22 травня 2023 року Справа №160/10396/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 15.09.2022 року по адміністративній справі №160/10396/22, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2022 року по вищезазначеній справі було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме:
- визнано протиправними дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром при її перерахунку з 01.04.2019 року;
- зобов'язано Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області провести з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру, відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення №ФД117014 від 22.07.2021 року, наданою Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, з урахуванням раніше виплачених сум;
- у задоволенні решти позовної заяви - відмовлено;
- вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
16.11.2022 року позивачем отримано виконавчі листи.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.02.2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2022 року по справі №160/10396/22.
До суду 12.05.2023 року від позивача надійшла заява, в якій вона просить:
- встановити судовий контроль за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2022 р. у справі 160/10396/22;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області подати до суду звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2022 р. у справі 160/10396/22 у 10-денний строк з моменту отримання відповідної ухвали суду;
- у разі невиконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суд від 15.09.2022 р. у справі 160/10396/22 або ненадання звіту про його виконання накласти на керівника Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області штраф у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, половину з якого стягнути на користь Державного бюджету України, а другу половину - на її користь.
Обґрунтовуючи подану заяву позивач зазначає, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2022 р. у справі 160/10396/22 Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області у березні 2023 року проведено перерахунок її пенсії, внаслідок чого розмір нарахованої пенсійної виплати склав 39 060,28 грн. З листа відповідача від 11.04.2023 року їй стало відомо, що виплата пенсії здійснюється у розмірі 20 930 грн. - десяти прожиткових мінімуми для непрацездатних осіб. Позивач не погоджується з діями відповідача всупереч рішенню Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2022 р. у справі 160/10396/22, яким зобов'язано здійснити виплату пенсії без обмеження максимального розміру. Вказаними діями відповідач порушує спосіб виконання рішення та не здійснює виплату позивачу пенсії без обмеження максимального розміру. У зв'язку з викладеним, позивач звернулася до суду із заявою у порядку статті 382 КАС України.
Згідно із ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до ч.1 ст.373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглянув справу як суд першої інстанції.
В силу частини 1, 2 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для виконання, при цьому суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання такого рішення.
В свою чергу, Верховний Суд неодноразово зазначав, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №640/3719/18, від 04 березня 2020 року у справі №539/3406/17, від 11 червня 2020 року у справі №640/13988/19.
Відповідно до частини шостої статті 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про: 1) порядок і строк виконання рішення; 2) надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення; 3) повернення судового збору; 4) призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат; 5) дату складення повного рішення суду.
Таким чином, встановлення судового контролю є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для його (рішення) виконання.
Суд звертає увагу на те, що, з урахуванням положень ч.1 ст.287 КАС України, позивач має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважатиме, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено його права, свободи чи інтереси.
При цьому, матеріали даної справи не містять доказів звернення позивача до державної виконавчої служби для виконання судового рішення або оскарження дій виконавця в судовому порядку.
Так, статтею 382 КК України передбачено кримінальну відповідальність за не виконання судового рішення, яке набрало законної сили, що свідчить про наявність у позивача, в разі умисного невиконання відповідачем судового рішення у цій справі, можливості звернутися з відповідною заявою відносно відповідача до правоохоронних органів.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність об'єктивних підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.243, 248, 382 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 15.09.2022 року по адміністративній справі №160/10396/22.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена у строки, встановлені статті 295 КАС України.
Суддя К.С. Кучма