вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"10" травня 2023 р. Cправа № 902/901/22
Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Глобі А.С.
Представники сторін не з'явились.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТОН-АГРО" (вул. Магістратська, буд. 158, прим. 15,16, м. Вінниця, 21020)
до: АБД ПЛЮС ЕООД (ABD PLUS Ltd) (вул. Сердика, 7, м. Тирговиште, Республіка Болгарія, 7700)
визнання окремої частини правочину недійсною
Товариство з обмеженою відповідальністю "АСТОН-АГРО" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою до АБД ПЛЮС ЕООД (ABD PLUS Ltd) в якій просить визнати недійсним розділ "ФОРМА КОНТРАКТУ: Арбітраж у Лондоні відповідно до правил арбітражу та апеляції Федерації асоціацій торгівлею олійними культурами, насінням та жирами, що діють на дату укладення цього Контракту, і з якими обидві сторони вважаються обізнаними" Контракту №SFS77/77 від 25.07.2022 на поставку насіння ріпаку українського походження урожаю 2022 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "АСТОН-АГРО" та АБД ПЛЮС ЕООД.
Ухвалою суду від 27.09.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/901/22 з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 27.03.2023 р. Зобов'язано позивача в строк до 01.11.2022р. надати суду нотаріально засвідчені переклади у двох примірниках: позовної заяви з додатками та даної ухвали на державну мову Болгарії. В порядку п.4 ч. 1 ст.228 ГПК України зупинено провадження у справі до дня підготовчого засідання.
Судове доручення про вручення документів було направлене на адресу Міністерства юстиції України 25.10.2022 та отримано останнім 31.10.2022 що стверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштової кореспонденції.
Ухвалою суду від 27.03.2023 поновлено провадження у справі № 902/901/22 та відкладено підготовче засідання на 24.04.2023, з підстав викладених у відповідній ухвалі. Крім того, для належного повідомлення відповідача, суд розмістив оголошення на веб-порталі судової влади (сайт Господарського суду Вінницької області) про розгляд зазначеної справи, в якій відповідачем є АБД ПЛЮС ЕООД (ABD PLUS Ltd).
04.04.2023 до суду від Міністерства юстиції України надійшов супровідний лист яким надіслано документи, складені в ході виконання на території Республіки Болгарія доручення про вручення судових документів представнику відповідача на мові запитуваної держави.
Ухвалою суду від 05.04.2023 зобов'язано позивача до дня підготовчого засідання надати суду нотаріально посвідчений переклад на державну мову України документів, складених в ході виконання судового доручення на території Республіки Болгарія, з поверненням даних документів.
19.04.2023 до суду від позивача надійшов нотаріально посвідчений переклад на державну мову України документів, складених в ході виконання судового доручення на території Республіки Болгарія.
На визначену судом дату в судове засідання з'явився представник позивача.
В судовому засіданні суд оглянувши нотаріально посвідчений переклад документів, складених в ході виконання судового доручення на території Республіки Болгарія, встановив, що позовну заяву з додатками та ухвалу Господарського суду вінницької області про відкриття провадження у справі від 27.09.2022 вручено особисто відповідачу 26.01.2023, однак на день розгляду справи від відповідача відзиву на позовну заяву, пояснень чи будь яких заперечень до суду не надходило.
Ухвалою суду від 24.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/901/22 для судового розгляду по суті на 10 травня 2023 р. Крім того, розміщено оголошення на веб-порталі судової влади (сайт Господарського суду Вінницької області) про розгляд зазначеної справи, в якій відповідачем є АБД ПЛЮС ЕООД (ABD PLUS Ltd).
27.04.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача за наявними в справі документами.
На визначену судом дату представники сторін не з'явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином що стверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 10.05.2023, в зв'язку з неявкою представників сторін на проголошення вступної та резолютивної частини рішення остання долучена до матеріалів справи без проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
25.07.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АСТОН - АГРО» (позивач, в контракті Продавець) і АБД ПЛЮС ЕООД (ABD PLUS Ltd) (відповідач, в контракті Покупець) було укладено Контракт № SFS77/77 (надалі Контракт) згідно умов якого Продавець зобов'язувався поставити, а Покупець, прийняти та оплатити Товар насіння ріпаку українського походження урожаю 2022 року на умовах, зазначених у цьому Контракту (далі - Товар).
Вказаний Договір укладено в письмовій формі та у двомовному форматі, де водночас представлена англомовна та україномовна версії досягнутих умов.
