11 квітня 2023 року Справа № 160/1006/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
18.01.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в частині не зарахування до трудового стажу ОСОБА_1 для обчислення пенсії період роботи у колгоспі «Заповіт Леніна» з 01.06.1991 року по 31.12.1992 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.11.2022 із зарахуванням до трудового стажу ОСОБА_1 період роботи у колгоспі «Заповіт Леніна» з 01.06.1991 року по 31.12.1992 року.
В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 05.12.2022 за №0466850011248, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки страховий стаж особи становить 27 років 10 місяців 28 днів. За результатами розгляду з доданими документами до страхового стажу не враховано період роботи в колгоспі "Заповіт Леніна” з 01 06.1991 року по 30.12.1992 року, оскільки згідно архівної довідки №К-63 від 08.11.2022 року виданої АУ “Трудовий архів” Солонянської селищної ради Дніпропетровської області, зазначено по батькові “ ОСОБА_2 ” (російською мовою), що не відповідає по батькові “ ОСОБА_3 ” згідно паспортних даних. Згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 21.08.1979 року, яка видана на ОСОБА_1 запис № 6 вказує на те, що позивач 01.06.1991 року прийнята в члени колгоспу “Заповіт Леніна” в якості доярки на підставі протоколу № 6 от 18.06.1991 року. Запис №7 вказує на те що 10.02.1995 року у зв'язку с реорганізацією колгосп “ Заповіт Леніна” перейменовано в колективне сільськогосподарське підприємство “Нива” на підставі протоколу №1 загальних зборів від 10.02.1995 року. Вважає, що спірний період протиправно не було зараховано до її страхового стажу, що призвело до необґрунтованого висновку про відсутність необхідного страхового стажу та прийняття протиправного рішення про відмову у призначенні пенсії за віком.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/1006/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Заперечуючи проти позовної заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області 08.02.2023 року подано відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. У відзиві відповідач зазначає, що ОСОБА_1 звернулась через веб портал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон 1058-ІУ). Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 09.12.2022 року №0400-010209-8/125230 направило позивачу рішення від 05 грудня 2022 року № 46850011248 Головного управління Пенсійного фонду України Тернопільській області про відмову у призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Розглянувши подані документи ОСОБА_1 на момент звернення за призначенням пенсії страховий стаж позивача склав 27 років 10 місяців 28 дні що є меншим за необхідний, а отже для призначення пенсії за віком підстав небуло. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи в колгоспі "Заповіт Леніна" з 01.06.1991 року по 31.12.1992 року згідно архівної довідки №К-6 від 08.11.2022 року, виданої АУ "Трудовий Архів" Солонянської селищної ради Дніпропетровської області, оскільки у архівній довідці зазначено по батькові " ОСОБА_2 " (російською мовою) не відповідає по батькові " ОСОБА_4 " (російської мовою ) згідно паспортних даних. Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області діяло в межах повноважень, згідно діючого законодавства. У задоволенні позовних вимог позивача просило відмовити в повному обсязі.
14.02.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залучено до участі у справі № 160/1006/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, як другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
22.03.2023 року Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поданий до суду відзив на адміністративний позов. Відзив обґрунтований тим, що підставою звернення до суду та предметом спору в даній справі є рішення N0046850011248 від 05.12.2022 Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Відсутні правові підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити певні дії, оскільки заява ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не розглядалася та не вчинялося будь-яких дій або бездіяльності щодо позивача. В задоволенні адміністративного позову управління просило відмовити в повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення 60 років, 29.11.2022 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області та прийнято рішення від 05.12.2022 року № 046850011248, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 ЗУ № 1058-ІV. Пенсійний вік, визначений ст. 26 ЗУ № 1058-ІV - 60 років, вік заявника - 60 років 01 місяць. Необхідний страховий стаж, визначений ст. 26 ЗУ № 1058-ІV - 29 років, страховий стаж особи - 27 років 10 місяців 28 днів. За доданими документами до страхового стажу не враховано період роботи в колгоспі «Заповіт Леніна» з 01.06.1991 по 31.12.1992 згідно архівної довідки № к-63 від 08.11.2022, виданої АУ «Трудовий архів» Солонянської селищної ради Дніпропетровської області, оскільки в архівній довідці зазначено по батькові « ОСОБА_2 » (російською мовою) не відповідає по батькові « ОСОБА_4 » (російською мовою) згідно паспортних даних.
