15.05.2023 Справа № 904/4268/19
м.Дніпро
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді: Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.,
секретар судового засідання Крицька Я.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Фідея" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2023р. у справі №904/4268/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Фідея", м. Дніпро
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1", м. Київ
до відповідача-2: Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, м. Дніпро
про визнання недостовірною інформації, зобов'язання спростувати недостовірну інформацію та заборону поширювати будь-яким способом недостовірну інформацію
1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2023р. (у складі головуючого судді Рудь І.А., суддів Мілєвої І.В., Назаренко Н.Г.) у справі №904/4268/19 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Фідея" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" та до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання недостовірною інформації, зобов'язання спростувати недостовірну інформацію та заборону поширювати будь-яким способом недостовірну інформацію залишено без розгляду на підставі ст.226 ГПК України.
Ухвала мотивована тим, що позивач належним чином був повідомлений про дату, час та місце судових засідань, однак жодного разу у такі засідання не з"явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про розгляд справи за його відсутності не надсилав. При цьому судом не встановлено обставин, які б свідчили про існування у позивача, після подання ним позову та при здійсненні розгляду справи судом, об"єктивних підстав, які б унеможливлювали явку позивача у засідання суду або надіслання до суду повідомлення про причини неявки чи заяви про розгляд справи за його відсутності.
2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Фідея" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2023р. у справі №904/4268/19, справу направити до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.
2.1. Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- 19.01.2023р. о 12:00 представник позивача не з"явився у судове засідання у зв"язку з оголошенням повітряної тривоги, яка тривала до 11:46 і представник скаржника не встиг би дістатися місяця судового засідання, а 14.02.2023р. скаржник не забезпечив явку свого представника у судове засідання, оскільки його представник - адвокат Шваб О.В. 31.01.2023р. був призваний на військову службу під час мобілізації та направлений для проходження військової служби, з цих підстав було зупинено дію його свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю, при цьому Шваб О.В. не встиг передати справи та повідомити клієнта про вказані обставини, інший представник у товариства на той час був відсутній, а отже скаржник з об"єктивних причин не міг забезпечити явку представника у судові засідання, викладені обставини, на думку останнього є поважними;
- скаржник вважає, що рішення про залишення позовної заяви без розгляду є передчасним та таким, що суперечить завданням господарського судочинства;
- оскаржувана ухвала позбавляє позивача можливості скористатися своїм правом на захист ділової репутації та завершити ухваленням рішення розгляд даної справи, який триває з 2019 року.
2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" у відзиві вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що суперечить нормам процесуального права. Товариство зазначає, що судове засідання 19.01.2023р. розпочалося лише о 12:28, а закінчилося о 12:48, незважаючи на це представник позивача так і не прибув у судове засідання, а також не повідомив суд про причини неявки, не подав клопотання про відкладення розгляду справи. Щодо неявки позивача 14.02.2023р. компанія зазначає, що у позивача було 2 тижні для укладення нового договору про надання правничої допомоги, або він повинен був повідомити суд про те, що йому необхідний додатковий час для цього. Між тим, ні адвокат Шваб О.В., ні позивач не повідомили суд про припинення або обмеження повноважень представника у даній судовій справі. Крім того, заслуговує на увагу й неприбуття представника позивача в інші судові засідання, зокрема, 08.12.2022р., з посиланням на важкі погодні умови.
Відповідач 2 своїм процесуальним правом не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав.
Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
3. Апеляційне провадження.
3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.
Ухвалою суду від 21.03.2023р., колегією суддів у складі головуючого судді: Вечірко І.О. (доповідач), судді - Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та призначено її до розгляду на 15.05.2023р.
У судовому засіданні 15.05.2023р. представники позивача та відповідача-1 (в режимі відеоконференції) надали пояснення по апеляційній скарзі.