У даному Контракті, а саме в розділі «ФОРМА КОНТРАКТУ» сторони уклали арбітражну угоду у вигляді арбітражного застереження, яке передбачає, що спори з контракту мають бути вирішені: «Арбітраж у Лондоні відповідно до правил арбітражу та апеляції Федерації асоціацій торгівлею олійними культурами, насінням та жирами, що діють на дату укладення цього Контракту, і з якими обидві Сторони вважаються обізнаними».
За твердженнями позивача, у сторін був намір досягти укладення арбітражної угоди шляхом арбітражного застереження та передати визначений цією категорією спір на вирішення за процедурою міжнародного комерційного арбітражу. Проте назва арбітражної установи, яка міститься у контракті, а також відсутність у ньому інформації про місце проведення арбітражу, права, мови, не дає можливості визначити до якого саме арбітражу має звертатися сторона. А також, сторони контракту не є учасниками (членами) навіть Федерації асоціацій торгівлею олійними культурами, насінням та жирами, що повністю унеможливлює вирішення спору за її правилами.
Як стало відомо Позивачу у м. Лондоні існують такі арбітражні установи: ІСС (Арбітражний суд Міжнародної торгівельної палати), LСІА (Лондонський міжнародний арбітражний суд), які сторонами не були зазначені у арбітражному застереженні у контракті у зв'язку із необізнаністю у зовнішньоекономічній діяльності на момент укладення зовнішньоекономічного контракту.
Таким чином, на переконання позивача, неможливість виконання арбітражної угоди викликана істотною помилкою у назві арбітражу, до якого передається спір, а тому позивач вважає, що розділ «ФОРМА КОНТРАКТУ» вказаного контракту має бути визнані судом недійсним.
Дані обставини стали підставою звернення позивача до суду з вимогою - Визнати недійсним розділ ФОРМА КОНТРАКТУ: «Арбітраж у Лондоні відповідно до правил арбітражу та апеляції Федерації асоціацій торгівлею олійними культурами, насінням та жирами, що діють на дату укладення цього Контракту, і з якими обидві Сторони вважаються обізнаними» Контракту № SFS77/77 від 25.07.2022 року на поставку насіння ріпаку українського походження урожаю 2022 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «АСТОН - АГРО» та АБД ПЛЮС ЕООД (ABD PLUS Ltd).
Розглянувши позовні вимоги про визнання арбітражного застереження недійсним та перевіряючи доводи викладені позивачем, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно з ч. 2 ст. 12 ГПК України підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом.
Згідно п. 7 ч.1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку якщо дія або подія, що стали підставою для подання позову мала місце на території України.
Місце укладання контракту, що є предметом розгляду у даному спорі є Україна, місто Вінниця.
Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" передбачено, що арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні.
Також відповідно до ст. 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.
Арбітражна угода укладається в письмовій формі. Угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням інших засобів електрозв'язку, що забезпечують фіксацію такої угоди, або шляхом обміну позовною заявою та відзивом на позов, в яких одна із сторін стверджує наявність угоди, а інша проти цього не заперечує.
Згідно зі ст. ІІ Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 1958 рік) кожна договірна держава визнає письмову угоду, по якій сторони зобов'язуються передавати в арбітраж всі або які-небудь спори, що виникли або можуть виникнути між ними у зв'язку з яким-небудь конкретним договірним або іншим правовідношенням, об'єкт якого може бути предметом арбітражного розгляду.
Термін "письмова угода" включає арбітражне застереження в договорі, або арбітражну угоду, підписану сторонами, або що міститься в обміні листами або телеграмами.
Відповідно до п. 3 ст. ІІ Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 1958 рік) (далі - Конвенція 1958 р.) суд може порушувати провадження у справі за наявності арбітражного застереження, якщо визначить, що таке застереження є недійсним, втратило силу або не може бути виконане. Положенням Конвенції 1958 року передбачена можливість розгляду спору в господарських судах за наявності в договорі арбітражного застереження.
Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб'єктами права України.
Згідно визначення наведеного у ст. 2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", арбітраж - це будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.
Крім того, визначення терміну арбітраж надано Європейською конвенцією про зовнішньоторговельний арбітраж від 21.04.1961 р., відповідно до якої цей термін означає вирішення спорів як арбітрами, призначеними по кожній окремій справі (арбітраж ad hoc), так і постійними арбітражними органами.