Позивач, вважаючи протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 1-2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших-документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Згідно з пунктом 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами необхідне лише у випадку її відсутності або відсутності в ній необхідних записів.
Порядок ведення трудових книжок працівників регулює Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників затверджена наказом Міністерства праці № 58 від 29.07.1993 року.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць - двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, діючим законодавством передбачено, що запис про трудовий стаж у трудовій книжці, яка є основним документом на підтвердження трудового стажу, повинен бути оформлений у відповідності до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. У разі наявності неточних, або неправильних та неповних записів про трудовий стаж, то для підтвердження трудового стажу приймається інший документ, визначений пунктом 3 Порядку №637, або пояснення свідків відповідно до пунктів 17.18 Порядку №637.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.
При цьому, відповідно до пункту 18 вказаної постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.
Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 21.08.1979 року наявна наступна інформацію про працю позивача у спірні періоди:
Колгосп «Заповіт Леніна»:
запис № 6 від 01.06.1991 року -прийнята в члени колгоспу в якості доярки на підставі протоколу № 6 від 18.06.91року;
запис 7 від 10.02.1995 року - у зв'язку з реорганізацією колгосп «Заповіт Леніна» перейменований в колективне сільськогосподарське підприємство «Нива» на підставі протоколу № 1 загальних зборів від 10.02.1995 року;
запис 7 від 31.05.1996 року - звільнена з членів КСП «Нива» за власним бажанням з виділенням земельного паю на підставі протоколу № 8 від 21.08.96 року.
Отже, позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу.
До того ж, працю ОСОБА_1 дояркою в колгоспі «Заповіт Леніна» та звільнення з КСП «Нива» підтверджує наявний в матеріалах справи Архівний витяг 28.11.2022 року за № К-101/2/04-24-22.
В даному випадку, має місце помилкове зазначення по батькові в книгах обліку нарахованої заробітної плати, а саме « ОСОБА_2 », що зазначено в архівній довідці від 08.11.2022 року № К -63.
Проте, на переконання суду, зазначена помилка не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду роботи до стажу.
Додатково до відповідних записів у трудовій книжці НОМЕР_2 підтверджує наявний трудовий стаж довідка Архівної установи «Трудовий архів» Солонянської селищної ради Дніпропетровської області від 14.11.2022 року № 163.
Відповідно довідки Архівної установи «Трудовий архів» Солонянської селищної ради Дніпропетровської області від 14.11.2022 року № 163 архівна установа «Трудовий архів» Солонянської селищної ради Дніпропетровської області повідомляє, що в книгах обліку трудового стажу і заробітку колгоспників, та книгах обліку нарахованої заробітної плати архівного фонду «Колгосп «Заповіт Леніна»» за період в 1995 році інша особа з даними « ОСОБА_1 » не значиться. Наявні записи (архівні дані) в книгах обліку трудового стажу і заробітку колгоспників, та книгах обліку нарахованої заробітної плати архівного фонду «Колгосп «Заповіт Леніна» тотожні «співпадають» записам в трудовій книжці ОСОБА_1 .
Таким чином, суд вважає, що є всі підстави для зарахування до загального трудового (страхового) стажу ОСОБА_1 період її роботи 01.06.1991 року по 31.12.1992 року у колгоспі «Заповіт Леніна».
За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення від 05.12.2022 року про відмову у призначенні пенсії за віком, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16.12.1974 у справі "Міллер проти Австрії", де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16.09.1996, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Враховуючи протиправну відмову відповідача призначенні пенсії позивача, належним способом відновлення порушеного права позивача буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.11.2022 року із зарахуванням до трудового стажу ОСОБА_1 періоду роботи у колгоспі «Заповіт Леніна» з 01.06.1991 року по 31.12.1992 року.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, судовий збір, сплачений позивачем за квитанцією № 88 від 16.01.2023 року, в розмірі 1073,60 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оскільки саме цим суб'єктом владних повноважень порушено права позивача оскаржуваним рішенням.
Керуючись статтями 2, 242-246, 250, 255,295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46000, Тернопільська область, м. Тернопіль, майдан Волі, буд. 3, код ЄДРПОУ 14035769), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 05.12.2022 року № 046850011248.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у колгоспі «Заповіт Леніна» з 01.06.1991 року по 31.12.1992 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.11.2022 року, враховуючи зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у колгоспі «Заповіт Леніна» з 01.06.1991 року по 31.12.1992 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська