22 травня 2023 року Справа 160/10252/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бухтіярова М.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, -
15.05.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Державної податкової служби України в Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату по єдиному соціальному внеску № 0381481318 від 23.08.2018 з Розрахунком фінансових санкцій та пені за несвоєчасну сплату по єдиному соціальному внеску №010913/04-36-13- 18/ НОМЕР_1 від 23.08.2018.
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби України в Дніпропетровській області від 20.09.2022 №Ф-5646-23-У про стягнення податкової заборгованості з ЄСВ в сумі 10340,66 грн., в тому числі: 1707,32 грн. - недоїмка з ЄСВ, 5203,59 грн. - штраф, 3429,75 грн. - пеня.
За витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2023 позову присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №160/10252/23 та дана адміністративна справа розподілена судді Бухтіяровій М.М.
Згідно з ч.1, ч.2 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст.ст.160, 161 КАС України, та підлягає залишенню без руху з наступного.
Статтею 160 КАС України викладено вимоги до оформлення позовної заяви та її обов'язкові реквізити.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Однак, в порушення вказаних вимог позивачем у позові не зазначено адреси свого місця проживання чи перебування, поштовий індекс.
В порушення п.3 ч.5 ст. 160 КАС України не зазначено ціну позову.
Також, відповідно до ч.1, п.2 ч.5 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. В позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
При цьому, відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача (п.9 ч.1 ст. 4 КАС України).
Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Як слідує з позовних вимог, позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби України в Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату по єдиному соціальному внеску № 0381481318 від 23.08.2018; розрахунку фінансових санкцій та пені за несвоєчасну сплату по єдиному соціальному внеску №010913/04-36-13-18/2721609713 від 23.08.2018 та вимоги від 20.09.2022 №Ф-5646-23-У про стягнення податкової заборгованості з ЄСВ в сумі 10340,66 грн., в тому числі: 1707,32 грн. - недоїмка з ЄСВ, 5203,59 грн. - штраф, 3429,75 грн. - пеня.
При цьому, у позовній заяві відповідачем вказано Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області із кодом ЄДРПОУ: 42332040, тоді як за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 42332040 - Територіальне управління ДБР у м. Києві.
Таким чином, позивачеві слід подати уточнену позовну заяву, в якій зазначити адресу свого місця проживання чи перебування, поштовий індекс; ціну позову; код ЄДРПОУ відповідача, до якого звернені позовні вимоги, а також подати копію цієї уточненої позовної заяви відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі, оскільки відповідно до ч.1 ст. 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії відповідно до кількості учасників справи, або докази надсилання відповідачу копії цього позову та долучених до нього документів листом з описом вкладення або докази надсилання до електронного кабінету відповідача поданих до суду документів.
Відповідно до п.5 ч.5 ст.160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
За змістом ч.4 ст. 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Однак, позовні матеріали не містять оспорюваних рішення № 0381481318 від 23.08.2018 та розрахунку №010913/04-36-13-18/2721609713 від 23.08.2018.
За таких обставин, позивачу необхідно надати докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме: засвідчені копії рішення № 0381481318 від 23.08.2018 та розрахунку №010913/04-36-13-18/2721609713 від 23.08.2018.
Частиною 3 ст.161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Сплата судового збору за подання адміністративного позову, в силу положень ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з позовом.
Суд зазначає, що обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов'язків, передбачених законами України, у зв'язку з чим, безпідставне звільнення від його сплати окремих осіб може свідчити про надання одній із сторін незаконної переваги перед іншою.
Згідно з ч. 2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначений Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 2684,00 грн.
За змістом приписів пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, судовий збір становить 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто не менше 1073,60грн., та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто не більше 13420,00грн.
За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, судовий збір становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1073,60грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Як слідує з позовних матеріалів, позивачем заявлені позовні вимоги як майнового характеру, так і немайнового характеру.
Так, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування вимоги від 20.09.2022 №Ф-5646-23-У про стягнення податкової заборгованості з ЄСВ в сумі 10340,66 грн. - є вимогою майнового характеру, судовий збір становить 1073,60грн.
Позовні вимоги про визнання протиправною та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату по єдиному соціальному внеску № 0381481318 від 23.08.2018 - є вимогою майнового характеру, судовий збір становить 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто не менше 1073,60грн., та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто не більше 13420,00грн.
Відсутність у позовній заяві відомостей щодо ціни позову, а також рішення № 0381481318 від 23.08.2018, що оскаржується, унеможливлює вирахування судового збору, що належить до сплати за позовні вимоги про визнання протиправною та скасування рішення № 0381481318 від 23.08.2018.
Позовні вимоги щодо скасування розрахунку фінансових санкцій та пені за несвоєчасну сплату по єдиному соціальному внеску №010913/04-36-13-18/ НОМЕР_1 від 23.08.2018 є вимогою немайнового характеру, судовий збір становить 1073,60грн.
Разом з цим, доказів сплати судового збору позовні матеріали не містять.
За таких обставин, позивачу слід надати докази сплати судового збору за подання до суду цього позову, сплаченого в установленому порядку та у сумі заявлених позовних вимог з урахуванням їх майнового характеру та немайнового характеру.
