вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"11" травня 2023 р. Cправа № 902/162/23
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,
за участю секретаря судового засідання Зеленюк О.В.,
представника позивача - Шевцова П.В.,
у відсутності представника відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроп-Інкріс" (вул. 1-й провулок Свободи, буд. 8, м. Ромни, Сумська область, 42000)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" (вул. Академічна, буд. 16, м. Вінниця, 21000)
про стягнення 748 383,83 грн,
Товариством з обмеженою відповідальністю "Кроп-Інкріс" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" про стягнення 748 383,83 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки № 00247-ВІ від 28.07.2022 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Кроп-Інкріс" заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" 748 383,83 грн заборгованості, з яких: 461 384,3 грн - основного боргу (вартості неоплаченого товару); 99 740,09 грн - штрафу; 51 072,85 грн - 28% річних; 91 201,52 грн - пені; 34 426,06 грн - 14% за користування товарним кредитом; 10 559,01 грн - втрати від курсових коливань.
Ухвалою суду від 13.02.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/162/23 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.03.2023.
07.03.2023 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву.
За результатами слухання справи 09.03.2023, внаслідок задоволення клопотання представника відповідача (вх. канцелярії суду №01-34/2209/23 від 09.03.2023), постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 06.04.2023. Поряд з цим у підготовчому судовому засіданні 06.04.2023 протокольно оголошено перерву до 13.04.2023 з метою надання сторонам часу для можливого мирного врегулювання спору.
Виконавши завдання підготовчого провадження судом закрито таку стадію судового процесу та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.05.2023, про що постановлено відповідну ухвалу від 13.04.2023 у протокольній формі.
На визначений час у судове засідання 13.05.2023 з'явився представник позивача. Повідомлений під розписку у судовому засіданні 13.04.2023 представник відповідача правом участі у судовому засіданні не скористався.
Слід зазначити, що ухвалою суду від 27.02.2023 представнику позивача забезпечено участь у судових засіданнях по справі №902/162/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі з підстав та обставин, викладених у позовній заяві.
Позиція відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву, зводиться до того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" не заперечує суму основного боргу, однак вважає заявлений позивачем розмір штрафних санкцій неспівмірним та несправедливим, вказуючи на можливість суду зменшити розмір штрафних санкцій.
Окрім того, за твердженням відповідача, позивачем не додано доказів в обґрунтування застосування витрат від курсових коливань, оскільки не додано доказів отримання товару за валютні кошти.
Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
28.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кроп-Інкріс" (Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" (Покупець, відповідач) укладено Договір поставки №00247-ВІ (Договір), відповідно до п. 1.1 якого в строки, визначені Договором, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити його ціну, сплативши за нього визначену Договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов Договору.
Найменування Товару, його кількість, ціна за одиницю, строк поставки Покупцю та базис поставки, порядок та термін оплати Товару та нарахованих відсотків, а також інші умови, визначені в Додатках до Договору, які є невід'ємною його частиною. Фактична номенклатура, асортимент та кількість по задоволеним Постачальником замовленням визначаються згідно видаткових накладних. Перераховані аванси зараховуються в оплату Товару, який було реалізовано в першу чергу (п. 1.2. Договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору загальна вартість договору складається з загальної вартості Товару, визначену із врахуванням вимог п.п. 2.2-2.5 цього Договору, що передається за цим Договором та сум належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом. Вартість (ціна) Товару встановлюється у гривнях і відображається в Додатках до Договору.
За змістом п. 2.2. Договору сторони погодили, що на дату оплати авансової частини ціна Товару підлягає обов'язковому уточненню без додаткового узгодження за формулою:
Ц = Цдог х (Коп/Кдог), де
Цдог - ціна товару на дату складання Додатку до Договору;
Коп - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті оплати;
Кдог - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті складання Додатку до Договору, якщо на дату, що передує даті оплати Коп/Кдог більше або дорівнює 1,01.