15.05.2023р. в системі "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача-1 про стягнення з позивача на його користь 50000грн. витрат на правничу допомогу, понесених ним за наслідком розгляду справи у суді апеляційної інстанції, яке обґрунтовано тим, що витрати товариства підтверджуються договором про надання правової допомоги, а також додатковою угодою №1 від 05.10.2022р, згідно з якою було визначено гонорар адвоката у твердій грошовій сумі у розмірі 50000грн за супровід цієї справи у суді однієї інстанції, а згідно з додатковою угодою розмір гонорару не залежить від обсягу наданих послуг, витраченого часу, кількості складених документів, судових засідань у яких виконавець прийняв участь.
Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що ним не отримано клопотання відповідача-1, разом із тим він висловив заперечення щодо заявленої суми витрат на правову допомогу.
У судовому засіданні 15.05.2023р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Фідея" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 19.09.2019, в якому просило:
- визнати недостовірною інформацію, поширену Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" та розміщену за електронною адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, зі змістом , - "ТОВ "Август Пром" та ТОВ "Фірма"Фідея", які весь 2018 рік та початок 2019 року працювали з Залізницею та Оборонкою і поставили двом відомствам низькоякісного дизельного пального на 4 мільярди гривень";
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" протягом 15 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду, спростувати недостовірну інформацію у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Фідея", розмістивши на сторінці веб-сайту "1+1" (https://1plus1.ua) повідомлення наступного змісту: "Спростування: Телеканал "1+1" повідомляє, що інформація, яка містилась у 22 випуску 13 сезону програми "Гроші", яка транслювалася на Телеканалі "1+1 " 08 липня 2019 року о 22 год. 45 хв., та містилася у відеоматеріалах, розміщених Телеканалом 1+1 на офіційному веб-сайті "1+1" (https://1plus1.ua) "ТОВ "Август Пром" та ТОВ "Фірма"Фідея", які весь 2018 рік та початок 2019 року працювали з Залізницею та Оборонкою і поставили двом відомствам низькоякісного дизельного пального на 4 мільярди гривень", є недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності";
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпаня "Студія 1+1" протягом 15 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду видалити з веб-сайту "1+1" (https://1plus1.ua) відеоматеріал під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1", який розміщено на веб-сайті "1+1" (https://1plus1.ua) за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2;
- заборонити Головному управлінню ДФС у Дніпропетровській області поширювати будь-яким способом наступну недостовірну інформацію: "ТОВ "Август Пром" та ТОВ "Фірма"Фідея", які весь 2018 рік та початок 2019 року працювали з Залізницею та Оборонкою і поставили двом відомствам низькоякісного дизельного пального на 4 мільярди гривень".
Ухвалою господарського суду від 30.09.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні.
Позивач у засідання, призначені на 10.11.2022р., 08.12.2022р., 19.01.2023р., 14.02.2023р. не з'явися. Щодо засідання, призначеного на 08.12.2022р., то позивач надав клопотання про відкладення розгляду справи, стосовно решти засідань пояснень щодо неможливості явки у ці засідання, або клопотань про розгляд справи без його участі позивач не надав.
При цьому ухвалами господарського суду від 17.10.2022р., 10.11.2022р., 08.12.2022р. та 19.01.2023р. явку позивача в засідання суду було визнано обов'язковою.
З урахуванням викладених обставин, місцевим господарським судом постановлено оскаржувану ухвалу.
3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне.
Предметом апеляційного перегляду є ухвала місцевого господарського суду про залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини першої ст.226 ГПК України .
Згідно з ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом ст.ст. 41,42 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. Учасники справи, зокрема мають право брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов'язані з'явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов'язковою.
В ч.1 ст.120 ГПК України зазначено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.
Згідно зі ст.181 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
У підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті (частина перша ст.185 ГПК України ).
За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про залишення позовної заяви без розгляду (пункт 1 частини другої ст.185 ГПК України ).
Відповідно до ч. 4 ст.202 ГПК України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з п. 4 ч.1 ст.226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Відтак, обов'язковими умовами для застосування передбачених частиною четвертою статті 202 , пунктом четвертим частини першої статті 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.
У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, приписами статей 202, 226 ГПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності.
