вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" травня 2023 р. Справа№ 910/5462/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Андрієнка В.В.
без повідомлення учасників справи,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2023
у справі №910/5462/22 (суддя - Борисенко І.І.)
за позовом Національної поліції України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК"
про стягнення заборгованості.
У липні 2022 року Національна поліція України звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про стягнення неустойки у загальному розмірі 212105,81 грн, з яких 17566,50 грн штрафу та 194539,31 грн пені.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №172НП від 25.06.2021 в частині своєчасної поставки замовленого позивачем товару, у зв'язку з чим відповідачу були нараховані штрафні санкції відповідно до п. 9.2 договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2022 справу №910/5462/22 передано за підсудністю до Господарського суду Запорізької області.
Не погоджуючись з указаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу. За наслідками апеляційного розгляду, постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2022 ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.07.2022 у справі №910/5462/22 скасовано, справу направлено до місцевого суду для продовження розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2022 відкрито провадження у справі №910/5462/22 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
До Господарського суду міста Києва 03.01.2023 представником відповідача подано клопотання про зменшення неустойки на 95%.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 у справі №910/5462/22 позов Національної поліції України задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення суду частково, з урахуванням клопотання про зменшення розміру неустойки на 95%, та стягнути з відповідача на користь позивача 9361,30 грн пені та 878,33 грн штрафу, в іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права (ст. ст. 76-78 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), неправильно застосовано норми матеріального права (ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), невірно встановлено обставини, які мають значення для справи.
За твердженнями скаржника, розрахунки пені позивача є завищеними, оскільки заявлений період прострочення охоплює і день поставки товару, що суперечить нормам чинного законодавства і є невірним з огляду на правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №927/1091/17.
Також Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" вказує, що місцевий господарський суд при розгляді справи не об'єктивно розглянув його клопотання про зменшення пені та штрафу, не врахувавши соціальну значущість підприємства відповідача та відсутність негативних наслідків для позивача. При розгляді справи судом першої інстанції не враховано висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 26.03.2019 у справі №913/284/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 14.06.2022 у справі №911/1280/21, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі №922/266/20, щодо застосування ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України.
З урахуванням наведеного відповідач стверджує, що при розгляді даного спору наявні всі підстави для зменшення розміру пені та штрафу, враховуючи наступні обставини:
- відповідач як стратегічне підприємство виконує завдання із задоволення потреб Збройних Сил, інших військових формувань;
- прострочення поставки за спірним договором має винятковий характер, адже в період його виконання відповідач виконував значний обсяг інших замовлень для державних потреб;
- незначні порушення договірних зобов'язань не мали ніяких негативних наслідків для позивача та не порушили його майнові інтереси;
- господарська діяльність відповідача наразі не має прибутку і стягнення пені та штрафу матиме ще більш негативні наслідки для його діяльності.
Крім того відповідач зазначає, що станом на час звернення з апеляційною скаргою клопотання про зменшення розміру неустойки слід доповнити наступним:
- протягом 2022 року та надалі і в 2023 році підприємство відповідача докладає значні зусилля і несе втрати для зміцнення обороноздатності країни, що підтверджується бронюванням працівників підприємства;
- у 2022 році відповідач поніс значних втрат майна розташованого у власній і орендованій нерухомості, втратив 4 виробничі об'єкти, що суттєво позбавило товариство можливості вести господарську діяльність.
В підтвердження вказаних доводів відповідач просить суд долучити до матеріалів справи додаткові докази, зокрема: наказ про бронювання військовозобов'язаних; акт комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації; витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2023 апеляційну скаргу у справі №910/5462/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали даної справи, відкладено вирішення питання про відкриття/відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення апеляційної скарги без руху у справі №910/5462/22 до надходження її матеріалів до Північного апеляційного господарського суду.
10.04.2023 матеріали справи №910/5462/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2023 поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 у справі №910/5462/22, зупинено дію оскаржуваного рішення та вирішено здійснювати розгляд скарги за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України.
До суду 27.04.2023 від Національної поліції України надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого позивач просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін оскаржуване рішення.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги Національна поліція України стверджує, що відповідач, укладаючи спірний договір погодився із тим, що день поставки товару поставленого з порушенням строку, вважається днем прострочення, за яким йому нараховуються штрафні санкції згідно умов договору.
Крім того, позивач зазначає, що виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару в повному обсязі є його обов'язком, тоді як товариством не надано належних доказів які б підтверджували поважність причин порушення строків поставки за договором. Відтак відсутні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій, позаяк обставини наведені відповідачем, як підстава для зменшення розміру штрафних санкцій, не мають істотного значення, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, а розмір штрафних санкцій є незначним у порівнянні з сумою поставленого з простроченням товару (2,9%).
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
В апеляційній скарзі скаржником було порушено клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.