Відповідно до п. 2.3. Договору на дату поставки ціна товару (неоплачена частина) підлягає обов'язковому уточненню без додаткового узгодження за наступною формулою:
Ц = Цдог х (Кпост/Кдог), де
Цдог - ціна товару на дату складання Додатку до Договору;
Кпост - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті постачання;
Кдог - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті складання Додатку до Договору, якщо на дату, що передує даті постачання Кпост/Кдог, більше або дорівнює 1,01.
Якщо на дату проведення уточнення ціни Товару значення комерційного курсу гривні менше за значення комерційного курсу, що застосовувався на дату, що передувала даті складання Додатку до Договору, уточнення ціни Товару, передбачене п.п. 2.2 та 2.3 Договору не здійснюється.
Згідно із п. 2.4. Договору у випадку, коли на дату платежу за поставлений товар та/або на дату звернення до суду (у разі звернення із позовом до суду при повній або частковій несплаті) Коп/Кпост більше або дорівнює 1,01, то ціна Товару підлягає уточненню без додаткового узгодження. У цьому випадку ціна Договору підлягає розрахунку за наступною формулою:
Ц = Цпост х (Коп/Кпост), де
Цпост - ціна постачання, розрахована з врахуванням п.п. 2.1-2.3;
Коп - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату) що передує даті оплати та/або даті звернення до суду;
Кпост - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті постачання.
Якщо на дату проведення уточнення ціни Товару значення комерційного курсу гривні менше за значення комерційного курсу, що застосовувався на дату, що передувала даті поставки, уточнення ціни Товару, передбачене п. 2.4 цього Договору не здійснюється.
Відповідно до п. 2.5. Договору вирахувана курсова різниця ціни Договору, що є додатковими витратами Покупця на втрати від курсових коливань відображається Постачальником у Акті узгодження ціни Товару.
У разі, якщо одержані кошти не покривають вартість Товару на день проведення розрахунків (через зміну курсу продажу іноземної валюти до гривні), Постачальник має право направити Покупцю додатковий рахунок (рахунки) на оплату решти коштів для покриття повної вартості Товару на день проведення розрахунків. Постачальник має право, а Покупець зобов'язаний оплатити зазначені кошти в строки, вказані в такому рахунку.
Згідно із п. 2.8. Договору Покупець проводить розрахунки з Постачальником на умовах внесення оплати вартості (ціни) Товару, визначеної із врахуванням вимог п.п. 2.2-2.5, у вигляді авансової частини та відстроченого платежу, в розмірах, вказаних в Додатках до Договору, шляхом перерахування коштів в національній валюті на банківський рахунок Постачальника.
Відсотки за користування товарним кредитом нараховуються Постачальником. Сторони підписують відповідний акт надання (приймання - передачі) послуг товарного кредитування. Акт про надання послуг товарного кредитування надсилається Постачальником на адресу Покупця, що вказана в тексті цього договору. Покупець зобов'язується підписати акт та повернути його протягом одного дня з дати отримання. У разі якщо підписаний акт не повертається Постачальнику протягом 5 календарних днів, акт вважається схваленим та підписаним Покупцем. Сплата нарахованих відсотків відбувається протягом 10 календарних днів з дати підписання (або схвалення шляхом ненадання відповіді) Акту про надання послуг товарного кредитування (п. 2.13. Договору).
Пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що у випадках порушення умов даного Договору, Постачальник має право притягти Покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені Договором терміни вартості (ціни) Товару та/або відсотків за користування товарним кредитом За порушення даних умов Договору Покупець:
А) сплачує за кожен день прострочення на користь Постачальника пеню в розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно оплаченого Товару за кожен день прострочення оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення;
Б) сплачує штраф в розмірі 20 % від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов'язання;
В) сплачує на користь Постачальника 28 (двадцять вісім) відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 7.2.1. Договору у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості Товару та/або відсотків за користування товарним кредитом строком на 30 календарних днів або більше, Постачальник має право вимагати, а Покупець зобов'язується сплатити та погоджується з тим, що відсотки за користування товарним кредитом протягом усього періоду користування цим кредитом встановлюються в розмірі 14% та мають бути сплачені Покупцем на рахунок Постачальника на умовах, встановлених розділом 2 Договору.
Керуючись ст. 259 Цивільного кодексу України Сторони дійшли згоди про збільшення строку позовної давності та нарахування по всім зобов'язанням (сплаті заборгованості, пені, штрафу, відсотків та індексу інфляції), що виникли на підставі цього Договору до 3 років. Строк нарахування штрафних санкцій за цим Договором не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язань за цим Договором нараховується до моменту належного виконання відповідного зобов'язання або до моменту звернення кредитора до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій, в залежності від того, яка обставина настане раніше (п. 7.3. Договору).
Асортимент, ціну та строки поставки сторони погодили згідно обопільно підписаних Додатків до Договору:
- Додаток №КІК00001444 від 28.07.2022 до Договору (поставка зразків насіння ріпаку), загальна сума поставки по даному Додатку - 152 766,25 грн зі строком оплати до 26.08.2022;
- Додаток №КІК00001445 від 28.07.2022 до Договору (поставка насіння озимого ріпаку) загальна сума поставки по даному Додатку - 141 025,13 грн зі строком оплати до 26.08.2022;
- Додаток №КІК00001471 від 09.08.2022 до Договору (поставка гербіциду), загальна сума поставки по даному Додатку з урахуванням Коригування №КІ000000248 від 27.09.2022 - 124 387,20 грн зі строком оплати до 20.09.2022;
- Додаток №КІК00001556 від 30.08.2022 до Договору (поставка гербіцид), загальна сума поставки по даному Додатку - 40 686,72 грн зі строком оплати до 30.09.2022;
- Додаток №КІК00001736 від 26.10.2022 до Договору (поставка інсектицид), загальна сума поставки по даному Додатку - 2 519,00 грн зі строком оплати до 31.10.2022.
Факт поставки відповідачу обумовленого у Додатках до Договору Товару підтверджується обопільно підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими та товарно-транспортними накладними:
- видаткова накладна №К00001591 від 19.08.2022 на загальну суму 455 494,73 грн, що охоплює асортимент Товару згідно Додатків до Договору: №КІК00001444 від 28.07.2022, №КІК00001445 від 28.07.2022, №КІК00001471 від 09.08.2022 (товарно-транспортна накладна №РК00001591 від 19.08.2022);
- видаткова накладна №К00001660 від 06.09.2022 на загальну суму 40 686,72 грн, що охоплює асортимент Товару згідно Додатку №КІК00001556 від 30.08.2022 до Договору;
- видаткова накладна №К00001831 від 27.10.2022 на загальну суму 2 519 грн, що охоплює асортимент Товару згідно Додатку №КІК00001736 від 26.10.2022 до Договору (товарно-транспортна накладна №РК00001831 від 27.10.2022).
Разом з тим відповідач оплату за поставлений Товар не здійснив, внаслідок чого таке зобов'язання є простроченим на загальну суму 461 384,3 грн. При цьому позивач звертався до відповідача з листом-вимогою про погашення дебіторської заборгованості вих. №б/н від 06.01.2023, однак реагування відповідача на таку вимогу матеріали справи не містять.
Несплата відповідачем вартості товару у повному обсязі у передбачений строк і слугувала підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроп-Інкріс" із позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" 461 384,3 грн - основного боргу (вартості неоплаченого товару); 99 740,09 грн - штрафу; 51 072,85 грн - 28% річних; 91 201,52 грн - пені; 34 426,06 грн - 14% за користування товарним кредитом; 10 559,01 грн - втрати від курсових коливань.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондуються зі статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України установлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Так, матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовується факт прострочення виконання останнім зобов'язання за Договором щодо сплати вартості отриманого товару на загальну суму 461 384,3 грн. При цьому зобов'язання є простроченим за кожним із Додатків до Договору, позаяк строк оплати у кожному випадку є таким, що настав.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення 461 384,3 грн основного боргу у повному обсязі.
Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Ця норма кореспондується із приписами статті 524 ЦК України, згідно з якою зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Отже, положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов'язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов'язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України (Правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 у справі № 910/10191/17).
