12 травня 2023 року м. Харків Справа № 922/558/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О. , суддя Шевель О.В.
за участі секретаря судового засідання Дзюби А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційні скарги Комунального підприємства "Харківводоканал" (вх. №300Х) та Акціонерного товариства "Дніпроазот" (вх. №365Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 23.01.2023 (рішення ухвалене суддею Рильовою В.В. в приміщенні Господарського суду Харківської області 23.01.2023 о 13:38 год., повний текст складено 27.01.2023) у справі №922/558/22
за позовом Акціонерного товариства "Дніпроазот" (місцезнаходження: 51909, Дніпропетровська область, місто Кам'янське, вулиця С.Х.Горобця , будинок 1; код ЄДРПОУ 05761620)
до Комунального підприємства "Харківводоканал" (місцезнаходження: 61013, місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 2; код ЄДРПОУ 03361715)
про стягнення 5259342,69 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.01.2023 у справі №922/558/22 (суддя Рильова В.В.) позовні вимоги Акціонерного товариства "Дніпроазот" задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства "Харківводоканал" на користь Акціонерного товариства "Дніпроазот" суму основного боргу за договором про закупівлю товару №12/3-ПЦ/20 від 02.03.2020 в розмірі 3142500,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 1744094,01 грн., три відсотки річних в розмірі 37274,87 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 78890,14 грн; в задоволені позову в частині стягнення трьох відсотків річних в розмірі 335473,81 грн. відмовлено.
Комунальне підприємство "Харківводоканал" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 23.01.2023 у справі №922/558/22 в частині стягнення нарахування індексу інфляції на суму 92785,83 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилався на те, що позивачем неправильно застосована формула розрахунку інфляційних втрат, зазначена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19, у зв'язку з чим було порушено принцип безперервної послідовності перемножування індексів інфляції.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Харківводоканал" на рішення Господарського суду Харківської області від 23.01.2023 у справі №922/558/22, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 28.03.2023.
Акціонерне товариство "Дніпроазот" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 23.01.2023 у справі №922/558/22 скасувати в частині відмови у стягненні 3% річних в розмірі 335473,81 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Комунального підприємства "Харківводоканал" на користь Акціонерного товариства "Дніпроазот" 3% річних у сумі 372748,68 грн., в іншій частині рішення залишити без змін.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції не мав підстав застосовувати висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, оскільки правовідносини у даній справі та справі №902/417/18 відрізняються за своїми обставинами, не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається. Вказане, на думку позивача свідчить про невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, встановленим обставинам справи. Внаслідок чого, зменшення судом 3% річних призвело до порушення розумного балансу між інтересам боржника та кредитора.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Дніпроазот" на рішення Господарського суду Харківської області від 23.01.2023 у справі №922/558/22; об'єднано розгляд апеляційних скарг Акціонерного товариства "Дніпроазот" та Комунального підприємства "Харківводоканал" на рішення Господарського суду Харківської області від 23.01.2023 у справі №922/558/22 в одному апеляційному провадженні, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 28.03.2023.
03.03.2023 від Акціонерного товариства "Дніпроазот" надійшов відзив на апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківводоканал", в якому позивач просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Комунального підприємства "Харківводоканал" на свою користь інфляційних втрат у розмірі 1744094,01 грн. залишити без змін.
16.03.2023 від Комунального підприємства "Харківводоканал" надійшов відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпроазот", в якому відповідач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення 3% річних залишити без змін.
27.03.2023 від Акціонерного товариства "Дніпроазот" надійшла відповідь на відзив Комунального підприємства "Харківводоканал".
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 оголошено у судовому засіданні перерву до 11.04.2023.
06.04.2023 від КП "Харківводоканал" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи уточненого розрахунку.
07.04.2023 від КП "Харківводоканал" надійшло клопотання про залишення без розгляду клопотання та розрахунку від 06.04.2023 у зв'язку з наявною в ньому опискою, та надано інший розрахунок інфляційних нарахувань.
10.04.2023 від АТ "Дніпроазот" надійшли додаткові пояснення щодо нарахування інфляційних втрат.
Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2023 у зв'язку з відпусткою судді Фоміної В.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Шевель О.В.
Згідно положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 оголошено у судовому засіданні перерву до 12.05.2023.
У судовому засіданні представник КП "Харківводоканал" просив скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 23.01.2023 у справі №922/558/22 в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 22704,00 грн. та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 22704,00 грн., в решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Проти апеляційної скарги АТ "Дніпроазот" заперечував.
Представник АТ "Дніпроазот" у судове засідання не з'явився.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
02.03.2020 між АТ "Дніпроазот" (постачальник) та КП "Харківводоканал" (покупець) укладено договір про закупівлю товару №12/3-ПЦ/20, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві товар: код ДК 021:2015-24310000-0 основні неорганічні хімічні речовини (хлор рідкий в цистернах), зазначений у специфікації (товар), а покупець - прийняти і оплатити такий товар (п.1.1 договору). Найменування та загальна кількість товару визначаються специфікацією (п. 1.2 договору).
Згідно пункту 3.1 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 13.07.2021) загальна вартість цього договору складає 43125000,00 грн., в тому числі ПДВ (20%) - 7187500,00 грн. Ціна за одиницю товару визначається специфікацією (п. 3.2 договору).
Пунктами 4.1, 4.2 договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах післяоплати в розмірі 100% від вартості партії товару протягом 30 календарних днів з дати поставки відповідної партії товару, що підтверджується відповідною видатковою накладною. Джерело фінансування - власний бюджет (кошти від господарської діяльності підприємства).
Згідно з пунктом 5.3 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 24.12.2020) строк поставки товару: до 31.12.2021.
Відповідно до пунктів 5.4, 5.6 договору поставка товару здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту отримання постачальником заявки покупця. Місце поставки товару: Україна, відповідно до документації. Адреса поставки товару: 63513, Україна, Харківська область, м. Чугуїв (станція Чугуїв Виробничого підрозділу "Харківська дирекція залізничних перевезень" філії "Південна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", код станції 430809, код отримувача 1790 Комунальне підприємство "Харківводоканал", гілка Комплекс водопідготовки "Донець").
Датою поставки є дата передачі товару покупцю згідно видаткової накладної, підписаної обома сторонами, та надання покупцю документів, передбачених п. 5.2 договору.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє по 31.12.2021, а в частині грошових розрахунків не менше, ніж до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (пунктом 10.1 договору в редакції додаткової угоди № 3).
Відповідно до специфікації до договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 13.07.2021) (додаток № 1) постачальник зобов'язався поставити покупцеві хлор рідкий в цистернах у кількості 1437,5 т за ціною 30000,00 грн. за 1 тону з ПДВ (20%) на загальну суму 43125000.00 грн.
У відповідності до умов договору № 12/3-ПЦ/20 та на підставі письмових заявок КП "Харківводоканал" у квітні 2020 - вересні 2021 АТ "Дніпроазот" було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 43120200,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями залізничних накладних, а також копіями видаткових накладних, які без зауважень підписано представниками та скріплено печатками сторін.
Проте, КП "Харківводоканал" здійснило оплату отриманого товару лише частково на суму 37865000,00 грн. та з порушенням встановленого договором строку оплати. Розмір простроченої заборгованості відповідача станом на 07.02.2022 року складав 5255200,00 грн.
Позивач листами №1615/01-6 від 14.08.2020, №02/01 від 19.01.2021, №1261/01-6 від 21.05.2021, №1682/01-6 від 14.07.2021, №2280/01-6 від 29.09.2021 та №2994/01-6 від 28.12.2021 звертався до КП "Харківводоканал" та повідомляв про наявну за Договором заборгованість, у тому числі прострочену, а також про необхідність погашення наявної заборгованості.
Проте, листи АТ "Дніпроазот" №1615/01-6 від 14.08.2020, №02/01 від 19.01.2021, №1261/01-6 від 21.05.2021, №2280/01-6 від 29.09.2021 відповідачем залишені без відповіді та без задоволення.
На лист АТ "Дніпроазот" №1682/01-6 від 14.07.2021 відповідач листом №01-01-23/3733-21 від 16.07.2021 надав позивачу графік погашення заборгованості.
На лист АТ "Дніпроазот" № 2994/01-6 від 28.12.2021 відповідач листом № 01-01-23/70-22 від 06.01.2022 повідомив позивача про те, що у КП "Харківводоканал" наявний гострий дефіцит грошових коштів.
У лютому 2022 АТ "Дніпроазот" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з КП "Харківводоканал" на свою користь 6522627,61 грн., у тому числі: 5255200,00 грн. - прострочена заборгованість за хлор рідкий, поставлений по договору про закупівлю товару №12/3-ПЦ/20 від 02.03.2020; 308743,73 грн. - 3% річних від простроченої суми оплати заборгованості за хлор рідкий, поставлений по договору про закупівлю товару №12/3-ПЦ/20 від 02.03.2020; 958683,88 грн. - інфляційні втрати, нараховані за весь час прострочення оплати за хлор рідкий, поставлений по договору про закупівлю товару №12/3-ПЦ/20 від 02.03.2020.