Також, відповідно до п.5 ч.1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
За змістом ч.1, абз.1 ч.2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як слідує з позовних вимог, позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення № 0381481318 від 23.08.2018, розрахунок №010913/04-36-13-18/2721609713 від 23.08.2018 та вимогу від 20.09.2022 №Ф-5646-23-У.
Водночас, з цими позовними вимогами позивач звернувся до суду лише 15.05.2023, тобто із значним пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Позивачем у позовних вимогах заявлено клопотання про поновлення строку оскарження рішень податкового органу про визначення суми податкового боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску та нарахування штрафних санкцій та пені.
На обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач в позові вказує, що виїхав за межі України після початку війни та з 17.03.2022 разом із своєю сім'єю перебуває на території Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії. На підставі вимоги Головного управління Державної податкової служби України в Дніпропетровській області від 20.09.2022 №Ф-5646-23-У Саксаганським відділом державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження № 70474940 щодо примусового стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 10340,66 грн. Зазначену інформацію він отримав при перегляді додатку «ДІЯ», після чого на електронну адресу Головного управління Державної податкової служби України в Дніпропетровській області він направив запит щодо надання копії зазначеної вимоги. 02.05.2023 з електронної адреси Криворізької північної ДПІ Головного управління Державної податкової служби України в Дніпропетровській області dpi483@ukr.net отримав електронний лист-відповідь від ГУ ДПС в Дніпропетровській області за вих. № 31413/6/04-36-13-10-16 від 02.05.2023 з доданням копії вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску від 20.09.2022 №Ф-5646-23-У. За таких обставин позивач вказує, що не міг своєчасно отримати і, відповідно, своєчасно оскаржити рішення податкового органу, яке датоване 20.09.2022.
Розглянувши клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд доходить висновку про наступне.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (постанова Верховного Суду від 17.07.2018 року у справі №521/21851/16-а).
При цьому, у визначенні моменту виникнення права на позов має значення, коли особа дізналася про факт порушення свого права, інтересу або коли саме вона повинна була дізнатись про це, і обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений саме на позивача.
Водночас, вжиття конструкції «повинен був дізнатись» в розумінні положень частин 2 та 3 статті 122 КАС України означає неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 800/30/17).
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Наведені ж позивачем доводи на обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду не можуть бути визнані поважними, оскільки такі обставини не можуть свідчити про існування об'єктивних, поважних та непереборних причин, що зумовили несвоєчасне звернення позивача до суду із цим позовом, зважаючи на те, що спірні правовідносини виникли щодо рішень, датованих 2018 роком, тобто до вказаних обставин виїзду за кордон.
Посилання позивача на те, що про порушення відповідачем його прав стало відомо після отримання відповіді від відповідача, датованого 02.05.2023, не змінює момент, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Посилання позивача на введений в країні воєнний стан з 24.02.2022 не обґрунтовують неможливість звернення позивача до суду із заявленими позовними вимогами у строк, визначений КАС України.
Водночас, сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду позивачем у встановлені строки у зв'язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Відповідного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22.
У кожному конкретному випадку суд досліджує обставини, зазначені позивачем, у їх сукупності із наданими доказами на їх підтвердження.
Однак, позивачем не наведено обставин та не надано належних доказів, що причини пропуску строку зумовлені саме запровадженням воєнного стану.
Поряд з цим, з моменту запровадження на території України воєнного стану Дніпропетровський окружний адміністративний суд не припиняв свою роботу, позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду за захистом своїх прав шляхом надіслання позовної заяви засобами електронного зв'язку, в тому числі за допомогою підсистеми Електронний суд.
Суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
З огляду на викладене, заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду не містить належних доказів на підтвердження тієї обставини, що мали місце непереборні обставини, перешкоди чи труднощі, що унеможливили своєчасне звернення позивача до суду, тобто позивачем не доведено пропуск звернення до суду з поважних причин, тому така заява є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Частиною 1 ст. 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачеві слід подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши обґрунтовані підстави для поновлення строку, з наданням належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За приписами ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на те, що позовна заява подана без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне залишити позов без руху.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень - залишити без руху.
Встановити позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду:
- уточненої позовної заяви, в якій зазначити адресу місця проживання чи перебування позивача, поштовий індекс; ціну позову; код ЄДРПОУ відповідача, до якого звернуті позовні вимоги, а також подати копію цієї уточненої позовної заяви відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі, або докази надсилання відповідачу копії цього позову та долучених до нього документів листом з описом вкладення, або докази надсилання до електронного кабінету відповідача поданих до суду документів.
- доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме: засвідчені копії рішення № 0381481318 від 23.08.2018 та розрахунку №010913/04-36-13-18/2721609713 від 23.08.2018;
- докази сплати судового збору за подання до суду цього позову у сумі заявлених позовних вимог майнового характеру (1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто не менше 1073,60грн., та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто не більше 13420,00грн.), з урахуванням 1073,60грн. - за позовні вимоги немайнового характеру, сплаченого за наступними банківськими реквізитами суду:
Отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл./Чечел.р/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
Код банку отримувача (МФО) 899998
Рахунок отримувача UA 368999980313141206084004632
Код класифікації доходів бюджету 22030101
Призначення платежу*;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа);
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням обґрунтованих підстав для його поновлення та з наданням належних доказів на підтвердження обставин поважності причин його пропуску.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити особі, що звернулася із позовом.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Бухтіярова