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі №910/763/13 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №916/706/17.
Пунктом 2.4. Договору сторони погодили, що у випадку, коли на дату платежу за поставлений товар та/або на дату звернення до суду (у разі звернення із позовом до суду при повній або частковій несплаті) Коп/Кпост більше або дорівнює 1,01, то ціна Товару підлягає уточненню без додаткового узгодження. У цьому випадку ціна Договору підлягає розрахунку за наступною формулою:
Ц = Цпост х (Коп/Кпост), де
Цпост - ціна постачання, розрахована з врахуванням п.п. 2.1-2.3;
Коп - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату) що передує даті оплати та/або даті звернення до суду;
Кпост - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті постачання.
Якщо на дату проведення уточнення ціни Товару значення комерційного курсу гривні менше за значення комерційного курсу, що застосовувався на дату, що передувала даті поставки, уточнення ціни Товару, передбачене п. 2.4 цього Договору не здійснюється.
Відповідно до п. 2.5. Договору вирахувана курсова різниця ціни Договору, що є додатковими витратами Покупця на втрати від курсових коливань відображається Постачальником у Акті узгодження ціни Товару.
Так, позивачем здійснено нарахування курсової різниці на суму поставки згідно Додатку №КІК00001444 від 28.07.2022 (сума поставки 152 766,25 грн, що еквівалентно 4 059,91 Євро).
Нарахування здійснено з прив'язкою до курсу Євро станом на 27.01.2023 (переддень подання позову з виключенням вихідних днів), що є правомірним.
Поряд з цим міжбанківський валютний курс продажу Євро до гривні станом на 27.01.2023 склав 40,1254 грн, а не 40,2288 грн, як відображено у розрахунку позивача.
Тому обґрунтованою є курсова різниця в розмірі 10 143,68 грн, внаслідок чого суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині у встановленій судом сумі. Оскільки позивачем заявлено курсову різницю в розмірі 10 559,01 грн, то у стягненні 415,33 грн таких нарахувань слід відмовити, як заявлених безпідставно.
Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Відповідно до ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що у випадках порушення умов даного Договору, Постачальник має право притягти Покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені Договором терміни вартості (ціни) Товару та/або відсотків за користування товарним кредитом За порушення даних умов Договору Покупець:
А) сплачує за кожен день прострочення на користь Постачальника пеню в розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно оплаченого Товару за кожен день прострочення оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення;
Б) сплачує штраф в розмірі 20 % від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов'язання;
В) сплачує на користь Постачальника 28 (двадцять вісім) відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).
За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Поряд з цим пунктом 7.3. Договору сторони погодили збільшення строку позовної давності та нарахування по всім зобов'язанням (сплаті заборгованості, пені, штрафу, відсотків та індексу інфляції), що виникли на підставі цього Договору до 3 років. Строк нарахування штрафних санкцій за цим Договором не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язань за цим Договором нараховується до моменту належного виконання відповідного зобов'язання або до моменту звернення кредитора до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій, в залежності від того, яка обставина настане раніше.
Арифметичною перевіркою правильності нарахованого позивачем штрафу в розмірі 20 % від несплаченої суми встановлено обґрунтованість такого нарахування в сумі 92 276,86 грн (461 384,3 грн х 20% = 92 276,86 грн).
Враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача 99 740,09 грн штрафу, то у його стягненні на суму 7 463,23 грн слід відмовити як заявленому безпідставно.
Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" нарахування пені та 28 % річних за відповідні періоди прострочення, судом помилок в періодах нарахування та сумах не виявлено, при цьому такі нарахування перебувають в межах розрахунку суду (кінцева дата нарахування - 27.01.2023).
Разом з тим відповідно до ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч.1 ст.627 визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
Відповідно до ч.1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Окрім того, суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, що стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання, тому, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Таким чином, суд, опираючись на встановлені обставини справи, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, з огляду на вимоги розумності та справедливості, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, вважає за необхідне зменшити розмір пені, штрафу і процентів річних.