В процесі розгляду справи відповідачем було частково погашено спірну суму основного боргу в розмірі 2112700,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, зокрема: №1587 від 03.02.2022 на суму 25000,00 грн.; №1698 від 04.02.2022 на суму 55200,00 грн.; №1699 від 04.02.2022 на суму 45000,00 грн.; №1777 від 07.02.2022 на суму 100000,00 грн.; №1888 від 09.02.2022 на суму 100000,00 грн.; №1990 від 11.02.2022 на суму 500000,00 грн.; №2103 від 14.02.2022 на суму 200000,00 грн.; №2221 від 15.02.2022 на суму 200000,00 грн.; №2355 від 16.02.2022 на суму 500000,00 грн.; №2560 від 17.02.2022 на суму 100000,00 грн.; №1694 від 13.06.2022 на суму 287500,00 грн.
У вересні 2022 АТ "Дніпроазот" звернувся з заявою про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог, в якій зазначав, що загальна сума непогашеного відповідачем боргу за договором станом на 01.09.2022 складає 3142500,00 грн. В той же час, позивач здійснив перерахунок 3% річних та інфляційних втрат станом на 01.09.2022. У зв'язку з чим просив стягнути з відповідача: 3142500,00 грн. - простроченої заборгованості; 365774,91 грн. - 3% річних та 1708415,16 грн. - інфляційних втрат.
У жовтні 2022 позивач звернувся з заявою про уточнення (збільшення) розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь 5259342,69 грн., у тому числі: 3142500,00 грн. - простроченої заборгованості; 372748,68 грн. - 3% річних та 1744094,01 грн. - інфляційних втрат із розрахунку станом на 28.09.2022.
Приймаючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3142500,00 грн. основного боргу за договором про закупівлю товару №12/3-ПЦ/20 від 02.03.2020, у зв'язку з чим задовольнив позовні вимоги в цій частини. Крім того, перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань, місцевий господарський суд дійшов висновку, що нарахування інфляційних втрат в розмірі 1744094,01 грн. здійснено позивачем відповідно до вимог чинного законодавства за формулою, вказаною у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та з урахуванням роз'яснень Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, у зв'язку з чим задовольнив позовні вимоги в цій частині. Також, перевіривши розрахунок 3% річних суд встановив, що заявлена позивачем до стягнення сума річних: 372748,68 грн. не суперечить вимогам чинного законодавства та є арифметично вірною. Водночас, суд врахував клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та стягнув 37 274,87 грн. - 3% річних.
Враховуючи, що відповідачем (з урахуванням уточнень апеляційної скарги) оспорюється рішення суду тільки в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 22704,00 грн., а позивачем - в частині зменшення розміру 3% річних до 37274,87 грн., колегія суддів відповідно положень ст. 269 ГПК України перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у вказаних межах.
Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 627, 629 ЦК України).
Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Позивачем заявлено до стягнення сума основного боргу у розмірі 3142500,00 грн., яка задоволена судом першої інстанції.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору позивачем заявлено до стягнення 3% річних у сумі 372748,68 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1744094,01 грн., розраховані станом на 28.09.2022.
Згідно положень ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стосовно апеляційної скарги відповідача, колегія суддів зазначає таке.
До матеріалів справи АТ "Дніпроазот" надано детальний розрахунок інфляційних втрат по кожному зобов'язанню відповідача окремо.
КП "Харківводоканал", в свою чергу, зазначало, що позивачем неправомірно нараховано інфляційні втрати на суму боргу з інфляційною складовою, оскільки обчисленню підлягає тільки основний борг, а не сума, на яку збільшився цей борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів.
Відповідачем не надавався до суду першої інстанції контррозрахунок.
До суду апеляційної інстанції відповідачем надано розрахунок інфляційних нарахувань, з якого вбачається, що спірною є сума інфляційних втрат, нарахованих за видатковими накладними: №12566 від 19.08.2020 - різниця 9074,00 грн.;, №15693 від 30.10.2020 - різниця 10,83 грн., №17106 від 20.11.2020 - різниця 0,29 грн., №10084 від 22.07.2021 - різниця 13618,88 грн, загалом різниця між розрахунком позивача та відповідача складає 22704, 00 грн.