Тобто право позивача як особи, що подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов'язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.
Слід враховувати, що відповідно до ст.120 Кодексу суд викликає учасників справи , у тому числі, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв"язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
Як свідчать матеріали справи, ухвали суду у даній справі, прийняті судом з 17.10.2022 направлялися позивачу на його офіційну електронну адресу fideyafirm@gmail.com, яка зазначена як у позовній заяві, так і у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (т. 3, а.с. 59, 104, 188).
Крім того, колегія суддів зазначає, що учасники судового провадження, незалежно від отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 03.04.2008 по справі "Пономарьов проти України", рішенні від 26.04.2007 по справі "Олександр Шевченко проти України", рішенні від 14.10.2003 по справі "Трух проти України".
За змістом ст. ст. 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, позивач або його повноважний представник не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
При цьому обізнаність ТОВ"Фірма "Фідея" про дати, час та місце судових засідань не заперечується останнім.
З цих підстав, колегія суддів дійшла висновку про дотримання місцевим господарським судом вимог ГПК України щодо належного повідомлення учасників справи про дату та час судових засідань.
Одночасно колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов'язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
На зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитися з подіями процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
У даному випадку, позивач не був позбавлений права та можливості ознайомитися з матеріалами справи і зробити з них необхідні йому витяги (копії), або звернутися із відповідним запитом до суду.
Отже, виходячи з положень наведених норм, учасник справи має право брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника) або не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов'язковою. Тобто, учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.
Системний аналіз змісту частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України свідчить про те, що процесуальним наслідком неявки позивача в судове засідання є залишення позову без розгляду.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.
За приписами ч.4 ст.202 та п.4 ч.1 ст.226 ГПК України , передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез'явлення позивача у судове засідання та неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов'язковою.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.11.2022 у справі № 905/458/21 зазначив про те, що норми, закріплені у частині четвертій статті 202 та у пункті 4 частини першої статті 226 ГПК України , за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов'язок залишити позов без розгляду.
Залишення позову без розгляду у зв'язку з неявкою позивача, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання у справі, проте не повідомив суд про причини своєї неявки та не надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, є негативним правовим наслідком для позивача.
У даному випадку, як зазначено вище, позивач у справі був належним чином повідомлений про дату, час та місце судових засідань, однак у призначені судові засідання не з'явився, про причини неявки зокрема у засідання, які відбулися 10.11.2022р., 19.01.2023р., 14.02.2023р., суд не повідомив. Матеріали справи свідчать про те, що до суду від позивача не надходило клопотань про розгляд справи за його відсутності. При цьому судом не встановлені обставини, які б свідчили про існування у позивача після подання ним позову та при здійсненні господарським судом розгляду цієї справи об'єктивних підстав, що унеможливили надіслання ним суду повідомлення про причини своєї неявки, заяви про розгляд справи за його відсутності.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність усіх обов'язкових умов (обставин) для застосування передбачених ч.4 ст. 202 та п. 4 ч.1 ст. 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судові засідання, а саме залишення позову без розгляду.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав стверджувати, що наведені судом мотивування є необґрунтованими, оскільки правильність цих тверджень напряму випливає із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства.
При цьому суд зазначає, що сторони судового процесу знаходяться у рівних умовах та однаково зазнають негативний вплив, що спричиняє збройна агресії російської федерації проти України. Між тим, неналежне виконання позивачем свого процесуального обов"язку, передбаченого Господарським процесуальним кодексом України, який полягає у необхідності повідомляти суд про причини неявки у судові засідання та подавати заяви про розгляд справи за його відсутності, ставить учасників справи у нерівні умови.
3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У даному випадку, доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі є необґрунтованими та не спростовують наведених вище висновків суду.
З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Ухвалу місцевого господарського суду про залишення позову без розгляду слід залишити без змін.
3.5. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.
Також , як зазначено вище, ТОВ"Телерадіокомпанія "Студія 1+1" заявлено клопотання про стягнення з ТОВ"Фірма "Фідея" 50000грн. витрат на правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
На підтвердження понесених витрат у вказаній вище сумі товариством до заяви додані копії: договору про надання правової (правничої) допомоги від 05.08.2019 та додаткової угоди до цього договору від 05.10.1019р.
З матеріалів справи вбачається, що 05.08.2019р. ТОВ"Телерадіокомпанія "Студія 1+1" (замовником) та адвокатом Здоровцем Сергієм Вікторовичем (виконавцем), укладено договір про надання правової (правничої) допомоги, відповідно до п.1.1, 1.2. якого виконавець зобов"язується надавати замовнику за його замовленням юридичні послуги (правову допомогу) передбачені цим договором, а замовник зобов"язується прийняти, оплатити ці послуги . Послуги за даним договором включають в себе представництво інтересів замовника у судах під час здійснення цивільного, господарського судочинства та складення, у зв"язку з цим, заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
У п.3.1 договору сторони погодили, що гонорар виконавця складається з "гонорару успіху", розмір та порядок сплати якого встановлюється додатками до цього договору, які є його невід"ємною частиною.
Згідно з додатковою угодою до договору від 05.10.2022р., гонорар виконавця за супроводження справи №904/4268/19 складається з фіксованої суми у розмірі 50000грн за супроводження справи у суді однієї інстанції, яка сплачується не пізніше набрання судовим рішенням, яким закінчується розгляд справи, законної сили. Сторони обумовили, що визначений розмір гонорару виконавця не залежить від обсягу наданих послуг, витраченого часу, кількості складених документів, судових засідань у яких виконавець прийняв участь та інших обставин.
Представництво інтересів телерадіокомпанії у суді апеляційної інстанції здійснював адвокат Здоровець С.В., який діяв на підставі довіреності від 09.08.2019р. та приймав участь в режимі відеоконференції, у судовому засіданні, яке відбулося у Центральному апеляційному господарському суді 15.05.2023р. що підтверджується відповідним протоколом судових засідань.
Ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Ч.1, 2 ст.124 Кодексу встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Згідно з ст.126 Кодексу витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до п.2 ч.4, ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою ст.129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись положеннями вищезазначених норм відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Верховний Суд також неодноразово вказував на те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Крім того, у ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначенні розміру правничої допомоги суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, свобода сторін у визначенні розміру на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
Тобто, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов'язковості такого зобов'язання.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат за надання правової допомоги, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи розумність цих витрат.
У даному випадку, відповідно до матеріалів справи, представником відповідача-1 була виготовлена незначна кількість процесуальних документів під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, складання яких не потребувало значного часу, а саме: відзив на апеляційну скаргу (на трьох аркушах), клопотання про долучення відзиву, заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, які подані до суду в електронному вигляді у системі "Електронний суд". Також здійснено представництво товариства у одному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
При цьому із відзивом на апеляційну скаргу відповідачем-1 не було подано попереднього розрахунку судових витрат. Клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу зареєстровано в системі "Електронний суд" 14.05.2023р.
Представник позивача в засіданні суду заперечував проти стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 50000грн з огляду на неспівмірність таких витрат наданим адвокатом послугам.
За переконанням колегії суддів, пред"явлена відповідачем-1 до стягнення з позивача сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50000грн , враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг і складність справи (розгляд апеляційної скарги на процесуальну ухвалу суду), не відповідає принципу розумності та не є обґрунтованою та пропорційною до предмета спору.
Отже, витрати у сумі 50000грн є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді апеляційної інстанції і не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їх розміру.
Тому, з урахуванням обставин, викладених у клопотанні, наданих заявником документів в їх сукупності, загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та реальності судових витрат, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Фідея" витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00грн.
Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Фідея" - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2023р. у справі №904/4268/19 - залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Фідея" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000грн. за розгляд апеляційної скарги. Видати наказ.
Видачу наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 22.05.2023р.
Головуючий суддя І.О. Вечірко
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя Т.А. Верхогляд