17.05.2023 Справа № 904/4783/22
м.Дніпро
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.,
секретар судового засідання Крицька Я.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2023р. у справі №904/4783/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термоліт-Інвест", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Приватного акціонерного товариства "Суха Балка", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення 442 381,46 грн.
1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2023р. (суддя - Васильєв О.Ю., м. Дніпро) у справі №904/4783/22 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термоліт-Інвест" 320040,00 грн. - заборгованості, 61401,70 грн. - пені, 6792,96 грн. - 3% річних, 54146,80 грн. - інфляційних втрат та 6635,73 грн. - витрат зі сплати судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується, що позивач здійснив поставку товару, однак у встановлений договором строк відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару не виконав. Таким чином, вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 320 040,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Судом здійснено перевірку наданих позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що розрахунки проведено правильно. З урахуванням встановлених обставин, суд вважає вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Суд звернув увагу на те, що позовна заява містить вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких за попереднім розрахунком становить 10 000,00 грн., але доказів в обґрунтування цих вимог не надано. Однак, позивачем подано заяву в порядку ст. 129 ГПК України з зазначенням того, що докази понесення ним витрат на правничу допомогу будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення. З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для розгляду питання відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу одночасно із прийняттям цього рішення.
2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.
Приватне акціонерне товариство "Суха Балка" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2023р. у справі №904/4783/22 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- оскаржуване рішення є необґрунтованим, безпідставним, прийнятим після неповного дослідження обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, з порушенням норм матеріального і процесуального права;
- системний аналіз положень договору дає підстави стверджувати, що обов'язковою передумовою здійснення відповідачем оплати за партію товару є надання позивачем повного пакету документів, передбачених, зокрема, п. 2.3. цього договору. У випадку не виконання цього обов'язку позивачем у відповідача не настає обов'язок здійснювати оплату за товар, а штрафні санкції до відповідача за порушення строків розрахунків за договором не застосовуються, 3% річних за користування чужими грошовими коштами та індекс інфляції не нараховується та не сплачується відповідачем;
- позивач, в свою чергу, не додав до позовної заяви доказів надання відповідачу повного пакету документів, передбачених положеннями договору, що є передумовою здійснення відповідачем оплати за поставлений товар. Відтак, позивач не надав суду доказів виникнення у відповідача обов'язку здійснення оплати за договором;
- у відповідача не настав обов'язок здійснити оплату за договором внаслідок прострочення позивача, а тому нарахування 3% річних, інфляційних втрат за вказаний у позовній заяві період є необґрунтованим та неправомірним. Це так само стосується й позовних вимог щодо стягнення неустойки, а саме: так як з боку відповідача не було допущено порушення прав та законних інтересів позивача, обов'язок щодо здійснення оплати не настав, то жодних прострочень з боку відповідача бути не може;
- 28.02.2022 року листом №2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 141 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТТП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у зв'язку з введенням воєнного стану. ТТП України підтвердила, що ці обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Відтак, компетентним органом - ТТП України було офіційно підтверджено настання форс-мажорних обставин, які фактично тривають з 24.02.2022 року і по теперішній час.
2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги посилаючись на те, що відповідачем належними та допустимими доказами не підтверджено порушення позивачем виконання своїх договірних зобов"язань, тому твердження відповідача про таке порушення є безпідставними та надуманими. Одночасно, зважаючи на факт порушення відповідачем свого грошового зобов"язання (своєчасної та в повному обсязі оплати вартості поставленого товару) вбачається достатність передбачених Законом підстав для нарахування 3% річних та суми інфляційних втрат за весь період неналежного виконання ним своїх грошових зобов"язань перед позивачем.
3. Апеляційне провадження.
3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2023р. у справі №904/4783/22. Розгляд справи призначено в судове засідання на 17.05.2023р.
В засідання суду 17.05.2023р. сторони своїх представників не направили.
Оскільки явка представників сторін не визнавалася обов'язковою, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності повноважних представників учасників судового процесу.
У судовому засіданні 17.05.2023р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.
01.07.2020 між ТОВ "Термоліт-Інвест" (постачальник) та ПрАТ "Суха Балка" (покупець) укладено договір № 11/2020/ПР. відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати покупцю продукцію (товар), а покупець зобов'язується прийняти у власність і оплатити товар на передбачених цим договором умовах (п.1.1) Номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна, вартість товару та інші умови узгоджуються сторонами в специфікаціях (додатках), які після їх підписання є невід'ємною частиною цього договору. При зазначенні переліку, асортименту в специфікаціях (додатках) обов'язково указується код УКТ ЗЕД, товару з дотриманням наступних вимог: при придбанні товарів, вироблених в України (крім підакцизних), вказується не менш як 4 перших символів коду УКТ ЗЕД; при придбанні товарів, імпортованих в Україну та підакцизних, вказується 10 символів коду УКТ ЗЕД (п.1.2) Загальна вартість договору визначається вартістю всіх специфікацій (додатків) , які є його невід'ємною частиною . Оплата вартості партії товару (платежі) здійснюється в гривнях, на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі, на умовах оплати , узгоджених сторонами у відповідній специфікації (додатках) до договору. У цьому випадку умови оплати поширюються тільки на партії товару, передбачені такими специфікаціями (додатками) (п.4.1) Згідно з п.8.16 договору у разі прострочення покупцем за відповідною специфікацією, останній сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого в строк товару за кожний день прострочення платежу.
Цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.22р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Моментом підписання договору є дата, зазначена у верхньому правому куті на першій сторінці цього договору (п. 13.5, з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 1 від 31.12.2021).
Сторонами підписано специфікацію №8 від 01.07.20р., якою погоджено поставку товару (плита біметалева 1000 Х 1000 Ялинка) у кількості 4 шт., за ціною без ПДВ у розмірі 56 000,00грн. Загальна вартість товару складає 268 800,00грн. з ПДВ.