При цьому суд враховує:
- правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
- встановлений у договорі збільшений розмір процентів річних є мірою цивільно-правової відповідальності, що є додатковим тягарем для боржника;
- відсутність підстав вважати, що порушення зобов'язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача;
- очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум штрафу, пені і процентів річних, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання.
Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення неустойки і процентів річних. При цьому вирішення питання та розмір такого зменшення закон відносить на розсуд суду.
З огляду на викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшує розмір штрафу, пені та процентів річних на 40 %.
Отже, враховуючи вищенаведене, стягненню з відповідача підлягають 55 366,12 грн - штрафу; 30 643,71 грн - 28% річних та 54 720,91 грн - пені.
Відтак, у задоволенні позову в частині стягнення 36 910,74 грн - штрафу; 36 480,61 грн - пені; 20 429,14 грн - 28% річних слід відмовити з підстав зменшення їх розміру судом.
Водночас суд зазначає, що сума відмови у стягненні штрафу сукупно складає 44 373,97 грн, з яких 7 463,23 грн є безпідставно заявленими.
Щодо заявлених до стягнення 34 426,06 грн - 14% за користування товарним кредитом, суд враховує таке.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
За змістом п. 7.2.1. Договору сторони погодили, що у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості Товару та/або відсотків за користування товарним кредитом строком на 30 календарних днів або більше, Постачальник має право вимагати, а Покупець зобов'язується сплатити та погоджується з тим, що відсотки за користування товарним кредитом протягом усього періоду користування цим кредитом встановлюються в розмірі 14% та мають бути сплачені Покупцем на рахунок Постачальника на умовах, встановлених розділом 2 Договору.
Так, вказана санкція в розмірі 14% не містить чіткого формулювання, позаяк незрозуміло, чи мається на увазі 14% річних чи це сталий відсоток від певного розміру заборгованості. Водночас умови договору не мають трактуватися подвійно.
За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення 34 426,06 грн - 14% за користування товарним кредитом.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.
Водночас позов підлягає задоволенню судом частково з урахуванням мотивів щодо зменшення суми пені, штрафу та процентів річних, а також безпідставного нарахування штрафу, курсової різниці та 14% за користування товарним кредитом. При цьому доводи відповідача, що позивачем не додано доказів в обґрунтування застосування витрат від курсових коливань, оскільки не додано доказів отримання товару за валютні кошти, є безпідставними, позаяк сторони обопільно погодили еквівалент ціни товару у валюті з визначенням обов'язку сплати курсової різниці, що не потребує підтвердження отримання товару за валютні кошти.
В силу приписів ч. 1. ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Водночас такий розподіл судових витрат є обґрунтованим лише в частині покладення на позивача безпідставно заявлених до стягнення сум курсової різниці, штрафу та 14% за користування товарним кредитом. В частині зменшення суми пені та процентів річних витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача в повному обсязі відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, так як спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.
Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" (вул. Академічна, буд. 16, м. Вінниця, 21000, код ЄДРПОУ 39978332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроп-Інкріс" (вул. 1-й провулок Свободи, буд. 8, м. Ромни, Сумська область, 42000, код ЄДРПОУ 40015185) 461 384,3 грн - основного боргу; 55 366,12 грн - штрафу; 30 643,71 грн - 28% річних; 54 720,91 грн - пені; 10 143,68 грн - курсової різниці та 10 591,19 грн - витрат на сплату судового збору.
3. У стягненні 34 426,06 грн - 14% за користування товарним кредитом; 44 373,97 грн - штрафу; 36 480,61 грн - пені; 20 429,14 грн - 28% річних та 415,33 грн - курсової різниці відмовити.
4. Витрати на сплату судового збору в сумі 634,57 грн залишити за позивачем.
5. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - vligtes@gmail.com; представника позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1; відповідача - lemeshivka-agroplus@ukr.net.
Повне рішення складено 22 травня 2023 р.
Суддя А.А. Тварковський
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу - вул. Путивльська, буд. 3, м. Суми, 40009 (адреса для листування);
3 - відповідачу - вул. Академічна, буд. 16, м. Вінниця, 21000.