації, яка містилася у ТТН №224, ТТН №225 від 16.12.2022р., при цьому, пункти 9, 10, що стосуються вимірювання (зважування) відстані між осями (метри), осьові навантаження (тони): нормативно допустимі та фактичні, взагалі не заповнені (а.с.73-74).
Отже, із наведеного, можна дійти висновку, що посадовими особами відповідача 16.12.2022р. під час проведення рейдової перевірки ТЗ позивача габаритно-ваговий контролю вказаних вище ТЗ не проводився, вимірювання (зважування) вказаних ТЗ на стаціонарному пересувному пункті не здійснювалося, а акти про перевищення ТЗ нормативних вагових параметрів були складені на підставі інформації, яка міститься у ТТН №224, №225 від 16.12.2022р. про те, що повна маса ТЗ (д/н НОМЕР_1 ) становить 50,560 тон при допустимій 40 тон, повна маса ТЗ (д/н НОМЕР_3 ) становить 44,420 тон при допустимій 40 тон (а.с.29-30, 45-46, 73-74).
В той же час, слід зазначити, що у відповідності до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну вагу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей в аспекті підтвердження факту (постанова Верховного Суду від 31.07.2019р. у справі №802/518/17-а).
Тобто, ТТН не може бути єдиним та беззаперечним доказом підтвердження реальної маси відповідного транспортного засобу станом на час його зупинки, з урахуванням того, що у пункті габаритно-вагового контролю документальний контроль не здійснюється та з урахуванням того, що відповідач має обов'язок проведення такого контролю шляхом вимірювання (зважування) таких ТЗ за допомогою відповідного обладнання та із застосуванням відповідної методики.
Аналогічний висновок міститься і у правових висновках Верховного Суду у його постанові від 18.08.2022р. у справі №340/4673/20 у подібних правовідносинах, який підлягає врахуванню адміністративним судом у відповідності до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
За викладеного, аналізуючи встановлені вище обставини у даних правовідносинах (не проведення габаритно-вагового контролю ТЗ на стаціонарному пункті, не видачу відповідної довідки про вимірювання (зважування) ТЗ) та наведені вище норми чинного законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем при проведенні рейдової перевірки ТЗ позивача 16.12.2022р. були допущені порушення вищенаведеної процедури проведення рейдової перевірки, встановленої Порядком №879, п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, що є підставою для визнання оспорюваних постанов протиправними та їх скасування.
З приводу аргументів позивача щодо порушення відповідачем вимог п.26 Порядку №1567, а саме: отримання позивачем повідомлення про розгляд справи на 18.01.2023р. - 26.01.2023р., чим порушене його право на завчасне сповіщення та участь позивача у розгляді справи з наданням відповідних пояснень та заперечень, суд зазначає про наступне.
За п. 25 -27 Порядку № 1567 визначено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Системний аналіз вищенаведених положень свідчить про те, що на орган державного контролю покладено обов'язок належного повідомлення (сповіщення) суб'єкта господарювання про місце і час розгляду справи про порушення шляхом вручення суб'єкту господарювання такого повідомлення під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Як свідчать матеріали справи, повідомлення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт від 09.01.2023р. за №1222/23/24-23, яким позивача викликано на 18.01.2023, було направлено 11.01.2023 та було отримано позивачем лише 26.01.2023р., тобто, після розгляду справи, про що свідчить копія поштового повідомлення про отримання та витяг Укрпошти (а.с.16, 80).
Отже, на дату розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт (18.01.2023р.) позивача або уповноважену особу не було повідомлено (сповіщено) належним чином про час і місце розгляду справи, а у відповідача були відсутні відомості щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи про правопорушення.
При цьому, ототожнення відповідачем поняття «повідомлення» суб'єкта господарювання тільки зі своїм обов'язком щодо надсилання такого повідомлення про розгляд справи як належного повідомлення особи про дату розгляду такої справи, без врахування дати його вручення суб'єкту господарювання, є помилковим, оскільки наведені вище приписи зобов'язують не «направити» таке повідомлення, а «повідомити» суб'єкта господарювання про час і місце розгляду справи, що включає в себе саме сповіщення особи взяти участь у розгляді справи, про дату і час розгляду справи (п.26 Порядку №1567), чого відповідачем на момент розгляду справи (18.01.2023р.) дотримано не було та справу розглянуто за відсутності належного повідомлення (сповіщення) позивача про час і місце розгляду справи (інших доказів суду не надано).
При цьому, наведені процедурні порушення судом визнаються істотними, оскільки дотримання вказаних вище приписів могло б вплинути на результати прийняття оспорюваних рішень, а відповідно, слід дійти висновку, що спірні постанови були прийняті з істотними порушеннями процесу їх прийняття, що робить їх протиправними.
Окрім того, щодо виявлених судом процедурних порушень у даних правовідносинах, допущених відповідачем при прийнятті спірних постанов, судом враховується і позиція Європейського Суду з прав людини, яка викладена у його рішенні від 20.10.2011 року у справі «Рисовський проти України» дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання або обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка вирішення органу влади повинна бути чіткою та зрозумілою, як і можливі наслідки.
Європейський суд з прав людини також підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (пункт 71 рішення ЄСПЛ).
За викладених обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не було дотримано і право позивача на участь у розгляді справи про порушення на автомобільному транспорті у процесі прийняття рішення, передбаченого п.26 Порядку №1567, а відповідно, і право надавати пояснення та заперечень, а також і не дотримано процедур, встановлених Порядком №879, п.22.5 Правил дорожнього руху.
У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, відповідачем у ході судового розгляду справи не було доведено жодними належними, достатніми та достовірними доказами правомірність прийняття спірних постанов з урахуванням аналізу обставин, встановлених судом та норм вищенаведеного законодавства у наведеній сфері правовідносин у відповідності до вимог ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення і посилання відповідача у відзиві на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 20.06.2018р. у справі №809/1198/17 та від 13.06.2018р. у справі №820/6755/16, оскільки досліджений судом їх зміст свідчить про те, що вказані правові висновки у наведених постановах Верховного Суду прийняті не у подібних відносинах, у них застосовані інші норми матеріального права, у них не надавалася оцінки правомірності дотримання відповідачем вимог Порядку №879, п.22.5 Правил дорожнього руху та п.25-27 Порядку №1567, що виключає можливість їх застосування у даних правовідносинах у порядку, встановленому ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши за критеріями, встановленими ч.2 ст.2 наведеного Кодексу, правомірність прийняття відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, оспорюваних постанов про застосування до позивача адміністративно-господарських штрафів, суд приходить до висновку, що спірні постанови були прийняті відповідачем без дотримання процедури, встановленої Порядком №879, п.22.5 Правил дорожнього руху та п.25-27 Порядком №1567, а тому такі оспорювані постанови прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Таким чином, судом встановлено, що оспорювані постанови були прийняті відповідачем з порушенням прав та інтересів позивача, які підлягають судового захисту шляхом визнання їх протиправними та скасування.
Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача слід задовольнити повністю.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної служби України з безпеки на транспорті на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 грн. 00 коп. згідно квитанції №9297-3600-2528-3898 від 21.02.2023 (а.с. 5).
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 52, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов №346628, №346629 від 18.01.2023р. - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати постанови Державної служби України з безпеки на транспорті відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №346628, №346629 від 18.01.2023р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, будинок 51, код ЄДРПОУ 39816845) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 грн. 00 коп. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.).
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва