10.04.2023 року м.Дніпро Справа № 904/1654/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Коваль Л.А., Паруснікова Ю.Б.,
секретар судового засідання Колесник Д.А.
представники сторін:
від позивача: Гоменюк Юрій Вікторович, адвокат, ордер серії АЕ №1185822 від 10.03.2023 року;
від відповідача: Можейко Євген Феліксович, адвокат, договір №25/01-23 від 25.01.2023 року;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімпром" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2023 року (повний текст складено 17.01.2023 року) у справі №904/1654/22 (суддя Бондарєв Є.М.)
за позовом Фермерського господарства "Скиба" (52370, Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Гуляйполе, вул.Лугова, буд.3, ідентифікаційний код 30851860)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімпром" (09000, Київська область, Сквирський район, м. Сквира, вул. Самгородоцька, буд. 7, ідентифікаційний код 31414251)
про стягнення 1 095 000,00 грн. передоплати за непоставлений товар за договором поставки №01ДНКГ/22 від 27.10.2021 року,-
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2023 року у справі №904/1654/22 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімпром" (09000, Київська область, Сквирський район, м. Сквира, вул. Самгородоцька, буд. 7, ідентифікаційний код 31414251) на користь Фермерського господарства "Скиба" (52370, Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Гуляйполе, вул. Лугова, буд. 3, ідентифікаційний код 30851860) 1 095 000,00 грн. передоплати за непоставлений за договором поставки №01ДНКГ/22 від 27.10.2021 року товар, витрати зі сплати судового забору у розмірі 16 425,00 грн. та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2 481,00 грн.
Рішення суду обґрунтовано доведеністю факту порушення відповідачем умов договору поставки №01ДНКГ/22 від 27.10.2021 року.
Суд зазначив, що позивач на виконання умов вказаного договору здійснив попередню оплату товару - мінеральних добрив рідких азотних на суму 1 095 000,00 грн., що становить 100 % вартості товару.
Строк поставки сторони погодили - 10.03.2022 року.
Відповідач поставку не здійснив та на вимогу позивача попередню оплату не повернув.
Суд дійшов висновку про порушення відповідачем умов договору та вимог ст. ст. 525, 526, 655, 656, 712 Цивільного кодексу України, ст.265 Господарського кодексу України.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Зазначає, що судом першої інстанції не з'ясовані обставин, що мають значення для справи; має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, встановленим обставинам справи; неправильне застосування судом норм матеріального права - не застосування закону, який підлягав застосуванню.
Апелянт вказує, що суд при вирішенні спору не надав оцінку доводам відповідача про те, що невиконання ним умов укладеного з позивачем договору поставки відбулося з огляду на наявність форс-мажорних обставин.
Так, скаржник зазначає, що відповідач не є безпосереднім виробником товару - добрива рідкі азотні КАС марки КАС28, а здійснює їх закупівлю у виробника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансліт" відповідно до договору поставки № 11/2019/6 від 26.09.2019 року.
З метою виконання зобов'язання перед позивачем у даній справі, відповідач підписав із ТОВ "Укртрансліт" Специфікацію № 7 від 27.10.2021 року до договору поставки № 11/2019/6 від 26.09.2019 року.
Відповідно до наданої відповідачем виписки з особового рахунку від 28.10.2021 року, ТОВ "Укрхімпром" платіжним дорученням № 3258 28.10.2021 року перерахувало ТОВ "Укртрансліт" оплату за добрива рідкі в сумі 1 016 520,00 грн.
Таким чином, відповідач з метою забезпечення виконання своїх зобов'язань перед позивачем придбав у ТОВ "Укртрансліт" 28.10.2021 року добрива рідкі азотні КАС марки КАС28 в кількості 50 т., зробивши 100 % передоплату.
Специфікацією № 7 від 27.10.2021 року до договору поставки № 11/2019/6 від 26.09.2019 року передбачено, що поставка товару відповідачу здійснюється на умовах EXW склад ТОВ "Укртрансліт" (ТОВ "РОЗТОРГНАФТА" ( Запорізька обл., Михайлівський р-н., смт. Пришиб, вул. Заводська. 1).
Апелянт вказує, що визначене в Специфікації № 7 від 27.10.2021 року до договору поставки № 11 /2019/6 від 26.09.2019 року місце поставки відповідачу товару - добрив рідких азотних КАС марки КАС28, які в подальшому мали бути поставлені останнім позивачу, знаходиться на тимчасово окупованій території з 28.02.2022 року.
