18 травня 2023 року
м. Київ
справа № 335/3379/22
провадження № 61-6133ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 січня 2023 року, додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів,
У червні 2022 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 43 928,27 грн.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 січня 2023 року позов задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з серпня 2021 року до травня 2022 року (включно) у розмірі 24 802,29 грн.
Розстрочено виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 січня 2023 року у справі № 335/3379/22 в частині стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, строком на дванадцять місяців шляхом сплати суми рівними частинами по 2 066,86 грн, щомісяця.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 7 500,00 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Додатковим рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 січня 2023 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на правничу допомогу у розмірі 1 500,00 грн.
В іншій частині відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 січня 2023 року - без змін.
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 січня 2023 року, додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2023 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини дев'ятої статті 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 01 січня 2023 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 684,00 грн.
Предметом спору у зазначеній справі є неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 43 928,27 грн. Ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн*100=268 400,00 грн).
Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до вимог закону і окремого визнання її такою не потребує.
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, становить значний суспільний інтерес та суди віднесли справу до категорії малозначних помилково.
Вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору стосується питання загальнодержавного значення, а саме визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Касаційна скарга не містить обґрунтованих аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет цього спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути вагомим питанням правозастосовчої практики, мати винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значимістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
Заявник не зазначив, в чому полягає значущість для держави і суспільства правового питання, яке на його думку, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Фактично доводи заявника зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, власного тлумачення застосування норм права у конкретній справі, а також необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що суди помилково віднесли справу до категорії малозначних є необґрунтованим, оскільки у касаційній скарзі не зазначено обставини, які свідчать про необхідність розгляду справи за правилами загального позовного провадження, а також ґрунтовних доводів та об'єктивних доказів на підтвердження помилковості віднесення справи до категорії малозначних.
Отже, підстав для висновку про те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики немає.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судового рішення у цій справі у касаційному порядку.
Підстави, передбачені статтею 411 ЦПК України, для скасування судового рішення, що оскаржується, у касаційній скарзі не зазначені.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржувані заявником рішення судів ухвалені у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 січня 2023 року, додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів відмовити.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. С. Олійник
О. В. Ступак
В. В. Яремко