Перевіривши розрахунки позивача та відповідача, колегія суддів зазначає, що обома сторонами при розрахунку інфляційних нарахувань за видатковими накладними №15693 від 30.10.2020, №17106 від 20.11.2020 використано методику розрахунку інфляційних збитків, яка викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та яка передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100% (дефляції).
Так, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.
У судовій практиці часто виникають проблеми із застосуванням механізму розрахунку інфляційних збитків у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу. З огляду на таке, касаційний суд вважає за доцільне роз'яснити, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу 100 грн.), до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу " і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн.) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою:
"Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ",
де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).
А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
Суд зазначає, що такий спосіб розрахунку інфляції за статтею 625 ЦК України з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами.
Отже, при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов'язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).
Крім того, за позицією Верховного Суду у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується".
Наведені позивачем та відповідачем періоди нарахування, суми, на які здійснювались нарахування інфляційних за вищевказаними накладними, є ідентичними.
Разом з цим, розрахунок позивача є арифметично правильний, тоді як здійснений відповідачем розрахунок за вищевказаними накладними містить арифметичні помилки (порушені правила складання).
За накладною №12566 від 19.08.2020 відповідачем не застосовано методику нарахування інфляційних втрат, яка визначена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19. Крім того, відповідачем невірно зазначений період нарахування інфляційних.
За накладною №10084 від 22.07.2021 відповідачем також не застосовано методику нарахування інфляційних втрат, яка визначена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19. З розрахунку інфляційних нарахувань за даною накладною вбачається, що відповідачем порушено принцип безперервної послідовності перемножування індексів інфляції, тобто порушено математичну послідовність.
В свою чергу позивач методологічно правильно включав до суми боргу за кожний розрахунковий місяць суму боргу з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, зменшену на суму погашення заборгованості у розрахунковому місяці.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені АТ "Дніпроазот" нарахування інфляційних втрат здійснено позивачем відповідно до вимог чинного законодавства за формулою, вказаною у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, та з урахуванням роз'яснень Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.
Стосовно апеляційної скарги позивача, колегія суддів зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2022 відповідач звернувся до суду першої інстанції з заявою про зменшення 3% річних, в якій з урахуванням доповнень до заяви, просив зменшити розмір нарахованих 3% річних на 90 відсотків.
В обґрунтування підстав зменшення 3% річних відповідач зазначав, що згідно його Статуту КП "Харківводоканал" є одним з найбільших в Україні підприємств у галузі централізованого водопостачання та водовідведення; метою діяльності підприємства є здійснення виробничої, науково-дослідної роботи та комерційної діяльності для повного та якісного задоволення потреб населення, суб'єктів господарювання в комунальних послугах, забезпечення групового, індивідуального водопостачання, водовідведення м. Харкова та Харківської області, здійснення заходів для поліпшення екологічної обстановки м. Харкова, при цьому, єдиним джерелом доходу підприємства є отримання плати за надані послуги з водопостачання та водовідведення з населення.
З метою створення додаткових соціальних гарантій для населення міста Харкова, що постраждало внаслідок широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України, керуючись статтями 30, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виконавчим комітетом Харківської міської ради прийнято рішення від 08.06.2022 № 163 "Про деякі питання оплати житлово-комунальних та транспортних послуг в умовах воєнного стану”, відповідно до якого вирішено Комунальним підприємствам ХМР, що надають житлово-комунальні послуги на території міста Харкова, здійснити заходи щодо припинення стягнення плати за надані послуги фізичним особам громадянам України - споживачам (за виключенням отриманих споживачам пільг та субсидій на оплату житлово-комунальних послуг) за теплову енергію, за послуги з постачання теплової енергії, за послуги з постачання гарячої води, за послуги з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, за послуги з поводженням з побутовими відходами, за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньо будинкових систем теплопостачання, водопостачання та водовідведення; за абонентське обслуговування за відповідні послуги та проведення відповідного коригування за період з 24.02.2022 року до 31.05.2022 року.
В рішенні наголошено про необхідність надавачів/виконавців не нараховувати та стягувати неустойку (штрафів, пені), інфляційні нарахування, проценти річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню в разі несплати за них або оплати їх не в повному обсязі.
КП «Харківводоканал» є єдиним підприємством водопостачання та водовідведення міста Харова та ряду населених пунктів Харківської області.
Тільки за сім місяців війни рівень отриманих платежів становив лише 15,6% від передбачених тарифами, а розмір збитків підприємства від недоотриманих і неоплачених послуг сягнув 1,1 млрд грн. Станом на 01.12.2022 розмір дебіторської заборгованості споживачів за отримані послуги склав 3447035,2 тис грн.