Тому відповідач не міг здійснити самовивіз товару із обумовленого договором поставки № 11/2019/6 від 26.09.2019 року місця поставки, а саме склад ТОВ "Укртрансліт" (ТОВ "РОЗТОРГНАФТА" Запорізька обл., Михайлівський р-н., смт. Пришиб, вул. Заводська, 1).
Вказані обставини - тимчасова окупація території, де знаходиться обумовлений договором товар, на думку скаржника є форс-мажорною обставиною, яка звільняє відповідача від відповідальності за невиконання зобов'язання.
Апелянт зазначає також наступне:
- зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд не досліджував зазначені обставини та аргументи відповідача, не надав їм оцінку;
- положення ч.1 ст. 617 ЦК України та ч.2 ст.218 ГК України виключають відповідальність суб'єкта господарювання за порушення господарського зобов'язання, якщо таке порушення стало наслідком дії непереборної сили (форс-мажорних обставин), тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності;
- частиною другою статті 693 ЦК України, на положення якої позивач посилається як на підставу своїх вимог, встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати;
- із системного аналізу наведених вище норм ГК України та ЦК України можна дійти висновку, що вимога покупця щодо повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар, у разі прострочення поставки товару, є оперативно-господарською санкцією, тобто мірою відповідальності суб'єкта господарювання за порушення господарського зобов'язання;
- оскільки відповідач порушив зобов'язання за договором щодо поставки позивачу товару внаслідок дії непереборної сили (форс-мажорних обставин) та, у зв'язку з цим, звільняється від відповідальності за таке порушення зобов'язання, тому з відповідача не може бути стягнуто передоплату за товар на користь позивача, оскільки вказане є оперативно - господарською санкцією, тобто мірою відповідальності за порушення господарського зобов'язання.
За таких обставин, відповідач вважає, що підстави для задоволення позовної заяви позивача відсутні.
Просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2023 року у справі №904/1654/22, відмовити в задоволені позову.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти наведених апелянтом доводів, вважає висновки суду обґрунтованими та просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
З матеріалів справи вбачається, що предметом заявлених позовних вимог є стягнення переоплати, отриманої відповідачем за товар, який він позивачу не поставив.
Встановлено та підтверджено відповідними доказами, що 27.10.2021 року між Фермерським господарством "Скиба" (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрхімпром" (далі - постачальник, відповідач) укладено договір поставки №01ДНКГ/22 (далі - договір) відповідно до п.1.1 якого в терміни, визначені договором, постачальник зобов'язався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі-товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму, що складає його вартість, визначену умовами договору.
Підставою для оплати за товар є рахунок-фактура продавця. Без рахунку-фактури, виписаної продавцем, попередня оплата не проводиться (п.4.5 договору).
Строк поставки товару визначається у відповідних додатках до договору (п.5.1 договору).
Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 договору поставка продукції здійснюється на умовах та в терміни, визначені у додатках до договору. Перехід права власності здійснюється в момент передачі товару з одночасним прийманням по кількості і якості.
У Доповненні №1/п від 27.10.2021 року до договору №01ДНКГ/22 від 27.10.2021 року сторони погодили поставку 50 т. мінеральних добрив рідкі азотні КАС марки КАС28 на загальну суму 1 095 000,00 грн. Строк оплати: покупець перераховує кошти на розрахунковий рахунок продавця до 02.11.2021 в сумі 1 095 000,00 грн., що становить 100% вартості товару. Строк поставки: умови та місце поставки (передачі) товару DDP (згідно Інкотермс у редакції 2010 року) склад ФГ "Скиба", що знаходиться за адресою: 52370, Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Гуляйполе, вул. Лугова. Строк поставки - 10.03.2022 року.
На підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату №2038 від 27.10.2021 року на суму 1 095 000,00 грн. позивач здійснив переказ грошових коштів відповідачу в сумі 100 000,00 грн. платіжним дорученням №937 від 27.10.2021 року та 995 000,00 грн. платіжним дорученням №939 від 28.10.2021 року, всього на загальну суму 1 095 000,00 грн.
Відповідач не заперечує, що відповідно до умов договору товар поставлено ним не було.
06.04.2022 року позивач повідомив відповідача про необхідність повернути передоплату.
Докази повернення сплаченої позивачем суми відсутні, що і є причиною даного спору.