Сторонами підписано специфікацію №9 від 20.01.22р., якою погоджено поставку товару (плита біметалева сектор поз. №1) у кількості 2 шт., за ціною без ПДВ у розмірі 21 350,00грн. Загальна вартість товару складає 51 240,00грн. з ПДВ.
Згідно з умовами специфікацій №№8,9 сторонами погоджено порядок оплати товару, що постачається за цим договором (специфікацією), на наступних умовах: по факту поставки, протягом 30 календарних днів з моменту надходження ТМЦ на склад покупця.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 320 040,00грн, що підтверджується видатковими накладними: №16 від 07.02.22р. - на суму 51 240,00грн. та №22 від 21.12.22р.- на суму 268 800,00грн.
Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату: №13 від 07.02.22р. - на суму 51 240,00грн. та №20 від 21.02.22р.- на суму 268 800,00грн.
Як зазначає позивач, відповідачем в порушення договірних зобов'язань оплата поставленого товару не здійснена, у зв'язку з чим заборгованість відповідача станом на час розгляду справи складає 320 040,00грн. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань позивачем на підставі п.8.16 договору нараховано відповідачу пеню за період з 10.03.22р. по 23.09.22р. у розмірі 61 401,70грн. та на підставі ст.625 ЦК України - 3% річних за період з 10.03.22р. по 04.12.22р. у розмірі 6 792,96 грн., інфляційні втрати за період з березня 2022р. по жовтень 2022р. у розмірі 54 146,80грн.
Зазначені обставини і стали підставою для звернення до суду із позовною заявою.
3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст. 173 ГК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Положеннями ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Матеріалами справи підтверджується, що Приватним акціонерним товариством "Суха балка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Термоліт-Інвест2 укладено договір №11/2020/ПР від 01.07.2020р., відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати покупцю продукцію, а покупець зобов'язується прийняти у власність і оплатити товар на передбачених цим договором умовах.
З документів, що містяться в матеріалах справи вбачається, що позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 320 040,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №16 від 07.02.2022 року - на суму 51 240,00 грн. та №22 від 21.02.2022 року - на суму 268 800,00 грн.
Крім того, позивачем було виставлено рахунки на оплату №13 від 07.02.2022 року - на суму 51 240,00 грн. та №20 від 21.02.2022 року на суму 268 800,00 грн.
Таким чином, вищенаведеним підтверджується належне виконання позивачем взятого на себе зобов'язання з поставки товару відповідачеві.
В пункті 4.1. договору сторонами узгоджено, що оплата вартості товару (платежі) здійснюється в гривнях, на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений в цьому договорі, на умовах оплати узгоджених сторонами у відповідній специфікації (додатках) до цього договору. У цьому випадку, умови оплати поширюються тільки на партії товару, передбачені такими специфікаціями (додатками).
Підставою для оплати узгодженої до відвантаження партії товару є виставлений постачальником рахунок (п. 4.2. договору).
У специфікаціях №8 від 20.01.2022р. та №9 від 20.01.2022р. сторонами узгоджено, що оплата товару, що поставляється за цим договором (специфікацією), здійснюється покупцем на умовах - по факту доставки, протягом 30 календарних днів з моменту надходження ТМЦ на склад покупця.
Доводи апеляційної скарги щодо ненадання відповідачу позивачем повного пакету документів, передбачених положеннями договору, не можуть бути взяті до уваги, оскільки матеріали справи не містить доказів направлення позивачу повідомлення про порушення умов договору як то передбачено п.4.3 договору.
З наведеного вбачається, що строк оплати поставленого товару є таким, що настав.
Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ч. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем оплати за поставлений товар на загальну суму 320 040,00 грн. Факт нездійснення вказаної оплати також не заперечується відповідачем.
За таких обставин, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості за договором у сумі 320 040,00 грн.
Приписами ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з невиконанням відповідачем взятого на себе зобов'язання з оплати поставленого товару, позивачем було нараховано пеню за період з 10.03.2022 по 23.09.2022 в розмірі 61 401, 70 грн., 3% річних за період з 10.03.2022 по 04.12.2022 у розмірі 6 792, 96 грн., інфляційні втрати з березня по жовтень 2022 року в розмірі 54 146, 80 грн.
Перевіривши розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, апеляційний господарський суд зазначає, що вони є обґрунтованими, арифметично вірними, а тому вказані вимоги підлягають задоволенню.
Щодо доводів відповідача про наявність у нього форс-мажорних обставин апеляційний господарський суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 ЗУ "Про торгово-промислові палати" торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 14-1 ЗУ "Про торгово-промислові палати" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
В апеляційній скарзі ПрАТ "Суха Балка" посилається на лист Торгово-промислової палати від 28.02.2023 року №2024/02.0-7.1 про те, що військова агресія російської федерації проти України з 24.02.2022 року до її офіційного закінчення є надзвичайною, невідворотною та об'єктивною обставиною для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Відтак, компетентним органом - ТТП України було офіційно підтверджено настання форс-мажорних обставин, які фактично тривають з 24.02.2022 року і по теперішній час.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що з урахуванням приписів ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання і довела, що таке порушення відбулося внаслідок непереборної сили, може бути звільнена саме від відповідальності за невиконання зобов'язання, а не від виконання зобов'язання в цілому.
Таким чином, форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності можливості виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором та наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов'язань відповідно до п.10.1. Договору.
Враховуючи вищевикладене, доводи, що викладені в апеляційній скарзі про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався місцевий господарський суд.
3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.
3.5. Розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Суха Балка"- залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2023р. у справі №904/4783/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 22.05.2023р.
Головуючий суддя І.О. Вечірко
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков