Ухвала
10 травня 2023 року
м. Київ
справа № 490/5834/19
провадження № 61-3460ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 10 грудня 2021 року, постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 січня 2023 року
та додаткову постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства
з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Рієлтіс плюс» про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна,
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»), Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Рієлтіс плюс» (далі - ТОВ «Рієлтіс плюс») про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна.
Центральний районний суд міста Миколаєва своїм рішенням від 10 грудня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Центральний районний суд міста Миколаєва додатковим рішенням
від 21 січня 2022 року стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» понесені судові витрати в сумі 67 852,46 грн.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Рієлтіс плюс» понесені судові витрати в сумі 14 000 грн.
Миколаївський апеляційний суд своєю постановою від 30 січня 2023 року рішенняЦентрального районного суду міста Миколаєва від 10 грудня
2021 року залишив без змін.
Миколаївський апеляційний суд додатковою постановою від 13 лютого 2023 року заяву ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»
про ухвалення додаткового рішення задовольнив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» 10 000 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді апеляційної інстанції.
У березні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду міста Миколаєва
від 10 грудня 2021 року, постанову Миколаївського апеляційного суду
від 30 січня 2023 року та додаткову постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року.
Верховний Суд своєю ухвалою від 20 березня 2023 року касаційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявниці додати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі відповідно до закону. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.
У квітні 2023 року до Верховного Суду на виконання вимог ухвали суду
від 20 березня 2023 року від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучений документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі відповідно до закону.
Отже, недоліки касаційної скарги, визначені в ухвалі Верховного Суду
від 20 березня 2023 року, усунуті.
Касаційна скарга подана у передбачений законом строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України.
Підстави для відмови у відкритті касаційного провадження або повернення касаційної скарги відсутні.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною восьмою статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявниця посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
Отже, наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
До касаційної скарги додано клопотання про зупинення виконання додаткової постанови Миколаївського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Клопотання мотивоване тим, що Миколаївський апеляційний суд додатковою постановою від 13 лютого 2023 року за заявою
ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про ухвалення додаткового рішення стягнув з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, надану у суді апеляційної інстанції, у розмірі 10 000 грн.
Враховуючи вказане, ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» має право звернутися до виконавчої служби із заявою про примусове виконання додаткової постанови Миколаївського апеляційного суду
від 13 лютого 2023 року про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді апеляційної інстанції, у розмірі 10 000 грн, що є значним тягарем для позивачки.
Отже, наявні підстави для зупинення виконання додаткової постанови Миколаївського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.
Відповідно до частини першої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Вирішуючи клопотання про зупинення виконання судових рішень, суд виходить з того, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Статтею 18 ЦПК України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Клопотання/заява про зупинення виконання судового рішення має бути мотивованим, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені певними доказами (зокрема,
у разі відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду має бути надано копію такої постанови). У клопотанні особа повинна навести обґрунтування своїх вимог та довести, що захист її прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень у разі, якщо вони будуть скасовані. Вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення, суд касаційної інстанції враховує існування об'єктивної необхідності у цьому, зокрема у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення дотримання балансу інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки.
Заявниця повинна навести обґрунтування відповідної вимоги та довести, що захист її прав та інтересів стане об'єктивно неможливим без вжиття таких заходів; для відновлення порушених прав необхідно буде докласти надмірних зусиль та/або витрат.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.
Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункт 55), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що у більшості правових систем існують процедури зупинення або відстрочення виконання рішення; зупинення або відстрочення є, безперечно, необхідними в деяких випадках.
Доводи клопотання ОСОБА_1 не свідчать про необхідність зупинення виконання додаткової постанови Миколаївського апеляційного суду
від 13 лютого 2023 року, оскільки вони є лише припущенням про ймовірність настання певних наслідків у майбутньому. До того ж, в обґрунтування наведених у клопотанні обставин ОСОБА_1 не надала доказів вчинення дій, спрямованих на реалізацію оскаржуваного додаткового рішення суду апеляційної інстанції, зокрема, доказів відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення, а, відтак, наразі не доведено реальність настання обставин, на які вона посилається.
Таким чином, клопотання заявниці про зупинення виконання додаткової постанови Миколаївського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року не містить належного обґрунтування неможливості (фінансової неспроможності) виконання заявницею вказаного судового рішення. Тобто заявницею не доведено існування об'єктивної необхідності в такому зупиненні. Сама по собі незгода з оскаржуваним судовим рішенням не є підставою для зупинення його виконання на час перегляду справи в касаційному порядку.
Отже, враховуючи, що зупинення виконання судового рішення в силу
статті 436 ЦПК України є правом, а не обов'язком суду та, беручи до уваги, що однією із засад (принципів) цивільного судочинства є обов'язковість судового рішення, з огляду на відсутність у суду касаційної інстанції підстав для висновку про необхідність зупинення виконання додаткової постанови Миколаївського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року, оскільки на доведення таких підстав не наведено документально обґрунтованих обставин, у суду відсутні підстави для задоволення зазначеної заяви.
У таких висновках визначальними є правила статей 12 та 13 ЦПК України.
Ураховуючи вищевказане, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання додаткової постанови Миколаївського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку слід відмовити.
Суд звертає увагу заявниці, що у разі вчинення дій, спрямованих на реалізацію оскаржуваного судового рішення, заявник не позбавлений права повторно звернутися із заявою (клопотанням) про зупинення виконання додаткової постанови Миколаївського апеляційного суду
від 13 лютого 2023 року, до закінчення її перегляду в касаційному порядку, з наведенням обґрунтування вищевказаними доказами.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Керуючись статтями 389, 394, 402, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відкрити касаційне провадження у даній справі.
Витребувати з Центрального районного суду міста Миколаєва цивільну справу № 490/5834/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства
з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Рієлтіс плюс» про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання додаткової постанови Миколаївського апеляційного суду
від 13 лютого 2023 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку відмовити.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. М. Фаловська
В. В. Сердюк
В. А. Стрільчук