На думку колегії суддів суд вірно оцінив обставини справи та надані сторонами докази, а доводи апелянта висновки оскаржуваного рішення не спростовують та відхиляються колегією суддів з огляду на наступне:
Згідно ст. 627 Цивільного України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відносини, що виникли із договору поставки, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст. ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч.1 ст. 172 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.2 ст. 172 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 655, ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як зазначено вище, в Доповненні №1/п від 27.10.2021 року до договору №01ДНКГ/22 від 27.10.2021 року сторони погодили поставку 50 т. мінеральних добрив рідкі азотні КАС марки КАС28 на загальну суму 1 095 000,00 грн. Строк поставки: умови та місце поставки (передачі) товару DDP (згідно Інкотермс у редакції 2010 року) склад ФГ "Скиба", що знаходиться за адресою: 52370, Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Гуляйполе, вул. Лугова. Строк поставки - 10.03.2022 року.
Відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно на власний вибір - або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Предметом позову у даній справі є саме стягнення попередньої оплати на підставі ч. 2 ст.693 Цивільного кодексу України, оскільки, за твердженням позивача, відповідачем не було поставлено оплачений товар і відповідач дану обставину не заперечує.
Отже, за доведеності позивачем факту порушення відповідачем зобов'язання з поставки товару, за який він отримав передоплату в розмірі 100%, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення вказаної суми попередньої оплати на користь Фермерського господарства "Скиба".
Апелянт безпідставно зазначає на порушення судом норм процесуального права щодо оцінки доказів по даній справі та ненадання оцінки саме доводам відповідача про наявність форс-мажорних обставин, що перешкоджали виконанню скаржником зобовязань по договору поставки.
Суд першої інстанції відповідно до норм процесуального та матеріального права, в повній мірі надав оцінку доводам апелянта (відповідача) із посиланням на лист ТПП України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1, ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово - промислові палати України", ч. 1 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України", ст. 617 Цивільного кодексу України, ст. 218 Господарського кодексу України.
Також суд першої інстанції обґрунтовано врахував правові висновки Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 19.08.2022 року у справі № 908/2287/17 та правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 року у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 року у справі № 905/55/21, згідно яких сертифікат торгово - промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи тау сукупності з іншими доказами.
Всебічно, повно та відповідно норм закону дослідивши доводи відповідача (апелянта), суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок щодо того, що відповідачем (апелянтом) не надано належних та допустимих доказів впливу воєнного стану на можливість виконання зобов'язань за договором, а отже, не доведено наявність підстав для звільнення від виконання зобов'язання.
Апелянт помилково вважає, що вимога покупця щодо повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар, у разі прострочення поставки товару, є оперативно - господарською санкцією, тобто мірою відповідальності суб'єкта господарювання за порушення господарського зобов'язання.
У даній справі предметом спору не є стягнення з відповідача додаткових коштів - штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а предметом позову є повернення грошових коштів попередньої оплати, сплачених позивачем за неотриманий товар.
Суд при вирішенні спору вірно керувався положеннями ст. ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України і апелянт посилання суду на зазначену правову норму та відповідні висновки щодо її застосування не спростував
Посилання скаржника на договір № 11/2019/6 від 26.09.2019 року, укладений ним з ТОВ "Укртрансліт" як на наявність форс-мажорних обставин не заслуговують на увагу, оскільки відповідач не довів, що договір із ТОВ "Укртрансліт" укладався для подальшої поставки товару саме позивачу.
Крім того, згідно зі специфікацією, укладеною до договору між апелянтом (відповідачем) та позивачем - товар мав бути поставлений до 10.03.2022 року.
Згідно зі специфікацією до договору між апелянтом (відповідачем) та ТОВ "Укртрансліт", на яку апелянт посилається як на підставу для відмови у позові - товар мав бути поставлений до 31.03.2022 року, тобто пізніше від кінцевої дати поставки товару за спірним договором між відповідачем (апелянтом) та позивачем на 21 день.
Наведене спростовує твердження скаржника про те, що товар за договором з третьою особою закуповувався саме для позивача.
Фактично відповідач посилається на невиконання ним зобов'язання через непоставку товару його контрагентом, що згідно ст. 693 Цивільного кодексу України не є підставою звільнення від повернення передоплати.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
На думку колегії суддів апелянт належними та допустимими доказами не спростував доводи оскаржуваного рішення.
Апеляційна скарга не доведена та задоволенню не підлягає.
Судові витрати за її розгляд згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на скаржника.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, - ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2023 року у справі №904/1654/22 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст складено 22.05.2023 року.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Л.А.Коваль
Суддя Ю.Б. Парусніков