Колегія суддів розглянувши вказане клопотання відповідача, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, зважаючи на таке.
Статтею 80 ГПК України чітко врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи. Так, за частиною 3 вказаної статті відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. ч. 4, 5 вказаної статті).
У розумінні наведених положень докази, якими відповідач спростовує заявлені позовні вимоги, мають бути подані одночасно з відзивом на позовну заяву, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена відповідачем до суду та належним чином обґрунтована.
Разом з тим відповідачем не доведено неможливості подання вказаних доказів разом з поданням клопотання про зменшення розміру неустойки, а судом не встановлено винятковості випадку, що унеможливлює прийняття вказаних доказів в суді апеляційної інстанції.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи вбачається, що 25.06.2021 між Національною поліцією України (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" (постачальник) укладено договір №172НП про закупівлю футболок та сорочок (сорочка трикотажна з короткими рукавами темно-синього кольору) (код згідно з ЄЗС ДК 021:2015-18330000-1), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцю сорочки трикотажні з короткими рукавами темно-синього кольору (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах, визначених договором.
Відповідно до п. 1.2 договору загальна кількість товару, що підлягає поставці, та ціна договору визначається у специфікації товару (додаток №1 до договору) і ростовці товару (додаток №2 до договору).
Місце виконання договору: в частині поставки товару - вул. Святошинська, 27, м. Київ, стосовно інших зобов'язань за договором, в тому числі щодо сплати штрафних санкцій - вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601 (п. 1.5 договору).
У відповідності до п. 2.1 договору постачальник зобов'язаний поставити покупцю товар, якість якого відповідає узгодженому сторонами зразку товару, наданого постачальником згідно з п. 2.2 договору, ТО 1833.40108578-401:2020 (зі змінами) (додаток №3 до договору) та законодавству України щодо показників якості такого роду/виду товарів.
Згідно з п. 3.1 договору його ціна становить 7313400,00 грн, у тому числі ПДВ 1218900,00 грн.
Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі, протягом бюджетного періоду. Підставою для проведення розрахунків є накладна (накладна повинна бути оформлена та містити обов'язкові реквізити відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"). Зміст та обсяг господарської операції, зазначеної в накладній, повинен відповідати специфікації товару (додаток №1 до договору), підписаний уповноваженими особами сторін.
Пунктом 5.1 договору сторонами узгоджено, що постачальник зобов'язується здійснити поставку товару протягом 30 календарних днів включно з дати укладення договору за адресою покупця у місті Києві (вул. Святошинська, 27, м. Київ, 03115). У разі, якщо останній день поставки припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем поставки вважається перший за ним робочий день.
Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін накладної (п. 5.2 договору).
Пунктом 8.3.1 договору узгоджено, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку (передачу) товару у строки та на умовах, передбачених договором.
Відповідно до п. 9.2 договору за порушення строків виконання зобов'язання з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. При цьому, день поставки товару, поставленого постачальником з порушення строку, передбаченого п. 5.1 розділу 5 договору, вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції згідно умов договору.
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у покупця та діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами зобов'язань (п. 13.1 договору).
Відповідно до специфікації товару, що є додатком №1 до договору, поставці підлягає сорочка трикотажна з короткими рукавами темно-синього кольору у кількості 20400 шт за ціною 358,50 грн за одиницю.
За твердженнями позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" здійснило поставку обумовленого товару з порушенням строку, визначеного договором (до 26.07.2021), а саме: згідно накладної №РН-07/26/11 від 03.08.2021 на суму 1529361,00 грн товар поставлено з простроченням на 8 днів (з 27.07.2021 по 03.08.2021); згідно накладної №РН-08/26/01 від 25.08.2021 на суму 5533089,00 грн товар поставлено з простроченням на 30 днів (з 27.07.2021 по 25.08.2021); згідно накладної №РН-09/29/06 від 29.09.2021 на суму 250950,00 грн товар поставлено з простроченням на 45 днів (з 27.07.2021 по 29.09.2021).
23.11.2021 позивач направив відповідачу претензію вих. №5718/26/3-2021 від 18.11.2021 з вимогою сплатити штрафні санкції в сумі 212105,81 грн за порушення строків поставки, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Наведені обставини слугували підставою для звернення Національної поліції України з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" штрафу у розмірі 17566,50 грн та 194539,31 грн пені.
Відповідач, у свою чергу заперечував проти позовних вимог, вказуючи на завищені розрахунки пені та просив суд зменшити розмір неустойки на 95%.
Встановивши факт порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань в частині своєчасної поставки товару, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог. При цьому розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки суд відмовив у його задоволенні вказавши, що наведені позивачем підстави для зменшення розміру пені та штрафу не є об'єктивними обставинами, які унеможливлюють належне (своєчасне) виконання зобов'язань позивачем за договором, а мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності, оскільки укладення таких договорів здійснюється відповідачем з метою отримання прибутку.