Зазначене зростання заборгованості в першу чергу пов'язане з настанням надзвичайних обставин в м. Харкові та Харківської області, що зумовило значний рівень безробіття серед населення і вплинуло на платоспроможність населення зі сплати комунальних послуг останніх.
Таким чином, у зв'язку з вищезазначеним відповідач не отримав значну частину грошових коштів та не мав можливості розрахуватися з АТ "Дніпроазот".
Крім того, переліком територіальних громад, розташованих у районах проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75, Харківська територіальна громада визначена як район проведення бойових дій.
В умовах воєнного стану робота КП "Харківводоканал", як об'єкту критичної інфраструктури, здійснюється в обмеженому режимі. Значна кількість майна, документації, тощо, було знищено внаслідок ракетних ударів по об'єктах Комунального підприємства. Військові дії завдавали та завдають шкоди трубопроводам, насосним станціям та іншим будівлям та спорудам, задіяним в технологічному циклі видобування та доставки якісної питної води, а матеріальні збитки наразі підраховуються та сягають понад 250 млн. грн.
Усі зусилля підприємства спрямовані на відновлення систем водопостачання, забезпечення водовідведення стічних вод. Скрутне майнове становище підприємства створює реальну загрозу повного зупинення виробничої діяльності, з доведенням підприємства до стану банкрутства, і як наслідок, до неспроможності КП "Харківводоканал" здійснювати фінансування власної виробничої діяльності для забезпечення нормального функціонування єдиної технологічної системи водопостачання та водовідведення, що матиме надзвичайні наслідки екологічного, санітарно-епідемічного та соціального характеру для всього Харківського регіону, особливо в умовах воєнного стану.
У наведених умовах КП "Харківводоканал" також було вимушено відповідно до Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" призупинити трудові відносини з 1702 співробітниками підприємства та зосередити обмежені ресурси виключно на забезпечені роботи критичної інфраструктури, виконанні виробничих функцій водовідведення та подачі питної води, що відповідає санітарно-гігієнічним нормам, цілодобове оперативне проведення аварійно-відновлювальних робіт (ліквідацію пошкоджень) на мережах водопостачання та водовідведення, об'єктах критичної інфраструктури, підготовку до експлуатації мереж в осінньо-зимовий період.
Разом з тим, відповідачем здійснюються заходи щодо поступового погашення заборгованості за Договором про закупівлю товару № 12/3-ПЦ/20 від 02.03.2020.
В апеляційній скарзі заявник із посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначає, що правовідносини у справах №922/558/22 та №902/417/18 відрізняються за своїми обставинами, не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається, а тому суд першої інстанції не мав права враховувати її висновки.
Відповідно до ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Надаючи оцінку вказаним доводам, колегія суддів зазначає, що зменшення розміру заявлених до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду, який оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказала, що відсотки річних, встановлені відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника, та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.
Дійсно у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала на очевидну не співмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання. Велика Палата вважала справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав. При цьому відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/417/18, а саме, встановлення такої процентної ставки на рівні сорока відсотків та дев'яносто шести відсотків і її очевидної невідповідності принципу справедливості.
В даному випадку також має місце очевидна неспівмірність заявленої до стягнення суми 3% річних у розмірі 372748,68 грн., зокрема, враховуючи, заявлену до стягнення суму боргу у розмірі 3142500,00 грн., на яку нараховано інфляційні втрати у розмірі 1744094,01 грн.
Отже, стягнення заявленої суми річних у повному обсязі призведе до того, що наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь будуть більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання.
Таким чином, висновки Великої Палати Верховного Суду № 902/417/18 можуть бути застосовані у даному випадку до спірних правовідносин.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в сукупності із об'єктивними обставинами, складною економічною ситуацією у державі у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану, а також виходячи з поточної ситуації у Харкові та Харківській області, обставини, на які посилався відповідач, свідчать про їх винятковість. Разом з тим, зважаючи на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, стягнення інфляційних втрат в розмірі 1744094,01 грн. у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем умов договору.
У зв'язку з чим, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви відповідача та зменшення загального розміру відсотків річних за прострочення грошового зобов'язання на 90% та стягнення на користь позивача 37274,87 грн. - 3% річних.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 23.01.2023 у справі №922/558/22 - без змін.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківводоканал" залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпроазот" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 23.01.2023 у справі №922/558/22 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 22.05.2023.
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя О.В. Шевель