вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"15" травня 2023 р. Справа№ 910/13536/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Чорногуза М.Г.
Михальської Ю.Б.
секретар судового засідання: Бендюг І.В.,
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 15.05.2023,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лантанагра" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в межах розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства "Вояж"
на рішення
Господарського суду міста Києва
від 21.11.2022 (повний текст складено 06.12.2022)
у справі № 910/13536/21 ( суддя В.І. Мельник)
за позовом Приватного підприємства "Вояж"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лантанагра"
про визнання недійсним Договору №03-04/2019 від 03.04.2019,
У серпні 2021 року Приватне підприємство "ВОЯЖ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАНТАНАГРА" про визнання недійсним договору №03-04/2019 від 03.04.2019.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 у справі № 910/13536/21 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Вояж" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 у справі №910/13536/21 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Вояж" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 у справі № 910/13536/21 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 у справі № 910/13536/21 залишено без змін.
17.04.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лантанагра" надійшла заява про розподіл судових витрат, у якій відповідач просить стягнути з Приватного підприємства "Вояж" понесені судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у розмірі 65234,57 грн.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статі 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лантанагра" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу призначено до розгляду на 15.05.2023.
В судове засідання 15.05.2023 представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до частини 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.
Отже, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лантанагра" і додані до неї документи, матеріали справи, колегія судів дійшла висновку про прийняття додаткової постанови, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як зазначалось вище, 17.04.2023 через канцелярію суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Лантанагра" подало заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, у якій просило стягнути з Приватного підприємства "Вояж" 65234,57 грн, понесених відповідачем судових витрат.
На підтвердження витрат на правову допомогу заявник надав копії:
- договору про надання правової (правничої) допомоги №Л-16-08/21 від 16.08.2021, укладеного між Адвокатським об'єднанням «Юридична компанія «Капітал» (адвокатське об'єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лантанагра" (клієнт);
- додатку №7 від 16.01.2023 до договору про надання правової (правничої) допомоги №Л-16-08/21 від 16.08.2021;
- рахунку №8 від 16.01.2023 на суму 65234,57 грн;
- платіжного доручення №10 від 17.01.2023
- акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №42 від 10.04.2023 по договору/рахунку №8 від 16.01.2023.
Згідно з пунктом 1 додатку №7 від 16.01.2023 до договору про надання правової (правничої) допомоги №Л-16-08/21 від 16.08.2021 у порядку та на умовах договору адвокатське об'єднання здійснює представництво інтересів у Північному апеляційному господарському суді у справі №910/13536/21 за позовом Приватного підприємства "Вояж" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лантанагра" про визнання недійсним договору.
Вартість юридичних послуг, зазначених у п. 1, визначається як разова вартість і не залежить від тривалості розгляду окремої справи судом, включає не більше 5 судових засідань, та складає: еквівалент 1650 Євро за курсом НБУ у гривні, згідно наданого адвокатським об'єднанням клієнту рахунку (п. 2 додатку №7).
Оплата юридичних послуг здійснюється наступним чином: 100% оплати проводиться клієнтом протягом трьох робочих днів з моменту надання адвокатським об'єднанням клієнту рахунку (п. 3 додатку №7).
З акта прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №42 від 10.04.2023 вбачається, що адвокатське об'єднання виконало та передало, а замовник отримав та прийняв роботи (послуги): представництво інтересів клієнта у Північному апеляційному господарському суді у справі №910/13536/21 за позовом Приватного підприємства "Вояж" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лантанагра" про визнання недійсним договору (1650 Євро) - 65234,57 грн.
Крім того, в матеріалах справи містяться копії ордерів серія АА №1200073, АІ №1243465, виданих Адвокатським об'єднанням «Юридична компанія «Капітал» на ім'я адвокатів Крохмальової Я.Е. та Горгіладзе М.С.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 вказаного Закону)
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Отже розмір винагороди за надання правової допомоги визначений договором №Л-16-08/21 від 16.08.2021 з урахуванням Додатку №7 від 16.01.2023 у вигляді фіксованої суми. Як зазначено вище, на підтвердження оплати наданих адвокатами послуг, позивачем надано платіжне доручення №10 від 17.01.2023 на суму 65234,57 грн.
Відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
В той же час, Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони відповідно до положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Разом з тим, 12.05.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду (електронною поштою) від Приватного підприємства "Вояж" надійшло клопотання про зменшення до 5000,00 грн витрат на правничу допомогу. Клопотання мотивовано тим, що розмір заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Лантанагра" витрат на правову допомогу неспівмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та складністю справи. Позивач звертає увагу на ті обставини, що в актах прийому-передачі виконаних робіт не вказано детальний опис наданих послуг, а лише зазначено представництво інтересів в суді; під час апеляційного перегляду позиція відповідача не змінювалась, а представництво його інтересів здійснювалось тим самим адвокатським об'єднанням, при цьому зміст відзиву відповідача на апеляційну скаргу фактично дублював відзив на позов, а доводи представника відповідача ґрунтувалися на аргументах відзиву та висновках суду першої інстанції, наведених у оскаржуваному рішенні; в суді апеляційної інстанції відбулось лише два судових засідання.
Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, колегія суддів дійшла до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу не відповідає принципам справедливості, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням обставин даної справи та не є розумним та виправданим в даних правовідносинах.
Відповідно до статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що витрати на професійну правничу допомогу адвоката, заявлені відповідачем до стягнення, підлягають задоволенню в сумі 32500,00 грн та згідно з положеннями статті 129 ГПК України покладаються на позивача - Приватне підприємство "Вояж".
Враховуючи викладене та керуючись статтями 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лантанагра" задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "Вояж" (02068, м. Київ, вул.. Ревуцького, 12а, код ЄДРПОУ 23730362) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лантанагра" (02055, м. Київ, пр.-т Перта Григоренка, 15, оф. 137, код ЄДРПОУ 42072360) 32 500 (тридцять дві тисячі п'ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Лантанагра" у зв'язку з розглядом апеляційної скарги Приватного підприємства «Вояж» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 у справі № 910/13536/21.
Видати наказ.
В решті заяви відмовити.
Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали справи №910/13536/21 повернути до Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили після її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено: 22.05.2023.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді М.Г. Чорногуз
Ю.Б. Михальська