справа № 619/1859/23
провадження № 1-кп/619/124/23
іменем України
22 травня 2023 року,
м. Дергачі,
Дергачівський районний суд Харківської області
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2
розглянув у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 62023170020000651 від 08.04.2023 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Коротич Харківської області, одруженого, з середньою спеціальною освітою, має на утриманні доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проходить військову службу за мобілізацією на посаді начальника польової лазні взводу матеріального забезпечення роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , такого, що не має судимості,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Сторони кримінального провадження:
прокурор - ОСОБА_6 ,
захисник - ОСОБА_7 ,
обвинувачений - ОСОБА_3 .
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
01.03.2023 ОСОБА_3 було зараховано на військову службу за мобілізацією наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 13 та призначено на посаду начальника польової лазні взводу матеріального забезпечення роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 . Відповідно вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст. 1, 2 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ОСОБА_3 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно втримуватись Конституції України і законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших, про все, що сталося з ним і стосується виконання службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження зобов'язаний доповідати безпосередньому начальникові. Відповідно ст. 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових оов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).Відповідно п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).Згідно з ст. 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України виїзд військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом, за межі гарнізону здійснюється з дозволу командира військової частини.Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який діє по теперішній час. У частині 2 статті 9 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» (далі -Закон) зазначено, що Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України. Частиною 1 статті 10 Закону передбачено, що у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Однак, ОСОБА_3 , який проходив військову службу за мобілізацією на посаді стрільця відділення охорони взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_1 вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, незаконно вирішив ухилитися від проходження військової служби. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , у порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, 24.03.2023 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , яка на той момент знаходилась у АДРЕСА_3 . Доводячи свій злочинний умисел до кінця ОСОБА_3 , у період з 24.03.2023, в умовах воєнного стану, незаконно перебував поза межами розташування особового складу військової частини НОМЕР_1 та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та без поважних причин до 31.03.2023, коли повернувся до військової частини НОМЕР_1 . За час відсутності на службі ОСОБА_3 обов'язки з військової служби за посадою не виконував, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводить на власний розсуд з 24.03.2023 до 31.03.2023.
Своїми діями ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення військової частини в умовах воєнного стану.
Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання. Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам цього Кодексу та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався.
17.05.2023 у м. Харків між прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_8 та підозрюваним ОСОБА_3 укладено угоду про визнання винуватості, відповідно до умов якої останній беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, вчиненого ним за викладених вище обставин у повному обсязі висунутого обвинувачення, щиро розкаявся у скоєному злочині та активно сприяв розкриттю злочину і зобов'язується беззастережно визнати свою винуватість під час судового провадження. Сторони погоджуються на призначення ОСОБА_3 покарання за ч. 5 ст. 407 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України, нижчого від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 5 ст. 407 КК України, а саме у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі. При цьому, сторони погоджуються на підставі ст. 62 КК України замінити покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі на покарання у вигляді 2 (двох) років тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців та з урахуванням вищевказаного призначити покарання ОСОБА_3 у вигляді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців строком на 2 (два) роки.
У судовому засіданні сторони кримінального провадження просили затвердити угоду про визнання винуватості.
Суд дійшов висновку про затвердження угоди про визнання винуватості, з огляду на таке.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди.
Відповідно до правил статей 468, 469 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості, яка може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Суд зазначає, що злочин, у вчиненні якого вина обвинуваченого визнається доведеною, відповідно ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, унаслідок якого шкода завдана лише суспільним інтересам.
У судовому засіданні, перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості судом з'ясовано у обвинуваченого питання, передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України, та обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винуватим, зазначив, що він цілком розуміє характер обвинувачення у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, крім того розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України, згоден з видом покарання, яке до нього буде застосовано в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягає на затвердженні даної угоди.
Суд, шляхом опитування обвинуваченого, прокурора, захисника у судовому засіданні, відповідно вимог ч. 6 ст. 474 КПК України, переконався, що укладення сторонами угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Отже, угода про визнання винуватості, яка укладена 17 квітня 2023 року між прокурором та підозрюваним ОСОБА_3 , за участі захисника ОСОБА_7 , відповідає вимогам КПК України та КК України.
Підстав для відмови у затвердженні угоди, які передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.
Частиною 5 статті 65 КК України встановлено, що у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
За таких обставин, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України, за яке належить призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі. На підставі ст. 62 КК України замінити покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі на покарання у вигляді 2 (двох) років тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців та призначити покарання ОСОБА_3 у вигляді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців строком на 2 (два) роки.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 суд вважає за доцільне до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Керуючись ст. 368, 370, 374, 376, 377 КПК України, суд
ухвалив:
Затвердити угоду про визнання винуватості, яка укладена 17 квітня 2023 року у м. Харків між прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_8 та підозрюваним ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 62 КК України, замінити покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки на покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців на строк 2 (два) роки та з урахуванням вказаного призначити покарання ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 407 КК України у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців на строк 2 (два) роки.
Початок строку відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 12 квітня 2023 року.
На підставі ст. 72 КК України в строк відбування покарання ОСОБА_3 зарахувати строк тримання під вартою з 12.04.2023 по день набрання вироком законної сили, із розрахунку один день тримання під вартою за один день тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовця.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити незмінним - тримання під вартою.
Відповідно ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право впродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з підстав передбачених статтею 394 КПК України, а саме: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п'ятою - сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди; потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; нероз'яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу; прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1