У п. 5 роз'яснення Вищого господарського суду "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" № 04-5/608 від 31.05.2002 р. зазначено, що господарським судам слід враховувати, що сторони зовнішньоекономічного договору мають право передбачити у ньому або шляхом укладення окремої угоди (арбітражна умова, арбітражне застереження) передачу спорів, що виникають з такого договору, на вирішення третейського суду (постійно діючого або створеного для вирішення конкретного спору - ad hoc). Ця домовленість повинна чітко визначати, який саме орган вирішення спорів обрали сторони: Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України або інший третейський суд в Україні чи за кордоном. Господарський суд може порушити провадження зі справи у випадку наявності у зовнішньоекономічному договорі арбітражної угоди, якщо визначить, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана (пункт 3 статті 2 Конвенції 1958 р.).
Це стосується, зокрема, випадків, якщо сторони неправильно виклали назву третейського суду або зазначили арбітражну установу, якої не існує.
Враховуючи викладене, суд вважає, що спірний розділ контракту (ФОРМА КОНТРАКТУ) про арбітражне застреження містить волевиявлення сторін щодо передачі будь-яких спорів або розбіжностей, які виникли з контракту №SFS77/77 від 25.07.2022 до Арбітражу у Лондоні відповідно до правил арбітражу та апеляції Федерації асоціацій торгівлею олійними культурами, насінням та жирами, що діють на дату укладення цього Контракту, і з якими обидві Сторони вважаються обізнаними.
Разом з тим як стверджує позивач та встановлено судом у м. Лондоні існують такі арбітражні установи: ІСС (Арбітражний суд Міжнародної торгівельної палати), LСІА (Лондонський міжнародний арбітражний суд).
Разом з тим сторонами у контракті а саме в арбітражному застереженні не вказано чіткої інформації яким саме Арбітражним судом Лондона має здійснюватися розгляд будь-яких спорів або розбіжностей даного Контракту, права сторін та мова, що не дає можливості стороні визначити до якого саме арбітражу остання має звертатися.
З огляду на викладене, арбітражне застереження, яке міститься у контракті не визначає конкретно судову інстанцію, в якій повинен вирішуватись спір. Дане арбітражне застереження є не чітким, і таким, що не можливо виконати.
Відповідно до положень чинного законодавства України, визнання правочину недійсним ставиться в залежність від його відповідності вимогам чинного законодавства та актам органів державної влади.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Під недійсним правочином розуміють дії фізичних і юридичних осіб, які хоч і спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, але не створюють цих наслідків, внаслідок невідповідності вчинених дій вимогам закону.
Як передбачено ч. 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
При цьому, в ст. 217 ЦК України закріплено правило, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Згідно з ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
Арбітражне застереження , викладене в розділі «ФОРМА КОНТРАКТУ» Контракту № SFS77/77 від 25.07.2022 є частиною даного контракту. Арбітражне застереження, яке є частиною контракту, повинне трактуватися як угода, що не залежить від інших умов договору (абзац 4 ч.1 ст.4 Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України) тобто дана арбітражна угода регулює питання вирішення спорів, які виникли з правовідносин сторін по контракту.
З огляду на викладене оспорюваний розділ Контракту встановлює права та обов'язки сторін, але фактичне його виконання є не можливим, оскільки не має чіткого визначення судової установи яка має здійснювати розгляд спорів між сторонами за даним Контрактом, що не відповідає вимогам закону, тому визнається судом недійсним.
Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростовування заявлених позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи викладене позовні вимоги підлягають задоволенню.
В зв'язку з задоволенням позовних вимог витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10-15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 113, 118, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним розділ ФОРМА КОНТРАКТУ: «Арбітраж у Лондоні відповідно до правил арбітражу та апеляції Федерації асоціацій торгівлею олійними культурами, насінням та жирами, що діють на дату укладення цього Контракту, і з якими обидві Сторони вважаються обізнаними» Контракту № SFS77/77 від 25.07.2022 року на поставку насіння ріпаку українського походження урожаю 2022 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «АСТОН - АГРО» (код ЄДРПОУ 37028828) та АБД ПЛЮС ЕООД (ABD PLUS Ltd) (ДДС №BG205181485).
3. Стягнути з АБД ПЛЮС ЕООД (ABD PLUS Ltd) (вул. Сердика, 7, м. Тирговиште, Республіка Болгарія, 7700, ДДС №BG205181485) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТОН-АГРО" (вул. Магістратська, буд. 158, прим. 15,16, м. Вінниця, 21020, код ЄДРПОУ 37028828) 2481,00 грн - витрат зі сплати судового збору.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам на відомі суду адреси електронної пошти: позивачу - astonagro2010@gmail.com , відповідачу - abdplus2018@gmail.com .
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 22 травня 2023 р.
Суддя Ігор МАСЛІЙ
віддрук. прим.:
1 - до справи