Колегія суддів погоджується з наведеним вище висновком місцевого господарського суду та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3 та 5 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Поряд з цим, ст. 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтями 525 та 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як було зазначено вище та підтверджується матеріалами справи, відповідно до специфікації товару (додаток №1 до договору) поставці підлягала сорочка трикотажна з короткими рукавами темно-синього кольору у кількості 20400 шт за ціною 358,50 грн за одиницю.
Пунктом 5.1 договору сторонами узгоджено, що постачальник зобов'язується здійснити поставку товару протягом 30 календарних днів включно з дати укладення договору. У разі, якщо останній день поставки припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем поставки вважається перший за ним робочий день.
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.
Оскільки спірний договір укладено 25.06.2021, товар мав бути поставлений відповідачем у строк до 26.07.2021 включно.
Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 7313400,00 грн згідно видаткових накладних №РН-07/26/11 від 03.08.2021 на суму 1529361,00 грн, №РН-08/26/01 від 25.08.2021 на суму 5533089,00 грн, №РН-09/29/06 від 29.09.2021 на суму 250950,00 грн.
З урахуванням викладеного, товар за видатковою накладною №РН-07/26/11 від 03.08.2021 поставлено відповідачем з порушенням узгоджених сторонами строків на 8 днів, за видатковою накладною №РН-08/26/01 від 25.08.2021 - з порушенням на 30 днів, за видатковою накладною №РН-09/29/06 від 29.09.2021 - з порушенням на 45 днів.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ст. ст. 216 та 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).
Одним з видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Пунктом 9.2 договору сторони дійшли згоди, що за порушення строків виконання зобов'язання з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. При цьому, день поставки товару, поставленого постачальником з порушення строку, передбаченого п. 5.1 розділу 5 договору, вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції згідно умов договору.
Згідно зі ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
За приписами ст. ст. 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як правомірно встановлено місцевим господарським судом, оскільки відповідач здійснив поставку товару за наведеними накладними з порушенням строку, до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" підлягає пеня на підставі п. 9.2 договору, що розраховується у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення (за накладними №РН-07/26/11 від 03.08.2021 на суму 1529361,00 грн та №РН-08/26/01 від 25.08.2021 на суму 5533089,00 грн), а також штраф у розмірі 7% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення (за накладною №РН-09/29/06 від 29.09.2021 на суму 250950,00 грн).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок сум пені та штрафу, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що пеня за накладною №РН-07/26/11 від 03.08.2021 на суму 1529361,00 грн (з 27.07.2021 по 03.08.2021) у розмірі 12234,89 грн, за накладною №РН-08/26/01 від 25.08.2021 на суму 5533089,00 грн (з 27.07.2021 по 25.08.2021) у розмірі 165992,75 грн та штраф за накладною №РН-09/29/06 від 29.09.2021 на суму 250950,00 грн (з 27.07.2021 по 29.09.2021) у розмірі 17566,50 грн є арифметично правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача.
Разом з цим, колегія суддів вважає безпідставними твердження скаржника про невірність розрахунків штрафних санкцій, з підстав їх нарахування по день поставки товару включно, оскільки положеннями п. 5.1 договору передбачено, що день поставки товару, поставленого постачальником з порушення строку, передбаченого п. 5.1 розділу 5 договору, вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції згідно умов договору.
Відтак, беручи до уваги принцип свободи договору, з урахуванням приписів п. 5.1 договору, до періоду прострочення відповідачем поставки товару необхідно включати також і дату поставки товару - 03.08.2021, 25.08.2021 та 29.09.2021 відповідно. Отже, здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу відповідає обставинам справи та умовам договору поставки.
При цьому посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №927/1091/17 є помилковими, оскільки сторонами у вказаній справі не було погоджено у договорі поставки умову, що день поставки товару поставленого постачальником з порушенням строку вважається днем прострочення, як було узгоджено сторонами у даному спорі.
Як вже було зазначено, відповідач в суді першої інстанції порушував клопотання про зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій на 95%, яке залишено без задоволення судом.
У поданій апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" зазначає, що місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, а також не враховано обставини наведені відповідачем в обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій. З огляду на викладене, відповідач просить суд апеляційної інстанції зменшити розмір заявленої до стягнення пені та штрафу на 95% та стягнути з нього на користь Національної поліції України пеню в розмірі 7313,40 грн та штраф в розмірі 873,33 грн.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання за положенням ч. 1 ст. 550 ЦК України.
Цивільні та господарські відносини ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
В обґрунтування необхідності зменшення розміру пені на 95% відповідач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" як стратегічне підприємство відсічі збройної агресії російської федерації проти України, виконує завдання із задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, зокрема, щодо виготовлення форменого одягу. При цьому відповідач, докладаючи всіх зусиль для збереження життів людей та зміцнення обороноздатності країни, несе значні витрати для виконання таких завдань і здійснює витрати для господарської діяльності без отримання попередніх оплат від замовників.
Окрім цього, відповідач вказує на те, що прострочення поставки товару за договором має винятковий характер, адже в період його виконання відповідач виконував значний обсяг інших замовлень для державних потреб, оскільки було укладено значну кількість контрактів.
Насамкінець, скаржник звертає увагу суду на те, що позивач не зазнав ніяких збитків або шкоди у зв'язку із незначним простроченням поставки, а отже незначні порушення договірних зобов'язань не мали ніяких негативних наслідків для Національної поліції України та не порушили майнові інтереси позивача.
У контексті наведеного, суд зазначає, що відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.
Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.
Так, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Слід також враховувати, що сторони укладаючи договір погодили всі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, обсяги та строки поставки. Матеріали справи не містять зауважень, письмових пропозицій тощо, щодо кінцевої дати постачання товару. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань.
При цьому, наведені відповідачем підстави для зменшення розміру пені не є об'єктивними обставинами, які унеможливлюють належне (своєчасне) виконання зобов'язань, а мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності, оскільки укладення договорів здійснюється відповідачем з метою отримання прибутку.
Більш того, відповідачем не надано суду жодних належних доказів на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення.
Також апеляційний суд зазначає, що сам лише факт належного виконання зобов'язань за іншими договорами, укладеними з іншими контрагентами, за доводами відповідача, як і укладення таких договорів для задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, необхідність забезпечення заробітною платою працівників не є винятковими обставинами та не можуть слугувати підставами для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки вказані аргументи нівелюють інститут застосування штрафних санкцій за порушення виконання зобов'язання, у даному випадку, порушення строку поставки товару.
Статтею 17 Конституції України встановлено, що оборона України, захист її суверенітету територіальної цілісності і недоторканності, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, Збройних Сил України, справою всього народу.
Основи організації оборони та повноваження державних органів по її забезпеченню, обов'язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб щодо зміцнення обороноздатності країни встановлює Закон України "Про оборону України".
Статтею 3 Закону України "Про оборону України" передбачено, що підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого включає забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріалами та фінансовими ресурсами.
Отже, спірні відносини стосуються забезпечення обороноздатності країни у період дії особливого періоду. При цьому, оцінюючи баланс інтересів сторін при зменшенні розміру неустойки, суди мають врахувати, що встановлення обставин понесення іншою стороною збитків у разі порушення строку виконання робіт за договором, не є єдиною обов'язковою умовою для висновку про дотримання цього балансу. У правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, може бути враховано й вплив прострочення виконання на відносини, що пов'язані з відповідним договором. Так, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні оборони Держави. Тоді як неналежне виконання своїх зобов'язань відповідачем, який вільно, діючи на власний ризик, усвідомлюючи і ту загальновідому обставину яка не підлягає доведенню, про особливий період, в якому функціонують воєнні органи державної влади та Збройні Сили України, взяв на себе зобов'язання з визначеними в договорі умовами здійснити поставку форменного одягу, має негативний вплив на обороноздатність країни та на репутацію Міністерства оборони України.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09.06.2022 у справі №910/8425/19, від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 та від 02.11.2022 у справі №910/14591/21.
З урахуванням усього вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач не надав суду належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні статей 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку, а також невідповідності розміру пені наслідкам порушення, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, у зв'язку з чим правомірно відмовив у задоволенні такого клопотання.
Водночас стосовно доводів скаржника про неврахування судом першої інстанції під час розгляду позову висновків щодо застосування норм ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26.03.2019 у справі №913/284/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 14.06.2022 у справі №911/1280/21, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі №922/266/20, то колегія суддів зазначає, що наведені судові рішення ухвалені за однакового правового регулювання спірних правовідносин, що має місце і в цій справі. Втім щодо питання зменшення розміру штрафних санкцій за клопотанням сторони, слід зазначити таке.
Судом першої інстанції було розглянуто клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про зменшення розміру штрафних санкцій та наведено мотиви, аргументацію та міркування, з яких виходив суд, відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій.
Разом з тим, стосовно зменшення штрафних санкцій судом на підставі ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, Верховний Суд неодноразово висловлював правові позиції.
Так, Верховний Суд у низці постанов зазначав про те, що, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 17.05.2018 у справі №910/6046/16 та 27.02.2019 у справі №910/9765/18).
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19).
Тобто, в даному випадку, місцевий господарський суд оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішив питання щодо можливості зменшення неустойки.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що відсутні підстави для скасування чи зміни рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 у справі №910/5462/22, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.
Вказана справа є малозначною, а тому прийнята постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 у справі №910/5462/22 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 у справі №910/5462/22.
4. Судові витрати понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК".
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді С.І. Буравльов
В.В. Андрієнко